Україна
Донецький окружний адміністративний суд
05 листопада 2013 р. Справа № 805/14238/13-а
час прийняття постанови: 12 год. 40 хв.
Донецький окружний адміністративний суд у складі трьох суддів:
Головуючого судді Лазарєва В.В.,
суддів: Тарасенка І.М., Старосуд І.М.,
за участю секретаря Кан О.А.,
представника позивача Гаврилиці Д.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» до Національної комісії з регулювання у сфері ринків фінансових послуг про скасування постанови від 12.09.2013 року № 136/17/4-20 ФМ, -
У жовтні 2013 року приватне акціонерне товариство «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» (далі - ПрАТ УАСК «АСКА») звернулось до суду з адміністративним позовом до Національної комісії з регулювання у сфері ринків фінансових послуг про скасування постанови від 12.09.2013 року № 136/17/4-20 ФМ.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що 12.09.2013 року відповідачем прийнято постанову № 136/17/4-20 ФМ про застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 34000,00 грн. за невиконання вимог Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму», а саме: ПрАТ УАСК «АСКА» не віднесено фінансову операцію від 15.08.2012 року на суму на суму 824 432,04 грн. до операцій, які підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу та не забезпечено повідомлення Держфінмоніторингу про вищезазначену фінансову операцію протягом трьох робочих днів з дня її реєстрації, чим порушено підпункт «а» пункту 6 частини 2 статті 6 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму».
Позивач вважає вказану постанову протиправною, оскільки пунктом 12 частини 1 статті 15 Закону встановлено, що обов'язковому фінансовому моніторингу підлягають фінансові операції щодо одержання (сплати, переказу) страхового (перестрахового) платежу (страхового внеску, страхової премії), у разі, якщо сума, на яку вони проводяться, дорівнює чи перевищує 150000 гривень або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, еквівалентній 150 000 гривень.
Враховуючи положення статей 10, 12 Закону України «Про страхування», перестраховим платежем є плата за перестрахування, яку перестрахувальник зобов'язаний внести перестраховику згідно з договором перестрахування.
Таким чином, на думку позивача, фінансова операція від 15.08.2012 р. на суму 824 432,04 грн. (83504,09 євро) безпідставно згідно із пунктом 12 частини 1 статті 15 Закону, була кваліфікована відповідачем, як операція щодо одержання перестрахового платежу, що підлягає обов'язковому фінансовому моніторингу, оскільки відповідно до правовідносин за Ковернотом та Договору (стаття 29 Договору) позивач не міг одержувати від ОСАО «Ингострах» перестраховий платіж, а навпаки позивач, зобов'язаний був сплачувати. Крім того позивач зазначає, що відповідно до положень Податкового кодексу України, фінансова операція від 15.08.2012 р. на суму 824 432,04 грн. (83504,09 євро), за якою, позивач отримав від ОСАО «Ингострах» компенсацію частини витрат на оплату ЗАТ «Канингем Линдсей Раша» сюрвейерських послуг, не є отриманням позивачем частки у виплаті страхового відшкодування.
У зв'язку з чим позивач звернувся до суду із даним позовом в якому просить скасувати постанову від 12.09.2013 року № 136/17/4-20 ФМ про застосування штрафу за невиконання (неналежне виконання) вимог Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» та/або нормативно-правових актів, що регулюють діяльність у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Через канцелярію суду надав заперечення на позовну заяву в яких зазначив, що відповідно до положень договору факультативного перестрахування (ретроцесії) № 696245, перестрахувальник зобов'язаний своєчасно виконувати свої зобов'язання по перерахуванню страхових премій перестраховику, перестраховик, в свою чергу, зобов'язаний перерахувати перестрахувальникові страхове відшкодування, розмір якого розрахований відповідно до умов договору.
Так, відповідно до банківської виписки станом на 15.08.2012 року від ОСАО «Ингострах» (перестрахувальник) на розрахунковий рахунок ПрАТ «УАСК АСКА» (перестраховика) № 260340100448 надійшов платіж у безготівковій формі в розмірі 83504,09 євро, що у гривневому еквіваленті становить 824 432,04 грн.
Представник відповідача зазначає, що кошти, витрачені перестраховиком на залучення експертів під час проведення страхового розслідування включаються до суми страхового відшкодування і мають бути компенсовані перестрахувальником.
Відповідно до статті 25 Договору № 696245 перестраховик по закінченню страхового розслідування направляє перестрахувальнику лист (звіт) про вимогу виплати його частки страхового відшкодування і комплект підтверджуючих документів.
Згідно виписки по рахунку №265060100448.978 у графі «призначення платежу» на суму 83504,09 євро зазначено «CLAIM PAYMENT», що у перекладі - «ВИМОГА ОПЛАТИ».
Таким чином, враховуючи викладене, зазначає, що фінансова операція являє собою проведення страхової виплати/страхового відшкодування і, відповідно до пункту 13 частини першої статті 15 Закону, підлягає обов'язковому фінансовому моніторингу, тим самим викликаючи у позивача обов'язок повідомити Спеціально уповноважений орган про фінансові операції, що підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу.
На підставі зазначеного відповідач вважає, що підстави для задоволення позову відсутні. Просив розглянути справу за відсутності представника відповідача.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
З 23.08.2013 року по 29.08.2013 року відповідачем проведено позапланову безвиїзну перевірку приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» за період з 15.08.2012 року по 29.08.2013 року з питань дотримання вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму.
При перевірці відповідачем було встановлено, що ПрАТ «УАСК АСКА» не віднесено фінансову операцію від 15.08.2012 року на суму на суму 824 432,04 грн., яка пов'язана з отриманням від перестрахувальника ОСАО «Ингострах» частки у виплаті страхового відшкодування юридичній особі, до операцій, що підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу та не забезпечено повідомлення Держфінмоніторингу про вищезазначену фінансову операцію протягом трьох робочих днів з дня її реєстрації, чим порушено підпункт «а» пункту 6 частини 2 статті 6 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму», про що складено відповідний акт від 29 серпня 2013 року № 175/17-4 ФМ (а.с. 7-10).
12.09.2013 року відповідач, посилаючись на п. 12 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму», на підставі вказаного акту, ч. 3 ст. 23 вказаного Закону, прийняв постанову № 136/17/4-20 ФМ про застосування до позивача штрафу у розмірі 34 000,00 грн. за невиконання вимог підпункт «а» пункту 6 частини 2 статті 6 вказаного Закону (а.с. 13-14).
Позивач оскаржує вказану постанову відповідача, як таку, що не відповідає дійсності та прийнята з порушенням вимог чинного законодавства.
Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» № 249-IV від 28 лютого 2002 року (із змінами та доповненнями) (далі - Закон № 249-IV) у відповідності до преамбули якого цей Закон спрямований на захист прав та законних інтересів громадян, суспільства і держави шляхом визначення правового механізму протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та забезпечення формування загальнодержавної багатоджерельної аналітичної інформації, що дає змогу правоохоронним органам України та іноземних держав виявляти, перевіряти і розслідувати злочини, пов'язані з відмиванням коштів та іншими незаконними фінансовими операціями, Законом України «Про страхування» від 7 березня 1996 року № 85/96-ВР (далі - Закон 85/96-ВР) та іншими нормативно - правовими актами.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» визначено, що державне регулювання і нагляд у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму щодо страховиків (перестраховиків) здійснюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.
Відповідно до ч. 3 ст. 5 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму», суб'єктами державного фінансового моніторингу є Національний банк України, Міністерство фінансів України, Міністерство юстиції України, Міністерство транспорту та зв'язку України, Міністерство економіки України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.
У відповідності до ст. 15 Закону фінансова операція із одержання (сплати, переказу) страхового (перестрахового) платежу (страхового внеску, страхової премії) (пункт 12 частини першої статті 15 Закону) і фінансова операція з проведення страхової виплати або страхового відшкодування (пункт 13 частини першої статті 15 Закону) підлягає обов'язковому фінансовому моніторингу, у разі якщо сума, на яку вона проводиться, дорівнює чи перевищує 150000 гривень або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, еквівалентній 150000 гривень.
Поняття страхової виплати (відшкодування) наведено у статті 9 Закону України «Про страхування», відповідно до якої страхова виплата (відшкодування) - це грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.
01.01.2003 року між позивачем та страховим акціонерним товариством «ИНГОССТРАХ» був укладений договір № 696245 про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцессії) без обмеження терміну дії (далі за текстом договір №696245) (а.с. 15-24). В подальшому до договору укладались додаткові угоди (а.с. 25-35).
Умовами перестрахувального ковер-нота № VRE 0000001726, укладеного в рамках договору № 696245 від 01.01.2003 року, передбачено призначення аварійного комісару ЗАО «Канингэм Линдсей Раша» (а.с. 39).
15 травня 2009 року між позивачем та закритим акціонерним товариством «Канингэм Линдсей Раша» укладено договір оплатного надання консультаційних послуг (а.с. 51-54).
Листом від 10.07.2013 року № 2700/06, приватне акціонерне товариство «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА», просило страхове акціонерне товариство «ИНГОССТРАХ» перерахувати частину оплати сюрвейєрських послуг у розмірі 83 504,09 євро (а.с. 49).
Згідно виписки з рахунку, приватному акціонерному товариству «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА», надійшли кошти у розмірі 83504,09 євро, призначення платежу: CLAIM PAYMENT (SUR. FEES) IROREINSURANCE COVER-NOT EN VRE0000001726 (а.с. 50).
Статтями 23, 37 Договору № 696245, окрім виплат страхового відшкодування, передбачений обов'язок перестраховика приймати участь у розслідуванні та врегулюванні страхових випадків шляхом відшкодування пересестрахувальннку частини понесених ним витрат на оплату послуг осіб, залучених для встановлення обставин страхового випадку та розміру завданих збитків, пропорційно своїй долі відповідальності. На виконання вказаних умов договору, між позивачем та закритим акціонерним товариством «Канингэм Линдсей Раша» (виконавцем) укладено договір оплатного надання консультаційних послуг № 0046/09/09 від 15.05.2009 р., відповідно до якого був залучений сюрвейєр ( ЗАТ «Канингем Линдсей Раша») - особа, яка здійснює обстеження об'єкту перед прийняттям його на страхування та після настання страхового випадку, а також з'ясовує причини страхового випадку.
Відповідно до п.п. 156.1.2 Податкового кодексу України, під терміном «сюрвейєр» розуміється фізична або юридична особа, яка здійснює обстеження об'єкта перед прийняттям його на страхування та після настання страхового випадку, а також з'ясовує причини страхової події. Окремими статтями видатків страховика є нараховані суми страхових виплат за договорами страхування та перестрахування (абзац 3 п 156.1.2. Податкового кодексу України) та витрати на оплату послуг сюрвейрів (абзац 20 п 156.1.2. Податкового кодексу України).
Отже, з наведеного вбачається, що витрати на оплату послуг сюрвейрів законодавець не відносить до виплат страхового відшкодування.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що фінансова операція від 15.08.2012 року на суму 824 432,04 грн. (83504,09 євро), за якою позивач отримав від страхового акціонерного товариства «ИНГОССТРАХ» компенсацію частини витрат на оплату ЗАТ «Канингем Линдсей Раша» сюрвейерських послуг, не є отриманням позивачем частки у виплаті страхового відшкодування.
Як вбачається з виписки з рахунку, призначення платежу: «CLAIM PAYMENT (SUR. FEES) IROREINSURANCE COVER-NOT EN VRE0000001726», отже вказаний платіж є відшкодуванням частини понесених позивачем витрат на оплату послуг сюрвейєра відповідно до перестраховочного Ковер-Нота VRE0000001726 за Договором про оплатне надання консультаційних послуг № 0046/09/09 від 15.05.2009 р.
Таким чином, оскільки фінансова операція від 15.08.2012 р. на суму 824 432,04 грн. (83504,09 євро), відповідно до положень ст. 15 Закону не підпадає під операції, що підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу, позивачем не було порушено вимоги підпункту а) пункту 6 частини другої статті 6 Закон № 249-IV.
Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому суд, оцінюючи спірне рішення відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, у відповідності до приписів якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із ст.ст. 71, 86 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд вважає оскаржувану постанову Нацкомісії від 12.09.2013 року № 136/17/4-20 ФМ про застосування штрафу до ПрАТ «УАСК АСКА» такою, що прийнята не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені нормами чинного законодавства, без з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення, а отже є протиправною.
Таким чином, позовні вимоги приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» до Національної комісії з регулювання у сфері ринків фінансових послуг про скасування постанови від 12.09.2013 року № 136/17/4-20 ФМ підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» до Національної комісії з регулювання у сфері ринків фінансових послуг про скасування постанови від 12.09.2013 року № 136/17/4-20 ФМ - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову Національної комісії з регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 12.09.2013 року № 136/17/4-20 ФМ про застосування штрафу до приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА».
Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» понесені судові витрати у розмірі 340 (триста сорок) грн.
Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частини 05 листопада 2013 року.
Постанова виготовлена у повному обсязі 11 листопада 2013 року.
Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 КАС України, і може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд у порядку, визначеному статтею 186 КАС України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення.
Апеляційна скарга на постанову Донецького окружного адміністративного суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя Лазарєв В.В.
Судді Тарасенко І.М.
Старосуд І.М.