Справа № 556/2395/13-к
Рядок статзвіту № 27
28.10.2013 року Володимирецький районний суд Рівненської області під головуванням судді Котик Л.О.
при секретарі Соловей Г.С.
за участю прокурора Аврука М.С.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в смт.Володимирець кримінальне провадження №12013190050000783 по обвинуваченню ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, не одруженого, ІНФОРМАЦІЯ_3, не військовозобов»язаного, не працюючий, не судимого;
за ч.2 ст. 240 КК України,-
Відповідно до обвинувального акту від 18.10.2013 року, ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що 10.08.2013 року, о 07 год. 40 хв., в лісовому масиві Полицького лісництва, квартал 46, що поблизу с. М.Жолудськ Володимирецького району, незаконно, без передбаченої на те ліцензії, за допомогою заводської переносної мотипомпи марки «КАМА» № двигуна D 12110280, шляхом вимивинання грунту під тиском води, займався незаконним видобутком бурштину-сирцю. При огляді місця події та особистих речей , у ОСОБА_1 було виявлено та вилучено 38,77 грам каміння бурштину -сирцю, вартістю 13,83 грн.
Вказані дії органом досудового розслідування кваліфіковано за ч.2 ст. 240 КК України - незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення.
18 жовтня 2013 року між прокурором Аврука М.С. та обвинуваченим ОСОБА_1 було укладено угоду про визнання винуватості.
Згідно з умовами вказаної угоди обвинувачений ОСОБА_1 повністю визнав вину у зазначеному діянні і зобов»язався беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри в судовому провадженні.
Сторони угоди за взаємною згодою визначили вид та міру покарання, яке повинен понести обвинувачений у разі затвердження такої угоди, а саме: 400 (чотириста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян штрафу.
В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені ч.2 ст. 473 КПК України та наслідки її невиконання.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для затвердження угоди про визнання винуватості суд виходить з наступного.
Згідно п.1 ч.3 ст. 314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 468, ст. 469 КПК України у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості може бути укладена угода між прокурором та обвинуваченим.
Прокурор в підготовчому судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні угоди про визнання винуватості дотримані вимоги КК України та КПК України, просить угоду затвердити і призначити обвинуваченому ОСОБА_1 узгоджене в угоді покарання.
Обвинувачений ОСОБА_1 в підготовчому судовому засіданні також просив зазначену угоду затвердити та призначити узгоджене ними покарання, при цьому останній беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України в обсязі підозри та дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання.
Кримінальне правопорушення у вчиненні якого обвинувачений ОСОБА_1 визнав себе винуватим, відповідно до ст. 12 КК України відноситься до злочину середньої тяжкості. Покарання, узгоджене сторонами угоди, відповідає санкції, яка передбачена ч. 2 ст. 240 КК України.
Судом встановлено, що укладення угоди сторонами кримінального провадження є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
При цьому, судом з»ясовано, що прокурор та ОСОБА_1 повністю усвідомлюють зміст укладеної угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, цілком розуміють свої права, визначені п.1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, та наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України.
Враховуючи викладене, оскільки умови угоди відповідають вимогам КПК України, КК України та інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, суд, враховуючи заслухані доводи сторін кримінального провадження, дійшов до висновку про наявність правових підстав для затвердження угоди про визнання винуватості.
За таких обставин суд вважає доведеним в підготовчому засіданні те, що ОСОБА_1 незаконно видобував корисні копалини загальнодержавного значення, а тому кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 240 КК України, за якою належить призначити ОСОБА_1 узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості покарання.
Керуючись ст.ст. 314, 373, 374, 475 КПК України, суд, -
Затвердити угоду від 18 жовтня 2013 року про про визнання винуватості, укладену між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_1.
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України і призначити узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості покарання у виді - 400 (чотириста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян штрафу в дохід держави, тобто 6800 (шість тисяч вісімсот ) гривень.
Роз»яснити ОСОБА_1, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення до відповідальності, встановленої законом.
Речові докази: заводську переносну мотопомпу марки «КАМА» № двигуна D 12110280; два пожежних шланги довжиною близько 20 метрів кожен; один водозабірний шланг; металева труба шрайбер довжиною близько 6 метрів; два підсаки - знищити.
38,77 грами каміння бурштину-сирцю - передати ДП «Бурштин» м. Рівне.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до апеляційного суду Рівненської області через Володимирецький районний суд Рівненської області шляхом подачі апеляції протягом 30 днів з моменту його проголошення.
Суддя: Котик Л.О.