"11" листопада 2013 р. Справа № 916/2948/13
За позовом: Приватного малого підприємства „Лоцмен"
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Спільне підприємство „Аквавінтекс"
про зобов'язання укласти договір
Суддя Малярчук І.А.
Представники сторін:
від позивача: Наумова О.М., довіреність від 02.01.2013р.
від відповідача: Луковецька К.О., довіреність від 25.06.2013р.
СУТЬ СПОРУ: про зобов'язання ТОВ „СП „Аквавінтекс" укласти з ПМП „Лоцмен" договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, згідно свідоцтва про право власності серії ЯЯЯ №932451 від 16.12.2005р.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.11.2013р. порушено провадження у справі №916/2948/13 за позовом ПМП „Лоцмен" до ТОВ „СП „Аквавінтекс" про зобов'язання укласти договір.
Так, у позовній заяві позивачем викладено клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно, яке доповнено додатковими поясненнями від 11.11.2013р. за вх.№34192/13 та обґрунтовано невиконанням відповідачем понад півтора роки прийнятих на себе грошових зобов'язань по договору №ФИН-01 від 15.12.2011р., неможливістю їх виконання у визначений цим договором спосіб.
Як вбачається із вище означеного клопотання, позивач звернувся до відповідача із претензією про сплату заборгованості за договором №ФИН-01 від 15.12.2011р. У відповідь на претензію позивача відповідач листом від 28.05.2012р. повідомив позивача про неможливість виконати свої зобов'язання за договором №ФИН-01 у зв'язку з фактами притягнення ТОВ „СП „Аквавінтекс" до адміністративно-правової відповідальності контролюючими органами за порушення товариством Закону України „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" №481/95-ВР від 19.12.1995р., Закону України „Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р. та просив надати відстрочку виконання зобов'язань по договору на рік. З врахуванням викладеного позивач призупинив заходи щодо притягнення відповідача до цивільно-правової відповідальності за невиконані грошові зобов'язання за договором №ФИН-01.
Пізніше позивач повторно звернувся до відповідача із претензією №314 від 24.10.2013р. з питання виконання вищевказаного договору, на що отримав відповідь від 28.10.2013р., в якій відповідач відхилив вимоги позивача з посиланням на недійсність окремих положень договору №ФИН-01 щодо умов та порядку виконання зобов'язань та при цьому, одночасно виклав прохання про розстрочення виконання зобов'язань за цим договором не менш ніж на півтора роки. З огляду на викладене, ПП „Лоцмен" дійшов висновку про відсутність у ТОВ „СП „Аквавінтекс" намірів у будь-який спосіб, передбачений договором про надання поворотної фінансової допомоги №ФИН-01 від 15.12.2011р., виконати прийняті на себе зобов'язання, що обумовило звернення підприємства до суду із даним позовом з позовними вимогами про зобов'язання ТОВ „СП „Аквавінтекс" укласти договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, як то узгоджено між сторонами у п.3.3. цього договору.
Підсумовуючи викладене, позивач зазначив, що за умови систематичного та тривалого ухилення ТОВ „СП „Аквавінтекс" від виконання прийнятих на себе зобов'язань по договору №ФИН-01 від 15.12.2011р., неможливість виконання цих зобов'язань у грошовій формі, на чому наполягає сам відповідач за змістом листування з позивачем, вжиття в межах провадження у даній справі такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на цілісний майновий комплекс, є найбільш сприятливим та таким, що не йде у розріз з передбаченим умовами п.3.3. цього договору альтернативним зобов'язанням відповідача щодо укладення договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, з врахуванням ще й того, що заборгованість ТОВ „СП „Аквавінтекс" перед ПП „Лоцмен" за договором №ФИН-01 від 15.12.2011р., підтверджена актами звірки взаєморозрахунків від 22.10.2013р. та від 28.10.2013р.
Згідно ст. 66 ГПК України господарським судом забезпечення позову допускається на будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Відповідно до абз.1 ч.1, ч.3 ст. 67 ГПК України позов забезпечується, зокрема: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві. Про забезпечення позову виноситься ухвала.
За положеннями п.1 Постанови Пленуму ВГСУ №16 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" відповідно до статті 66 ГПК України заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Згідно п.3 Постанови Пленуму ВГСУ №16 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК України).
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Аналогічна позиція викладена у п.п.1.1., 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/2776 від 12.12.2006 р. „Про деякі питання практики забезпечення позову".
За положеннями абз.2 п.2 Постанови Пленуму ВГСУ №16 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" питання про забезпечення позову може вирішуватися господарським судом як без проведення окремого судового засідання, так і в засіданні з викликом представників сторін, інших учасників судового процесу із заслуховуванням їх думки.
Таким чином, підсумовуючи вищевикладені ВГСУ, ВСУ пропозиції до застосування судами положень ст.ст.66, 67 ГПК України, слід відзначити, що при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів тощо.
Так, позовні вимоги позивача обґрунтовані тривалим неналежним виконанням з боку відповідача зобов'язання щодо повернення фінансової допомоги, отриманої ним від позивача згідно договору №ФИН-01 від 15.12.2011р., а також передбачення п.3.3. вказаного договору обов'язку відповідача, у разі неповернення ним фінансової допомоги, укласти з ПМП „Лоцмен" договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, належного ТОВ „СП „Аквавінтекс".
Враховуючи наведені позивачем в клопотанні про вжиття заходів до забезпечення позову та додаткових поясненнях від 11.11.2013р. за вх.№34192/13 до нього обставини щодо необхідності вжиття відповідних заходів в сукупності вищенаведених факторів, суд вважає достатньо обґрунтованим припущення позивача, що невжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на цілісний майновий комплекс, стосовно якого мав би бути укладений договір купівлі-продажу, може утруднити виконання судового рішення. При цьому, суд враховує, що порушення відповідачем фінансових зобов'язань носить тривалий характер, сторонами у договорі №ФИН-01 від 15.12.2011р. передбачено можливість альтернативного виконання обов'язку відповідачем за рахунок наявного у нього майна, у вигляді оформлення договору купівлі-продажу такого майна. Водночас, даний захід забезпечення позову є адекватним та співрозмірним у відношенні до заявлених позивачем позовних вимог, оскільки останні заявлені саме як зобов'язання відповідача виконати умови договору, передбачені сторонами як засіб виконання зобов'язань. Крім того, зважаючи також на зазначення відповідачем у відповідях на претензії позивача про складне фінансове становище товариства, а також на те, що за змістом договору №ФИН-01 від 15.12.2011р. набуття вказаного майна у власність за договором купівлі-продажу по суті є гарантією виконання фінансових зобов'язань відповідача, з огляду на ухилення останнього від виконання обов'язку щодо укладення договору купівлі-продажу, передбаченого п.3.3. договору №ФИН-01, вибуття майна із власності ТОВ „СП „Аквавінтекс" може порушити права позивача та зробити неможливим виконання рішення у справі, тому суд вважає за доцільне на період розгляду даної справи та вирішення спору по суті вжити заходи до забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 66, 67, 86 ГПК України, суд, -
1. Задовольнити заяви позивача, викладені у позовній заяві та додаткових поясненнях від 11.11.2013р. за вх.№34192/13, про вжиття заходів до забезпечення позову.
2. Накласти арешт на цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: 67832, Одеська область, Овідіопольський район, смт. Великодолинське, вул. Леніна, 126, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю „Спільне підприємство „Аквавінтекс" (67832, Одеська область, Овідіопольський район, смт. Великодолинське, вул. Леніна, 126, код 25040503) на праві власності згідно свідоцтва про право власності серії ЯЯЯ №932451 від 16.12.2005р.
3. За даною ухвалою стягувачем є Приватне мале підприємство „Лоцмен" (84311, Донецька область, м. Краматорськ, вул. 50 років ВЛКСМ,2-а, код 23419138).
4.Ухвала, згідно ч.3 ст.67 ГПК України, п.12 Постанови Пленуму ВГСУ №6 від 23.03.2012р. „Про судове рішення", набирає чинності з моменту її винесення, тобто з 11.11.2013 р.
5.Ухвала підлягає виконанню відповідно до вимог Закону України „Про виконавче провадження" в редакції Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про виконавче провадження" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)" №2677-VI від 04.11.2010р.
Суддя Малярчук І.А.