Справа № 159/6816/13-ц
Провадження № 2/159/1618/13
м. Ковель 12.11.2013
Ковельський міськрайонний суд Волинської області
під головуванням судді Луньової Т.М.,
за участю секретаря Канашкової О.М.,
прокурора - Бородчук О.В.,
позивача - ОСОБА_1,
представника позивача - ОСОБА_2,
відповідача - ОСОБА_3,
представника служби у справах дітей виконкому Ковельської міської ради - ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ковель цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні квартирою,
Позивач звернулась до суду з позовом, у якому прохає суд ухвалити рішення, яким зобов'язати відповідача ОСОБА_3 усунути перешкоди у користуванні позивачем квартирою №36 будинку №13 по вул. 40 років Перемоги в м. Ковелі Волинської області, шляхом передачі позивачеві ключів від вхідних дверей до зазначеної квартири.
Обґрунтовуючи вимоги позовної заяви позивач покликається на наступні обставини: 03 вересня 2004 року Миротинською сільською радою Здолбунівського району Рівненської області було зареєстровано шлюб позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_3. Як член сім'ї відповідача, позивач вселилась у належну відповідачеві на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1 і разом з донькою, ОСОБА_5, яка народилась в подружжя 12.04.2005 року, проживала у вказаній квартирі до кінця травня 2013 року. Наприкінці травня 2013 року позивач та відповідач припинили шлюбні відносини, відповідач вигнав позивача разом з дитиною з квартири, забрав ключі від вхідних дверей до квартири і позбавляє позивача та малолітню дитину сторін можливості проживати за зареєстрованим місцем проживання. Рішенням Ковельського міськрайонного суду від 01 липня 2013 року у цивільній справі №159/3291/13-ц за позовом ОСОБА_3 до позивача про розірвання шлюбу, шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано. Вживані позивачем заходи, спрямовані на спонукання відповідача не чинити їй та малолітній дитині перешкод у користуванні квартирою, позитивних наслідків не дали. Відтак позивач разом з малолітньою дитиною, всупереч норм передбачених ст. 47,48 Конституції України, позбавлена можливості користуватися квартирою у яку вселилась за згодою відповідача, як член його сім'ї і зберігає це право на підставі ст. 64 Житлового кодексу України.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_2 позов підтримали з підстав, зазначених у позовній заяві і прохають його задовольнити. Прохають суд ухвалити рішення, яким зобов'язати відповідача ОСОБА_3 усунути перешкоди у користуванні позивачем квартирою №36 будинку №13 по вул. 40 років Перемоги в м. Ковелі Волинської області, шляхом передачі позивачеві ключів від вхідних дверей до зазначеної квартири.
Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позову не визнав і заперечує проти його задоволення посилаючись на наступні обставини: позивач не є членом сім'ї відповідача, оскільки за рішенням суду шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано. Причиною припинення сторонами шлюбних відносин стала поведінка позивача, яка не дбала про малолітню дитину сторін та сімейний добробут, зловживала спиртними напоями. В травні 2013 року позивач добровільно забрала особисті речі з квартири, у якій прописана разом з малолітньою дитиною сторін, тобто з квартири АДРЕСА_2 і інтересу до вказаної квартири упродовж вказаного часу не проявляла. Крім цього, вважає, що подальше проживання позивача у належній йому на праві приватної власності квартирі, призведе до порушення його прав, як власника майна, тобто призведе до обмеження права відповідача у здійсненні права власності на квартиру.
Заслухавши пояснення сторін, свідків, думку прокурора та представника органу опіки і піклування, дослідивши письмові докази у справі суд приходить до висновку, що позов підставний і підлягає задоволенню.
Так,відповідно до ч.1 ст. 156 ЖК України, члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку ( квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
У відповідності до ч.2 ст. 64 ЖК Кодексу до членів сім'ї власника жилого будинку (квартири) відноситься дружина власника та діти.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
В судовому засіданні сторони визнали ту обставину, що позивач ОСОБА_1 вселилась у квартиру АДРЕСА_3, власником якої є відповідач ОСОБА_3, як член сім'ї останнього, а саме дружина.
Визнається сторонами і та обставина, що вселення позивача у зазначену квартиру відбулось за згодою відповідача і було безумовним.
Як однією з підстав для відмови у задоволенні позову відповідач вказує на ту обставину, що позивач ОСОБА_1 перестала бути членом сім'ї відповідача, оскільки рішенням Ковельського міськрайонного суду від 01 липня 2013 року шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано.
Разом з тим, згідно ч.4 ст. 156 ЖК України припинення сімейних відносин з власником будинку не позбавляє бувших членів сім'ї власника права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 ЖК України.
Показаннями допитаної в судовому засіданні свідка ОСОБА_6 доводиться та обставина, що відповідач дійсно, наприкінці травня 2013 року, позбавив позивача, на той час ще його дружину, та малолітню дитину, можливості користуватися житлом, а саме квартирою №36 по вул. 40 років Перемоги,13 в м. Ковелі. Під тиском відповідача та тітки останнього, ОСОБА_7, позивач вимушена була віддати ОСОБА_7 ключі від вхідних дверей до квартири №36 по вул. 40 років Перемоги в м. Ковелі, залишивши у вказаній квартирі свої особисті речі та речі малолітньої дитини сторін.
У той же час показання допитаної в судовому засіданні свідка ОСОБА_7, яка в судовому засіданні стверджувала, що позивач добровільно залишила квартиру, власником якої є її племінник, відповідач ОСОБА_3В, суд оцінює як такі, що не відповідають дійсності, оскільки показання вказаного свідка спростовуються Висновком про результати розгляду звернення позивача до Ковельського МВ УМВС України у Волинській області від 31 травня 2013 року. Зокрема у ході перевірки вказаного звернення було встановлено, що у ході конфлікту, який виник 30 травня 2013 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_3, останній вигнав позивача з квартири і наказав більше не повертатися, у зв'язку з чим позивач ночувала в сусідів.
Заперечуючи проти позову відповідач також посилається на ту обставину, що упродовж двох останніх років сумісного проживання з позивачем, остання пиячила, вела аморальний спосіб життя, не займалась вихованням дитини, не дбала про матеріальний достаток у сім'ї.
Однак, підстави та порядок позбавлення членів сійм'ї власника або інших осіб, які проживають разом з ним, права користування жилими приміщеннями визначені у ст. 157 ЖК України, якою встановлено, що членів сім'ї власника жилого будинку або інших осіб, які проживають разом з ним, може бути виселено у випадках, передбачених частиною першою статті 116 цього Кодексу. Виселення провадиться у судовому порядку без надання іншого жилого приміщення. Зокрема за змістом ст. 116 ЖК України, виселення члена сім'ї наймача (власника) будинку та інших осіб, які проживають разом з ним, можливо в тому випадку, коли вони систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематично порушують правила співжиття та роблять неможливим для інших проживання з ними в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними.
Як встановлено в судовому засіданні, відповідач позбавив права користування житловим приміщенням не лише позивача ОСОБА_1, а також і спільну дитину позивача та відповідача, малолітню ОСОБА_5 Крім цього, упродовж часу, коли позивач позбавлена разом з дитиною можливості користуватися квартирою по вул. 40 років Перемоги, 13/36 в м. Ковелі, відповідач не проявляв і не проявляє інтересу до малолітньої дитини сторін, не цікавиться умовами проживання дитини, навчання.
Конституційним правом кожного громадянина України є право на житло. Відтак право дитини на майно та житло є одним з основних прав.
Згідно ст. 176 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані передати у користування дитини майно, яке має забезпечити її виховання та розвиток. Права батьків та дітей на користування житлом, яке є власністю когось із них встановлюється законом.
Місцем проживання фізичної особи яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків або одного з них.
Реєстрація місця проживання як позивача, так і відповідача, а також неповнолітньої дитини здійснена за адресою м. Ковель Волинської області, вул. 40 років Перемоги,13/36.
Таким чином, аналізуючи досліджені докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про доведеність факту створення відповідачем ОСОБА_3 перешкод позивачеві ОСОБА_1 у вільному користуванні квартирою №36 по вул. 40 років Перемоги,13 в м. Ковелі Волинської області.
Обраний позивачем спосіб захисту своїх порушених прав шляхом пред'явлення позовної вимоги про усунення перешкод в користуванні квартирою шляхом зобов'язання відповідача надати ключа від вхідних дверей до приміщення квартири відповідає змісту ст. 16 ЦК України, а тому позов підлягає задоволенню.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 15,30,62, 85, 212, 213, 215, 130, 173,174 ЦПК України, ст. 64,116,156,157,162 ЖК України, ст. 176 СК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні квартирою задовольнити повністю.
Зобов'язати ОСОБА_8 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у користуванні квартирою №36 по вул. 40 років Перемоги,13 в м. Ковелі Волинської області.
Зобов'язати ОСОБА_8 надати ОСОБА_1 ключі від вхідних дверей до квартири АДРЕСА_4.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати у справі в розмірі 229 грн. 40коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Волинської області через Ковельський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення, а особами, які не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення - протягом 10-ти днів з дня отримання копії рішення.
Головуюча: Т.М.Луньова