05 листопада 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
Головуючого Стуковенкової Т.Г.
суддів - Васецької В.В., Капелюхи В.М.
за участю прокурора Брусенцової І.В.
секретаря Філіної Я.Г.
адвоката ОСОБА_1
засудженого ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську кримінальну справу за апеляцією прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 червня 2013 року, яким
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Веселе Нікопольського району, громадянина України, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,
засуджено за ч. 1 ст. 296 КК України до одного року обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбуття основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком в один рік.
Відповідно до ст. 76 КК України на ОСОБА_2 покладено обов'язок повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи, не виїжджати за межі території України для постійного проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції.
Згідно з п. в) ст. 1 Закону України «Про амністію у 2011 році» від 08.07.2011 року ОСОБА_2 звільнено від призначеного покарання.
Стягнено з ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_3 15000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Цим же вироком ОСОБА_2 виправдано за ч.1 ст.121 КК України за недоведеністю його вини у вчиненні даного злочину.
За вироком суду ОСОБА_2 визнано винним і засуджено за те, що 18 січня 2011 року, приблизно о 17 годині у кафе "Хуторок рибалки", розташованому за адресою будинок № 173, по вул. К. Лібкнехта в м. Нікополі, Дніпропетровської області, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, нехтуючи елементарними правилами поведінки і моральності, грубо порушуючи громадський порядок, безпричинно, з хуліганських спонукань, проявляючи зухвалість по відношенню до відвідувачів і персоналу кафе, присутнім у залі, використовуючи нікчемний привід, завдав удару скляним келихом в обличчя потерпілому ОСОБА_3, в результаті чого заподіяв йому тілесні ушкодження у вигляді черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забитих і різаних ран обличчя, на місці загоєння яких утворилися рубці, незгладимі без хірургічного втручання, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
В апеляції прокурор порушує питання про скасування, зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину, неправильним застосуванням кримінального закону. При цьому вказує, що судом при призначенні покарання не враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання і як наслідок - ОСОБА_2 призначено м'яке покарання.
Крім того, прокурор вказує, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, при цьому посилається на безпідставне виправдання ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 121 КК України.
Вказує, що суд мотивував виправдання ОСОБА_2, тим, що не знайшов підтверджень наявності ознаки «спотворення обличчя» у той же час, суд посилався на те, що у ОСОБА_2 не було умислу на заподіяння ОСОБА_3 тілесних ушкоджень, а його дії повністю охоплюються хуліганським мотивом, а також тим, що у висновку експерта вказано - завдані тілесні ушкодження потерпілому відносяться до легких тілесних ушкоджень, проте суд не врахував те, що ці висновки експерта були зроблені на підставі методичних рекомендацій по трактуванню та експертній оцінці клінічного діагнозу струсу і забиття головного мозку, на що прямо вказано у висновку; тобто ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, а саме завданих рубців на обличчі потерпілого, не встановлювалася.
Згідно висновку експерта № 101 від 02.03.2011 р., - виявленні у потерпілого ОСОБА_3 рубці на обличчі є незгладимими без хірургічного втручання. У вироку суд також послався на те, що в своїх свідченнях потерпілий ОСОБА_3 не вказував на втрату будь-яких соціальних зв'язків і соціального статусу через неадекватне сприйняття його зовнішності оточуючими. Однак, суд не врахував того, що потерпілий ОСОБА_3 посилався на те, що він сам вважає, що його обличчя незгладимо спотворене, у зв'язку з чим відчуває моральні страждання і хоче обов'язково виправляти вищевказані рубці на обличчі за допомогою пластичної операції, підтвердивши це довідкою про вартість майбутньої операції.
Просить вирок скасувати і справу направити на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, прокурора, який підтримував свою апеляцію та просив вирок суду першої інстанції скасувати та справу направити на новий судовий розгляд, доводи засудженого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_1, які в своїх запереченнях просили апеляцію прокурора залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції без змін, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово засудженого, вивчивши і проаналізувавши доводи, що містяться в апеляційній скарзі, зіставивши їх з наявними в провадженні матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає частковому задоволенню, а вирок скасуванню та направленню на новий судовий розгляд з наступних підстав.
Відповідно до ст. 323 КПК України (в редакції 1960 р.), як обвинувальний, так і виправдувальний вирок суду повинен бути законним та обґрунтованим. Суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні, і оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в сукупності, керуючись законом.
Суд при розгляді справи, повинен дослідити, проаналізувати і оцінити як ті докази, що були зібрані на попередньому слідстві, так і подані в судовому засіданні, а також викласти мотивовані висновки суду про недоведеність події злочину, відсутність у діях підсудного складу злочину чи недоведеність його участі у вчиненні злочину.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 367 КПК України (в редакції 1960 р.) однією з підстав скасування судового рішення є істотне порушення кримінально-процесуального закону.
Органом досудового слідства ОСОБА_2 обвинувачується в заподіянні потерпілому ОСОБА_3 тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило незгладиме спотворення його обличчя.
Приймаючи рішення про виправдання ОСОБА_2, суд послався на ті обставини, що законодавець відніс кваліфікуючу ознаку «спотворення обличчя» до оціночної категорії, яка з урахуванням думки потерпілого, даних судово-медичної експертизи і безпосереднього дослідження за час розгляду справи повинна бути встановлена судом, а саме в сукупності з вказаними даними повинно бути встановлено, що тілесне ушкодження на обличчі потерпілого, заподіяне в результаті злочину зробило його обличчя незгладимим, очевидно спотвореним з загальноприйнятими нормами.
На підставі аналізу досліджених і викладених у вироку доказів, суд прийшов до висновку про недоведеність вини в умисному спричиненні ОСОБА_3 тяжкого тілесного пошкодження, яке спричинило знівечення обличчя.
Таким чином, як вбачається із мотивувальної частини вироку. суд фактично прийшов до висновку про відсутність в діях ОСОБА_2 складу злочину, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України, про те, прийняв рішення про виправдання ОСОБА_2 у зв'язку з недоведеністю вини в умисному заподіянні ОСОБА_3 тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило незгладиме знівечення обличчя.
Разом з тим, відповідно до ч.4 ст. 327 КПК України (в редакції 1960 р.) виправдувальний вирок постановляється у випадках, коли не встановлено події злочину, коли в діянні підсудного немає складу злочину, а також коли не доведено участі підсудного у вчиненні злочину.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд виправдав ОСОБА_2 з підстав, не передбачених кримінально-процесуальним законом, чим допустив його порушення, які являються суттєвими, а тому вирок суду підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.
Оскільки подальший розгляд справи судом першої інстанції за ч.1 ст. 121, ч.1 ст. 296 КК України, буде відповідати повноті, об'єктивності та всебічності судового розгляду, вирок підлягає скасуванню в повному обсязі.
У зв'язку із скасуванням вироку із-за порушень вимог кримінально-процесуального закону, доводи прокурора підлягають перевірці при новому розгляді справи.
Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне вирок в частині виправдання ОСОБА_2 за ч.1 ст. 121 КК України та засудження його за ч.1 ст. 296 КК України скасувати, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд, під час якого необхідно прийняти відповідні міри для усунення вказаних протиріч і недоліків, повно і всебічно дослідивши обставини справи, дати належний аналіз і оцінку всіх доказів і прийняти законне і обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст.365,366 КПК України (1960 року), п.п. 11,15 розділу ХI Перехідних положень КПК України 2012року, колегія суддів
Апеляцію прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції задовольнити частково.
Вирок Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 червня 2013 року відносно ОСОБА_2 скасувати і справу направити на новий судовий розгляд в той же суд, в іншому складі.
Судді
Справа №11/774/1438/13 Суддя у 1 інстанції - Борисова Н.А.
Категорія ч. 1 ст. 121 КК України Доповідач Стуковенкова Т.Г.