Справа: № 2-а-3389/11 Головуючий у 1-й інстанції: Виниченко Л.М. Суддя-доповідач: Губська О.А.
Іменем України
29 жовтня 2013 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Губської О.А.
суддів Грибан І.О., Парінов А.Б.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Києві апеляційні скарги Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на постанову Дніпровського районного суду м.Києва від 15 червня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва, Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся з позовом до відповідачів, в якому просив зобов"язати Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва призначити, провести перерахунок та виплату, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 ктегорії 1 групи інвалідності, згідно вимог ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", основної пенсії з розрахунку на нижче 10 мінімальних пенсій за віком, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров"ю у розмірі 100% від мінімальної пенсії за віком за період з 01.03.2003 року, а також зобов"язати Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат призначити, провести перерахунок і виплату щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат з 24.10.2010 року відповідно до ст. 48 вказаного Закону та стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 500, 00 грн.
Постановою Дніпровського районного суду м.Києва від 15 червня 2011 р. позов задоволено частково. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва провести перерахунок ОСОБА_2 доплату до пенсії в розмірі 100% мінімальної пенсії за віком та 10 мінімальних пенсій за віком відповідно до ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за період з 06 жовтня 2010 року, з урахуванням фактично виплачених коштів.
Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат провести перерахунок та виплату ОСОБА_2 щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік відповідно до вимог ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 5 мінімальних заробітних плат з урахуванням проведених виплат.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
На вказану постанову відповідачі - Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва, Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат подали апеляційні скаргу, в яких просили її скасувати і винести нову постанову про відмову в задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.
Суд першої інстанції прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
З таким висновком суду колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач є потерпілим від Чорнобильської катастрофи першої категорії, та інвалідом 1 групи.
У відповідності до статті 49 Закону пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Так, у ч. 4 ст. 54 цього Закону визначено, що державна пенсія особам, віднесеним до категорії 1, та у зв'язку із втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів 1 групи, щодо яких установлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 10 мінімальних пенсій за віком.
Згідно зі ст. 50 зазначеного Закону особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема інвалідам 1 групи - у розмірі 100 % мінімальної пенсії за віком.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що позивачі мають право на призначення пенсії в розмірі, не нижчому 10 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 100 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Положення Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» містять пряму вказівку, що під час визначення розміру таких пенсій за основу їх обчислення як розрахункова величина береться мінімальна пенсія за віком.
Крім того, відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щорічна допомога на оздоровлення виплачується учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС в розмірі 5 мінімальних заробітних плат.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, колегія суддів вважає, що при визначенні розміру щорічної допомоги на оздоровлення позивачеві застосуванню підлягає ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з якої вбачається, що під час визначення розміру виплат за основу їх нарахування береться мінімальна заробітна плата, а не постанова Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав позивача.
Крім того, розмір виплат, передбачений вищевказаною постановою Кабінету Міністрів України, не відповідає визначеному Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розміру, кратному мінімальній заробітній платі, яка збільшувалась в різні часи Законами України «Про встановлення мінімальної заробітної плати» на відповідні роки.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяли лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому надання законодавцем Кабінету Міністрів України права визначати порядок виплат особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав таких осіб, встановлених цим же Законом.
Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок не порушуючи положень цього Закону.
Отже, дії відповідача щодо не виплати у повному розмірі ОСОБА_2 щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є неправомірними.
Таким чином, оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що при нарахуванні позивачу доплати до пенсії слід керуватися саме ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат відповідно до ст. 48 вказаного Закону.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
На підставі викладеного, враховуючи, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, керуючись ст.ст. 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-
Апеляційні скаргиУправління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на постанову Дніпровського районного суду м.Києва від 15 червня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва, Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення, а Постанову Дніпровського районного суду м.Києва від 15 червня 2011 року - без змін.
Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.А. Губська
Суддя І.О. Грибан
Суддя А.Б. Парінов
Головуючий суддя Губська О.А.
Судді: Грибан І.О.