Справа: № 826/4735/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Костенко Д.А. Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.
31 жовтня 2013 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого суддів Хрімлі О.Г., Ганечко О.М., Літвіної Н.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Едельвейс-2003» до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Едельвейс-2003» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000201704 від 25 березня 2013 року.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 липня 2013 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.
Зважаючи на те, що у справі відсутні клопотання від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, колегія суддів вирішила справу розглянути у порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та задоволенню не підлягає.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу № 301 від 28 лютого 2013 року та згідно з пп. 80.2.7 п. 80.2 ст. 80 ПК України, відповідачем проведена фактична перевірка позивача з питань дотримання вимог законодавства щодо порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, інших документів, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків, зборів (обов'язкових платежів), укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), за результатами якої складено акт № 460/1740/32376762 від 13 березня 2013 року.
В акті перевірки встановлено порушення позивачем п. 1.2, п. 1.6 ст. 1, пп. 3.1.1 п. 3.1, п. 3.5 ст. 3, ст.ст. 4, 8, 17, 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», ст. 163, п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, ст.ст. 168, 171 ПК України, в результаті чого нарахований ПДФО, отриманого гр. ОСОБА_4.
У додатку № 1 до акта перевірки вказано про виплату ОСОБА_4 за період з березня 2010 року по січень 2013 року заробітної плати у сумі 500,00 грн. щомісячно та у лютому 2013 - 200,00 грн., з якої не було утримано ПДФО, а також донараховані суми ПДФО в загальному розмірі 2 559,00 грн.
На підставі висновків акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000201704 від 25 березня 2013 року про збільшення грошового зобов'язання з ПДФО на 3 199,00 грн. (у т.ч.: 2 559,00 грн. - основний платіж, 640,00 грн. - штраф).
Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
З матеріалів справи вбачається, що позивач на підтвердження обґрунтованості позовних вимог посилається на: - заяву ОСОБА_4 від 22 лютого 2013 року, адресовану начальнику ДПІ, в якій просив перевірити готель «Едельвейс», зазначивши, що працював на посаді охоронця в готелі «Едельвейс» з 15 грудня 2009 року по 12 лютого 2013 року, отримував заробітну плату в розмірі 500,00 грн. та офіційно оформлений не був; - довідку адміністратора готелю «Едельвейс» ОСОБА_5 від 20 лютого 2013 року, в якій підтверджується, що ОСОБА_4 працював в цьому готелі на посаді охоронця з 15 грудня 2009 року по 12 лютого 2013 року та отримував заробітну плату у розмірі 500,00 грн.; - письмові пояснення адміністратора готелю «Едельвейс» ОСОБА_5 від 04 березня 2013 року, в якій повідомляє, що гр. ОСОБА_4 працював в готелі «Едельвейс» з 15 грудня 2009 року по 12 лютого 2013 року та отримував заробітну плату у розмірі 500,00 грн.
Суд першої інстанції прийшов до висновку про недостатність доказів для висновку про укладення трудової угоди між ТОВ «Едельвейс-2003» та ОСОБА_4, та наявність трудових відносин між вказаними особами.
Під час розгляду справи судом першої інстанції допитано свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_7
Свідок ОСОБА_5, яка працює адміністратором у ТОВ «Едельвейс-2003», підтвердила, що на прохання ОСОБА_4 для його подальшого працевлаштування, надала довідку в довільній формі про те, що він працював в ТОВ «Едельвейс-2003» протягом періоду, який зазначив ОСОБА_4, але заперечила, що їй відомі факти працевлаштування ОСОБА_4, та зазначила, що він періодично заходив до готелю, біля якого ставив автомобіль, спілкувався з адміністраторами.
Свідок ОСОБА_6, яка працює адміністратором у ТОВ «Едельвейс-2003», підтвердила, що ОСОБА_4 заходив до готелю, але працевлаштований не був.
Свідок ОСОБА_7, яка працює директором ТОВ «Едельвейс-2003», зазначила, що не приймала на роботу ОСОБА_4 та не виплачувала йому заробіток. Також зазначила, що ОСОБА_4 звертався до неї, щоб отримати довідку про працевлаштування, однак вона йому відмовила, оскільки він не був працевлаштований на підприємстві.
Свідок ОСОБА_4 зазначив, що влаштувався підробити в готель «Едельвейс-2003» без трудової книжки, по паспорту та працював там з грудня 2009 року по січень, лютий 2013 року. З директором ОСОБА_7 майже не спілкувався. Звільнили за невідомих для нього обставин, про що йому повідомила адміністратор ОСОБА_8. Свідок зазначив, що звернутися із заявою йому порадили співробітники ДПІ, які переконали його в тому, що йому повинні виплатити компенсацію.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно із ст. 77 КАС України, показаннями свідка є повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи.
Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини.
Якщо показання свідка ґрунтуються на повідомленнях інших осіб, то ці особи повинні бути також допитані.
Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно з п. 1.2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», чинного на момент виникнення спірних правовідносин, дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.
Відповідно до п. 1.6 ч. 1 ст. 1 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахований (виплачений) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду (далі - оподатковуваний дохід).
За змістом пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 вказаного Закону, об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний оподатковуваний дохід.
Згідно з п. 3.5 ст. 3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», при нарахуванні доходів у вигляді заробітної плати об'єкт оподаткування визначається як нарахована сума такої заробітної плати, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, який відповідно до закону справляється за рахунок доходу найманої особи.
Відповідно до п. 17.1 ст. 17 вказаного Закону, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є працедавець (самозайнята особа), який виплачує такі доходи на користь платника податку (такої самозайнятої особи).
Згідно з п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок; б) надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Закону, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу за місцем свого розташування. У разі коли зазначена особа протягом звітного кварталу не виплачує такі доходи або виплачує доходи не всім платникам податку, зазначена звітність не подається або подається стосовно платників податку, які фактично отримали такі доходи. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не припускається; в) надавати платнику податку на його вимогу відомості про суму виплаченого на його користь доходу, суму застосованих соціальних податкових пільг та суму утриманого податку; г) надавати податковому органу інші відомості з питань оподаткування доходів окремого платника податку в обсягах та за процедурою, визначеною цим Законом та Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Відповідно до ст. 163 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податку на доходи фізичних осіб резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Об'єктом оподаткування нерезидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерела його походження в Україні; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).
Згідно з п. 167.1 ст. 167 ПК України, ставка податку на доходи фізичних осіб становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.
Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.
Платники податку, які подають податкові декларації за податковий (звітний) рік згідно з статтями 177 і 178 цього розділу, застосовують ставку податку 17 відсотків до частини середньомісячного річного оподатковуваного доходу, що перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Розмір середньомісячного річного оподатковуваного доходу розраховується як сума загальних місячних оподатковуваних доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, поділена на кількість календарних місяців, протягом яких платником податку було одержано такі доходи у податковому (звітному) році, за який здійснюється декларування.
Відповідно до ст. 171 ПК України, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.
Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є: а) податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні; б) платник податку - для іноземних доходів та доходів, джерело виплати яких належить особам, звільненим від обов'язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету.
Згідно з п. 80.1 ст. 80 ПК України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Відповідно до п. 80.2 ст. 80 ПК України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.
За змістом п. 80.6 ст. 80 ПК України, під час проведення фактичної перевірки в частині дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), в тому числі тим, яким установлено випробування, перевіряється наявність належного оформлення трудових відносин, з'ясовуються питання щодо ведення обліку роботи, виконаної працівником, обліку витрат на оплату праці, відомості про оплату праці працівника. Для з'ясування факту належного оформлення трудових відносин з працівником, який здійснює трудову діяльність, можуть використовуватися документи, що посвідчують особу, або інші документи, які дають змогу її ідентифікувати (посадове посвідчення, посвідчення водія, санітарна книжка тощо).
Проаналізувавши наведені законодавчі норми, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що відповідачем неправомірно винесено податкове повідомлення-рішення № 0000201704 від 25 березня 2013 року, оскільки під час проведення фактичної перевірки не було дотримано вимог п. 80.6 ст. 80 ПК України щодо здійснення належної перевірки наявності чи відсутності факту оформлення трудових відносин між ТОВ «Едельвейс-2003» та ОСОБА_4
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Колегія суддів вважає, що відповідачем не надано достатньо доказів правомірності дій з прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0000201704 від 25 березня 2013 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами та наведеними законодавчими нормами.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Едельвейс-2003» до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення є обґрунтованими та засновані на нормах права.
Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 липня 2013 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя О.Г. Хрімлі
Судді О.М. Ганечко
Н.М. Літвіна
Головуючий суддя Хрімлі О.Г.
Судді: Ганечко О.М.
Літвіна Н. М.