Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"05" листопада 2013 р.Справа № 922/3790/13
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Шарко Л.В.
при секретарі судового засідання Воронько В.В.
розглянувши справу
за позовом Публічного АТ "Харківгаз", м. Харків
до Головного управління Держземагентства у Харківській області, м. Харків
про стягнення 2699,92 грн.
за участю представників:
позивача - Засядько М.В., довіреність № 2620/087 від 02.09.13 р.;
відповідача - не з'явився,
Публічне АТ "Харківгаз" звернулось до господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Головного управління Держземагентства у Харківської області заборгованість за договором №15 РГБ-26/141 від 27.12.12р., а саме суму основного боргу в розмірі 2366,17 грн., пеню в розмірі 263,02 грн., 3% річних 57,09 грн., інфляційні 13,64 грн. Судові витрати просить покласти на відповідача.
Ухвалою суду від 09.09.13р. за позовною заявою було порушено провадження по справі та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.
04.11.13р. представник позивача надав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, які долучено судом до матеріалів справи.
04.11.13р. представник позивача надав заяву (№3255 від 01.11.13 року) про зменшення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з Головного управління Держземагентство у Харківської області заборгованість за договором №15 РГБ-26/141 від 27.12.12р., а саме суму основного боргу в розмірі 2366,17 грн., пеню в розмірі 263,02 грн., 3% річних 57,09 грн., інфляційні -7,07 грн.
Представник позивача в судовому засіданні 05.11.13р. підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.
Представник відповідача в судове засідання 05.11.13р. не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про, що свідчить поштове повідомлення, яке повернулося на адресу суду з відміткою про отримання, про причини неявки суд не повідомив, витребувані судом документи не надав.
Суд, дослідивши надану заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, зазначає наступне.
Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Відповідно до п. 3.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року №18 зазначено, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством. Якщо ж до заяви про збільшення розміру позовних вимог не додано доказів сплати суми судового збору у встановленому порядку та розмірі (з урахуванням такого збільшення), то відповідна заява повертається господарським судом на підставі пункту 4 частини першої статті 63 ГПК, а у разі якщо відповідні недоліки виявлено після прийняття господарським судом заяви про збільшення розміру позовних вимог, суд стягує несплачені в установленому порядку та розмірі суми судового збору за результатами розгляду справи на підставі статті 49 ГПК.
Враховуючи вищевикладене, суд, приймає вищезазначену заяву до розгляду та задовольняє її, як таку, що відповідає нормам діючого законодавства і розгляд справи ведеться з урахуванням цієї заяви.
Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.
Беручи до уваги, що 06.11.13 року закінчується двохмісячний строк розгляду даної справи, встановлений статтею 69 ГПК України, тому суд має право згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглянути справу за наявними матеріалами у справі без відзиву на позов.
Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи позовної заяви, повно та всебічно дослідивши обставини справи, суд виходить з наступного.
27.12.2012 р. між ПАТ "Харківгаз" (далі - Позивач) та Головним управлінням Держземагентства у Харківській області (далі - Відповідач, Замовник) було укладено договір на розподіл природного газу № 15 РГБ - 26/141 (далі -Договір).
Відповідно до п.п. 1.1.,1.2. Договору газорозподільне підприємство зобов'язується надати Замовнику послугу з транспортування природного газу газорозподільними мережами (далі - ГРМ) до межі балансової належності об'єктів Замовника або його споживачів (далі - у пункт призначення) відповідно до "Актів розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін". Пункти призначення з переліком комерційних вузлів обліку газу (далі - вузли обліку) визначаються сторонами в додатку "Перелік комерційних вузлів обліку газу та газоспоживаючого обладнання" до цього договору. Замовник зобов'язується сплатити газорозподільному підприємству вартість послуги з транспортування газу ГРМ у розмірі, у строки та у порядку, передбаченому умовами його Договору.
Пунктом 2.6. Договору сторони передбачили, що послуги з транспортування газу ГРМ підтверджується підписаним сторонами Актом наданих послуг транспортування газу ГРМ (надалі - акт наданих послуг), що оформляється за даними вузлів обліку визначених у додатку "Перелік комерційних вузлів обліку газу та газоспоживаючого обладнання" до цього договору.
Згідно п. 2.9. Договору Акти наданих послуг є підставою для остаточних розрахунків Замовника з Газорозподільним підприємством.
У грудні 2012 р. ПАТ "Харківгаз" виконало роботу по розподілу природного газу, а Замовник безперебійно отримав 6,700 тис. куб. м. природного газу, вартість яких склала 2 366,17 грн., в тому числі ПДВ - 394,36 грн., що підтверджується підписаним сторонами Актом наданих послуг з розподілу природного газу від 02.01.2013 р. (а.с.№22).
Відповідно до п. 4.1. Договору розрахунки за послуги з транспортування газу ГРМ здійснюються за тарифом на транспортування газу розподільними трубопроводами за 1000 куб. м (далі - тариф), затвердженим для Газорозподільного підприємства Національною комісією регулювання електроенергетики України (далі - НКРЕ), який з 01.05.2012 року встановлений в розмірі 294,30 (двісті дев'яносто чотири грн. 30 коп.) грн., крім того ПДВ (20%) - 58,86 грн., разом 353,16 (триста п'ятдесят три грн. 16 коп,) грн. за 1000 кубічних метрів протранспортованого газу. Загальна вартість цього договору складає 5297, 40 грн. (п'ять тисяч двісті дев'яносто сім грн. 40 коп.) у тому числі ПДВ 20 %.
Відповідно до п. 4.2. Договору тариф, визначений у п. 4.1 цього Договору, є обов'язковим для Сторін з моменту введення його в дію. Визначена на його основі вартість послуги буде застосовуватись Сторонами при складенні актів наданих послуг та розрахунках за ці послуги згідно з умовами цього Договору.
Пунктом 4.5. договору передбачено, що оплата вартості послуг за транспортування газу ГРМ здійснюється Замовником на умовах попередньої оплати авансовими платежами планового обсягу газу за 10 календарних днів до початку місяця транспортування. Сума платежу попередньої оплати розраховується як добуток тарифу, визначеного на наступний період передоплати, на плановий обсяг газу по кожному об'єкту Замовника або його споживача, заявленого на наступний період передоплати. У відсутності інформації про тариф на наступний період передоплати до дня здійснення попередньої оплати. Замовник розраховує суму платежу за тарифом, що діяв у попередньому місяці. У випадку недоплати за фактично протранспортований газ ГРМ за розрахунковий період Замовник проводить остаточний розрахунок не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Відповідно до п. 4.6. Договору оплата послуг за транспортування газу ГРМ за Договором здійснюється Замовником виключно грошовими коштами, перераховуються на поточний рахунок Газорозподільного підприємства.
Згідно умов договору ПАТ "Харківгаз" надало Замовнику послугу з транспортування природного газу газорозподільними мережами, але Відповідач у встановлений договором строк, не сплатив вартість послуг. Таким чином, на теперішній час заборгованість Замовника перед Газорозподільним підприємством складає 2366,17 грн.
Невиконання відповідачем умов договору і стало підставою для звернення позивача до суду з відповідною позовною заявою.
Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані позивачем та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт господарювання (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язків.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Станом на момент розгляду справи, відповідач не сплатив 2366,17 грн. заборгованості та не надав суду доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.
Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Враховуючи, що відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, статей 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно вимогам закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував сплату заборгованості за договором на розподіл природного газу №15РГБ-26/141 від 27.12.2012 р. у сумі 2366,17 грн., суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 2693,35 грн.правомірні та обгрунтовані, такі, що не спростовані відповідачем, тому підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.
Згідно статям 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.
Відповідно до п. 6.2. Договору в разі порушення Замовником строків оплати, передбачених розділом 4 Договору, із Замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
У зв'язку з порушенням строків оплати за надані позивачем послуги, за період жовтень - грудень 2012 р. замовнику нарахована пеня у сумі 263,02 грн.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.
Відповідно до п.1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочення платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.
Позивачем обгрунтовано нараховано відповідачу пеню на суму заборгованості у розмірі 263,02 грн., розрахунок пені перевірено судом з урахуванням вимог діючого законодавства та не заперечується відповідачем, а тому позовні вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 57,09 грн. та інфляційних втрат в розмірі 7,07 грн., суд зазначає наступне.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Суд, перевіривши розрахунок позивача, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми 3% річних, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі в сумі 57,09 грн.
Щодо заявленої вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 7,07 грн. суми інфляційних втрат, суд зазначає наступне.
В інформаційному листі від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським суд України у розгляді справ окремих норм матеріального права" сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30). В силу приписів статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Індекс інфляції - це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов'язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі.
Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України. Відповідні індекси щомісячно розраховуються і публікуються в офіційних виданнях ЗМІ, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр".
Статтею 625 ЦК України передбачений розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення, і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю і може мати при цьому економічну назву "дефляція", то це не змінює її правову природу. Є цілком неприпустимим при розрахунку пропуск жодного місяця, бо при цьому руйнується весь ланцюг розрахунків.
Отже, якщо кредитор звертається за стягненням суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.
Така правова позиція розрахунку інфляційних витрат, повністю узгоджується з позицією Вищого господарського суду України, викладеною, зокрема, в постановах від 13.08.2012 р. у справі № 5023/1235/12 та від 03.12.2012 р. у справі №5023/129/12, та у пункті 3 роз'яснень Вищого господарського суду № 02-5/223 від 12.05.1999 р.
Крім того, відповідно до п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.0.04.2005 р. №01-8/344 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати "перерахунок" замість позивача розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо. Однак з огляду на вимоги частини 1 статті 4-7 ГПК щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обгрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.
Враховуючи наведене, суд перевірив розрахунок інфляційних втрат зроблений позивачем та прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних витрати за весь час прострочення в сумі 7,07 грн. підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується положеннями ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 509, 525, 526, 530, 546, 548, 549, 598, 610 - 612, 625, 629, 655 Цивільного кодексу України; ст.ст. 173, 174, 179, 193, 198, 232, 343 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 47-49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Заяву позивача про зменшення позовних вимог задовольнити.
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Головного управління Держземагентства у Харківській області (61070, м. Харків, вул. Короленка, 16, р/р 35216001005237 в ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, код ЄДРГІОУ 38385479) на користь Публічного акціонерного товариства "Харківгаз" (61109, м. Харків, вул. Безлюдівська, 1, рахунок № 26005124944001 в ПАТ "КБ "НАДРА" м. Київ, МФО 380764, код 03359500) основний борг в сумі 2366,17 грн., пеню в сумі 263,02 грн., 3% річних в сумі 57,09 грн., інфляційні втрати в сумі 7,07 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 1720,50 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 06.10.2013 р.
Суддя Шарко Л.В.