Справа № 2/489/2573/13
Іменем України
(заочне)
11 листопада 2013 року місто Миколаїв
Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого судді Кокорєва В. В.,
при секретарі Антоненко А. С.,
за участі позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, Державної казначейської служби України про стягнення матеріальної та моральної шкоди,
встановив:
В серпні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Шевченківського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, Державної казначейської служби України мотивуючи свої вимоги тим, що 10.05.2013 він знаходився у м. Києві біля пам'ятки історії «Золоті ворота», до нього підійшли співробітники Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві та повідомили, що складуть щодо нього протокол про адміністративне правопорушення, однак його копію йому не надали. 11.05.2013 він прийшов до Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві, щоб ознайомиться з протоколом про адміністративне правопорушення та йому було відмовлено. Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 13.05.2013 закрито адміністративну справу за відсутністю складу і факту правопорушення.
Вказує, що в зв'язку з тим, що справу про адміністративне правопорушення закрито він має право на відшкодування заподіяної шкоди на підставі ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» і просив стягнути з Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві матеріальну шкоду в розмірі 199 грн. 15 коп.
Посилаючись на викладене, а також на те, що Шевченківське РУ ГУ МВС України в м. Києві входить в систему органів виконавчої влади, позивач просив суд стягнути з Державної казначейської служби України моральну шкоду в розмірі 3 000 грн.
В жовтні 2013 року ОСОБА_1 надав заяву про уточнення своїх вимог та просив стягнути з Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві матеріальну шкоду в розмірі 199 грн. 15 коп. та моральну шкоду в розмірі 3 000 грн.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, просив задовольнити позов.
Відповідачі в судове засідання представників не направили, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили.
Позивач не заперечував проти заочного розгляду справи.
Ухвалою суду вирішено проводити заочний розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, Державної казначейської служби України про стягнення матеріальної та моральної шкоди.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено такі обставини та відповідні правовідносини.
Як зазначив позивач в своєму позові, 10.05.2013 він знаходився у м. Києві біля пам'ятки історії «Золоті ворота», до нього підійшли співробітники Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві та повідомили, що складуть щодо нього протокол про адміністративне правопорушення, однак його копію йому не надали. 11.05.2013 він прийшов до Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві, щоб ознайомиться з протоколом про адміністративне правопорушення та йому було відмовлено.
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 13.05.2013 провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене за ч. 1 ст. 185-1 КУпАП про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, пенсіонера, проживає за адресою: АДРЕСА_1 закрито за відсутністю події та складу правопорушення.
Позивач звертається з позовом зазначаючи, що в вини відповідача він стратив 35 грн. 32 коп., оскільки 11.05.2013 мав від'їжджати до м. Львова, а 15.05.2013 - з м. Львова до м. Миколаєва. Квітки на потяг ним було придбано завчасно. Через необхідність бути в судовому засіданні він був змушений повернути квитки, в касі вокзалу йому не повернули усі гроші, які він заплатив за квитки. Так, за квиток з м. Києва до м. Львова йому не повернули 7 грн. 82 коп., а за квиток з м. Львова до м. Миколаєва - 27 грн. 50 коп.
Крім того, з вини відповідача 11, 12, 13 травня 2013 року йому довелося, через очікування судового розгляду справи про адміністративне правопорушення, знаходитися у м. Києві, через що він витратив значно більше грошей на харчування, аніж потратив би вдома. За три доби перебування в м. Києві просив стягнути з відповідача 163 грн. 83 коп. добових.
Суд вважає, що позовні вимоги про стягнення добових не доведено належними і допустимими доказами, оскільки не встановлено, що позивач перебував ці дні саме в Києві та стягненню можуть підлягати витрати особи на проживання, харчування тощо за умов документального підтвердження таких витрат.
Таким чином, суд вважає, що позивач має право на відшкодування матеріальної шкоди, що додевена документально і позов в цій частині вимог належить задовольнити та стягнути різницю між вартістю квитків та повернутої суми.
Відповідно до ч. 5 ст. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Позивач в обґрунтування розміру моральної шкоди зазначає, що душевні страждання почалися у нього відразу після повідомлення його про безпідставне складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення. Складення ж протоколу образило його, бо він розумів, що його звинувачують в правопорушенні, якого він не скоював. Його пригнічувало, що йому не було видано копії протоколу та не було ознайомлено з ним. Не знаючи в чому конкретно його звинувачують, він не міг підготуватися до свого захисту в суді. Крім того, він не міг реалізувати свої бажання та плани, змушений був залишитися в м. Києві, щоб бути присутнім у судовому засіданні, а грошей для оплати готелю чи квартири в нього не було, через що він змушений був три ночі провести на вокзалі. Він не міг спати, оскільки не мав умов для сну. Був дуже втомлений і виснажений та в зв'язку з тим, що він є інвалідом 2 групи йому було значно важче витримати такі умови. Стан його здоров'я погіршився.
Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Згідно з п. 5 зазначеної вище Постанови відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка завдала, за наявності її вини.
Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди суд враховує, що позивачем не доведено факт ночівлі на вокзалі та в несприятливих умовах на які вказує позивач, однак суд приходить до висновку, що позивач все ж зазнав моральної шкоди від не правомірних дій відповідача.
Враховуючи викладене суд, керуючись засадами розумності та справедливості, вважає за необхідне стягнути з відповідача Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві на користь позивача суму грошових коштів в рахунок відшкодування моральної шкоди в розмірі 700 грн.
Дослідивши докази долучені до матеріалів справи щодо їх належності і допустимості, оцінивши їх в сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 3, 15, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд -
виришів:
Позов ОСОБА_1 до Шевченківського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві про стягнення матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з Шевченківського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві на користь ОСОБА_1 35 грн. 32 коп. відшкодування матеріальної шкоди та 700 грн. в рахунок компенсації завданої моральної шкоди.
В задоволенні вимог до Державної казначейської служби відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив , за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене відповідачем шляхом подачі апеляційної скарги апеляційному суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом десяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути оскаржено позивачем до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя В. В. Кокорєв