ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/13138/13 23.10.13
за позовом: Публічного акціонерного товариства «Одесагаз», м.Одеса, ЄДРПОУ 03351208
до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ, ЄДРПОУ 20077720
про укладення додаткової угоди
Суддя Любченко М.О.
Представники:
від позивача: Блонський О.Ю. - по дов.
від відповідача: Єршова С.В. - по дов.
Позивач, Публічне акціонерне товариство «Одесагаз», м.Одеса звернулось до господарського суду м.Києва з позовною заявою до відповідача, Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ про визнання недійсним договору №13-304-Б від 04.01.2013р., що укладений між Публічним акціонерним товариством «Одесагаз» та Публічним акціонерним товариством «Національна компанія «Нафтогаз України».
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на невідповідність змісту договору №13-304-Б від 04.01.2013р. на купівлю-продаж природного газу положенням типового договору, що затверджений Постановою №849 від 05.07.2012р. Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.
18.07.2013р. позивачем було подано до суду заяву вих.№21/17-330 від 01.07.2013р., за змістом якої Публічним акціонерним товариством «Одесагаз» були заявлені вимоги про:
- визнання недійсними положень пунктів 3.4, 6.1, 6.2, 7.2, 9.1, 9.2, 10.5 договору №13-304-Б від 04.01.2013р. на купівлю-продаж природного газу, що укладений між Публічним акціонерним товариством «Одесагаз» та Публічним акціонерним товариством «Національна компанія «Нафтогаз України»;
- приведення пунктів 3.4, 6.1, 6.2, 7.2, 9.1, 9.2, 10.5 договору №13-304-Б від 04.01.2013р. на купівлю-продаж природного газу у відповідність до типового договору, що затверджений Постановою №849 від 05.07.2012р. Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.
30.09.2013р. від позивача надійшло клопотання вих.№21/17-450 від 26.09.2013р., відповідно до якого Публічним акціонерним товариством «Одесагаз» було заявлено позов про:
- визнання недійсними положень пунктів 3.4, 6.1, 6.2, 7.2, 9.1, 9.2, 10.5 договору №13-304-Б від 04.01.2013р. на купівлю-продаж природного газу, що укладений між Публічним акціонерним товариством «Одесагаз» та Публічним акціонерним товариством «Національна компанія «Нафтогаз України»;
- викладення умов пунктів 3.4, 6.1, 6.2, 7.2, 9.1, 9.2, 10.5 договору №13-304-Б від 04.01.2013р. в редакції позивача;
- визнання укладеною додаткову угоду №1 до договору №13-304-Б від 04.01.2013р. на купівлю-продаж природного газу між продавцем, Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та покупцем, Публічним акціонерним товариством «Одесагаз».
02.10.2013р. позивачем були подані до суду доповнення вих.№21/17-453 від 01.10.2013р., за змістом яких Публічним акціонерним товариством «Одесагаз» було заявлено вимогу про визнання укладеною додаткової угоди №1 до договору №13-304-Б від 04.01.2013р. на купівлю-продаж природного газу між продавцем, Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», та покупцем, Публічним акціонерним товариством «Одесагаз», у визначеній позивачем редакції.
За змістом уточнень позовних вимог вих.№21/17-480 від 21.10.2013р. Публічним акціонерним товариством «Одесагаз» заявлено вимогу про зобов'язання Публічного акціонерного товариства «Національна компанія «Нафтогаз України» укласти додаткову угоду №1 до договору №13-304-Б від 04.01.2013р. на купівлю-продаж природного газу між продавцем, Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», та покупцем, Публічним акціонерним товариством «Одесагаз», у визначеній позивачем редакції.
23.10.2013р. позивачем була подана до господарського суду м.Києва заява вих.№21/17-485 від 22.10.2013р., відповідно до якої Публічним акціонерним товариством «Одесагаз» було заявлено позов про укладення між Публічним акціонерним товариством «Національна компанія «Нафтогаз України» та Публічним акціонерним товариством «Одесагаз» додаткової угоди №1 до договору №13-304-Б від 04.01.2013р. на купівлю-продаж природного газу наступного змісту:
«ДОДАТКОВА УГОДА №1
до договору №13-304-Б від 04.01.2013р.
на купівлю-продаж природного газу
м.Київ «___»____________2013р.
Публічне акціонерне товариство «Національна компанія «Нафтогаз України» (далі - Продавець), з однієї сторони і Публічне акціонерне товариство «ОДЕСАГАЗ» (далі - Покупець), з другої сторони (далі - Сторони), керуючись Законом України «Про засади функціонування ринку природного газу», постановою №849 від 05.07.2012р. Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики «Про затвердження Типового договору на купівлю-продаж природного газу (між власниками та постачальниками природного газу)», іншими нормативними документами, уклали цю додаткову угоду про таке:
1. Викласти умови пунктів 3.4, 6.1, 6.2, 7.2, 9.1, 9.2, 10.5 договору №13-304-Б від 04.01.2013р. у наступній редакції:
« 3.4. Не пізніше 10-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, Покупець зобов'язується надати Продавцеві підписані та скріплені печаткою Покупця два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 15-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобов'язується повернути Покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Підписаний акт є підставою для остаточних розрахунків між Сторонами.
6.1. Оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки.
У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється Покупцем протягом 5-ти календарних днів після підписання Сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць.
6.2. Оплата за газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання Покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Продавця відповідно до вимог Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими відповідною постановою НКРЕ, та зараховується як оплата за газ, поставлений Продавцем Покупцю в тому самому місяці, у якому надійшли кошти.
За наявності заборгованості за попередні періоди Покупець перераховує кошти з поточного рахунка на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Продавця.
7.2. У разі невиконання Покупцем умов пункту 6.1 Договору Покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Неустойка нараховується Продавцем протягом шести місяців, що передують дню звернення з вимогою, претензією, позовом.
9.1. Спори (розбіжності) за Договором вирішуються за домовленістю Сторін.
9.2 У разі невладнання спорів (розбіжностей) за Договором за домовленістю Сторін спір передається на вирішення до суду і розглядається в установленому порядку згідно з чинним законодавством України.
10.5 - виключити».
2. Ця додаткова угода складена у двох примірниках, по одному для кожної із сторін, які мають однакову юридичну силу, набуває чинності з дати підписання та скріплення печатками Сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між Сторонами з 04.01.2013р., і діє протягом дії Договору.
Від продавця Від покупця
__________________ __________________»
Відповідно до ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Пунктом 3.11 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» визначено, що Господарським процесуальним кодексом України, зокрема ст.22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог, або заявлення «додаткових» позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.
При цьому, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.
Таким чином, оскільки Господарським процесуальним кодексом України не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог, або заявлення «додаткових» позовних вимог тощо, господарський суд, розцінює уточнення вих.№21/17-485 від 22.10.2013р. Публічного акціонерного товариства «Одесагаз» як заяву про зміну предмета позову.
В судовому засіданні 23.10.2013р. вимоги, що викладені в уточненнях вих.№21/17-485 від 22.10.2013р., були підтримані позивачем як остаточно заявлені.
Виходячи з того, що заява вих.№21/17-485 від 22.10.2013р. позивача відповідає приписам ст.22 Господарського процесуального кодексу України, остання прийнята судом до уваги під час розгляду справи та судом розглядаються остаточні позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Одесагаз» про укладення між Публічним акціонерним товариством «Національна компанія «Нафтогаз України» та Публічним акціонерним товариством «Одесагаз» додаткової угоди №1 до договору №13-304-Б від 04.01.2013р. на купівлю-продаж природного газу у визначеній позивачем редакції.
Відповідач у відзиві б/н від 12.08.2013р. проти задоволення позову заперечив, посилаючись на принцип свободи договору та відповідність змісту спірного правочину вимогам чинного законодавства.
Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, за висновками суду, справа може бути розглянута по суті за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 23.10.2013р.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:
За приписами ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як вбачається з матеріалів справи, 04.01.2013р. між Публічним акціонерним товариством «Національна компанія «Нафтогаз України» (продавець) та Публічним акціонерним товариством «Одесагаз» (покупець) було укладено договір №13-304-Б на купівлю-продаж природного газу, за змістом п.1.1 якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2013р. природний газ, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах договору.
Відповідно до п.3.4 договору №13-304-Б від 04.01.2013р. не пізніше 10-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобов'язується повернути покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Підписаний акт є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.
За змістом п.6.1 спірного договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень п.6.2 договору. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа наступного за місяцем поставки на підставі акту приймання-передачі.
Оплата за газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця відповідно до вимог Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими відповідною постановою НКРЕ, та зараховується як оплата за газ. За наявності заборгованості покупець перераховує кошти з поточного рахунка на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця (п.6.2 договору).
Пунктом 7.2 договору від 04.01.2013р. передбачено, що у разі невиконання Покупцем умов пункту 6.1 договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Згідно з п.п.9.1, 9.2 спірного правочину у разі виникнення спорів (розбіжностей) за цим договором спір передається на вирішення в господарські суди України і розглядається в установленому порядку згідно з чинним законодавством України. Строк, в межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі, щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 3 роки.
Відповідно до п.10.5 договору покупець гарантує, що ним на момент укладення договору отримано або буде отримано всі дозволи, погодження, рішення та інші документи, необхідні для підписання та виконання договору відповідно до вимог чинного законодавства України та установчих документів покупця.
За змістом ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з п.4 ст.179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, зокрема, мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Відповідно до ст.628 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст.630 Цивільного кодексу України передбачено, що договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку.
Кабінет Міністрів України, уповноважені Президентом України міністерства, інші центральні органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори (ч.2 ст.179 Господарського кодексу України).
Згідно з ч.4 ст.179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.
За приписами Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» державне регулювання діяльності суб'єктів ринку природного газу, в тому числі суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання, які діють на суміжних ринках, здійснюється Кабінетом Міністрів України, національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, та центральними органами виконавчої влади в межах їх повноважень.
Відповідно до п.15 ч.3 ст.4 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» до повноважень національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, належить, зокрема, затвердження типового договору на купівлю-продаж природного газу (між власниками та постачальниками природного газу).
13.08.2012р. набула чинності постанова №849 від 05.07.2012р. Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики «Про затвердження Типового договору на купівлю-продаж природного газу (між власниками та постачальниками природного газу)».
Відповідно до п.3.4 типового договору купівлю-продаж природного газу не пізніше 10-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 15-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобов'язується повернути покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Підписаний акт є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.
Згідно з п.6.1 типового договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем протягом 5-ти календарних днів після підписання сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць.
Оплата за газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця відповідно до вимог Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими відповідною постановою НКРЕ, та зараховується як оплата за газ, поставлений продавцем покупцю в тому самому місяці, у якому надійшли кошти. За наявності заборгованості за попередні періоди Покупець перераховує кошти з поточного рахунка на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Продавця (п.6.2 типового договору).
За змістом п.7.2 типового договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Неустойка нараховується продавцем протягом шести місяців, що передують дню звернення з вимогою, претензією, позовом.
За приписами п.п.9.1, 9.2 договору спори (розбіжності) за договором вирішуються за домовленістю сторін. У разі невладнання спорів (розбіжностей) за договором за домовленістю сторін спір передається на вирішення до суду і розглядається в установленому порядку згідно з чинним законодавством України.
Отже, як вбачається з умов договору №13-304-Б від 04.01.2013р. на купівлю-продаж природного газу, що укладений між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та Публічним акціонерним товариством «Одесагаз», положення пунктів 3.4, 6.1, 6.2, 7.2, 9.1, 9.2 спірного правочину не відповідають положенням відповідних пунктів типового договору на купівлю-продаж природного газу (між власниками та постачальниками природного газу), що затверджений постановою №849 від 05.07.2012р. Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.
Договором, що укладено між сторонами передбачено інший порядок передачі газу, проведення розрахунків, нарахування пені та вирішення спорів, а пункт 10.5, що міститься у спірній угоді, в типовому договорі відсутній.
Пунктом 2 постанови №849 від 05.07.2012р. Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики «Про затвердження Типового договору на купівлю-продаж природного газу (між власниками та постачальниками природного газу)» було зобов'язано власників природного газу та суб'єктів господарювання, що провадять діяльність на підставі ліцензії на постачання природного газу за регульованим тарифом, привести свої договірні відносини у відповідність до вимог Типового договору на купівлю-продаж природного газу (між власниками та постачальниками природного газу) у місячний строк з дати набрання чинності цією постановою.
На виконання вказаних вимог постанови №849 від 05.07.2012р. Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики позивач листом вих.№21/17-449 від 26.09.2013р. направив відповідачу проект додаткової угоди №1 до договору №13-304-Б від 04.01.2013р., від підписання якої Публічне акціонерне товариство «Національна компанія «Нафтогаз України» листом вих.№26-5227/1.5-13 від 09.10.2013р. відмовилось.
За приписами ч.1 ст.651 Цивільного кодексу України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом (ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч.ч.1-4 ст.188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
За змістом ст.654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Позивачем заявлено вимогу про укладення додаткової угоди про зміну договору №13-304-Б від 04.01.2013р. з метою приведення його змісту до умов типового договору.
Відповідно до ч.1 ст.187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі, якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.
Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування (ч.3 ст.179 Господарського кодексу України).
Згідно зі ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
В силу ч.3 ст.184 Господарського кодексу України укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.
Як зазначалось, згідно з ч.4 ст.179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору але мають право конкретизувати його умови.
Наразі, у п.2 Роз'яснення №02-5/111 від 12.03.1999р. Вищого арбітражного суду «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними» зазначено, що у процесі вирішення спору сторони можуть самі усунути у встановленому порядку порушення, які могли б потягти за собою визнання договору недійсним, зокрема, шляхом укладення нового договору; внесення змін до договору, який не відповідає закону у певній частині; погодження його з відповідним державним органом, якщо це необхідно для даного договору, а таке погодження раніше не було здійснено тощо. Сторони також не позбавлені права укласти угоду про внесення змін до договору з метою приведення його у відповідність із законом або про розірвання договору.
За таких обставин, господарський суд дійшов висновку, що договір №13-304-Б від 04.01.2013р. підлягає приведенню у відповідність до вимог законодавства, а саме положень типового договору на купівлю-продаж природного газу (між власниками та постачальниками природного газу)», що затверджений постановою №849 від 05.07.2012р. Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.
Зокрема, за висновками суду, підлягають викладенню у новій редакції пункти 3.4, 6.1, 6.2, 9.1, 9.2 договору №13-304-Б від 04.01.2013р. на купівлю-продаж природного газу, оскільки положення вказаних пунктів договору у первісній редакції суперечать умовам типового договору щодо порядку та умов передачі товару, проведення розрахунків та вирішення спорів.
При цьому, посилання відповідача на принцип свободи договору не приймається судом до уваги, оскільки відповідно до ч.3 ст.6 Цивільного кодексу України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Разом з цим, не підлягають задоволенню вимоги позивача щодо зміни п.7.2 договору, яким передбачено відповідальність покупця за невиконання договору, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).
Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.
Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Всупереч вимогам ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, пунктом 7.2 типового договору на купівлю-продажу природного газу встановлено, що неустойка нараховується продавцем протягом шести місяців, що передують дню звернення з вимогою, претензією, позовом.
Укладений між сторонами договір №13-304-Б від 04.01.2013р. на купівлю-продаж природного газу, в свою чергу, вказаного положення не містить.
Згідно з п.1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.
За приписами ч.1 ст.259 Цивільного кодексу України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.
Тобто, законом надано сторонам договору право збільшувати встановлений строк позовної давності, проте не визначати початок її перебігу.
Відповідно до ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Водночас частиною 2 ст.260 вказаного Кодексу України встановлено імперативну норму, відповідно до якої порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.
Зі змісту вказаної норми слідує, що сторонам договору надається право змінити лише строк, протягом якого управлена сторона може нараховувати штрафні санкції, тоді як момент виникнення права на нарахування відповідних штрафних санкцій є незмінним та пов'язується законом з днем, коли зобов'язання мало бути виконане, що, відповідно, кореспондується з положеннями ст.ст.260, 261 Цивільного кодексу України щодо початку перебігу позовної давності за вказаними вимогами з урахуванням положення, що встановлене ч.2 ст.260 Цивільного кодексу України щодо заборони зміни порядку обчислення позовної давності.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 04.12.2012р. по справі №17/034-11, від 11.12.2012р. по справі №15/046-11, від 11.12.2012р. по справі №10/065-11.
Відповідно до ч.5 ст.4 Цивільного кодексу України органи державної влади України, органи влади Автономної Республіки Крим можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом.
За змістом ч.2 ст.4 Господарського кодексу України особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом України.
Таким чином, оскільки положення п.7.2 типового договору на купівлю-продаж природного газу (між власниками та постачальниками природного газу)», який затверджений постановою №849 від 05.07.2012р. Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, суперечить вимогам ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, господарський суд дійшов висновку, що п.7.2 договору №13-304-Б від 04.01.2013р. не підлягає приведенню у відповідність до умов типового договору.
Крім того, за висновками суду, необґрунтованими є вимоги про виключення з договору №13-304-Б від 04.01.2013р. пункту 10.5, який у типовому договорі відсутній, враховуючи наявність у сторін передбаченого ч.4 ст.179 Господарського кодексу України права конкретизувати умови типового договору. До того ж, судом враховано, що за змістом п.10.5 договору покупець гарантував отримати певні документи, зокрема, на момент укладення спірного договору.
За змістом ст.187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.
Відповідно до ч.3 ст.631 Цивільного кодексу України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.
Зі змісту представленого на розгляд суду проекту додаткової угоди вбачається, що позивачем заявлено про поширення дії вказаної угоди на відносини, що фактично склались між сторонами з 04.01.2013р.
Враховуючи, що постанова №849 від 05.07.2012р. Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики «Про затвердження Типового договору на купівлю-продаж природного газу (між власниками та постачальниками природного газу)» набула чинності 13.08.2012р., господарський суд вважає за можливе поширити дію додаткової угоди №1 до договору №13-304-Б від 04.01.2013р. на відносини, що склались між сторонами, починаючи з 04.01.2013р.
Враховуючи викладене вище, з огляду на наявність підстав для приведення спірного договору у відповідність до типового договору в частині, що не суперечить закону, господарський суд вважає за необхідне укласти додаткову угоду №1 до договору №13-304-Б від 04.01.2013р., виклавши її у власній редакції, а саме змінити пункти 3.4, 6.1, 6.2, 9.1, 9.2 спірної угоди, а також поширити дію вказаної додаткової угоди на відносини, що фактично склались між сторонами з 04.01.2013р.
За таких обставин, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Одесагаз», м.Одеса до відповідача, Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ про укладення додаткової угоди №1 до договору №13-304-Б від 04.01.2013р. на купівлю-продаж природного газу підлягають частковому задоволенню.
При розгляді даної справи предмет доказування доведений позивачем відповідними доказами, при чому, їх аналіз дозволяє зробити висновок про те, що вони є належними, допустимими та достовірними як кожний окремо, так і у взаємному зв'язку у їх сукупності.
Згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає розподілу між сторонами в рівних частинах.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Одесагаз», м.Одеса до відповідача, Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ про укладення додаткової угоди №1 до договору №13-304-Б від 04.01.2013р. на купівлю-продаж природного газу - задовольнити частково.
Укласти між Публічним акціонерним товариством «Національна компанія «Нафтогаз України» та Публічним акціонерним товариством «Одесагаз» додаткову угоду №1 до договору №13-304-Б від 04.01.2013р. на купівлю-продаж природного газу наступного змісту:
«ДОДАТКОВА УГОДА №1
до договору №13-304-Б від 04.01.2013р.
на купівлю-продаж природного газу
м.Київ «___»____________2013р.
Публічне акціонерне товариство «Національна компанія «Нафтогаз України» (далі - Продавець), з однієї сторони і Публічне акціонерне товариство «ОДЕСАГАЗ» (далі - Покупець), з другої сторони (далі - Сторони), керуючись Законом України «Про засади функціонування ринку природного газу», постановою №849 від 05.07.2012р. Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики «Про затвердження Типового договору на купівлю-продаж природного газу (між власниками та постачальниками природного газу)», іншими нормативними документами, уклали цю додаткову угоду про таке:
1. Викласти умови пунктів 3.4, 6.1, 6.2, 9.1, 9.2 договору №13-304-Б від 04.01.2013р. у наступній редакції:
« 3.4. Не пізніше 10-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, Покупець зобов'язується надати Продавцеві підписані та скріплені печаткою Покупця два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 15-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобов'язується повернути Покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Підписаний акт є підставою для остаточних розрахунків між Сторонами.
6.1. Оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки.
У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється Покупцем протягом 5-ти календарних днів після підписання Сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць.
6.2. Оплата за газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання Покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Продавця відповідно до вимог Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими відповідною постановою НКРЕ, та зараховується як оплата за газ, поставлений Продавцем Покупцю в тому самому місяці, у якому надійшли кошти.
За наявності заборгованості за попередні періоди Покупець перераховує кошти з поточного рахунка на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Продавця.
9.1. Спори (розбіжності) за Договором вирішуються за домовленістю Сторін.
9.2 У разі невладнання спорів (розбіжностей) за Договором за домовленістю Сторін спір передається на вирішення до суду і розглядається в установленому порядку згідно з чинним законодавством України».
2. Ця додаткова угода складена у двох примірниках, по одному для кожної із сторін, які мають однакову юридичну силу, набуває чинності з дати підписання та скріплення печатками Сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між Сторонами з 04.01.2013р., і діє протягом дії Договору.
Від продавця Від покупця
__________________ __________________»
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м.Київ, Шевченківський район, вул.Богдана Хмельницького, буд.6, ЄДРПОУ 20077720) на користь Публічного акціонерного товариства «Одесагаз» (65003, м.Одеса, Суворовський район, вул.Одарія, буд.1, ЄДРПОУ 03351208) судовий збір в розмірі 573,50 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У судовому засіданні 23.10.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повне рішення складено 28.10.2013р.
Суддя М.О. Любченко