Справа № 1312/1855/12 Головуючий у 1 інстанції: Лакомська Ж.І.
Провадження № 22-ц/783/1471/13 Доповідач в 2-й інстанції: Мацей М. М.
Категорія: 27
04 листопада 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: Мацея М.М.,
суддів: Бакуса В.Я., Гірник Т.А.,
секретаря: Дідуся О.Р.,
з участю: представника Банку Гармадія Н.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 14 вересня 2012 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Про Кредит Банк» до ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6 про стягнення боргу за кредитним договором, -
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 14 вересня 2012 року позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6 на користь ПАТ "Про Кредит Банк" заборгованість згідно рамкової угоди в сумі 3615831 грн. 59 коп., що включає заборгованість по кредиту в сумі 1731216 грн. 03 коп., відсотки за графіком в сумі 153 399 грн. 53 коп., пені в сумі 1731216 грн. 03 коп. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду оскаржила ОСОБА_3
В апеляційній скарзі, посилаючись на незаконність, неповне з'ясування обставин справи, порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції в частині стягнення пені за період з 20.02.2009 року по 14.09.2011 року та в частині стягнення відсотків та пені за договорами про надання траншу скасувати.
Зазначає, що суд не взяв до уваги, що на момент ухвалення рішення, Личаківським районним судом м. Львова було прийнято рішення в іншій справі №2/1312/939/12, гідно якого стягнуто з ОСОБА_5 в користь ПАТ "ПроКредит Банк" заборгованість за тими самими договорами про надання траншу. Вважає, що судом стягнуто пеню, нараховану поза межами строку позовної давності. Зокрема, з розрахунку заборгованості вбачається, що пеня нарахована за період з 20.02.2009 р. по 25..10.2011р., що є порушенням п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України.
Відповідачі ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6 та їх представники ОСОБА_7, ОСОБА_8 належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, що стверджується наявними у справі листом про оголошення в газеті «Високий Замок» про виклик до суду і актом виконаних робіт (т.2, а.с. 105, 111), рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с. 107-110). Заяв про відкладення розгляду справи не поступило, відповідно до т.2 ст.305 ЦПК України, їх неявка не перешкоджає розглядові справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника банку Гармадія Н.Я. на заперечення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судом установлено, що між позивачем ПАТ «Про Кредит Банк», як правонаступником ВАТ «Про Кредит Банк» та відповідачем ОСОБА_5 09.12.2003 р. укладено рамкову угоду № Л-1306/12.03. та додаткові угоди від 01.02.2005 р. і 28.08.2006 р. відповідно до яких позивач зобов'язався здійснювати кредитування відповідача ОСОБА_5 в межах 300000 доларів США з лімітом строку 240 місяців.
Видача кредитів на підставі рамкової угоди та визначення їх умов здійснювалась шляхом укладення договорів про надання траншу, які є невід'ємною частиною рамкової угоди, транші надавались по 28 липня 2009 року.
Встановлено, що з метою забезпечення виконання ОСОБА_5 зобов'язань за зазначеними рамковою угодою, додатковою угодою та договорів про надання траншу між Банком та відповідачами ОСОБА_3 і ОСОБА_6 укладено договори поруки відповідно 02 липня 2008 р. та 18 лютого 2009 р. (т.1, а.с.185, 189-190).
Проте, як підтверджено зібраними та дослідженими матеріалами справи відповідач ОСОБА_5 не виконав своїх зобов'язань за вказаними угодами та договорами, допустив заборгованість перед Банком щодо погашення кредитів, чим порушив умови зазначених договорів та норми чинного законодавства.
Задовольняючи частково позовні вимоги районний суд виходив з того, що за невиконання договірних зобов'язань відповідачем ОСОБА_5 відповідальність за порушення зобов'язання несуть і поручителі.
З такими висновками погоджується судова колегія, оскільки суд дійшов таких при повному та всебічному з'ясуванні обставин справи відповідно до чинного законодавства.
При цьому колегія суддів враховує, що вказані вище кредитні договори між сторонами не були розірвані, зобов'язання за ними боржником не виконані, а відтак, правовідносини сторін за цими договорами у спірний період не припинилися. Отже, вимоги банку ґрунтуються на положеннях закону та умовах договору, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно із ч.1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Нормами ст. 1050 ЦК України передбачено, що в разі, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу незалежно від сплати процентів, належних йому згідно з вимогами ст. 1048 ЦК України.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням),то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.
Отже, за змістом викладених вище норм закону звернення до суду з вимогою про дострокове повернення всіх сум за кредитним договором у зв'язку з порушенням умов договору не означає односторонньої відмови від договору, а є наслідком невиконання чи неналежного виконання боржником своїх договірних зобов'язань. Це є спосіб цивільно-правової відповідальності боржника.
Частиною першою ст. 554 ЦК України визначено, що в разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Відповідно до положень ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Виконання солідарного обов'язку в повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.
Доводи апеляційної скарги щодо стягнення з ОСОБА_5 заборгованості за договорами про надання траншу з посиланням на рішення цього суду від 28 травня 2012 р. у справі № 2/1312/939/2012 є неспроможними, оскільки зазначеним рішенням стягнуто заборгованість за іншими договорами про надання траншу та лише за період з 25 жовтня по 05 грудня 2011 року.
Що стосується строку позовної давності щодо нарахування пені, то такий строк сторонами збільшено по цих договорах до п'яти років, що безспірно встановлено матеріалами справи.
Таким чином колегія суддів вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі, подані сторонами докази та правильно визначив характер спірних правовідносин.
Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки вони не спростовують висновків суду першої інстанції.
За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому, відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України, апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 14 вересня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Головуючий: Мацей М.М.
Судді: Бакус В.Я.
Гірник Т.А.