Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу
Дніпропетровської області
Справа № 416/5029/2012
Номер провадження 2/213/88/13
14 жовтня 2013 року Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі
головуючого судді Соловйової Л.Я.,
при секретарі Шишка М.В.,
за участю представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Інгулецького районного суду м.Кривого Рогу цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства
“Українська страхова компанія “Гарант-Авто” в особі Київської філії “Сіті” до ОСОБА_3
ОСОБА_4, третя особа по справі: Закрите акціонерне товариство “Надєжда”, про відшкодування шкоди в порядку регресу, -
Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 11.11.2008 року між ЗАТ Надєжда та ВАТ Українська страхова компанія ОСОБА_5, правонаступником якого є позивач ПАТ Українська страхова компанія Гарант-Авто, укладено договір добровільного страхування автомобіля ОСОБА_6, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1.
02.06.2009 року на автодорозі Кривий Ріг ВАТ ОСОБА_7 в результаті порушення відповідачем ПДР відбулося зіткнення мопеда ОСОБА_8 під керуванням відповідача із застрахованим автомобілем. Вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля склала 65433,09 грн. Відповідно до умов договору страхування, якщо вартість відновлювального ремонту перевищує 75 % вартості автомобіля (66400 грн), тоді відшкодуванню підлягає сума, що являє собою різницю між вартістю пошкодженого автомобіля та страховою сумою. На онлайн-аукціоні застрахований автомобіль продано за 30050 грн, а тому позивач виплатив ЗАТ Надєжда 36350 грн (66400-30050=36350).
Відповідно до ст. 27 Закону України Про страхування та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Тому просить в порядку регресу стягнути з відповідача 36350 грн та судовий збір у розмірі 245,93 грн.
У судовому засіданні представник позивача уточнила позовні вимоги: просить стягнути з ОСОБА_3 в порядку регресу 36350 грн та судовий збір у розмірі 363,50 грн. Підтвердила обставини, викладені у позові. При цьому пояснила, що водієм мопеду ОСОБА_8 був ОСОБА_3, який порушив ПДР, внаслідок чого сталося зіткнення з автомобілем ОСОБА_6, яким керував ОСОБА_9 Зазначила, що, оскільки автомобіль був застрахований, то ЗАТ Надєжда 09.06.2009 року у встановлений термін звернулося до позивача з письмовою заявою про страховий випадок. Вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобілю склала 65433,09 грн, що перевищило 75 % вартості автомобілю (66400 грн), тому відшкодуванню підлягала різниця між вартістю пошкодженого автомобілю та страховою сумою. На онлайн-аукціоні автомобіль продано за 30050 грн, тому позивач виплатив ЗАТ Надєжда 36350 грн, після чого у нього виникло право на предявлення позову до відповідача по справі.
Відповідно до п. 1.5 ч. 1 Закону України Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів наземні транспортні засоби (далі - транспортні засоби) - це пристрої, призначені для перевезення людей та/або вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів, які підлягають державній реєстрації та обліку у відповідних підрозділах Міністерства внутрішніх справ України (далі - відповідні підрозділи МВС України) та/або допущені до дорожнього руху, а також ввезені на митну територію України для тимчасового користування, зареєстровані в інших країнах. Відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху України мопед - двоколісний транспортний засіб, який має двигун з робочим об'ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт. Тобто як транспортний засіб відноситься до джерел підвищеної небезпеки.
Зазначила, що відсутні докази про притягнення ОСОБА_9 до адміністративної чи кримінальної відповідальності, тому позов предявлено лише до ОСОБА_3 Якби була вина ОСОБА_9, то відповідно до п. 4.2.2 п. 4.2 розділу 4 Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) № 119, затверджених рішенням правління ВАТ Українська страхова компанія ОСОБА_5, зазначене ДТП не відносилося би до страхових випадків як таке, що викликане порушеннями ПДР водієм застрахованого транспортного засобу. Відповідач ОСОБА_3 під час розгляду кримінальної справи за його обвинуваченням за ст. 128 КК України визнав вину повністю, примирився з потерпілою. Шкода заподіяна автомобілю внаслідок неправомірних дій відповідача, між цими діями і шкодою є безпосередній причинний звязок. Просить позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні 03.06.2013 року уточнені позовні вимоги не визнав, винним у ДТП себе не вважає. У судове засідання 14.10.2013 року відповідач не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомив. Судом ухвалено про продовження розгляду справи без його участі.
Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні уточнені позовні вимоги не визнала, суду пояснила, що відповідно до розяснень Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судом цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди від 27.03.1992 року № 6, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суд бере до уваги, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний звязок. Зазначила, що ОСОБА_3 визнав свою вину не у скоєнні злочину, передбаченого ст. 286 КК України, а у спричиненні необережного середньої тяжкості тілесного ушкодження своїй дружині, тому не може вважатися причинним звязок між шкодою, яка нанесена автомобілю ОСОБА_6, і визнанням відповідачем своєї вини. Вважає, що позивачем не надано доказів на підтвердження факту наявності зазначеного причинно-наслідкового звязку, оскільки постанова слідчого про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_9 не доводить того, що причиною ДТП стали дії ОСОБА_7. Просить відмовити у задоволенні позову.
Представник третьої особи ЗАТ Надєжда у судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомив. Судом ухвалено про розгляд справи без його участі.
Вислухавши учасників процесу, дослідивши письмові матеріли справи, оглянувши і дослідивши матеріали кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_3 за ст. 128 КК України, суд вважає встановленими такі обставини.
11.11.2008 року між ВАТ Українська страхова компанія ОСОБА_5 (правонаступником якого є ПАТ Українська страхова компанія Гарант-Авто (а. с. 51) та ЗАТ Надєжда укладено договір добровільного страхування транспортного засобу автомобіля “CHEVROLET AVEO SF 69 Y”, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, оціночною вартістю 66400 грн, строком дії з 11.11.2008 року до 10.11.2009 року, оформлений полісом № 19 G 0258770 (а. с. 6).
Відповідно до наказу ЗАТ Надєжда № 3н/В від 05.01.2009 року Про закріплення транспортних засобів ЗАТ Надєжда за водіями і співробітниками підприємства за ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 закріплений автомобіль НОМЕР_2 (а. с. 48).
Відповідно до подорожнього листа службового легкового автомобіля ЗАТ Надєжда серія ЛА № 239088 від 02.06.2009 року автомобіль НОМЕР_3 передано у розпорядження ОСОБА_9 для роботи (а. с. 49).
02.06.2009 року приблизно о 16.00 годині на автодорозі Кривий Ріг ВАТ ОСОБА_7 відбулося зіткнення автомобіля ОСОБА_6, реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_9 та мопеду ОСОБА_8 з обємом двигуна 49,9 куб.см під керуванням водія ОСОБА_3, в результаті чого пасажир мопеда ОСОБА_12 отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості (а. с. 4, 7-8, 9, 86, 87).
09.06.2009 року ЗАТ Надєжда звернулося до Криворізької філії ВАТ УСК ОСОБА_5 із заявою про страховий випадок пошкодження автомобіля ОСОБА_6, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а. с. 45).
Постановою зам. начальника СВ Інгулецького РВ КМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_13 від 09.06.2009 року по факту дорожньо-транспортної пригоди порушена кримінальна справа за ознаками ч. 1 ст. 286 КК України (а. с. 86).
Відповідно до протоколу № 1 огляду транспортного засобу від 07.07.2009 року автомобіль ОСОБА_6, реєстраційний номер НОМЕР_1, отримав пошкодження (а. с. 17).
Відповідно до Калькуляції № 1099-К від 17.07.2009 року вартість ремонту автомобіля склала 65433,09 грн (а. с. 10-16).
Відповідно до висновку експерта № 58/27-328 від 21.12.2009 року водій мопеда ОСОБА_8 ОСОБА_3 мав технічну можливість запобігти зіткненню з автомобілем ОСОБА_6 та у його діях по управлінню мопедом вбачається невідповідність вимогам п. 10.1 Правил дорожнього руху України, що з технічної точки зору знаходиться у причинному звязку з ДТП; водій автомобіля ОСОБА_6 ОСОБА_9 не мав технічної можливості запобігти зіткненню з мопедом ОСОБА_8 та у його діях не вбачаються невідповідності вимогам Правил дорожнього руху України, що могли знаходитися у причинному звязку з ДТП (а. с. 170-175).
На зазначену експертизу здійсненні посилання у постанові зам. начальника СВ Інгулецького РВ КМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_13 від 23.12.2009 року, постановою відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно водія ОСОБА_9 за ст. 286 КК України у звязку з відсутністю в його діях складу злочину, так як мопед з обємом двигуна 49,9 куб.см не являється механічним транспортним засобом; кримінальну справу відносно ОСОБА_3 по факту ДТП за ч. 1 ст. 286 КК України закрито за відсутністю складу злочину; порушено відносно ОСОБА_3 по зазначеному факту кримінальну справу за ст. 128 КК України (а. с. 86, 168).
Постановою Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 15.02.2010 року у звязку з примиренням сторін ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності за скоєння злочину, передбаченого ст. 128 КК України, за примиренням сторін, провадження у кримінальній справі за його обвинуваченням закрито (а. с. 88). Постанова слідчого не оскаржувалася.
Із окремої постанови Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 15.02.2010 року у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_3 за ст. 128 КК України вбачається, що підсудний ОСОБА_3 свою вину визнав повністю (а. с. 91-92).
Залишкова вартість автомобіля ОСОБА_6, визначена з використанням порталу АВТОонлайн, склала 30050 грн (а. с. 40-43).
Відповідно до страхового акту № 81488 від 27.10.2010 року розмір збитку, завданого обєкту страхування автомобілю ОСОБА_6, реєстраційний номер НОМЕР_1, складає 36350 грн (а. с. 9).
Відповідно до платіжного доручення № 18562 від 18.11.2010 року позивач сплатив ЗАТ Надєжда за ремонт автомобіля 36350 грн (а. с. 5).
Ухвалою Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 28.01.2013 року вважається належним відповідачем ОСОБА_3 замість ОСОБА_7 (а. с. 94).
Ухвалою Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 14.10.2013 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_3 та його представника про призначення судової авто-технічної експертизи (а. с. 225-226).
Викладеним обставинам відповідають правовідносини, що витікають із права зворотної вимоги до винної особи, передбаченого ст. 1191 ЦК України, та відшкодування майнової шкоди, передбаченого ст. 1166 ЦК України.
Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України Про страхування до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, повязана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренду тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Відповідно до ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху України в редакції від 05.05.2009 року, що діяла на момент, коли відбулася дорожньо-транспортна пригода, механічний транспортний засіб транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми (крім транспортних засобів, робочий об'єм двигуна яких не перевищує 50 куб.см), а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.
Отже, посилання представника позивача на те, що керування мопедом ОСОБА_8 є джерелом підвищеної небезпеки, а завдана шкода є наслідком взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, суд вважає безпідставним, оскільки на момент ДТП мопед з обємом двигуна 49,9 куб.см не вважався механічним транспортним засобом, з огляду на що постановою зам. начальника СВ Інгулецького РВ КМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_13 від 23.12.2009 року кримінальну справу відносно ОСОБА_3 по факту ДТП за ч. 1 ст. 286 КК України закрито за відсутністю складу злочину, так як мопед не являється механічним транспортним засобом та порушено відносно ОСОБА_3 по зазначеному факту кримінальну справу за ст. 128 КК України.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України Про страхування страховик зобовязаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до ст. 57, ч. 1 ст. 60 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судом цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди від 27.03.1992 року № 6, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний звязок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Відповідачем та представником відповідача не надано доказів на підтвердження відсутності вини ОСОБА_3 у ДТП, що сталося 02.06.2009 року. Натомість, на аркуші справи 4; 87; 168 знаходиться копія постанови від 23.12.2009 року про відмову в порушенні кримінальної справи у відношенні ОСОБА_9, у якій здійснено посилання на висновок експерта-автотехніка № 58/27-328 від 21.12.2009 року, де вказано, що в діях ОСОБА_3 вбачається порушення п. 1.10 ПДР України.
Зазначену постанову ОСОБА_3 не оскаржував в порядку ст. 236-1 КПК України (1960 року). Не була оскаржена і постанова Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 15.02.2010 року про звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за ст. 128 КК України в звязку з примиренням із потерпілою. Вказана постанова набрала законної сили.
Посилання представника відповідача на те, що відповідач визнав свою вину не у скоєнні злочину, передбаченого ст. 286 КК України, а у спричиненні необережного середньої тяжкості тілесного ушкодження своїй дружині, тому відсутній причинний звязок між шкодою, яка нанесена автомобілю ОСОБА_6, і визнанням відповідачем своєї вини, спростовуються висновком експерта № 58/27-328 від 21.12.2009 року, відповідно до якого водій мопеда ОСОБА_8 ОСОБА_3 мав технічну можливість запобігти зіткненню з автомобілем ОСОБА_6 та у його діях вбачається невідповідність вимогам п. 10.1 Правил дорожнього руху України, що з технічної точки зору знаходиться у причинному звязку з ДТП.
Твердження представника відповідача про те, що винною у ДТП особою є водій автомобіля ОСОБА_6, суд оцінює критично, оскільки відповідно до висновку експерта № 58/27-328 від 21.12.2009 року водій автомобіля ОСОБА_6 ОСОБА_9 не мав технічної можливості запобігти зіткненню з мопедом ОСОБА_8 та у його діях не вбачаються невідповідності вимогам Правил дорожнього руху України, що могли знаходитися у причинному звязку з ДТП, а відповідачем та представником відповідача не надано доказів на підтвердження наявності вини в ДТП ОСОБА_9
Таким чином, у судовому засіданні встановлено, що позивач набув право вимоги до відповідача про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок його неправомірних дій.
Отже, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 22, 993, 1166, 1187, 1188, 1191 ЦК України, ст. ст. 9, 20, 27 Закону України Про страхування, ст. ст. 10, 11, 27, 60, 61, 88, 212-215 ЦПК України, суд-
Уточнені позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Українська страхова компанія “Гарант-Авто” в особі Київської філії “Сіті” до ОСОБА_3, третя особа по справі: Закрите акціонерне товариство “Надєжда”, про відшкодування шкоди в порядку регресу задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства “Українська страхова компанія “Гарант-Авто” в особі Київської філії “Сіті” 36350 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства “Українська страхова компанія “Гарант-Авто” в особі Київської філії “Сіті” понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 363 грн 50 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу.
Суддя Л. Я. Соловйова