31.10.2013 Єдиний унікальний номер 205/3496/13-ц
Провадження №2/205/2020/13
31 жовтня 2013 року м. Дніпропетровськ
Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого судді Мовчан Д.В
при секретарі Волкобоєвої А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Правекс-Банк», про визнання права власності на 1/2 частину квартири, стягнення матеріальної компенсації вартості 1/2 частини квартири та припинення права власності на 1/2 частину квартири,-
ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ПАТ Комерційний банк «Правекс -Банк», про визнання права власності на 1/2 частину квартири, стягнення матеріальної компенсації вартості 1/2 частини квартири та припинення права власності на 1/2 частину квартири.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що з 08 грудня 1990 року по 19 квітня 2011 року він перебував з ОСОБА_2 (далі - Відповідач) у зареєстрованому шлюбі. В період шлюбу ним та відповідачем спільними зусиллями та за спільні кошти придбана квартира № 141 в будинку № 4 корпус № 4 по вул. Братів Трофімових в м. Дніпропетровську на підставі Договору купівлі - продажу від 16.03.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим № 711. Окрім цього, позивач зазначає, що 16.03.2007 року між Акціонерним комерційним банком «Правекс-банк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Правекс-банк») та ОСОБА_2 був укладений Кредитний договір № 4276-008/07Р, відповідно до умов якого відповідач отримала кредитні кошти у розмірі 47 500 доларів США для споживчих цілей. В забезпечення виконання даних зобов'язань відповідача за Кредитним договором було укладено Договір поруки № 4276-008/07Р від 16.03.2007 року між Акціонерним комерційним банком «Правекс-банк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Правекс-банк») та позивачем. 16.03.2007 відповідно до взятих на себе зобов'язань за кредитним договором відповідач передала придбану квартиру за Договором іпотеки № 4276-008/07Р ПАТ КБ «Правекс-банк» в іпотеку. З договорів купівлі-продажу спірної квартири, кредитного договору та договору іпотеки вбачається, що придбання спірної квартири здійснено за 252 500 грн. 00 коп., що становило кредитну суму 47 500 доларів США. Згідно довідки банку за період з 16.03.2007 року по 19.04.2011 року погашена кредитна заборгованість складає 24 488 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 195732 грн. 58 коп. Далі, позивач зазначає, що після розірвання шлюбу він сам за свої особисті кошти щомісячно в рахунок повернення кредиту сплачував кредит та проценти по кредиту, що за період з 19.04.2011 року по 06.03.2013 року складає у розмірі 3897 доларів США, що в гривневому еквіваленті 31 148 грн. 72 коп. Також позивач вважає, що суми, виплачені ним і відповідачем в рахунок погашення заборгованості по кредиту, за спільні кошти в період, коли вони перебували у подружніх стосунках і мали загальний бюджет, які діляться між позивачем і відповідачем в рівних частках, тобто по 97 866 грн. 29 коп. У зв'язку з чим позивач вважає, що ним особисто було в рахунок погашення заборгованості по кредиту та процентах виплачено 129 015 грн. 00 коп. Самостійно сторони розділити майно не можуть, тому позивач був вимушений звернутись з даним позовом до суду та просити суд визнати за ним, ОСОБА_1, право власності на 1/2 частину квартири № 141 в будинку № 4 корпус № 4 по вул. Братів Трофімових в м. Дніпропетровську, загальною площею 50,1 кв.м., жилою площею 28,7 кв.м., та яка складається із: 1-коридору, 2-санвузла, 3-кухні, 4,5 - жилих кімнат, І-лоджії, та окрім цього, стягнути з ОСОБА_2 на його (ОСОБА_1) користь матеріальну компенсацію вартості 1/2 частини спірної квартири, а саме 126 000 грн. 00 коп. та припинити його (ОСОБА_1) право власності на 1/2 частину спірної квартири.
Позивач у судове засідання не з'явився, надавши суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити (а.с. 39).
Відповідач також в судове засіданні не з'явилася, надавши суду письмову заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги визнає тільки в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину квартири № 141 в будинку № 4 корпус № 4 по вул. Братів Трофімових в м. Дніпропетровськ, загальною площею 50,1 кв.м., жилою площею 28,7 кв.м., та яка складається із: 1-коридору, 2-санвузла, 3-кухні, 4,5 - жилих кімнат, І-лоджії, в іншій частині позовних вимог просить відмовити.
Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Правекс-Банк» в судове засідання не з'явився, надавши суду письмові пояснення, та просять розглянути справу за відсутності їх представника, в задоволені позовних вимог відмовити.
Суд з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на нижчевикладене.
Так, судом встановлені наступні обставини і визначенні відповідно до них правовідносини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 08 грудня 1990 року по 19 квітня 2011 рік перебував з ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі (а.с.6).
Судом також встановлено, що 16.03.2007 року між Акціонерним комерційним банком «Правекс-банк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Правекс-банк») та ОСОБА_2 був укладений Кредитний договір № 4276-008/07Р, відповідно до умов якого відповідач отримала кредитні кошти у розмірі 47 500 доларів США для споживчих цілей (а.с.7-10).
В забезпечення виконання даних зобов'язань відповідача за Кредитним договором було укладено Договір поруки № 4276-008/07Р від 16.03.2007 року між Акціонерним комерційним банком «Правекс-банк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Правекс-банк») та ОСОБА_1 (а.с. 11).
Із матеріалів даної цивільної справи також вбачається, що 16.03.2007 відповідно до взятих на себе зобов'язань за кредитним договором відповідач передала придбану квартиру за Договором іпотеки № 4276-008/07Р ПАТ КБ «Правекс-банк» в іпотеку (а.с. 12-13).
Також, на підставі Договору купівлі - продажу квартири від 16.03.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим № 711 спірна квартира належить ОСОБА_2 (а.с.7).
Відповідно до ст. 368 ч.3 ЦК України, ст. 60 СК майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно із ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту, а ст. 63 СК України передбачено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Статтею 65 СК України передбачено, що дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого подружжя. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
Помилковими, на думку суду, є доводи представника третьої особи стосовно того, що спірна квартира не може бути предметом поділу, оскільки остання знаходиться в іпотеці, на придбання якої відповідачем з ПАТ КБ «Правекс -Банк» укладено кредитний договір № 4276-008/07 Р від 16.03.2007 року в сумі 47 500 доларів США з кінцевий термін сплати 16.03.2017 року. На забезпечення виконання вимог даного договору було укладено договір іпотеки від 16.03.2007, предметом якого є вказана квартира. Таким чином, зазначена спірна квартира, дійсно перебуває в іпотеці у третьої особи - ПАТ КБ «Правекс -Банк», та спірна квартира була придбана за кошти, отримані за кредитним договором, зобов'язання позичальника за яким знаходяться на стадії виконання. Шлюб сторін по справі розірвано, позивач виконує зобов'язання позичальника за вказаним договором. Суд вирішуючи питання про поділ спільного сумісного майна подружжя зобов'язаний вирішити питання і по борговим зобов'язанням подружжя, пов'язаним з даним майном (ч. 4 ст. 65 СК України, п. 23, 24 Постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»).
Так, п.п. 24, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року за №11, роз'яснено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо. Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.
До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК України).
Крім того, відповідно до ч.1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу а згідно ч.1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Судом встановлено, що домовленості з приводу поділу вказаного майна чи шлюбного договору у сторін немає.
Згідно ч. 3 ст. 319 ЦК України, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що спірна квартира, речове право на яку зареєстровано на їм'я відповідача, була придбана сторонами саме під час шлюбу та належить їм на праві спільної сумісної власності, а тому підлягає поділу шляхом визнання за позивачем права власності на її 1/2 частку.
Суд позбавлений можливості вирішити одночасно питання по борговим зобов'язанням сторін за кредитним договором № 4276-008/07 Р від 16.03.2007 року, виконаним кожним із подружжям одноособово перед банком після припинення ними шлюбно-сімейних відносин.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Так, суду не надано відповідних банківських документів, які б свідчили про розмір тіла кредиту та інших платежів, здійснених відповідачкою після припинення шлюбно-сімейних відносин з позивачем. Окрім цього, позивач, звертаючись до суду із даним позовом, не заявляв позовних вимог про стягнення сплачених за кредитним договором сум та поділ між подружжям цих коштів і залишку непогашеного кредиту, під час розгляду справи, позовні вимоги такими вимогами не доповнював, тому суд не може за власної ініціативи, без заявлення таких вимог стороною позивача, та надання суду відповідних доказів, вирішити дане питання по суті, оскільки це порушуватиме принцип диспозитивності цивільного судочинства.
Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення грошової компенсації суд виходив з наступного.
Відповідно до правил ч. ч. 4, 5 ст. 71 СК України присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
У п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року N 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" роз'яснено, що за відсутності згоди одного із подружжя присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК України) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової компенсації. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає у їх спільній частковій власності.
Оскільки, відповідач не висловила суду свого волевиявлення на сплату такої компенсації, на депозитний рахунок такою стороною сума грошової компенсації також не вносилась, а тому в суду відсутні правові підстави для стягнення грошової компенсації на користь позивача та припинення його права власності на частку у спірному майні.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд приходить до висновку, що необхідно стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пропорційно до розміру задоволених позовних вимог документально підтверджені судові витрати по справі, а саме: 1260 грн. 00 коп. судового збору.
На підставі викладено та керуючись ст.ст. 21, 24, 41 Конституції України, ст.ст. 61, 63, 70, 71 СК України, ст.ст. 316, 317, 319, 358 ЦК України, ст.ст. ст. 10, 11, 15, 57-60, 118-120 , 209, 213-215,179,364,365 ЦПК України, суд, -
1. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Правекс -Банк», про визнання права власності на 1/2 частину квартири, стягнення матеріальної компенсації вартості 1/2 частини квартири та припинення права власності на 1/2 частину квартири - задовольнити частково.
2. Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири № 141 в будинку № 4 корпус № 4 по вул. Братів Трофімових в м. Дніпропетровську, загальною площею 50,1 кв.м., жилою площею 28,7 кв.м., та яка складається із: 1-коридору, 2-санвузла, 3-кухні, 4,5 - жилих кімнат, І-лоджії.
3. В задоволені решти позовних вимог - відмовити.
4. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пропорційно до розміру задоволених позовних вимог понесені ним та документально підтверджені судові витрати по справі у вигляді судового збору в розмірі 1260 (одна тисяча двісті шістдесят) грн. 00 коп.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10-ти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: Д. В. Мовчан