05 листопада 2013 р. Справа № 903/957/13
за позовом Приватного підприємства "Спека", м. Луцьк
до відповідача: Приватного підприємства "Ірта", м. Луцьк
про стягнення 858 324,20грн.
Суддя Черняк Л.О.
Секретар Хомич О.В.
За участю представників сторін:
від позивача: Цехош А.М. - представник (дов. №9 від 01.10.2013р.)
від відповідача: н/в
Оскільки представник позивача не заявив клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу, то протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст. 81 - 1 ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.
Суть спору: позивач - Приватне підприємство "Спека" (далі - підприємство) в позовній заяві просить стягнути з Приватного підприємства "Ірта" (далі - ПП "Ірта") 858 324,20грн., в т.ч. 657 452,09грн. - 1% річних за користування чужими грошовими коштами, 4 811,58грн. - неустойка (пеня), 53 637,59грн. - 30% річних, 1 422,94грн.- інфляційні нарахування згідно договору поставки №035 від 29.04.2011р., а також просить стягнути в його користь витрати по оплаті судового збору в сумі 17 166,48грн.
Позовні вимоги сторона обґрунтовує тим, що відповідач лише частково виконав свої зобов'язання за договором поставки №035 від 29.04.2011р., сплативши 4 000,00грн. за поставлені нафтопродукти, в результаті чого утворилась заборгованість в розмірі 141 000,00грн., на яку позивач нарахував штрафні санкції та заборгованість по відсотках за користування товарним кредитом в сумі 657 452,09грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на договір поставки №035 від 29.04.2011р., видаткові накладні на відвантаження палива №000348 від 03.06.2011р., №000411 від 05.07.2011р., №000472 від 03.08.2011р., №000557 від 02.09.2011р. та №000585 від 27.09.2011р., норми чинного законодавства, а саме ст.ст. 509, 526, 611, 692 ЦК України.
Представник позивача в судовому засіданні та у заяві №85 від 01.10.2013р. вказує на допущену ним описку в прохальній частині позовної заяви та просить суд стягнути з відповідача 858 324,20грн., в т. ч. 141 000,00грн. - основного боргу, 657 452,09грн. - 1% за користування товарним кредитом, 4 811,58грн. - сума неустойки, 53 637,59грн. - 30% річних, 1 422,94грн. - збитків, спричинених інфляцією, а також просить стягнути 17 166,48грн. - витрат на сплату судового збору.
Суд розцінює вищевказану заяву як зміну предмета позову та задовольняє останню.
Відповідач у відзиві на позовну заяву від 30.09.2013р. та у запереченні на уточнення позовних вимог від 04.11.2013р. вказує на те, що ухвалою господарського суду від 11.04.2011р. у справі №5004/714/11 порушено провадження у справі про банкрутство підприємства та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Заборгованість визнає частково в розмірі основного боргу в сумі 141 000,00грн. та 1 422,94грн. - збитків спричинених інфляцією, що разом складає 142 422,94грн.
Додатково повідомляє, що вимоги ПП "Спека" є поточними, так як виникли після порушення провадження у справі про банкрутство ПП "Ірта" і можуть бути заявлені кредитором після визнання відповідача по справі банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
Відповідач у судове засідання не з'явився, повноважного представника не направив.
Оскільки явка представників сторін у судове засідання не визнавалась обов'язковою, суд дійшов висновку про розгляд справи без участі представника відповідача.
Із досліджених матеріалів справи, пояснень представника позивача, господарський суд, -
29.04.2011р. між ПП "Ірта" в особі директора Кушнір Н.М. (покупець) та ПП "Спека" в особі директора Бакая П.А. (постачальник) укладено договір поставки №035 (а.с. 9-10).
Відповідно до п.1 позивач зобов'язувався поставити та передати або передати зі свого складу відповідачу у власність нафтопродукти (далі товар), в асортименті, кількості, за ціною, що зазначені в накладних, які підписуються представниками сторін договору, а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити товар на умовах даного договору.
У відповідності з п.1.2 договору документ на товар, які позивач повинен передати відповідачу - накладні, є невід'ємною частиною договору.
У п.п. 2.2 та 2.4 вищевказаного договору сторони передбачили, що загальна кількість товару, асортимент і ціна товару погоджується сторонами при формуванні замовлення та визначаються в накладних, які виписуються позивачем. Загальна сума поставки: 1 000 000,00грн., в т.ч. ПДВ 20%.
Згідно п. 5.1 договору відповідач має право здійснити повну або часткову оплату отриманого товару шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача протягом 7 календарних днів з дня відвантаження, зазначеного в накладних.
Відповідно до п. 6.2 цього договору право власності на товар переходить до відповідача після перерахування коштів за товар на розрахунковий рахунок позивача, або після підписання сторонами накладних.
На виконання умов цього договору позивач з червня по вересень 2011р. поставив відповідачу нафтопродукти в асортименті на загальну суму 511 353,60грн., а відповідач прийняв його, що підтверджується видатковими накладними на відвантаження палива, скріпленими підписами повноважних осіб та печатками встановленого зразка:
- №000348 від 03.06.2011р. на загальну суму 89 856,00грн.;
- №000411 від 05.07.2011р. на загальну суму 127 200,00грн.;
- №000472 від 03.08.2011р. на загальну суму 100 003,20грн.;
- №000557 від 02.09.2011р. на загальну суму 136 982,40грн.;
- №000585 від 27.09.2011р. на загальну суму 57 312,00грн. (а.с. 24-25).
Однак, відповідач здійснив часткову оплату товару. В результаті чого, утворилась заборгованість в сумі 141 000,00грн. Позивач надсилав на адресу підприємця лист-претензію №98 від 14.11.2011р., в якій просив погасити заборгованість, про що свідчить фіскальний чек від 14.11.2011р. № 9803 та опис вкладення до цінного листа від 14.11.2011р. (а.с. 18-21).
Відповідач в листі №24 від 04.06.2013р. визнає заборгованість в сумі 145 000,00грн. та зобов'язується протягом червня - серпня 2013р. погасити залишкову заборгованість в сумі 85 766,00грн. (а.с. 23).
Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, ст.11 Цивільного кодексу України, обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких які йому не суперечать.
У відповідності із ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладена угода предметом судового розгляду не виступала, недійсною судом вцілому або частково не визнавалася, сторонами розірвана не була (докази відсутні).
Як встановлено судом, господарські правовідносини у сторін виникли на підставі договору поставки товару №035 від 29.04.2011 року.
Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст.ст. 526, 527 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства. Ці статті кореспондуються із ст. 193 ГК України. Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Позивачем пред'явлено вимоги на стягнення основної суми боргу 141 000,00грн.
Частиною 2 статті 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ч.1 ст.694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або розстроченням платежу.
Відповідно до ч.5 цієї ж статті, якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до ст.536 цього кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.
Сторони передбачили в п.5.2 договору, що у випадку не оплати відповідачем відвантаженої партії товару в строки, вказані в п.5.1 даного договору, відповідач дає згоду на те, щоб неоплачений товар рахувався поставленим на умовах товарного кредиту, терміном на 30 днів, починаючи з дня після відвантаження товару з нарахуванням відповідачу 1% за кожен день використання товарного кредиту. Відповідач зобов'язується оплатити товар, поставлений на умовах товарного кредиту, і сплатити відсотки за його використання в терміни, вказані в п.5.3 . Під наданням відповідачем згоди на те, щоб неоплачений товар рахувався поставленим на умовах товарного кредиту розуміється підписання даного договору.
11.04.2011р. ухвалою господарського суду Волинської області у справі №5004/714/11 порушено провадження у справі про банкрутство ПП "Ірта" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, під час якого забороняється стягнення на підставі виконавчих документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).
Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань щодо сплати податків і зборів, застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Разом із тим Закон визначає, що конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.
Частиною четвертою статті 12 цього Закону встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням справи про банкрутство.
Таким чином, із моменту введення мораторію боржник не може виконувати як грошові зобов'язання та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли до введення мораторію, так і заходи, спрямовані на забезпечення їх виконання.
Згідно з абзацом другим частини четвертої статті 12 Закону, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).
Тобто наведена норма встановлює загальну заборону на нарахування штрафу, пені і інших санкцій упродовж часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Зміст цієї заборони не пов'язаний із визначенням поняття мораторію і не обмежений ним. Заборона чинна протягом дії мораторію, тому неустойка за невиконання грошових зобов'язань та 1% за користування товарним кредитом не нараховується в силу прямої заборони законом, безвідносно до часу їх виникнення. Крім того, не може розглядатися питання про поширення чи непоширення мораторію на ненараховану неустойку та 1% за користування товарним кредитом у випадку неоплати поставленого товару, оскільки законом виключена можливість виникнення та існування відносин нарахування неустойки боржникові, стосовно якого діє мораторій, введений при провадженні справи про його банкрутство.
Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 1.10.2013р. №28/5005/3240/2012.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 141 000,00грн. - основного боргу та 1 422,94грн. - збитків, спричинених інфляцією обґрунтовані, перевірені судом та підлягають до стягнення. Крім того, останні визнані відповідачем в письмовому запереченні ПП "Спека" від 04.11.2013р. (а.с.45-47).
Позовні вимоги в частині стягнення штрафних санкцій в розмірі 715 901,26грн., в т.ч. 657 452,09грн. - 1% за користування товарним кредитом, 4 811,58грн. - сума неустойки (пеня), 53 637,59грн. - 30% річних, неправомірні та задоволенню не підлягають.
Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору відповідно до ст.49 ГПК України, в сумі 2 848,46грн. (пропорційно до задоволених вимог) необхідно покласти на останнього.
Керуючись ст. ст.144, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 527, 599, 628, 694, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства "Ірта" (43001, м. Луцьк, вул.. Старицького, 9, код 32872238) в користь Приватного підприємства "Спека" (43021, м. Луцьк, вул.. Стрілецька, 12, код ЄДРПОУ 20134464, р/р 26004196212 АБ «Укргазбанк» м. Київ, МФО 320478)
142 422,94грн., в т.ч. - 141 000,00грн. - сума основного боргу, 1 422,94грн. - збитки, спричинені інфляцією, а також. 2 848,46грн. витрат по оплаті судового збору.
3. В частині стягнення 715 901,26грн., в т.ч. 657 452,09грн. - 1% за користування товарним кредитом, 4 811,58грн. - сума неустойки (пеня), 53 637,59грн. - 30% річних, відмовити.
Повний текст рішення складено
11.11.13
Суддя Л. О. Черняк