23 жовтня 2013 р.Справа № 2-а-1254/11/1515
Категорія: 10.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Вінська Н.В.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Коваль М.П.,
суддів - Потапчук В.О.,
- Семенюк Г.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі Одеської області на постанову Комінтернівського районного суду Одеської області від 26 вересня 2011 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі Одеської області про зобов'язання нарахувати і виплатити державну соціальну допомогу, як дитині війни, -
Постановою Комінтернівського районного суду Одеської області від 26 вересня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, та за період часу 22 травня 2008 року по 21 липня 2011 року. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, в частині задоволених позовних вимог, пенсійний орган звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. В апеляційній скарзі зроблено посилання на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, зокрема, ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Виходячи з приписів п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України, а також враховуючи те, що в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, у зв'язку з наступним.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з наявності у позивача права на щомісячне підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Твердження апелянта стосовно невизначеності розміру мінімальної пенсії за віком не приймається до уваги колегією суддів апеляційної інстанції, оскільки згідно ч. 2 ст. 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року мінімальний розмір пенсії за віком визначається виключно цим Законом. Положення цього Закону не є перешкодою для застосування величини мінімальної пенсії за віком для обчислення інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого в Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімального розміру пенсії за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком згідно ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність визначається щорічно в Законі України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік.
Разом з тим, судом першої інстанції не враховано, що позивач звернувся за захистом порушеного відповідачем права на отримання підвищення до пенсії за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2010 року та в подальшому лише 11 липня 2011 року.
Так, відповідно до ст. 99 КАС України (в редакції чинній на час звернення позивача з вказаним позовом та на час прийняття рішення судом першої інстанції) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 100 КАС України (в редакції чинній на час звернення позивача з вказаним позовом та на час прийняття рішення судом першої інстанції) адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, право позивача на отримання підвищення до пенсії у 2007 році виникло після винесення рішення Конституційним Судом України від 09 липня 2007 року №06-рп/2007, яким зупинення дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік, передбачене п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнано таким, що не відповідає Конституції України. У 2008 році зазначене право у позивача виникло після винесення Конституційним Судом України від 22 травня 2008 року № 10 рп/2008 року, яким положення Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», що стосується виплати доплати «дітям війни» визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним). Вказані рішення Конституційного Суду України були у встановленому порядку опубліковано у липні 2007 року та у травні 2008 року, а тому позивач повинен був дізнатись про порушення свого права саме у липні 2007 року та у травні 2008 року.
Зміни до законодавства з приводу нарахування соціальної допомоги дітям війни Законом України «Про державний бюджет України на 2009 рік» та Законом України «Про державний бюджет України на 2010 рік» не вносилися.
За таких обставин колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку щодо відсутності підстав для поновлення позивачу строку звернення до суду із позовом, а отже, зважаючи на те, що позивач звернувся до суду за захистом порушених прав 11 липня 2011 року, адміністративний позов за період з 01 січня 2006 року по 10 січня 2011 року, відповідно до ст. 100 КАС України, підлягає залишенню без розгляду у зв'язку з пропуском шестимісячного строку звернення до суду.
Таким чином, у зв'язку з безпідставним поновленням судом першої інстанції позивачу строку звернення до суду, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про скасування постанови суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог за період з 01 січня 2006 року по 10 січня 2011 року із залишенням без розгляду вказаних вимог позивача.
Керуючись ст.ст. 155, 195, 197, 198, 200, 203, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі Одеської області на постанову Комінтернівського районного суду Одеської області від 26 вересня 2011 року - задовольнити частково.
Постанову Комінтернівського районного суду Одеської області від 26 вересня 2011 року в частині вирішення позовних вимог за період з 01 січня 2006 року по 10 січня 2011 року - скасувати, а позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі Одеської області про зобов'язання нарахувати і виплатити державну соціальну допомогу, як дитині війни у вказаній частині - залишити без розгляду.
В частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 за період з 11 січня 2011 року по 21 липня 2011 року постанову Комінтернівського районного суду Одеської області від 26 вересня 2011 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів після набрання чинності безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: /М.П. Коваль/
Суддя: /В.О. Потапчук/
Суддя: /Г.В. Семенюк/