04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"04" листопада 2013 р. Справа№ 910/9088/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шевченка Е.О.
суддів: Алданової С.О.
Зеленіна В.О.
при секретарі Грабінській Г.В.
За участю представників:
від позивача: Селепей Ю.І.
від відповідача: Шенгера Г.Д.
Завгородня С.А.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Укратоменергобуд»
на рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2013р.
у справі №910/9088/13 (суддя Ониськів О.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрстальспецконструкція»
до Приватного акціонерного товариства «Укратоменергобуд»
про стягнення заборгованості
Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрстальконструкція» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Укратоменергобуд» про стягнення заборгованості в сумі 5 126 550,23 грн., з яких 4 263 669,39 грн. основного боргу, 718 909,60 грн. пені та 143 861,24 грн. 3% річних.
До прийняття рішення по суті позивачем була подана заява про зміну розміру позовних вимог, за якою він просив суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 3 276 090,25 грн. та 3% річних у розмірі 105 954,44 грн. В частині стягнення суми пені в розмірі 718 909,60 грн. позивач відмовився від позовної вимоги. Ця заява була прийнята господарським судом до розгляду в якості заяви про зменшення розміру позовних вимог.
Пізніше позивач попросив суд стягнути з відповідача 3 011 450,09 грн. основного боргу та 3% річних у сумі 97 776,01 грн., а також судові витрати. Вказані вимоги були прийняті судом до розгляду в якості заяви про зменшення позовних вимог.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.07.2013р. позовні вимоги задоволені частково, припинено провадження у справі в частині стягнення пені в сумі 718 909,60 грн., стягнуто з Закритого акціонерного товариства «Укратоменергобуд» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрстальспецконструкція» 3 011 450,09 грн., 24 170,03 грн. 3% річних, 61 770,75 грн. судового збору та 1 720,50 грн. витрат по сплаті судового збору за розгляд заяви про забезпечення позову, в іншій частині позовних вимог відмовлено, повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю «Укрстальспецконструкція» з Державного бюджету України судовий збір у сумі 6 635,46 грн.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач - Приватне акціонерне товариством «Укратоменергобуд», подав апеляційну скаргу, за якою просить рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2013р. у справі №910/9088/13 в частині стягнення основного боргу в сумі 2 444 723,28 грн. та 50 001,14 грн. витрат по сплаті судового збору та 1 720,50 грн. витрати по сплаті судового збору за розгляд заяви про забезпечення позову скасувати частково, рішення в частині основного боргу в сумі 566 727,69 грн., 3% річних в сумі 21 753,03 грн. та судового збору в сумі 11 769,61 грн. залишити в силі.
Викладені в апеляційній скарзі вимоги апелянт обґрунтовує посиланнями на неповно з'ясовані судом першої інстанції обставини справи, на ненадання належної правової оцінки доказам, які містяться в матеріалах справи, а також на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.08.2013 р. апеляційна скарга ПрАТ «Укратоменергобуд» прийнята до провадження колегії суддів: Шевченка Е.О. (головуючий), Алданової С.О., Зеленіна В.О.
16.09.2013 до канцелярії Київського апеляційного господарського суду надійшла заява відповідача про скасування заходів до забезпечення позову, в якій відповідач просив суд скасувати забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти в сумі 5 126 440,23 грн., що прийняте ухвалою господарського суду міста Києва від 16.05.2013.
27.09.2013 до канцелярії Київського апеляційного господарського суду надійшло клопотання позивача про заміну найменування та місцезнаходження відповідача.
04.10.2013 до канцелярії Київського апеляційного господарського суду надійшли письмові пояснення відповідача, в яких він додатково обґрунтовує доводи, викладені в апеляційній скарзі.
07.10.2013 до канцелярії Київського апеляційного господарського суду надійшли письмові пояснення позивача, в яких він заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, врахувавши зміни у найменуванні та місцезнаходженні відповідача.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу, вислухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи та правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга ПрАТ «Укратоменергобуд» підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Як правильно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 14.10.2011р. між Закритим акціонерним товариством «Укратоменергобуд» (далі - відповідач, генпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрстальспецконструкція» (далі - позивач, субпідрядник) було укладено Договір підряду №11/10-14 (далі - Договір), згідно з умовами якого позивач зобов'язався виконати комплекс робіт на об'єкті «будівництво під'їзної автомобільної дороги від Червонозоряного проспекту (поблизу примикання вулиці Кіровоградської) до міжнародного аеропорту «Київ» (Жуляни) в м. Києві» (далі - об'єкт) відповідно до проектно-кошторисної документації, здати в обумовлені строки закінчені роботи, брати участь у здачі об'єкту робочій комісії та відповідним державним органам, а відповідач зобов'язався надати позивачу будівельний майданчик в межах червоних ліній з дозволом на виконання робіт, передати затверджену проектно-кошторисну документацію, прийняти закінчені будівельно-монтажні роботи та оплатити їх у передбачені договором строки. Замовником будівництва на об'єкті виступило Комунальне підприємство «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва».
Умовами пункту 1.2. Договору визначено, що остаточний склад та обсяги робіт за Договором визначаються на підставі проектно-кошторисної документації та переліку робіт (Додаток №1), при цьому, остаточна вартість робіт, згідно з п. 1.4. Договору, буде визначена з урахуванням фактично виконаного обсягу робіт та фактичної вартості матеріальних ресурсів позивача, але не може перевищувати визначену в п. 4.1. Договору суму вартості Договору.
Згідно з п. 4.1. Договору загальна вартість Договору є договірною та динамічною і складає орієнтовно 21 850 000,00 грн. в т.ч. ПДВ.
Відповідно до п. 3.3. Договору завершення виконання робіт оформлюється Актом приймання-передачі виконаних робіт за цим Договором.
Умовами п. 13.2. Договору встановлений обов'язок генерального підрядника здійснювати проміжні платежі за виконані роботи в межах не більше 90% їх загальної вартості договірної ціни.
Пунктом 13.13. Договору встановлений обов'язок позивача сплатити відповідачу вартість послуг генерального підряду, яка становить 10% від величини договірної ціни.
Згідно з умовами п. 13.3. Договору розрахунки за виконані роботи здійснюються відповідачем щомісячно на підставі документів, визначених п.п. 13.4., 13.7., підписаних уповноваженими представниками сторін. Умовами п. 13.4. Договору визначено, що підставою для здійснення розрахунків є підписана сторонами Довідка про вартість виконаних підрядних робіт (ф. КБ-3), складена на підставі підписаних сторонами Актів прийняття виконаних підрядних робіт (ф. КБ-2в).
Пунктом 13.5. Договору встановлено проведення розрахунків протягом 30 робочих днів з дати підписання відповідних документів сторонами.
Відповідно до п. 13.7. Договору Субпідрядник надає разом з Актами приймання виконаних підрядних робіт (форма КБ-2в) всі підтверджуючі документи на матеріали, машини-механізми (оригінали), акти на приховані роботи, виконавчі зйомки та інші документи, передбачені чинними ДБН. У разі ненадання вказаних документів Акти не приймаються на розгляд Генпідрядником.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 629 697,43 грн., яка виникла на підставі підписаних сторонами Актів приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ 2-В) №№1-5 за листопад 2011, а також заборгованість в розмірі 2 646 392,82 грн. за підписаним лише позивачем Актом приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ 2-В) №6 за лютий 2012.
Відповідно до Актів приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ 2-В) №№1-5 за листопад 2011 позивачем було виконано робіт на загальну суму 1 796 974,00 грн.
Оскільки Договором передбачений обов'язок генерального підрядника здійснювати проміжні платежі за виконані роботи в межах не більше 90% їх загальної договірної ціни, вартість виконаних позивачем робіт за Актами №№1-5, яка підлягала оплаті відповідачем склала 1 617 276,57 грн. (90% від 1 796 974,00 грн.).
Втім, відповідачем оплата виконаних робіт за Актами №№ 1-5 за листопад 2011 проведена лише частково в сумі 987 579,40 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками з рахунку позивача.
Отже, у відповідача виникла заборгованість згідно з Актами виконаних робіт за №№ 1-5 за листопад 2011 року загалом у сумі 629 697,43 грн.
Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 629 697,43 грн. основного боргу та 24 170,03 грн. 3% річних, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач у відзиві на позовну заяву визнав позовні вимоги в частині стягнення основного боргу по оплаті прийнятих згідно з Актами №№ 1-5 за листопад 2011 року робіт у сумі 629 697,43 грн. та нарахуванню 3% річних у сумі 24 170,03 грн. Суд першої інстанції також врахував, що наявні в матеріалах справи Акти приймання виконаних будівельних робіт №№1-5 за листопад 2011 та відповідні Довідки про вартість виконаних робіт відповідачем підписано без зауважень, що свідчить про прийняття відповідачем виконаних робіт без претензій щодо їх якості, об'ємів і вартості, та виникнення обов'язку у відповідача щодо їх оплати.
Колегія суддів повністю погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ГК України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання, згідно зі ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).
Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до норм статті 838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку. Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
Статтею 854 ЦК України встановлено, що у разі якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Як було встановлено колегією суддів, на виконання умов Договору підряду позивачем були виконані роботи на загальну суму 1 796 974,00 грн., що підтверджується підписаними сторонами Актами приймання виконаних будівельних робіт №№ 1-5 за листопад 2011 року, в той час, як відповідач свої зобов'язання з оплати виконаних робіт за вказаними актами в сумі 629 697,43 грн. не виконав, хоча строк виконання обов'язку оплати вже настав.
Відповідач у відзиві на позовну заяву визнав позовні вимоги частково, зокрема, в частині стягнення 629 697,43 грн. основного боргу та 24 170,03 грн. 3% річних.
Згідно ч. 5 ст. 22 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково.
У разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб (ч. 5 ст. 78 ГПК України).
З огляду на викладені положення законодавства та обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що визнання відповідачем позову в даному випадку не суперечить законодавству, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб і, таким чином, є належною підставою для прийняття рішення про задоволення позову в частині стягнення суми заборгованості в розмірі 629 697,43 грн. основного боргу та 24 170,03 грн. 3% річних.
Колегія суддів не погоджується з доводами апелянта відносно того, що судом першої інстанції неоднаково були застосовані умови п. 13.2. Договору та стягнуто за Актами №№1-5 не 90% суми цих актів, а 100%, оскільки такі твердження апелянта спростовуються матеріалами справи.
Зокрема, зі змісту Актів приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ 2-В) №№1-5 за листопад 2011 вбачається, що робіт було виконано на загальну суму 1 796 974,00 грн. Відповідачем оплата виконаних робіт за Актами №№ 1-5 за листопад 2011 проведена лише частково в сумі 987 579,40 грн. Таким чином, загалом за Актами №№ 1-5 було виконано неоплачених робіт на суму 809 394,60 грн. Однак, оскільки пунктом 13.2. Договору передбачений обов'язок генерального підрядника здійснювати проміжні платежі за виконані роботи в межах не більше 90% їх загальної договірної ціни, заборгованість відповідача за Актами №№ 1-5 склала 629 697,43 грн. (90% від 1 796 974 грн. - 987 579,40 грн.). Відтак, при стягненні з відповідача заборгованості за Актами №№ 1-5 в сумі 629 697,43 грн. були враховані умови Договору щодо здійснення проміжних платежів за виконані роботи в межах не більше 90% їх загальної договірної ціни.
Що стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за Актом приймання виконаних будівельних робіт №6 за лютий 2012 р. в сумі 2 646 392,82 грн., колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції щодо виникнення у відповідача обов'язку з оплати вказаного Акту та, як наслідок, вважає позовні вимоги в цій частині необґрунтованими, з огляду на наступне.
Як зазначає позивач, на виконання умов Договору ним було виконано роботи на суму 2 646 392,82 грн., про що було складено та підписано Акт приймання виконаних будівельних робіт №6 за лютий 2012 на суму 2 646 392,82 грн. та надіслано відповідачу листом за вих. №116 від 16.02.2012, та повторно листом вих. № 118 від 22.02.2012.
Проте, відповідач вказаний Акт не підписав, вартість виконаних робіт за даним Актом у сумі 2 381 753,54 грн. (90% загальної вартості) не здійснив, посилаючись у своїх листах вих. №180 від 17.02.2012 та вих. №200 від 24.02.2012 на те, що позивачем не було дотримано положень п. 13.7. Договору, а саме не передано відповідачу необхідні документи, які є підставою для здійснення розрахунків за виконані роботи згідно з п. 13.3. Договору.
Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 2 381 753,54 грн. заборгованості за Актом приймання виконаних будівельних робіт №6, суд першої інстанції виходив з того, що виконані за вказаним Актом роботи (буронабивні палі в кількості 26 штук) були прийняті 27.06.2013 р. замовником будівництва - Комунальним підприємством «Дирекція будівництва шляхово-транспортних спору м. Києва», що підтверджується листом останнього за вих. №31-991 від 27.06.2013 р., а тому у відповідача як генерального підрядника також виник обов'язок прийняти та оплатити такі роботи.
Проте, колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим, оскільки він не ґрунтується на положеннях укладеного між сторонами Договору підряду та не враховує характер правовідносин, які виникли між сторонами.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку. Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.
Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що замовник та субпідрядник є незалежними один від одного учасниками відносин у сфері будівництва, які не мають будь-яких взаємних прав та обов'язків.
Умовами укладеного між позивачем та відповідачем Договору підряду не передбачено можливості прийняття виконаних підрядником робіт будь-якими іншими особами, аніж генеральний підрядник.
Таким чином, за висновком колегії суддів, факт прийняття робіт за Актом №6 Замовником будівництва не може визнаватись безумовною підставою для прийняття та оплати таких робіт генеральним підрядником, який самостійно такі роботи не приймав.
Момент виникнення у генерального підрядника (відповідача) обов'язку оплатити виконані роботи встановлений у пунктах 13.4., 13.5. Договору.
Так, відповідно до пункту 13.4. Договору, підставою для здійснення розрахунків є підписана сторонами Довідка про вартість виконаних підрядних робіт (ф. КБ-3), складена на підставі підписаних сторонами Актів прийняття виконаних підрядних робіт (ф. КБ-2в).
Пунктом 13.5. Договору встановлено проведення розрахунків протягом 30 робочих днів з дати підписання сторонами відповідних документів.
Відповідно до п. 13.3. Договору, розрахунки за виконані роботи здійснюються генпідрядником щомісячно на підставі документів, визначених п.п. 13.4, 13.7., підписаних уповноваженими представниками сторін, в межах забезпечення технологічного циклу виконання робіт.
Відповідно до п. 13.7. Договору субпідрядник надає разом з Актами приймання виконаних підрядних робіт (форма КБ-2в) всі підтверджуючі документи на матеріали, машини-механізми (оригінали), акти на приховані роботи, виконавчі зйомки та інші документи, передбачені чинними ДБН. У разі ненадання вказаних документів Акти не приймаються на розгляд генпідрядником.
Таким чином, за висновком колегії суддів, обов'язковою умовою для розгляду та підписання актів виконаних робіт генпідрядником є надання підрядником разом з Актом виконаних робіт документів, визначених п. 13.7. Договору, а саме документів на матеріали, машини-механізми, актів на приховані роботи, виконавчі зйомки тощо.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Матеріали справи не містять доказів надсилання позивачем на адресу відповідача разом з Актом №6 документів, передбачених п. 13.7 Договору, а тому Акт №6 правомірно не був прийнятий генпідрядником до розгляду, про що при поверненні відповідачем Акту №6 повідомлено позивача листами від 17.02.2012 р., 24.02.2012 р. та 28.02.2012 р.
Виходячи з вищевикладеного та керуючись положеннями пунктів 13.3., 13.4., 13.5. та 13.7. Договору підряду, колегія суддів вважає, що термін розрахунку за Актом прийняття виконаних підрядних робіт №6 за лютий 2012 року не настав, а тому стягнення заборгованості за таким Актом є передчасним.
Відтак, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 2 381 753,54 грн. заборгованості за Актом прийняття виконаних підрядних робіт №6 за лютий 2012 року колегія суддів вважає за необхідне відмовити.
Апелянтом також було подано заяву про скасування заходів до забезпечення позову, вжитих ухвалою господарського суду міста Києва від 16.05.2013, яка обґрунтована тим, що сума, на яку було накладено арешт (5 126 440,23 грн.) значно перевищує суму, що належить до сплати відповідачем на користь позивача.
Розглянувши вказану заяву, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.05.2013 р. з метою забезпечення позову по даній справі був накладений арешт на грошові кошти Закритого акціонерного товариства «Укратоменергобуд» в розмірі 5 126 440,23 грн., що належать Закритому акціонерному товариству «Укратоменергобуд» та перебувають на його рахунках.
Відповідно до статті 68 ГПК питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу.
Згідно з частиною 1 статті 99 і частиною 1 статті 101 ГПК України апеляційний господарський суд повторно розглядає справу за правилами розгляду справ у першій інстанції (з урахуванням деяких особливостей).
Системний аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку про наявність у апеляційного господарського суду права на скасування забезпечення позову й за відсутності апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду про таке забезпечення.
Скасування вжитих судом заходів забезпечення позову допускається у випадках, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинились до застосування заходів забезпечення позову.
Оскільки колегія суддів по даній справі дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог лише в частині стягнення з відповідача 629 697,43 грн. основного боргу та 24 170,03 грн. 3% річних, то потреба у забезпеченні позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти відповідача в сумі 5 126 440,23 грн. відпала.
За таких обставин, колегія суддів вважає доцільним скасувати Ухвалу господарського суду міста Києва від 16.05.2013 про забезпечення позову в частині накладення арешту на грошові кошти відповідача в сумі 4 472 572,77 грн., а врешті суми залишити вказану Ухвалу в силі.
Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; змінити рішення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції по даній справі в частині стягнення з відповідача 629 697,43 грн. основного боргу та 24 170,03 грн. 3% річних обґрунтованим та законним, а в частині стягнення 2 381 753,54 грн. основного боргу таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та таким, що підлягає в цій частині скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в позові.
Оскільки відповідно до ст. 49 ГПК України судовій збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з відповідача підлягає стягненню судовий збір в сумі 13 077,34 грн. Таким чином, в частині стягнення з відповідача 48 693,41 грн. судового збору рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Укратоменергобуд» задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2013 р. у справі №910/9088/13 в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Укратоменергобуд» 2 381 753,54 грн. основного боргу та 48 693,41 грн. судового збору скасувати, прийняти в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
3. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2013 р. у справі №910/9088/13 залишити без змін.
4. Ухвалу господарського суду міста Києва від 16.05.2013 р. у справі №910/9088/13 про забезпечення позову скасувати в частині накладення арешту на грошові кошти Приватного акціонерного товариства «Укратоменергобуд» в сумі 4 472 572,77 грн.
5. Матеріали справи №910/9088/13 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Шевченко Е.О.
Судді Алданова С.О.
Зеленін В.О.