Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"11" листопада 2013 р.Справа № 922/3749/13
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Светлічного Ю.В.
при секретарі судового засідання Ліпчанської В.В.
розглянувши справу
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Престижімпортс", м. Харків
про виселення
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_2 довіреність б/н від 01.07.13 р.;
відповідача - не з'явився;
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою щодо виселення відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Престижімпортс" з нежитлового приміщення 1-го поверху загальною площею 51,3 кв.м., в будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що договір оренди нежитлового приміщення №4 від 01 січня 2012 року, згідно якого відповідач займає вказане приміщення було розірвано в односторонньому порядку з 20.08.2013 р., що має наслідок звільнити орендовані приміщення. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 1 147,00 грн.
Представник позивача 21.10.13 р. звернувся до суду із клопотанням про продовження строку розгляду справи на 15 днів.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 21 жовтня 2013 року клопотання позивача про продовження строку розгляду справи задоволено та продовжено строк розгляду справи до 21 листопада 2013 року. Розгляд справи відкладено на "11" листопада 2013 р. о 11:00.
Присутній представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та просив позов задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, свого повноважного представника не направив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, але відзив на позов та витребувані судом документи не надав.
Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.
У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Враховуючи вищенаведене та те, що відповідач був повідомлений належним чином, про дату та час розгляду справи, справа розглядається на підставі ст.75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача господарським судом встановлено наступне.
01 січня 2012 р. між позивачем (орендода вцем) та ТОВ "ПРЕСТИЖІМПОРТС" (орендарем та відповідачем) укладено договір оренди нежилого приміщення №4, згідно якого орендодавець зобов'язався здати орендарю нежитлове приміщення загальною площею 51,3 кв. м., що зна ходиться в АДРЕСА_3, а відповідач - своєчасно і в повному обсязі вносити орендні платежі.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно п. 4.2 та п. 1.3 договору, орендар сплачує орендодавцю за приміщення орендну плату не пізніше 10-го числа поточного місяця за до говірною ціною, еквівалентною 35 доларів США за 1 кв. м. щомісяця, що складає суму, еквівалентну 1795,5 дол. США.
Згідно п. 6.2. договору, у разі дострокового розірвання договору оренди кожна з сторін рекомендованим листом повідомляє іншу сторону за 10 календарних днів.
Згідно п. 3.2.10. договору, у разі припинення договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцю приміщення протягом 14 днів.
Згідно п. 2.3. договору приміщення вважається повернутим орендодавцю орендарем з моменту підписання сторонами "акту прийому-передачі" про повернення.
Свої зобов'язання позивач виконав належним чином, а саме передав в користування відповідача нежиле приміщення, що підтверджується актом прийому-передачі до Договору №4 від 1 січня 2012 р. Нежиле приміщення знаходилось у користуванні відповідача 19 місяців, тобто відповідач повинен був спла тити суму 272574,86 грн., еквівалентну 34114,5 дол. США.
В порушення умов договору відповідач вносив орендну плату не в повному обсязі та оплатив усього 152845,50 грн., у зв'язку із чим виникла заборгованість у розмірі 119729,36 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, 02 липня 2012 року позивач звернувся до відповідача із вимогою у триденний термін оплатити заборгованість, або у той же строк звільнити орендоване приміщення. Дана вимога була направлена відповідачу та отримане повноважним представником відповідача, але відповідач на зазначену вимогу не відреагував та суму заборгованості не сплатив.
Право наймодавця на односторонню відмову від договору найму передбачено ст. 782 ЦК України, яка є спеціальною. Згідно ст. 782 Цивіль ного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за корис тування річчю протягом трьох місяців підряд, у разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору (вказаної правової по зиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 22.02.2005 р. у справі № 34/400, в постанові від 30.12.2008 р. у справі № 31/563).
З моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про від мову від договору найму договір вважається розірваним. Наймач зобов'я заний повернути наймодавцеві предмет оренди в строки, передбачені до говором найму (протягом 14 днів). Строк для повернення орендованого майна може бути встановлений наймачем у повідомленні про відмову від договору найму.
Таким чином, позивач як наймодавець мав право відмовитися від дого вору найму і вимагати повернення речі, оскільки відповідач, як наймач, не вносив плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.
В разі здійснення права, передбаченого ст. 782 ЦК України, наймо давець не має потреби додатково звертатися до суду з вимогою про розі рвання договору найму. Судовий позов наймодавця до наймача можливий лише у випадку, якщо наймач не виконує вимогу наймодавця про повер нення речі із користування.
Відповідно до частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути най модавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням норма льного зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Судом встановлено, що 13.08.13 р. позивач направив до відповідача повідомлення №15/06 від 17.07.2013 р. про те, що у орендаря виникла заборгованість по орендній платі, а тому керуючись ст. 782 Цивільного кодексу України, ФОП ОСОБА_1 відмовляється від договору оренди нежилого приміщення №4 від 1 січня 2012 р., укладеного між позивачем та відповідачем та позивач вимагав від ТОВ "ПРЕСТИЖІМПОРТС" повернення зазначеного нежилого приміщення (аркуш справи №81-84), яке було направлене рекомендованим листом згідно опису вкладення від 13.08.2013 р.
Зазначене повідомлення 20.08.13 р. було отримане представником відповідача (аркуш справи №37), проте відповідачем відповіді на лист не надано, орендоване приміщення звільнено не було.
У зв'язку з відмовою позивача від договору № 4 від 1 січня 2012 р., договір є розірваним з моменту одержання відповідачем повідомлення позивача про відмову від договору, тобто з 20.08.13 р.
Таким чином, у відповідності до от. 782 Цивільного кодексу України договір оренди нежилого приміщення № 4 від 1 січня 2012 р. є припине ним, але відповідач, всупереч приписів ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України, об'єкт оре нди позивачу не повернув.
Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини під приємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.
Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Тобто, згідно із положеннями чинного законодавства України право вою підставою користування певним майном є відповідний договір оренди.
Враховуючи те, що договір є розірваним, відповідач безпідставно користується орендованим приміщенням, чим заважає позивачу розпоря джатись цим майном.
Відповідно до частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням норма льного зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Судовий позов наймодавця до наймача можливий лише у випадку, якщо наймач не виконує вимогу наймодавця про повернення речі із корис тування.
Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначе но, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері госпо дарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один су б'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити пе вну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на ко ристь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобо в'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вно ситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ст. 762 ЦК Украї ни).
Відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути ро зірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного пору шення договору іншою стороною. Істотним є таке порушення стороною до говору, якщо внаслідок завданої цим шкоди інша сторона значною мірою втрачає те, на що вона розраховувала при укладанні договору.
Положення ст. 782 ЦК України слід розуміти таким чином, що право на відмову від договору та повернення речі у наймодавця виникає у разі, якщо відповідна плата наймачем не вносилась протягом трьох місяців під ряд (аналогічна позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 18.04.2012 р. у справі № 4/5009/5969/11; від 25.01.2011 р. у справі № 22/77-10-3045).
Вказана правова позиція відповідає п. 1. Інформаційного листа Ви щого господарського суду України № 01-06/908/2012 від 13.07.2012 р., де передбачено, що визначена статтею 782 Цивільного кодексу України мож ливість розірвати договір найму шляхом відмови від договору в позасудовому порядку є правом, а не обов'язком наймодавця.
Враховуючи вищенаведене та те, що відповідачем порушувались істотні умови договору, як то сплата орендної плати строком більш ніж три місяці, договір оренди є розірваним з 20.08.2013 р., але орендоване приміщення відповідачем не повернуто, відповідно до цього суд вважає позовну заяву позивача про виселення відповідача з займаного приміщення обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Аналогічної позиції притримується і Вищий господарський суд в постанові від 10 вересня 2013 року по справі №18/3399/11.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача з вини якого спір доведено до суду.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 526, 530, 759, 785 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРЕСТИЖІМПОРТС" з нежитлового приміщення 1-го поверху загальною площею 51,3 кв.м., в будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3.
3. Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРЕСТИЖІМПОРТС" (61002, Харківська область, м. Харків, Київський район, вулиця Чернишевського, будинок 63, квартира 32, реєстраційний номер облікової картки платника податків №34754973, індивідуальний податковий номер 347549720318) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_4, зареєстрована 14 січня 2000 року Виконавчим комітетом Харківської міської ради, свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця серія НОМЕР_2 видане Виконавчим комітетом Харківської міської ради, дата проведення державної реєстрації 14.01.2000 р., запис в Єдиному державному реєстрі про включення відомостей №2 480 017 0000 006558, реєстраційний номер облікової картки платника податків та інших обов'язкових платежів НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 1 147,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 12.11.2013 р.
Суддя Светлічний Ю.В.