Справа № 556/1900/13-к
Рядок статзвіту № 34
24.10.2013 року Володимирецький районний суд Рівненської області під головуванням судді Котик Л.О.
при секретарі Соловей Г.С.
за участю прокурора Гуменюка О.О.,
захисника ОСОБА_1
представника потерпілої ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Володимирець кримінальне провадження №12013190050000392 по обвинуваченню ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, одруженого, ІНФОРМАЦІЯ_3, військовозобов»язаного, не працюючий, не судимого;
за ч.2 ст. 286 КК України,-
13 листопада 2012 року, приблизно о 16 год. 50 хв., ОСОБА_3 керуючи автомобілем марки «Ford Transit», реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по автодорозі Переброди-Дубровиця-Володимирець-Суховоля, зі сторони с. Любахи в напрямку с. Довговоля Володимирецького району зі швидкістю близько 55 км/год., в порушення вимог підпункту б) пункту 2.3, пунктів 12.3 та 13.3 Правил дорожнього руху, проявив неуважніть і не врахував дорожню обстановку, відволікся від керування автомобілем, з моменту виникнення перешкоди для руху транспортного засобу не вжив заходів для безпечного об'їзду перешкоди та допустив наїзд на велосипедистів ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які рухались по проїзній частині в попутному напрямку.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди велосипедист ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження, від яких помер 17.11.2012 у Володимирецькій центральній районній лікарні, а велосипедист ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому нидмищелка лівої плечової кістки, що відносяться до середнього ступеня тяжкості, як таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.
Порушення ОСОБА_3 вимог пункту 13.3. Правил дорожнього руху, що вимагають від водія під час обгону, випередження, об'їзду перешкоди дотримуватись безпечного інтервалу, щоб не створювати небезпеки для дорожнього руху, перебуває у прямому безпосередньому причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди і суспільно небезпечними наслідками, що настали.
Таким чином, своїми діями ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, яке виразилось в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
Овинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні вину у вчиненні злочину визнав повністю, розкаявся у скоєному та пояснив , що 13.11.2012 року, приблизно 16 год. 35 хв., він виїхав з дому власним автомобілем марки «Ford Transit» в смт. Володимирець. Рухався зі швидкістю приблизно 60 км/год., видимість була нормальна, дорожнє покриття сухе. Коли наближався до с. Довговоля Володимирецького району, вирішив перевірити наявність документів у салоні автомобіля. На декілька секунд відволікся від керування і не дивився на проїздну частину дороги. Коли підняв голову , на дорозі , попереду свого автомобіля на правій смузі руху, помітив двох велосипедистів , котрі рухались в напрямку с. Довговоля. В той момент, коли виявив на проїздній частині велосипедистів, автомобіль знаходився на такій відстані, що він не зміг застосувати екстренне гальмування, або ж їх об»їхати. І в цей час відбувся наїзд на потерпілих. Велосипедиста ОСОБА_4 відкинуло на вітрове скло автомобіля і він впав на проїздну частину. Потерпіла ОСОБА_5 впала на праве узбіччя. Хтось викликав швидку допомогу, потерпілих повезли в лікарню. Він залишився на місці події чекати міліцію.
Щиро розкаявся у вчиненому. Цивільний позов визнає частково , буде допомагати матеріально потерпілій. Вже заплатив 17 тис. гривень.
Потерпіла ОСОБА_5 ствердила, що 13.11.2012 року, після 16 год., вони їхали з чоловіком - ОСОБА_4 велосипедами, з с. Любахи додому. Рухалися по правому краю проїздної частини. Неподалік с. Довговоля Володимирецького району, нічого не розуміючи, вона різко опинилася на узбіччі дороги, на декілька хвилин втратила свідомість. Як стався удар не відчула, так як не чула, що позаду їде машина. Коли отямилася, побачила попереду себе автомобіль білого кольору. За машиною лежав її чоловік, весь у крові. Викликали швидку допомогу. Від отриманих травм чоловік помер. Він був єдиним годувальником, вона залишилася з трьома дітьми, двоє з яких неповнолітні.
Обвинувачений заплатив їй 12 тис. гривень на поховання, та ще дав 5 тис. гривень. Вона не хоче, щоб його позбавляли волі, нехай допомагає матеріально.
Факт скоєння обвинуваченим дорожньо-транспортної пригоди підтвердили і допитані в судовому засіданні свідки - ОСОБА_6, ОСОБА_7
Таким чином, крім визнання своєї вини самим обвинуваченим, винність ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочину стверджується показами потерпілої, свідків і його дії вірно кваліфіковано за ч.2 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
При призначенні покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості та суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу винного, що вчинив злочин з необережності..
Обставиною, що пом»якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 суд визнає щире каяття , сприяння розкриттю злочину.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3, не встановлено.
Обвинувачений ОСОБА_3 раніше не судимий, позитивно характеризується , на утриманні має 2 неповнолітніх дітей, потерпіла просила обрати міру покарання , не пов»язану з позбавленням волі, частково відшкодував збитки.
Враховуючи вище викладені обставини, тяжкість злочину, особу винного, суд приходить до висновку , що виправлення ОСОБА_3 можливе без відбування покарання, з випробуванням, застосувавши ст. 75 КК України, без позбавлення права керувати транспортними засобами.
Що стосується цивільного позову, то він підлягає до часткового задоволення, виходячи із наступного:
У судовому засіданні потерпіла просила стягнути з ОСОБА_3 500 тис. гривень моральної шкоди, а також щомісячне грошове утримання - по 500 гривень на трьох дітей, двоє з яких неповнолітні, враховуючи її фізичні та моральні страждання, порушення нормальних життєвих зв»язків, заподіяні злочином, що померлий ОСОБА_4 був єдиним годувальником.
Як зазначено в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов»язковому з»ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв»язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з»ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних та фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Зокрема, враховується стан здоров»я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала , за наявності її вини, а в разі завданя шкоди смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки - незалежно від вини фізичної особи, яка її завдала. Статею 23 ЦК України передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань,ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з врахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
А тому враховуючи характер та обсяг страждань потерпілої, істотність вимушених змін у її життєвих стосунках, а також те, що моральна шкода завдана ОСОБА_5 внаслідок смерті її чоловіка, що на її утриманні та вихованні залишилося троє дітей, двоє з яких неповнолітні, приймаючи до уваги суттєву зміну в звичайному ритмі життя позивачки, пов»язану з загибеллю близької людини, суд рахує за правильне стягнути з обвинуваченого на її користь 200 тис. грн. моральної шкоди.
Щодо позовної вимоги про стягнення з ОСОБА_3 щомісячного грошового утримання по 500 гривень на трьох дітей, то дана вимога не підлягає до задоволення, оскільки в порушення вимог ст.1200 ЦК України до суду не надано доказів про середньомісячний заробіток ОСОБА_4 для нарахування відшкодування, не зазначено осіб, які знаходились на його утриманні на день його смерті, однак це не позбавляє права потерпілу звернутися до суду в порядку цивільного судочинства для вирішення питання відшкодування шкоди.
Цивільний позов прокурора про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення, залишити без розгляду в зв»язку з добровільною сплатою.
Керуючись ст.ст. 368, 373-374 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України і призначити покарання - 5 (п»ять) років позбавлення волі, без позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі ст.75 КК України звільнити засудженого від відбування призначеного покарання з випробуванням, з двохрічним іспитовим строком.
Покласти на засудженого такі обов"язки, згідно ст.76 КК України: повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи; періодично з"являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_5 200 тис. (двісті тисяч) грн. моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 2054,68 грн. процесуальних витрат на залучення експерта.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Рівненської області через Володимирецький районний суд Рівненської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Суддя: Котик Л.О.