Справа № 802/3446/13-а
Головуючий у 1-й інстанції: Мультян М.Б.
Суддя-доповідач: Білоус О.В.
06 листопада 2013 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Білоуса О.В.
суддів: Ватаманюка Р.В. Залімського І. Г.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Чечельницькому районі Вінницької області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Чечельницькому районі Вінницької області про визнання протиправною та скасування вимоги , -
ФОП ОСОБА_2 звернулася до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до УПФУ у Чечельницькому районі Вінницької області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату недоїмки. Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_2 є фізичною особою - підприємцем та обрала спрощену систему оподаткування. Водночас вона являється пенсіонером за віком та перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у Чечельницькому районі Вінницької області. Управлінням Пенсійного фонду України у Чечельницькому районі було винесено вимогу № Ф 416-У від 29.07.2013р. про сплату підприємцем недоїмки з єдиного внеску на загальну суму 1194,03 грн. Вважаючи таке рішення неправомірним, просила визнати вимогу протиправною та скасувати її.
Відповідно до постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 17.09.2013 року адміністративний позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
В судове засідання представник апелянта (відповідача) не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином. Про причини неявки в судове засідання суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не направляв.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак направив на адресу суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, які долучені до матеріалів справи, з яких вбачається, що апеляційну скаргу позивач не визнає повністю, проти її задоволення заперечує, вважаючи рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам справи. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про його дату, час і місце, а також враховуючи те, що їх явка в судове засідання не визнавалась обов'язковою, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, за наявними у справі матеріалами, при цьому, згідно частини 6 статті 12, частини 1 статті 41 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС).
Частиною 1 ст. 195 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_2 зареєстрована як фізична особа-підприємець, перебуває на обліку в УПФУ у Чечельницькому районі, та на податковому обліку - у Чечельницькому відділенні Бершадської МДПІ, здійснює підприємницьку діяльність на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, що підтверджується свідоцтвом платника єдиного податку (а.с. 11). Крім того позивач постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю та є пенсіонером довічно за віком.
УПФУ у Чечельницькому районі Вінницької області 29.07.2013р. винесено вимогу про сплату ОСОБА_2 недоїмки з єдиного внеску № Ф 416-У за період з квітня 2013 року по червень 2013 року в загальному розмірі 1194,03 грн. (а.с.6).
Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції керувався тим, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( надалі - Закон), страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до частини 4 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (надалі - Закон №2464-VI) особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідачем не надано та матеріали справи не містять доказів того, що позивач у відповідності до ст. 12 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі Закон №1058-IV), уклав з Пенсійним фондом України у Чечельницькому районі Вінницької області договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, позивач, як пенсіонер за віком, не є платником єдиного внеску.
Відповідно до ч. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом. Позивач отримує довічну пенсію за віком, а ч. 4 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" не містить застережень щодо її незастосування до осіб, яким пенсію за віком призначено на пільгових умовах, зокрема, на підставі ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Крім того, чинним законодавством передбачено, що для отримання пільги необхідно одночасне існування наступних ознак: наявність статусу фізичної особи-підприємця, яка обрала спрощену систему оподаткування; наявність статусу пенсіонера за віком або інвалідністю; отримання відповідно до закону пенсії або соціальної допомоги; відсутність статусу учасника добровільної системи загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач підпадає під всі перелічені ознаки, а отже, повинен бути звільненим від сплати єдиного внеску, тому позов підлягає задоволенню.
Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.
Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.
На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах, визначених законом.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Чечельницькому районі Вінницької області, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2013 року, - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.
Головуючий Білоус О.В.
Судді Ватаманюк Р.В.
Залімський І. Г.