05 листопада 2013 р.Справа № 814/2653/13-а
Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Желєзний І. В.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:
Судді доповідача - Потапчука В.О.
суддів - Коваля М.П.
- Семенюка Г.В.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 червня 2013 року по справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва до Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Заводському районі м. Миколаєва про зобов'язання вчинити певні дії, -
Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва звернулось до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Заводському районі м. Миколаєва про зобов'язання прийняти до заліку та включити в акт звірки суму витрат за період з січня по травень 2013 року по особовим справам потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок нещасного випадку на виробництві у розмірі 2 186 грн. 90 коп. та витрати на виплату допомоги на поховання в сумі 302 грн. 37 коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в порушення порядку, який передбачає механізм відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, відповідачем не було прийнято до заліку для відшкодування витрати по особовим справам потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок нещасного випадку на виробництві у розмірі 2 186 грн. 90 коп. та витрати на виплату допомоги на поховання в сумі 302 грн. 37 коп., а тому позивач вважає, що зазначена сума повинна бути включена до акту звірки та прийнята відповідачем до заліку для відшкодування.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 червня 2013 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції позивачем подано апеляційну скаргу у якій зазначено, що постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права у зв'язку з чим апелянт просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги позивача.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст рішення, яке оскаржено, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, вислухавши думку учасників процесу, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.
Згідно ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Так, вирішуючи питання суд першої інстанції дійшов до висновку, що в задоволенні позову про зобов'язання прийняти до заліку та включити в акт звірки суму витрат за період з січня по травень 2013 року по особовим справам потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок нещасного випадку на виробництві у розмірі 2 186 грн. 90 коп. та витрати на виплату допомоги на поховання в сумі 302 грн. 37 коп. - належить відмовити.
Колегія суддів вважає правильним такий висновок суду першої інстанції виходячи з наступного.
Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" обов'язок відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті при настанні страхового випадку, зокрема виплати йому або особам, які перебувають на його утриманні пенсій по інвалідності в зв'язку із втратою годувальника покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Відповідно до п. 4 "Порядку відшкодування Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних із виплатою пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання", відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України "Про пенсійне забезпечення". "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та інших нормативно-правових актів.
Колегія суддів з матеріалів справи вбачає, що причиною не прийняття відповідачем до заліку 2 186 грн. 90 коп. стало понесення витрат на виплату пенсій громадянам держав - учасників СНД. які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в Україну, оскільки за таких громадян не сплачувались внески до Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань України, а тому вони не є застрахованими особами відповідача.
Національним законодавством питання відшкодування Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій вказаній категорії громадян не передбачено.
Міністерством юстиції України 16.05.2003 року зареєстрована постанова правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року № 5-4/4, якою затверджений "Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання".
Згідно п. 2 вказаного Порядку останній визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків Пенсійному фонду витрат, пов'язаних з виплатою відповідних пенсій.
У разі незгоди Фонду соціального страхування від нещасних випадків від прийняття до відшкодування витрат, які зазначені в актах щомісячної звірки, в судах адміністративної юрисдикції мають вирішуватись вимоги про стягнення витрат, а не вимоги про зобов'язання відповідача прийняти витрати до відшкодування, оскільки встановлений порядок прийняття до відшкодування витрат розрахований на відсутність спору між Відділеннями Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та органами Пенсійного фонду України.
Таким чином, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що Управлінням Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва обраний невірний спосіб захисту прав, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Також, колегія суддів зазначає, що Постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2001р. №826 передбачено, що витрати на поховання провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у разі смерті потерпілого, що настала за обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України.
Згідно п.9 ст.34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України» передбачено, що причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має підтвердитися висновками відповідних медичних закладів.
Таким чином, стаття 21 Закону „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" пов'язує виникнення такого обов'язку у Фонду відповідача зі смертю працівника, а не з отриманням померлим пенсії по інвалідності від нещасного випадку на виробництві.
Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що допомога на поховання відшкодовується Фондом, тільки якщо смерть настала за наслідками отриманого нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, що підтверджується висновками спеціальних медичних закладів.
Колегія суддів звертає увагу на те, що обов'язковою умовою здійснення відповідачем відшкодування шкоди утриманцям працівника (годувальника) у разі його смерті, повинен бути підтверджений висновками відповідних медичних закладів причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Аналогічне положення закріплено п.1 Інструкції про встановлення причинного зв'язку смерті з професійним захворюванням або трудовим каліцтвом (затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 15.11.2005р. №606) - «Законами України «Про охорону праці», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України» передбачено відшкодування шкоди утриманцям працівника (годувальника) у разі його смерті, якщо визначено причинний зв'язок смерті з професійним захворюванням або трудовим каліцтвом».
Таким чином колегія суддів вважає правильною позицію суду першої інстанції, що позивачем не доведено факт смерті ОСОБА_2 внаслідок раніше отриманого трудового каліцтва та не наданий висновок медичного закладу про причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, позовні вимоги в частині відшкодування витрат на виплату допомоги на поховання ОСОБА_2 в сумі 302 грн. 37 коп. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваної постанови суд першої інстанції дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 206 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва - залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 червня 2013 року по справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва до Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Заводському районі м. Миколаєва про зобов'язання вчинити певні дії, - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.
Суддя-доповідач: Потапчук В.О.
Судді: Коваль М.П.
Семенюк Г.В.