07.11.2013 Єдиний унікальний номер 205/7886/13-ц
справа № 2/205/3567/13
205/7886/13-ц
07 листопада 2013 року м. Дніпропетровськ
Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого судді Залімської Н.В.,
при секретарі Кравцову С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Дніпропетровської міської ради, третя особа приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, про визначення часток в праві спільної сумісної власності, припинення права спільної сумісної власності та визнання права власності на частину квартири в порядку спадкування за законом, -
Позивачі 16 вересня 2013 року звернулися до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Дніпропетровської міської ради, третя особа приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, про визначення часток в праві спільної сумісної власності, припинення права спільної сумісної власності та визнання права власності на частину квартири в порядку спадкування за законом. В обґрунтування позовних вимог посилалися на те, що квартира АДРЕСА_1 на праві спільної сумісної власності належить позивачам та ОСОБА_4 13 січня 2013 року померла ОСОБА_4 Після її смерті відкрилась спадщина на 1/3 частину спірної квартири. Позивачі є єдиними спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_4, які належним чином прийняли спадщину, оскільки проживали зі спадкодавцем на час її смерті. Однак приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 позивачам було відмовлено в видачі свідоцтва про право на спадщину за законом в зв'язку з тим, що частки у праві спільної сумісної власності не визначені.
Позивачі просили суд визначити розмір частки ОСОБА_4, померлої 13 січня 2013 року, а також розмір часток позивачів в праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 рівними по 1/3 частині кожному; припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_4, померлої 13 січня 2013 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті дружини ОСОБА_4, померлої 13 січня 2013 року; визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4, померлої 13 січня 2013 року.
У своїй заяві від 07 листопада 2013 року позивачі просили справу розглядати за їх відсутності, позовні вимоги підтримують у повному обсязі та просять їх задовольнити.
Представник Дніпропетровської міської ради в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином. Про причини неявки суд не повідомив. Письмових заяв не надходило.
До суду надійшло повідомлення приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 з проханням розглядати справу за її відсутності.
Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
На підставі ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
У відповідності зі ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані та здобуті докази, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
На підставі ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 на праві спільної сумісної власності належала ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 11 листопада 1997 року, виданого виконкомом міської ОСОБА_4 народних депутатів згідно з розпорядженням від 11 листопада 1997 року № 6/2708-97, зареєстрованого в МБТІ у реєстрову книгу за № 298п-16 (а.с. 7).
Вищезазначена квартира складається з двох кімнат житловою площею 27,3 кв.м., в тому числі: 1-а кімната - 10,3 кв.м., 2-а кімната - 17,0 кв.м.; кухні площею 7,6 кв.м.; ванної кімнати площею 2,0 кв.м.; вбиральні площею 1,1 кв.м.; коридору площею 4,6 кв.м.; вбудованих шаф площею 0,3 кв.м.; лоджії площею 2,3 кв.м. Загальна площа квартири - 45,2 кв.м. (а.с. 8).
13 січня 2013 року ОСОБА_4 померла (а.с. 10). Після її смерті відкрилась спадщина на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1. Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_4, померлої 13 січня 2013 року, є: чоловік спадкодавця - ОСОБА_1 (а.с. 11) та син спадкодавця - ОСОБА_2 (а.с. 12), які належним чином прийняли спадщину, оскільки проживали та були зареєстровані зі спадкодавцем на час її смерті (а.с. 9).
У відповідності зі ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього ж Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
На підставі ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Таким чином, суд вважає за можливе визнати за позивачами право власності на 1/6 частину спірної квартири за кожним: 1/3 : 2 = 1/6.
Згідно відповіді приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 від 06 вересня 2013 року № 840/0214 позивачам було відмовлено в видачі свідоцтва про право на спадщину за законом в зв'язку з тим, що частки у праві спільної сумісної власності не визначені (а.с. 14).
Відповідно до ч. 1 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
На підставі ч. 1 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
Згідно ч. 2 ст. 370 ЦК України, у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
До того ж відповідно до п. 12 Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» у разі смерті співвласника приватизованого будинку (квартири) частки кожного із співвласників є рівними. Для оформлення права на спадщину закон також не вимагає рішення суду про визначення частки спадкодавця.
Зважаючи на викладене, розглядаючи даний спір в межах заявлених вимог, оцінюючи здобуті по справі докази щодо їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності та взаємності зв'язку у сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись п. 12 Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», ст. ст. 15-16, 355, 368, 370, 1261, 1268-1270 Цивільного кодексу України, ст. ст. 10-11, 59-60, 88, ч. 2 ст. 197, ст. ст. 212, 213-215, 218 Цивільно-процесуального кодексу України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Дніпропетровської міської ради, третя особа приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, про визначення часток в праві спільної сумісної власності, припинення права спільної сумісної власності та визнання права власності на частину квартири в порядку спадкування за законом - задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1, яка складається з двох кімнат площею 10,3 кв.м. та 17,0 кв.м.; кухні площею 7,6 кв.м.; ванної кімнати площею 2,0 кв.м.; вбиральні площею 1,1 кв.м.; коридору площею 4,6 кв.м.; вбудованих шаф площею 0,3 кв.м.; лоджії площею 2,3 кв.м. (загальна площа квартири - 45,2 кв.м., житлова - 27,3 кв.м.) в порядку спадкування за законом після смерті дружини ОСОБА_4, померлої 13 січня 2013 року.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1, яка складається з двох кімнат площею 10,3 кв.м. та 17,0 кв.м.; кухні площею 7,6 кв.м.; ванної кімнати площею 2,0 кв.м.; вбиральні площею 1,1 кв.м.; коридору площею 4,6 кв.м.; вбудованих шаф площею 0,3 кв.м.; лоджії площею 2,3 кв.м. (загальна площа квартири - 45,2 кв.м., житлова - 27,3 кв.м.) в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4, померлої 13 січня 2013 року.
В іншій частині позову - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Н.В. Залімська