Справа: № 826/2593/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б. Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.
31 жовтня 2013 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого суддів Хрімлі О.Г., Ганечко О.М., Літвіної Н.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Первинної профспілкової організації Всеукраїнської професійної спілки «Захист справедливості» працівників НІЕЗ «Переяслав» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом Первинної профспілкової організації Всеукраїнської професійної спілки «Захист справедливості» працівників НІЕЗ «Переяслав» до Міністра культури України Новохатька Леоніда Михайловича, третя особа: ОСОБА_5, Первинна профспілкова організація Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав», про зобов'язання вчинити дії, -
Первинна профспілкова організація Всеукраїнської професійної спілки «Захист справедливості» працівників НІЕЗ «Переяслав» звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Міністра культури України Новохатька Леоніда Михайловича про визнання неправомірною бездіяльності стосовно нерозгляду подання щодо розірвання контракту з генеральним директором Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» ОСОБА_5 та зобов'язання вчинити дії за поданням виборного органу первинної профспілкової організації відповідно до вимог ст. 45 КЗпП України.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 квітня 2013 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.
Зважаючи на те, що у справі відсутні клопотання від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, колегія суддів вирішила справу розглянути у порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та задоволенню не підлягає.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 29 січня 2013 року Первинною профспілковою організацією Всеукраїнської професійної спілки «Захист справедливості» працівників НІЕЗ «Переяслав» на ім'я Міністра культури України направлено подання про розірвання трудового договору з генеральним директором Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» ОСОБА_5 у зв'язку з порушенням ним законодавства про працю, про колективні договори та угоди, Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльність» у формі незаконних звільнень наукових працівників, які за рішенням міськрайонного суду поновлені на роботі, нарахуванні та виплаті заробітної плати, притягненні працівників до дисциплінарної відповідальності, видачі наказів на преміювання, про встановлення надбавок та доплат, про суміщення посад, які суперечать нормативно-правовим актам, неправомірного внесення до штатного розпису посад, які відсутні у класифікаторі професій.
Листом № 94/8/42-13 від 15 березня 2013 року у відповідь на звернення позивача Міністерство культури України повідомило про відсутність підстав для задоволення подання про розірвання трудового договору.
Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача та вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Відповідно до ст. 45 КЗпП України, на вимогу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір з керівником підприємства, установи, організації, якщо він порушує законодавство про працю, про колективні договори і угоди, Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».
Якщо власник або уповноважений ним орган, або керівник, стосовно якого пред'явлено вимогу про розірвання трудового договору, не згоден з цією вимогою, він може оскаржити рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) до суду у двотижневий строк з дня отримання рішення. У цьому разі виконання вимоги про розірвання трудового договору зупиняється до винесення судом рішення.
У разі, коли рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) не виконано і не оскаржено у зазначений строк, виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) у цей же строк може оскаржити до суду діяльність або бездіяльність посадових осіб, органів, до компетенції яких належить розірвання трудового договору з керівником підприємства, установи, організації.
Згідно зі ст. 10 КЗпП України, колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.
За змістом ст. 11 КЗпП України, колективний договір укладається на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності і господарювання, які використовують найману працю і мають права юридичної особи.
Колективний договір може укладатися в структурних підрозділах підприємства, установи, організації в межах компетенції цих підрозділів.
Відповідно до ст. 12 КЗпП України, колективний договір укладається між власником або уповноваженим ним органом (особою), з однієї сторони, і первинними профспілковими організаціями, які діють відповідно до своїх статутів, а у разі їх відсутності - представниками, вільно обраними на загальних зборах найманих працівників або уповноважених ними органів, з другої сторони.
Якщо на підприємстві, в установі, організації створено кілька первинних профспілкових організацій, вони повинні на засадах пропорційного представництва (згідно з кількістю членів кожної первинної профспілкової організації) утворити об'єднаний представницький орган для укладення колективного договору. В цьому разі кожна первинна профспілкова організація має визначитися щодо своїх конкретних зобов'язань за колективним договором та відповідальності за їх невиконання. Первинна профспілкова організація, що відмовилася від участі в об'єднаному представницькому органі, позбавляється права представляти інтереси працівників при підписанні колективного договору.
Згідно зі ст. 18 КЗпП України, положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства, установи, організації незалежно від того, чи є вони членами професійної спілки, і є обов'язковими як для власника або уповноваженого ним органу, так і для працівників підприємства, установи, організації.
Відповідно до ст. 19 КЗпП України, контроль за виконанням колективного договору проводиться безпосередньо сторонами, які його уклали у порядку, визначеному цим колективним договором.
Якщо власник або уповноважений ним орган (особа) порушив умови колективного договору, профспілки, що його уклали, мають право надсилати власнику або уповноваженому ним органу (особі) подання про усунення цих порушень, яке розглядається у тижневий строк. У разі відмови усунути порушення або недосягнення згоди у зазначений строк профспілки мають право оскаржити неправомірні дії або бездіяльність посадових осіб до суду.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про колективні договори і угоди», колективний договір, угода укладаються на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів працівників та роботодавців.
Відповідно до ст. 3 вказаного Закону, колективний договір укладається між роботодавцем з однієї сторони і одним або кількома профспілковими органами, а у разі відсутності таких органів - представниками працівників, обраними і уповноваженими трудовим колективом з іншої сторони.
Сторонами колективних угод є сторони соціального діалогу, склад яких визначається відповідно до законодавства про соціальний діалог.
Згідно зі ст. 15 Закону України «Про колективні договори і угоди», контроль за виконанням колективного договору, угоди проводиться безпосередньо сторонами, що їх уклали, чи уповноваженими ними представниками.
У разі здійснення контролю сторони зобов'язані надавати необхідну для цього наявну інформацію.
Сторони, що підписали колективний договір, угоду, щорічно в строки, передбачені колективним договором, угодою, звітують про їх виконання.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», первинна організація профспілки - добровільне об'єднання членів профспілки, які, як правило, працюють на одному підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності і виду господарювання або у фізичної особи, яка використовує найману працю, або забезпечують себе роботою самостійно, або навчаються в одному навчальному закладі.
За змістом ст. 19 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», профспілки, їх об'єднання здійснюють представництво і захист трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілок в державних органах та органах місцевого самоврядування, у відносинах з роботодавцями, а також з іншими об'єднаннями громадян.
У питаннях колективних інтересів працівників профспілки, їх об'єднання здійснюють представництво та захист інтересів працівників незалежно від їх членства у профспілках.
У питаннях індивідуальних прав та інтересів своїх членів профспілки здійснюють представництво та захист у порядку, передбаченому законодавством та їх статутами.
Профспілки, їх об'єднання мають право представляти інтереси своїх членів при реалізації ними конституційного права на звернення за захистом своїх прав до судових органів, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також міжнародних судових установ.
Представництво інтересів членів профспілки у взаємовідносинах з роботодавцями, державними органами та органами місцевого самоврядування здійснюється на основі системи колективних договорів та угод, а також відповідно до законодавства.
Згідно зі ст. 20 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», профспілки, їх організації та об'єднання ведуть колективні переговори, укладають колективні договори, генеральну, галузеві (міжгалузеві), територіальні угоди від імені працівників у порядку, встановленому законом.
Участь у колективних переговорах з укладення угод на національному, галузевому, територіальному рівні беруть репрезентативні на відповідному рівні профспілки, їх організації та об'єднання.
Професійні спілки, їх організації та об'єднання, що не відповідають критеріям репрезентативності, визначеним Законом України «Про соціальний діалог в Україні», за рішенням своїх виборних органів можуть надавати повноваження репрезентативним організаціям та об'єднанням відповідного рівня (за згодою) для представлення своїх інтересів під час укладення угод. Надання повноважень оформлюється письмово.
Роботодавці, їх об'єднання, органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування зобов'язані брати участь у колективних переговорах щодо укладання колективних договорів і угод.
Кількість представників репрезентативних профспілок, їх організацій, об'єднань для ведення колективних переговорів з укладення угод від імені працівників на національному, галузевому і територіальному рівні визначається пропорційно до кількості членів профспілок, яких вони об'єднують та інтереси яких представляють згідно з повноваженнями, наданими їм профспілками, їх організаціями, об'єднаннями, що не відповідають критеріям репрезентативності.
Забороняється ведення переговорів та укладання угод і колективних договорів від імені працівників особам, які представляють роботодавців.
Профспілки, їх об'єднання здійснюють контроль за виконанням колективних договорів, угод. У разі порушення роботодавцями, їх об'єднаннями, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування умов колективного договору, угоди профспілки, їх об'єднання мають право направляти їм подання про усунення цих порушень, яке розглядається в тижневий термін. У разі відмови усунути ці порушення або недосягнення згоди у зазначений термін профспілки мають право оскаржити неправомірні дії або бездіяльність посадових осіб до місцевого суду.
Згідно з ч. 5 ст. 6 Закону України «Про соціальний діалог в Україні», професійні спілки та їх об'єднання, організації роботодавців та їх об'єднання, що не відповідають критеріям репрезентативності, за рішенням своїх виборних органів можуть надавати повноваження репрезентативним організаціям та об'єднанням відповідного рівня для представлення своїх інтересів або вносити на розгляд відповідних органів соціального діалогу свої пропозиції. Ці пропозиції є обов'язковими для розгляду сторонами під час формування узгодженої позиції та прийняття рішень.
Як встановлено судом першої інстанції, сторонами попереднього колективного договору заповідника, схваленого на загальних зборах трудового колективу 25 березня 2006 року, були адміністрація НІЕЗ «Переяслав» в особі генерального директора та Первинна профспілкова організація працівників НІЕЗ «Переяслав».
Також, колективний договір заповідника від 08 лютого 2013 року укладено між тими самими сторонами, а саме: Первинною профспілковою організацією працівників НІЕЗ «Переяслав» та адміністрацією НІЕЗ «Переяслав» в особі генерального директора ОСОБА_5, що підтверджується наявними матеріалами справи.
Проаналізувавши викладені законодавчі норми, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що відповідач під час розгляду подання щодо розірвання контракту з генеральним директором Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» ОСОБА_5 діяв у межах та в порядку, передбаченому Кодексом законів про працю України, Законом України «Про колективні договори і угоди», Законом України «Про соціальний діалог в Україні», а тому вірною є позиція суду першої інстанції про те, що позивач не наділений правом контролю за виконанням колективного договору, угоди, оскільки не є стороною, що їх уклала, чи уповноваженим представником відповідно до наведених законодавчих норм, та не може ініціювати розірвання контракту з генеральним директором Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» ОСОБА_5.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Колегія суддів вважає, що відповідачем надано достатньо доказів правомірності дій щодо розгляду подання позивача щодо розірвання контракту з генеральним директором Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» ОСОБА_5.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність позовних вимог Первинної профспілкової організації Всеукраїнської професійної спілки «Захист справедливості» працівників НІЕЗ «Переяслав» до Міністра культури України Новохатька Леоніда Михайловича про зобов'язання вчинити дії.
Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Первинної профспілкової організації Всеукраїнської професійної спілки «Захист справедливості» працівників НІЕЗ «Переяслав» - залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 квітня 2013 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя О.Г. Хрімлі
Судді О.М. Ганечко
Н.М. Літвіна
Головуючий суддя Хрімлі О.Г.
Судді: Ганечко О.М.
Літвіна Н. М.