Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
Від "29" жовтня 2013 р. Справа № 906/1496/13
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Кудряшової Ю.В.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Малий М.С. - довіреність за вих. №17 від 21.05.13р.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Союз-Хмельницький" (м. Хмельницький)
до Державного підприємства "Дослідне господарство "Рихальське Національної академії аграрних наук України" (с. Рихальське, Ємільчинський район, Житомирська область)
про стягнення 41184,80 грн.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 41184,80 грн. заборгованості, з яких: 36970,82 грн. - основного боргу, 2696,69 грн. - пеня, 1517,29 грн. - 3% річних.
Позивач в судове засідання свого представника не направив, про час та місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином, на підтвердження чого в матеріалах справи міститься повідомлення про вручення поштового відправлення 21.10.13р. (а.с. 58).
Представник відповідача в судовому засідання позовні вимоги визнав, проти задоволення позову не заперечував.
Беручи до уваги те, що неявка в засідання суду позивача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами згідно із ст. 75 ГПК України.
Заслухавши пояснення представника відповідача та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
Як вбачається з матеріалів справи, 06.03.12р. між ТОВ "Агро-Союз-Хмельницький" (постачальник/позивач) та ДП "Дослідне господарство "Рихальське Національної академії аграрних наук України" (покупець/відповідач) було укладено договір №КЗсг-86/5187/12 (а.с. 9), відповідно до якого постачальник зобов'язується систематично поставляти і передавати у власність, а покупець зобов'язаний прийняти і оплатити запчастини (товар), згідно видаткових накладних на кожну окрему партію на умовах даного договору (п.п. 1.1. договору).
Право власності на товар переходить до покупця з моменту поставки товару продавцем на умовах франко-склад продавця (EXW в редакції Інкотермс 2010) за адресою: 04655, м. Київ, вул. Верхній Вал, 72 або за іншою адресою, вказаною покупцем у замовленні, та підписання представниками видаткової накладної на відповідну партію товару (п.п. 3.2. договору).
Відповідно до п.п. 4.1. договору покупець бере на себе зобов'язання провести оплату за поставлений товар в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця. Оплату за товар покупець проводить в строк до 25 банківських днів з моменту відвантаження товару згідно видаткової накладної на партію товару.
Згідно п.п. 4.3. договору загальна вартість договору складається з загальної суми товару, поставленого і узгодженого сторонами у відповідних специфікаціях (замовленнях).
Також пунктом 6.3. договору сторони узгодили, що у разі затримки оплати на термін більше ніж 3 робочих дня, покупець сплачує продавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.
Цей договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.13р.
Позивач на виконання умов договору поставив відповідачу товар на загальну суму 125322,33 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними, що містяться в матеріалах справи (а.с. 10-44).
Відповідач свої зобов'язання по оплаті поставленого йому товару виконав частково, тобто оплатив останній в сумі 88351,51 грн., на підтвердження чого до матеріалів позовної заяви додано копії платіжних доручень (а.с. 49-55).
Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань утворилась заборгованість перед позивачем, яка станом на день розгляду справи становить 36970,82грн.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст. 173 ГК України).
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).
Враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення основного боргу в сумі 36970,82 грн.
Крім основної суми боргу, позивач просить стягнути з відповідача 2696,69 грн. - пені, 1517,29 грн. - 3% річних.
Згідно приписів ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).
За змістом ч. 1 ст. 230 ГК України штраф та пеня є одними з видів штрафних санкцій, які визнаються як господарські санкції у вигляді грошової суми, котру учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно розрахунку позивача, перевіреного судом, сума пені складає 2696,69 грн. (а.с.3-6).
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
У відповідності до ч. 2 вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно розрахунку позивача, наведеного в тексті позовної заяви, та перевіреного судом, розмір 3% річних складає 1517,29 грн.
Таким чином, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню є вимоги позивача про стягнення з відповідача пені та 3% річних.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 36970,82 грн. - основного боргу, 2696,69 грн. - пеня, 1517,29 грн. - 3% річних обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 33,43,44,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Державного підприємства "Дослідне господарство "Рихальське Національної академії аграрних наук України" (11246, Житомирська область, Ємільчинський район, с. Рихальське, вул. Леніна, 14, ід. код 00729356)
- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Союз-Хмельницький" (29000, м. Хмельницький, вул. Чорновола, 155/1, ід. код 23838102) 41184,80 грн. заборгованості, з яких: 36970,82 грн. - основного боргу, 2696,69 грн. - пеня, 1517,29 грн. - 3% річних, а також 1720,50 грн. - сплаченого судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 04.11.13р.
Суддя Кудряшова Ю.В.
Віддрукувати:
1 - в справу;
2 - позивач (рек. з повід.);
3 - відповідачу (рек.) (згідно заяви).