"05" листопада 2013 р. Справа № 903/646/13
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючий суддя Грязнов В.В.
суддя Мельник О.В. ,
суддя Розізнана І.В.
секретар судового засідання Чекеренда Т.М.,
за участі представників сторін:
від позивача - Самчук А.М. (довіреність №б/н від 05.11.2013р.);
від відповідача - Власюк О.Я. (довіреність №01 від 01.06.2013р.),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача-Товариства з обмеже- ною відповідальністю «Освіта-Плюс» на рішення господарського суду Волинської області від 23.08.2013р. у справі №903/646/13
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Освіта-Плюс»
до Фізичної особи підприємця Ткачука Віталія Євгеновича
про зобов'язання не чинити перешкод в користуванні приміщенням ,-
Представникам Сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.22, 28 Господар-ського процесуального кодексу України. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу стороною заявлено не було. Заяви про відвід суддів не надходило.
Рішенням господарського суду Волинської області від 23.08.2013р. у справі №903/646/13 (суддя Костюк С.В.) відмовлено в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Освіта-Плюс» (надалі в тексті - Товариство) до Фізичної особи підприємця Ткачука Віталія Євге-новича (надалі в тексті - ФОП Ткачук В.Є.) про зобов'язання не чинити перешкод в користуванні приміщенням.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що в договорі оренди примі-щень від 05.03.2012р. передбачено всі суттєві умови визначені для даного виду договорів. Факт здійснення підприємницької діяльності ФОП Ткачуком В.Є. з 15.06.2012р. по 21.07.2012р. в орен-дованих за договором приміщеннях підтверджено наданим Відповідачем журналом реєстрації про-живаючих та отримання коштів від відпочиваючих осіб. Згідно квитанції №2308.194.3 від 09.07. 2012р. ФОП Ткачук В.Є. перерахував ТзОВ «Освіта-Плюс» 3 000 грн. плати за оренду бази відпо-чинку кухні згідно договору від 01.05.2012р. за червень. Оскільки договору від 01.05.2012р. сто-ронами суду першої інстанції не представлено - останній дійшов висновку, що перерахування 3000 грн. відбулось саме згідно існуючого договору від 03.05.2012р.(арк.справи 145-147).
Не погоджуючись із рішенням господарського суду Волинської області від 23.08.2013р., Товариство подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в даній справі та прийняти нове рішення, яким позов задоволити повністю.
Скаржник вважає рішення суду першої інстанції прийнятим з порушенням норм матеріаль-ного та процесуального права, зазначаючи, що суд першої інстанції у постановленому рішенні вка-зує лише на істотні умови, які визначенні положеннями ЦК України, проте на думку Скаржника, положення ГК України і відсутність згоди з такої істотної умови будь-якого договору як ціна, орен-дна плата - залишені без уваги. Також місцевий господарський суд не взяв до уваги ту обставину, що Відповідач чинить перешкоди у користуванні власнику його майном, не повертає ключі, не до-пускає працівників Позивача та не допускав відпочиваючих до його бази відпочинку. Висновки органів внутрішніх справ є належним доказом, проте також не взяті до уваги господарським судом Волинської області.(арк.справи 153-155).
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 04.10.2013р. у даній справі апеляційну скаргу Позивача прийнято до провадження, справу призначено до слухання на 22.10. 2013р.(арк.справи 151).
До початку судового засідання, розпорядженням голови Рівненського апеляційного госпо-дарського суду №903/646/13 від 21.10.2013р., відповідно до затверджених складів колегій, визна-чено колегію суддів у складі: головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Мельник О.В., суддя Розіз-нана І.В.(арк.справи 162).
У судовому засіданні оголошувалась перерва з 22.10.2013р. до 05.11.2013р.(арк.справи 173). Після закінчення перерви, у судовому засіданні 05.11.2013р. представник Позивача підтри-мав доводи апеляційної скарги, надав пояснення в обґрунтування своєї правової позиції та просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення господарського суду Волинської від 23.08.2013р. у даній справі.
Представник Відповідача у судовому засіданні 05.11.2013р. заперечив проти вимог апеля-ційної скарги в повному обсязі та просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити без задоволення. Зазначив, що у відзиві на апеляційну скаргу повністю обґрунтував безпідстав-ність заявленого позову.(арк.справи 163-170).
Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши представників, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм мате-ріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд
Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Освіта-Плюс» зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності 05.04.2006р. розпорядженням викон-кому Луцької міської ради і знаходиться за адресою: м.Луцьк, вул.Кравчука,2.(арк.справи 8-9).
Фізична особа підприємець Ткачук Віталій Євгенович зареєстрований як суб'єкт підпри-ємницької діяльності 02.12.2010р. розпорядженням голови Луцької районної державної адмініст-рації і проживає за адресою: Луцький район, с.Баківці, вул.Червого Хреста,12.(арк.справи 31-33).
З матеріалів справи (копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 01.11.2010 року, арк.справи 13-14) вбачається, що в Шацькому районі Волинської області у с.Світязь за То-вариством зареєстровано право власності на наступне майно:
- приміщення екологічної лабораторії площею 260 м2 в с.Світязь по вул.Жовтнева, 132-Б;
- господарська споруда Б-2 площею 100,8 м2 в с.Світязь по вул.Жовтнева, 132-Б.
З матеріалів справи вбачається, що Товариство-орендодавець в особі директора Гнатюка Б.А. та ФОП Ткачук В.Є.-орендар уклали 05.03.2012р. договір оренди приміщень бази екологічної лабораторії (надалі в тексті - Договір), згідно п.1.1 якого, орендодавець передає, а орендар бере у тимчасове платне користування приміщення бази відпочинку за адресою: Шацький район, с.Сві-тязь, вул.Жовтнева-132-Б на земельній ділянці площею 2 499 м2, у складі:
-трьохповерхова будівля на 9 номерів;
-двохповерхова будівля на 5 номерів та їдальня;
-деревяна будівля лазні;
-деревяна будівля-вагончик для обслуговуючого персоналу;
-двохповерхова деревяна будівля з складськими приміщеннями.
Пунктом 2.1 Договору, використання приміщень здійснюється для надання послуг в сфері туризму та відпочинку.
Приміщення, згідно п.3.1, повинні бути передані орендодавцем та прийняті орендарем про-тягом 10 днів з моменту підписання договору. Орендодавець зобов'язався забезпечувати безпереш-кодне використання орендарем приміщень на умовах даного договору, а орендар зобов'язався ви-користовувати приміщення за його цільовим призначенням у відповідності до п.2 Договору.(п. 5.2.2, 6.1 Договору).
Договір діє з 05.03.2012р. до 15.10.2014р. Умови договору зберігають силу протягом всьо-го строку його дії. Одностороння відмова від цього Договору не допускається.(п.п. 7.1, 7.2, 7.3 До-говору). Договір підписано директором Товариства та ФОП Ткачуком В.Є., скріплено відбитком печатки Товариства.(арк.справи 5-7).
Як вбачається з підписаного директором Товариства Гнатюком Б.А. та ФОП Ткачуком В.Є. та скріпленого відбитком печатки Товариства акту прийому-передачі від 05.03.2012р. - база відпочин-ку за адресою: Шацький р-н, с.Світязь, вул.Жовтнева-132 Б передана орендареві.(арк.справи 45).
Згідно квитанції №2308.194.3 від 09.07.2012р. ФОП Ткачук В.Є. сплатив Товариству 3 000 грн. плата за оренду бази відпочинку кухні згідно договору від 01.05.2012р. за червень.
Перевіривши дотримання місцевим судом вимог чинного законодавства при ухваленні ос-каржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга безпідставна і не підлягає задо-воленню, з огляду на наступне:
Предметом даного спору є негаторний позов власника нерухомого майна.
Статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі в тексті - ЦК України) встановлено, що ци-вільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Аналогічні положення містить ч.1 ст.174 Господарського кодексу України (надалі в тексті - ГК України).
Згідно зі статтею 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарсь-ких відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до зако-ну, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'я-зання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господар-ських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належ-ного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загально-господарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України, договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст господарського договору, відповідно до ст.180 ГК України, становлять умови догово-ру, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господар-ських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Колегія суддів вважає, що в силу ст.759 ЦК України між сторонами виникли відносини найму.
Так, з матеріалів справи вбачається, що від імені орендодавця договір підписаний директо-ром Гнатюком Б.А., який на час укладення договору оренди був керівником Товариства, що вбача-ється із Статуту Позивача в новій редакції, який затверджено загальними зборами, протокол №2 від 01.08.2006р. та зареєстровано 25.06.2007р. за №11981050003002552 (арк.справи 34-44) Зокре-ма, пунктом 9.6 Статуту визначено, що виконавчим органом товариства, що здійснює управління його поточною діяльністю є директор, який згідно п.9.6.4 має право вчиняти правочини, що не пе-ревищують 500 000 грн. з одним контрагентом за один день.
Згідно ч.1 ст.173 ГК України, зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-госпо-дарського характеру на користь іншого суб'єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язан-ням.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено місцевим судом, всі приміщення, переліче-ні в п.1.1 Договору, - передані орендареві згідно акту прийому-передачі від 05.03.2012р., підписа-ного директором Товариства та ФОП Ткачуком В.Є.(арк.справи 45).
Відповідно до ст.795 ЦК України, передання наймачеві будівлі або іншої капітальної спору-ди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторо-нами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.
Факт здійснення підприємницької діяльності ФОП Ткачуком В.Є. у 2012 році (зокрема, з 15.06 по 21.07) в орендованих по договору приміщеннях підтверджено копією журналу реєстрації проживаючих та отримання коштів від відпочиваючих осіб. В даному журналі зафіксовано дату проживання та ПІБ осіб, кількість днів, місце прописки, сума сплачених за проживання коштів та підписи проживаючих осіб.(арк.справи 55-60).
Крім того, акти Любомльської районної СЕС про приймання оздоровчих закладів в експлу-атацію, про санітарно-епідеміологічне обстеження та Шацького районного сектору управління дер-жтехогенбезпеки у Волинській області Державної екологічної інспекції щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, складені за участю ФОП Ткачука В.Є. та підписані ним. Мате-ріалами справи стверджується також виконання підрядних робіт будівельною бригадою 30.06.2012 року на замовлення ФОП Ткачука В.Є. з косметичного ремонту житлових будівель, будівництву літніх душових та літньої кухні, пуску та налагодженню системи водопостачання та водовідведен-ня бази відпочинку ТзОВ «Освіта-Плюс» за адресою: с.Світязь, вул. Жовтнева, 132-Б.(арк.справи 48-54, 61-64).
З огляду на це, колегія суддів вважає безпідставними твердження Позивача, що Відповідач чинить перешкоди у користуванні майном, не повертає ключі, не допускає працівників Позивача та не допускає відпочиваючих на базу відпочинку, оскільки Відповідач підставно користувався майном згідно Договору оренди приміщень бази екологічної лабораторії від 05.03.2012р.
Враховуючи зазначені обставини і відсутність відомостей про укладення сторонами інших договорів оренди, - сплата Відповідачем і оприбуткування Позивачем 3 000 грн. за оренду бази відпочинку кухні згідно договору від 01.05.2012р. за червень правомірно розцінена місцевим су-дом як оплата саме за Договором.
Відповідно до ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
На переконання судової колегії, вказана норма, встановлює спосіб захисту права власності або права користування не в будь-якому випадку, а саме у випадку порушення права шляхом вчи-нення перешкод у здійсненні власником його правомочностей з користування та (або) розпоряд-ження майном.
Позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знахо-диться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпоряд-ження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.
Однак, претензій Позивача не стверджують і висновки органів внутрішніх справ - Шацько-го районного відділу УМВС України у Волинській області, з яких вбачається, що 05.03.2012р. сто-рони уклали договір оренди; орендар Ткачук В.Є. прийняв в користування і володіння базу еколо-гічної лабораторії, майно та один примірник ключів; подальший розгляд матеріалів належить при-пинити, матеріали справи списати. Органи слідства також встановили, що засновник і директор Товариства Стеценко Г.С. станом на 14.08.2013р. користується приміщеннями бази екологічної лабораторії.(арк.справи 66, 78-79, 109-111, 141-142).
В судових засіданнях апеляційної інстанції 22.10.2013р. та 05.11.2013р. представники Пози-вача підтвердили, що приміщення бази екологічної лабораторії з серпня місяця 2013р. перебува-ють в користуванні і володінні Товариства.(арк.справи 179).
Повернення наймачем предмета договору найму оформляється згідно ст.795 ЦК України відповідним актом, який підписується сторонами договору і свідчить про припинення договору найму, проте такого акту сторони не складали, а вимоги про зобов'язання Відповідача передати по акту спірні приміщення Позивач не заявив.
Розглядаючи даний спір, колегія суддів приймає до уваги також, що відповідно до п.9.10 постанови Пленуму ВГСУ від 23.03.2013р. «Про судове рішення», судом у рішенні про вчинення певних дій або про припинення певних дій повинно бути визначено відповідний припис, наприк-лад: «Такому-то звільнити таке-то приміщення (із зазначенням його найменування, місцезнаход-ження згідно з поштовою адресою, площі)», «Такому-то припинити такі-то дії, які перешкоджають доступу такого-то у приміщення (із зазначенням тих же даних про приміщення)», строк виконання відповідних дій та/або про видачу наказу про примусове виконання рішення.
Проте, у заяві про зміну предмету позову, Позивач просив суд зобов'язати ФОП Ткачука В.Є. не чинити йому перешкоди у володінні і користуванні приміщенням бази екологічної лабора-торії за адресою: Шацький р-н, с.Світязь, вул.Жовтнева,132-Б. При цьому, за умови чинності Дого-вору, - спосіб, у який Відповідач чинить перешкоди у користуванні і володінні приміщеннями бази екологічної лабораторії і вчинення яких конкретних дій повинен припинити Відповідач - ні у по-зовній заяві, ні у заяві про зміну предмету спору Позивач не зазначив.
Вказані обставини місцевий суд залишив поза увагою. Разом з тим, колегія суддів вважає, що недослідження і незазначення судом першої інстанції даної обставини, як самостійної підстави для відмови у позові - не призвело до прийняття неправильного судового рішення, тому з підстав ч.2 ст.104 ГПК України, таке не зумовлює зміну або скасування даного рішення.
Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім пе-реконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на викладене, доводи Скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним су-дом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 Господарського процесуаль-ного кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інс-танції вважає рішення місцевого господарського суду таким, що прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його належить залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись, ст.ст. 33, 43, 46, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального ко-дексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Освіта-Плюс» на рішен-ня господарського суду Волинської області від 23.08.2013р. у справі №903/646/13 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційно-му порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.
3. Справу №903/646/13 повернути до господарського суду Волинської області.
Головуючий суддя Грязнов В.В.
Суддя Мельник О.В.
Суддя Розізнана І.В.