ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
04 листопада 2013 року № 813/6804/13-а
17 год. 00 хв. зал судових засідань №8
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді Братичак У.В.,
секретар судового засідання Хміль Х.З.,
за участю:
представника позивача Миколайчука О.І.,
представника відповідача Задорожного І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство "Будінвест" до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
встановив:
До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство "Будінвест" (надалі - ТОВ "Будінвест", позивач) до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (надалі - ДПІ у Личаківському районі м. Львова) про скасування податкових повідомлень-рішень від 28.08.2013 року №0000221540 та від 28.08.2013 року №0000231540.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки податкового органу про порушення податкового законодавства, а саме: заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 153571 грн. та завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в сумі 99902 грн. у зв'язку з проведенням господарських операцій між позивачем та ТОВ "Пайнер" не відповідають дійсності. Зазначив, що отримання товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг) від згаданого контрагента підтверджується належними первинними документами. Окрім того, зазначив, що чинним законодавством України не встановлено обов'язку платника податків контролювати подання звітності його контрагентом у господарській операції, не встановлено відповідальності платника податків за неподання податкової звітності контрагентом. В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві.
Відповідач проти позову заперечив з підстав, наведених у запереченні на позов від 16.10.2013 року. Вважає вимоги ТОВ "Будінвест" необґрунтованими, а правочини, укладені між позивачем та контрагентом ТОВ "Пайнер" по виконанню будівельних робіт нікчемними. Відповідно до наявної в ДПІ у Личаківському районі м. Львова інформації, а саме: бази даних АС "Податковий блок", контрагентом ТОВ "Пайнер" за період серпень-жовтень 2012 року не підтверджено первинними документами здійснення господарських операцій, руху активів у процес господарської діяльності, відсутні основні фонди, будівельна техніка для виконання будівельних робіт (послуг), відсутні ліцензії та дозвільні документи, що необхідні для ведення господарської діяльності. Враховуючи наведене, представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з наведених вище підстав.
Заслухавши пояснення представників сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, з таких підстав.
ДПІ у Личаківському районі м. Львова проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Будінвест" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодах за березень 2013 року, про що складено акт 09.08.2013р. №17/15-1/32327914.
Перевіркою встановлено порушення позивачем:
- п. 44.1 ст. 44, п.198.1 ст. 198, п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (надалі - ПК України), в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 153571 грн., в т.ч. за жовтень 2012р. в сумі 99427 грн., за листопад 2012р. в сумі 54144 грн.;
- п. 44.1 ст. 44, п.198.1 ст. 198, п.200.1 ст. 200 ПК України, в результаті чого завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в сумі 99902 грн. (р.24 декларації з ПДВ) за березень 2012р.
На підставі акта перевірки винесені податкові повідомлення-рішення 28.08.2013 року №0000221540, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 99902 грн. та від 28.08.2013 року №0000231540, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 230357,00 грн., в т.ч. основний платіж - 153571,00 грн., 76786,00 грн. - штрафні санкції.
Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду.
Вирішуючи спір по суті, суд встановив наступні обставини справи.
Між позивачем та ТОВ "Пайнер" укладено договір підряду від 01.08.2012 р. №1081.
Згідно умов договору, Замовник (позивач) доручає, а Підрядник (ТОВ "Пайнер") бере на себе зобов'язання виконати будівельно-монтажні роботи у житловому будинку по вул.Рутковича, 11а у м. Львові (п.1.1). Договірна ціна робіт складає 5500000 грн., в т.ч. ПДВ 916667 грн. (п.2.1). Термін виконання робіт: серпень 2012р. по грудень 2012р. (п.1.2).
В підтвердження виконання зобов'язання за вказаним договором, позивач надав Акти приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2012р., жовтень 2012р., листопад 2012р., підсумкові відомості ресурсів відповідно до Актів виконаних будівельних робіт (а.с.21-23, 28-34, 45-47, 51-54), реєстр актів виконаних робіт (а.с.61), податкові накладні (а.с.62-67), картки рахунку 631 за 2012р. по контрагенту ТОВ "Пайнер".
Оплата робіт за договором підряду від 01.08.2012р. №1081 підтверджується платіжними дорученнями від 11.09.2012р. в сумі 150000 грн., від 03.10.2012р. в сумі 100000 грн., від 18.10.2012р. в сумі 100000 грн., від 31.10.2012р. в сумі 310000 грн., від 19.11.2012р. в сумі 46021,71 грн., від 21.12.2012р. в сумі 59292,18 грн., від 27.12.2012р. в сумі 25230,15 грн. (а.с.69-74). Оплата за надані послуги також відображена бухгалтерським проведенням Дт 631 Кт 311 на суму 1738544,04 грн. (а.с.11).
Окрім того, згідно листа Інспекції ДАБК у Львівській області від 11.03.2013р. вбачається, що ТОВ "Будінвест" отримано дозвіл на виконання будівельних робіт від 10.04.2009р. №98-08-ж (а.с.93) на будівництво 4-х поверхового з мансардним поверхом житлового будинку з вбудованими приміщеннями торгівлі, офісами, стоянкою для автомобілів на вул. І.Рутковича, 11а у м. Львові, на підставі рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради №1370 від 25.12.2006р.
В свою чергу, в основу висновку про порушення податкового законодавства, допущеного ТОВ "Будінвест" при укладенні договору підряду з ТОВ "Пайнер" без мети настання реальних наслідків є інформаційно-аналітична довідка щодо ТОВ "Пайнер" від 20.03.2012р. №5440/7/22.10-11, лист ДПІ у Печерському районі м. Києва від 01.04.2013р. №6219/7/15.3-11, відомості з бази даних "Податковий блок".
Так, згідно листа від 01.04.2013р. №6219/7/15.3-11 встановлено, що ТОВ "Пайнер" за ІV кв. 2012р. податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою 1-ДФ, податкова звітність з податку на прибуток за 2012р. до ДПІ не подавались.
ТОВ "Пайнер", код ЄДРПОУ - 37266118, зареєстроване як юридична особа. Стан платника - 28 (триває процедура припинення), засновник, керівник, головний бухгалтер в одній особі, основний вид діяльності - будівництво житлових і нежитлових будівель (41.20), статутний фонд - 888 грн.
Крім того, згідно відомостей, що містяться в базі даних "Податковий блок" встановлено відсутність у ТОВ "Пайнер" власних/орендованих основних фондів, основних засобів для виконання будівельно - монтажних робіт, відсутні дозвільні документи (ліцензії). Наведені обставини, на думку податкового органу свідчать про нікчемність здійснення господарських операцій, що не підтвердженні первинними документами.
Вказані вище обставини щодо контрагента ТОВ "Пайнер" покладені в основу акта перевірки ДПІ у Личаківському районі м. Львова від 09.08.2013р. №17/15-1/32327914, яким зроблено висновок про нікчемність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Пайнер".
Такі висновки податкового органу не беруться судом до уваги, оскільки між сторонами немає спору щодо змісту та форми первинних документів, які є у справі та досліджувалися під час перевірки та під час судового розгляду.
Оцінюючи факти, суд надає перевагу письмовим доказам (первинним документам) та поясненням позивача. На даний момент, достовірних фактів, які б викликали сумнів в суду в реальності проведення будівельно-монтажних робіт за договором підряду від 01.08.2012р. №1081 немає.
Судом не беруться до уваги доводи позивача про порушення порядку заповнення відомостей у податкових накладних, виписаних ТОВ «Пайнер», оскільки, як вбачається із актів приймання виконаних будівельних робіт, контрагент здійснював будівельно-монтажні роботи, що є частиною будівництва об'єкту житлового будинку на вул.І.Рутковича, 11а у м.Львові та відповідає характеру укладеного між позивачем та ТОВ «Пайнер» договору підряду від 01.08.2012 р. №1081.
Окрім того, факту підробки первинних документів відповідач у встановленому порядку не довів. До суду про визнання правочинів недійсними податковий орган не звертався. Відтак, презумпція правомірності правочину у встановленому законом порядку не спростована.
В свою чергу, позивачем надано оригінали первинних бухгалтерських документів, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій позивача з ТОВ "Пайнер", а саме: договори, податкові накладні, акти приймання виконаних будівельних робіт, платіжні доручення, реєстр актів виконаних робіт тощо.
При цьому, доказів невиконання або неналежного виконання сторонами договору підряду, укладеного між позивачем та ТОВ "Пайнер", чи визнання його недійсним в судовому порядку, відповідачем не надано.
Щодо тверджень податкового органу проте, що оскільки ТОВ "Пайнер" не подавало до ДПІ податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою 1-ДФ, наведене свідчить про фіктивність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Пайнер", то суд зазначає, що чинним законодавством України не встановлено обов'язку платника податків контролювати подання звітності його контрагентом у господарській операції, також законодавством не встановлено відповідальності платника податків за неподання податкової звітності його контрагентом.
Окрім того, судом не беруться до уваги доводи відповідача про те, що у дозволі на виконання будівельних робіт від 10.04.2009р. №98-08-ж не зазначено підрядника - ТОВ "Пайнер", оскільки договір підряду від 01.08.2012р. №1081 укладений після отримання дозволу на виконання будівельних робіт від 10.04.2009р. №98-08-ж (а.с.93), що, в свою чергу, не суперечить вимогам законодавства. Більше того, чинним законодавством України передбачено право Замовника робіт/послуг у вільному виборі підрядників.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується та з'ясовано судом, що суми податку з ПДВ, які включені ТОВ "Будінвест" до податкового кредиту підтверджені податковими накладними, а тому підстав для відповідальності платника у вигляді фінансових санкцій в сумі 76786 грн. не має.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.1 ст. 198 ПК України).
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Отже, необхідною умовою для віднесення до податкового кредиту сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем як умову для формування податкового кредиту.
Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1. ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Виходячи із наведених законодавчих норм суд вважає, що лише первинні документи можна вважати допустимим засобом доказування правомірності віднесення сум ПДВ до податкового кредиту.
Первинні документи, представлені позивачем оформлені відповідно до вимог, встановлених ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", доказів протилежного відповідачем не представлено.
Отже суд встановив, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат, витрат за придбані товари, роботи і послуги, та правомірно сформовано податковий кредит в період що перевірявся, тому у податкового органу відсутні правові підстави щодо висновку про порушенням позивачем вимог Податкового кодексу України щодо формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ.
Суд також враховує і те, що відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Оскільки визнання фіктивного правочину недійсним відбувається за рішенням суду, єдиним допустимим засобом доказування факту фіктивності правочину є рішення суду. Інші докази, зокрема й акти перевірок податкового органу, цю обставину підтвердити не можуть в силу прямого припису Закону, а отже й не можуть братися до уваги судом під час вирішення справи.
Як вже встановлено судом, позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевірений період були надані податкові накладні, які не мали недоліків та, порядок заповнення яких, відповідав встановленому чинним законодавством.
На викладені обставини також звертає увагу Європейський Суд з прав людини у рішенні від 22 січня 2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03).
У вказаному рішенні Європейського суду з прав людини зазначено, що враховуючи своєчасне і повне виконання покупцем своїх зобов'язань щодо подання звітності з податку на додану вартість, неможливість ним забезпечити дотримання постачальником обов'язку подавати звітність по податку на додану вартість і той факт, що жодних протиправних дій з боку контрагента про які знав чи міг знати покупець вчинено не було, суд вважає, що покупець не повинен відповідати за наслідки невиконання продавцем свої зобов'язань своєчасно подавати звітність з податку на додану вартість і в результаті чого вдруге сплачувати податок на додану вартість, а також пеню.
Таким чином, з урахуванням встановлених обставин у справі та доказів, якими вони обґрунтовуються, суд вважає, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки про порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п.198.1 ст. 198, п.200.1 ст. 200 ПК України стосовно завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в сумі 99902 грн. по взаєморозрахунках з ТОВ "Пайнер" не підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому позивачем не допущені порушення податкового законодавства в межах цього спору. Відтак, застосування до позивача штрафних санкцій є протиправним.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Узагальнюючи викладене вище, податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 28.08.2013 року №0000221540 та від 28.08.2013 року №0000231540 є протиправними, а тому підлягають скасуванню.
Відповідно до вимог ст. 94 КАС України на користь позивача належить стягнути судовий збір у розмірі 2294 грн.
Керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 28.08.2013 року №0000221540 та від 28.08.2013 року №0000231540.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство "Будінвест" (код ЄДРПОУ - 32327914) судовий збір у розмірі 2294 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.
Повний текст постанови складений та підписаний 11.11.2013 року.
Суддя Братичак У.В.