10 жовтня 2013 р.Справа № 1601/2а-11473/11
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: П'янової Я.В.
Суддів: Зеленського В.В. , Чалого І.С.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 30.05.2011р. по справі № 1601/2а-11473/11
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Кременчуцькому районі Полтавської області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинення дій щодо перерахунку та виплати щомісячної соціальної допомоги,
ОСОБА_1 10 травня 2011 року звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Кременчуцькому районі Полтавської області про визнання бездіяльності щодо не нарахування та невиплати йому щомісячної державної допомоги «як дитині війни» протиправною та зобов'язання відповідача провести нарахування та виплату такої допомоги за період з 01.01.2009 року у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням фактично виплачених сум, та проводити виплати в подальшому.
30 травня 2011 року ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області залишено без розгляду позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Кременчуцькому районі Полтавської області про визнання дій (бездіяльності) протиправними, зобов'язання провести перерахунок пенсії з врахуванням вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та провести відповідні виплати, в частині вимог, що стосується вимог за період з 01.01.2009 року до 10.11.2010 року.
На зазначену ухвалу суду позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати ухвалу суду першої інстанції і направити справу для продовження розгляду, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, судом неповно досліджені докази і встановлені обставини у справі.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Залишаючи позовні вимоги ОСОБА_1 без розгляду за період з 01 січня 2009 року до 10 листопада 2010 року, суд першої інстанції виходив з приписів ст.ст. 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції через таке.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом 10.05.11 року із вимогами щодо захисту його порушених прав, що мали місце з 01.01.2009 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").
Згідно з ч. 2 ст. 99 КАС України (в редакції, яка діяла до 30.07.2010 року) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлювався річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
30.07.2010 року Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року зазначений строк звернення з позовом до адміністративного суду було скорочено до шести місяців.
Таким чином, перебіг шестимісячного строку розпочався з 30.07.2010 року, оскільки до цієї дати для звернення до суду з позовом було встановлено один рік.
Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Доказів поважності пропуску строку на звернення до суду з позовом позивачем не надано.
Отже, враховуючи дату звернення позивача до суду, шестимісячний строк на звернення до суду з позовом, період, за який позивач просить суд захистити його права, та відсутність поважних причин пропуску строку, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про залишення без розгляду позову про перерахунок пенсії за період з 01 січня 2009 року до 10 листопада 2010 року.
Необґрунтованими, на думку колегії суддів, є посилання позивача на необхідність застосування до спірних правовідносин положень Закону України "Про пенсійне забезпечення" та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з огляду на таке.
Згідно з ч. 2 ст.87 Закону України "Про пенсійне забезпечення" суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. З врахуванням вказаних норм Закону без обмеження будь-яким строком мають виплачуватися лише нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію.
Предметом розгляду у цій справі є позовні вимоги про визнання неправомірними дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, зобов'язання його здійснити перерахунок пенсії та виплату недоотриманої пенсії, яка не була нарахована відповідачем, тому вищевказані норми Закону України "Про пенсійне забезпечення" до цих правовідносин застосовуватись не можуть.
З огляду на вищезазначене, строк звернення до суду по справі регламентовано Кодексом адміністративного судочинства України.
За таких обставин, ухвала суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для її скасування немає.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 199, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 30.05.2011р. по справі № 1601/2а-11473/11 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя (підпис)П'янова Я.В.
Судді(підпис) (підпис) Зеленський В.В. Чалий І.С.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: П'янова Я.В.