№2025/2-154/11
іменем України
про задоволення позову про стягнення боргу
13 січня 2011 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі головуючого судді Ткаченко О.А., за участю секретаря Юдіної М.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій прохає стягнути з відповідача на його користь грошові кошти за договором позики від 29.01.2008 року у розмірі 75124,88 гривень, в тому числі основний борг 48000 гривень, збитки від інфляції -23140,80 гривень та 3% річних -3984,08 грн., державне мито в сумі 511,25 гривень, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ в сумі 120 гривень та врахувати до суми судового збору раніше сплачений у наказному провадженні судовий збір у сумі 240 гривень.
Позивач до судового засідання не з'явися, але надав до суду заяву про розгляд справи без його участі за наявними в справі матеріалами, позовні вимоги підтримує в повному обсязі. У разі неявки відповідача просить розглянути справу в заочному провадженні.
Відповідач ОСОБА_2 жодного разу у судове засідання на з'явився, про день, час та місце слухання справи судом повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчать розписки про вручення останньому судових повісток, які наявні в матеріалах справи.
Згідно до положення ч.2 ст.77 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Відповідно до ч.4 ст.169 ЦПК України, у разі повторної неявки якщо суд не має відомостей про причину неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Виходячи з викладеного, зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.
Перевіривши матеріали справи, суд знаходить позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, оскільки судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
29.01.2007 року, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір позики.
Згідно до п.п.1,5 договору позики ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 48000 гривень на строк до 06.02.2008 року.
Згідно ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Позивач в позовній заяві зазначив, що відповідач, взяті грошові кошти, позивачу не повернув, чим порушив взяті на себе зобов'язання.
Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього ж Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Виходячи з матеріалів справи, судом встановлено, що між сторонами, було укладено правочин у письмовій форм (а.с.8-9).
Згідно до ч.1 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Пунктом 3 частини 1 статті 208 ЦК України встановлено, що у письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян.
Судом встановлено, що предметом даного договору є саме гроші. За загальним правилом, встановленим статтею 524 ЦК України, зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України -гривні.
Частиною 2 ст.1046 ЦК України встановлено, що договір позики є укладеним з моменту передавання грошей або речей, визначених родовими ознаками. Тобто, даний договір є реальним і вважається укладеними з моменту передавання грошей. Обов'язки з договору позики виникають тільки для однієї сторони - позичальника -ОСОБА_3, адже, отримавши у власність передані йому позикодавцем ОСОБА_1 гроші, позичальник стає зобов'язаний повернути позикодавцю таку ж суму грошей.
Із ксерокопії договору вбачається, що строк повернення боргу сторони встановили 06.02.2008 року.
Відповідно до вимог ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Крім того, ч.1 ст.1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені законом.
Відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.2 ст.27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі позовного провадження, в підтвердження своїх вимог або заперечень зобов'язані подати усі наявні у них докази або повідомити про них суд до або під час попереднього судового засідання.
Статтею 57 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
В статті 60 ЦПК України викладено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Факт невиконання відповідачем взятого на себе зобов'язання згідно договору позики від 29 січня 2007 року, позивачем доказано. Відповідно до загального правила на кредитора (позикодавця) покладається обов'язок підтвердити прийняття виконання. Тому суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити.
Згідно до ч.3 ст.1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася.
Оскільки відповідачем не доведено протилежне, суд вважає, що договір позики засвідчує факт отримання грошей відповідачем по справі ОСОБА_2 і те, що взяте на себе зобов'язання ним виконано не було.
Згідно зі ст.1050 ЦК України позичальник зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього кодексу, якщо ним несвоєчасно повернуто суму позики.
Згідно ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до зазначених норм підлягають стягненню втрати від інфляції в сумі 23140,80 гривень та 3% річних в сумі 3984,08 гривень.
Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог, і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, суд виходячи з матеріалів справи, вважає, можливим задовольнити позов позивача і стягнення з відповідача суми боргу в межах заявлених позовних вимог у розмірі основного боргу 48000 (сорок вісім тисяч) гривень, втрати від інфляційних процесів - 23140 (дванадцять три тисячі сто сорок ) гривень 80 копійок, 3% річних -3984 (три тисячі дев'ятсот вісімдесят чотири) гривень 08 копійок, а всього 75124,88 (сімдесят п'ять тисяч сто двадцять чотири) гривні 88 копійок.
Згідно до п.6 ч.1 ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Частиною 5 Розділу 11 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Процесуального Кодексу України встановлено, що до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору, судовий збір при зверненні до суду сплачується у порядку і розмірах, встановлених законодавством для державного мита.
Із матеріалів справи вбачається, що позивачем при звернені до суду було понесено судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у судах в розмірі 120 (сто двадцять) гривень, витрати по сплаті судового збору в розмірі 511 (п'ятсот одинадцять) гривні 25 копійок, що підтверджується платіжними дорученнями. (а.с.1,2).
Крім цього, позивач відповідно до ч.2 ст.99 ЦПК України, просить врахувати до суми судового збору раніше сплачений судовий збір у наказному провадженні в сумі 240 гривень про що надав копію квитанції (а.с.10), однак суд не може зарахувати вказану суму, оскільки ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 21.09.2010 року (а.с.24), вказана сума повернута позивачу ОСОБА_1
Керуючись ст.ст.7,10,11,15,44,57,60,79,88,99,208-209,212-214,218,223 ЦПК України; Частиною 5 Розділу 11 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Процесуального Кодексу України; ст.ст.11,13,14,15,16,202,208,509,524,526,530,533,610,611,612,614,625,626,627,628, 629,631, 638, 1046,1047,1049,1050 ЦК України; суд, -
вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер №2974116098, на користь ОСОБА_1, який зареєстрований та мешкає за адресою: Запорізька область, Василівський район, с.Мала Білозерка, вул..Тельмана, буд.6, ідентифікаційний номер №3008315993, суму основного боргу 48000 (сорок вісім тисяч) гривень, втрати від інфляційних процесів - 23140 (дванадцять три тисячі сто сорок ) гривень 80 копійок, 3% річних -3984 (три тисячі дев'ятсот вісімдесят чотири) гривень 08 копійок, а всього 75124,88 (сімдесят п'ять тисяч сто двадцять чотири) гривні 88 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір (державне мито) у розмірі 511 (п'ятсот одинадцять) гривен 25 копійок та судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в Лозівському міськрайонному суді Харківської області у розмірі 120 (сто двадцять) гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір (державне мито) у розмірі 240 (двісті сорок) гривен (одержувач коштів: УДК у Лозівському районі, м.Лозова, код ЄДРПОУ 24134414, МФО 851011, розрахунковий рахунок №31416537700015).
Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до судової палати по цивільним справам Апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом 10 днів з дня отримання цього рішення.
Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленому ЦПК України.
Суддя Ткаченко О.А.