06 листопада 2013 року 810/5818/13-а
Приміщення суду за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 26, зал судових засідань № 1018
Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Леонтовича А.М.
при секретарі - Бончева О.С.
за участю представників сторін
від позивача: Ярощук П.А.
від відповідача: не прибув
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом до проМіжнародного промислового концерну «ЯРК Київ» Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Міжнародний промисловий концерн «ЯРК Київ» (далі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 8 липня 2013 року №0008131502 в частині застосування штрафу у розмірі 191901,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в декларації з ПДВ за квітень 2013 року позивачем допущено технічну помилку щодо бюджетного відшкодування залишку від'ємного значення, відповідно до якої поточну суму залишку від'ємного значення, що залишилась невідшкодованою після розрахунків з бюджетом за наслідками березня та квітня 2013 року помилково повторно вказано в р.23.2 у декларації за квітень 2013 року, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування шляхом зарахування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних періодів у розмірі 767 604,00 грн.
Позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили суд позов задовольнити.
Відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином
Відповідно до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. За таких обставин суд ухвалив здійснювати розгляд справи без участі представника відповідача за наявних в матеріалах справи доказів.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши норми закону, які діяли на момент виникнення правовідносин між сторонами, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
У червні 2013 року Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Київської області було здійснено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість. Результати перевірки оформлено актом від 19 червня 2013 року №29/15-03/14326060 (а.с. 8-11)
Перевіркою встановлено порушення пункту 200.1, , пункту 200.4 та пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України в результаті чого виявлено завищення значення рядка 23.2 податкової декларації з ПДВ за квітень 2013 року на суму 767 604,00грн., пункту 4.6.4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25 листопада 2011 року №1492, а саме: методологічну помилку, що вплинула на розрахунки з бюджетом.
На підставі висновків, викладених у акті перевірки Державною податковою у Києво-Святошинському районі Київської області винесено податкове повідомлення рішення від 8 липня 2013 року №0008131502, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 767 604,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 191 901,00 грн.
Не погодившись з висновками наведеними в акті перевірки та винесеним податковим повідомленням-рішенням МПК «Ярк Київ» звернулось із скаргою до Головного управління Міндоходів у Київській області.
Рішенням Головного управління Міндоходів у Київській області від 16 вересня 2013 року №816/10/10-36-10-01-206/601 податкове повідомлення-рішення від 8 липня 2013 року №0008131502 було залишено без змін, а скаргу - без задоволення (а.с. 32-34).
Рішненям Міністрества доходів і зборів України від 18 жовтня 2013 року №12710/6/99-99-10-01-15 рішення Головного управління Міндоходів у Київській області від 16 вересня 2013 року №816/10/10-36-10-01-206/601 було залишено без змін (а.с.35-37).
Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням в частині застосування штрафних санкцій МПК «Ярк-Київ» звернувся до суду.
Відповідно до вимог п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно вимог п. 200.3. ст. 200 Податкового кодексу України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Відповдіно до пункту 200.4. статті 200 Податкового кодексу якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до пункту 200.6. статті. 200 ПК України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.
Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
В силу приписів пункту 200.8. статі 200 Податкового кодексу України до податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону.
Відповідно до пункту 200.10. статті 200 Податкового кодексу України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.
В силу приписів статті 200.14. Податкового кодексу України, якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;
Відповідно до статті 123.1. Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1,54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Згідно пункту 200.9. статті 200 Податкового кодексу України форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Порядок заповнення і подання податкової звітності з ПДВ визначається «Порядком заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25 листопада 2011 року №1492 (далі - Порядок)
Відповідно до пункту 10 Порядку до податкової звітності з податку на додану вартість (далі - податкова звітність) належать: податкова декларація з податку на додану вартість; уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок; копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді; розрахунок податкових зобов'язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник податку на додану вартість, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими платниками податків, на митній території України.
Згідно підпункту 14.2 пункту 14 Порядку, додатком до декларації є довідка щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Д2) (додаток 2).
Пунктами 1, 2 розділу IV Порядку встановлено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 глави 9 розділу II Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої декларації за формою, встановленою на дату подання уточнюючого розрахунку.
Внесення змін до податкової звітності за результатами самостійного виявлення помилок здійснюється у порядку, визначеному статтею 50 глави 2 розділу II Кодексу.
Пунктом 50.1. статті 50 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Відповідно до підпункту 4.6.4.пункту 4.6 Порядку якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення (рядок 22 декларації), до декларації 0110 подається (Д2) (додаток 2).
Підпунктом 4.6.5. пункту 4.6 Порядку передбачено, що платники, які заповнили рядок 22 декларації 0110 та відповідно до статті 200 розділу V Кодексу мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та подають до декларації 0110 (Д3) (додаток 3).
Значення рядка 3 (Д3) (додаток 3) переноситься до рядка 23 декларації 0110 за поточний звітний (податковий) період. Залежно від обраного платником напряму повернення суми бюджетного відшкодування (на рахунок цього платника у банку або у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів) така сума вказується або в рядку 23.1, або у рядку 23.2, або частково розподіляється у рядках 23.1 та 23.2 податкової декларації 0110.
Підпунктом 4.6.6. пункту 4.6 Порядку встановлено, що залишок від'ємного значення (для декларації 0110 - після бюджетного відшкодування) включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 24 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду).
Відповідно до матеріалів справи позивачем, на підставі пункту 200.6 статті 200 Податкового кодексу України, було прийнято рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань, що виникли протягом наступних звітних періодів.
19 квітня 2013 року позивачем було подано декларацію з податку на додану вартість за березень 2013 року. В рядку 23.2 декларації «сума що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість» позивачем була зазначена сума 780424,00 грн. (а.с. 13).
Відповідно до декларації з податку на додану вартість від 20 травня 2013року за квітень 2013 року позивачем було помилково вказано в р.23.2 поточну суму залишку від'ємного значення, що залишилась невідшкодованою після розрахунків з бюджетом за наслідками березня та квітня 2013 року у розмірі 767604,00 грн., що відображається у рядку 24 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду (а.с. 16-19)
Зазначене призвело до виникнення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у цьому ж розмірі.
18 липня 2013 року позивачем подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок до податкової декларації з ПДВ за квітень 2013 року (а.с. 45-47).
У вказаному уточнюючому розрахунку позивачем зменшено рядок 23.2 «Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість в наступних звітних періодах» на 767604,00 грн. та збільшено рядок 24 «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 767604,00 грн.
Відповідно до акту перевірки, порушень правомірності визначення податкових зобов'язань та податкового кредиту, відображених в декларації за березень 2013 року перевіркою не встановлено. Окрім того, з акту вбачається, що підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування та накладення штрафних санкцій стало те, що відповідачем не враховані дані уточнюючого розрахунку за квітень 2013 року.
Із зазначеного вбачається, що позивач не заявляв нову суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань майбутніх періодів (рядок 23.2 декларації)
З огляду на те, що позивач не заявляв нової суми бюджетного відшкодування, суд приходить до висновку про необґрунтованість застосування відповідних штрафних (фінансових) санкцій.
Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 71 цього Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не надав суду жодних доказів на підтвердження правомірності оскаржуваного рішення.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.
Зі змісту даної норми вбачається, що встановлені способи захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору у сфері публічних правовідносин. Так, вимога про визнання нечинним акта може стосуватися лише нормативно-правового акта, а про визнання протиправним - індивідуального акта.
Таким чином, враховуючи, що предметом оскарження у даному спорі є індивідуальний акт, а також з урахуванням того, що відповідно до пункту 1 частини 1 ст. 17, пункту 1 частини 2 статті 162, статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України належним способом захисту права при оскарженні правого акту індивідуальної дії є вимога про скасування цього акта, а нормативно-правового акта - при визнання його нечинним, що передбачає настання різних правових наслідків з точки зору часу припинення дії акту, наслідком задоволення позовних вимог за правилами Кодексу адміністративного судочинства може бути лише визнання його протиправним.
За таких обставин податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 8 липня 2013 року №0008131502 в частині застосування штрафних санкцій є протиправним та підлягає скасуванню.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись статтями 9, 11, 14, 70, 71, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби від 8 липня 2013 року №0008131502 в частині застосування штрафу у сумі 191901,00 грн.
Стягнути на користь Міжнародного промислового концерну «ЯРК Київ» судовий збір із Державного бюджету України у сумі 1919 (одна тисяча дев'ятсот дев'ятнадцять) гривень 01 копійка.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Суддя Леонтович А.М.
Повний текст постанови виготовлено 11 листопада 2013 року.