ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/15509/13 04.11.13
За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Булава Транс"
до Товариство з обмеженою відповідальністю " СВР Технологія"
про стягнення 12 605,12 грн.
Суддя Капцова Т.П.
Представники :
від позивача: Новікова В.О.- пред. за довір.
від відповідача: Зубко Ю.В. - пред. за довір.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Булава Транс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "СВР Технологія" про стягнення 12 605,12 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ним було надано відповідачу транспортні послуги краном маніпулятором на суму 18 520,00 грн., що підтверджується актами надання послуг, однак, відповідачем надані послуги оплачено частково на суму 7600,0 грн., у зв'язку з чим, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 10 920,00 грн. У зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем грошового зобов'язання позивач, також, просить суд стягнути з відповідача 3 % річних в розмірі 280,03 грн., інфляційні втрати в розмірі 24,02 грн. та пеню в розмірі 1 381,07 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.08.13р. порушено провадження у справі №910/15509/13 та призначено розгляд справи на 23.09.13р.
У судове засідання 23.09.13р. представники сторін з'явилися, вимоги ухвали суду від 15.08.13р. не виконали.
Представником відповідача через канцелярію суду подано клопотання про відкладення розгляду справи для надання часу ознайомитися з матеріалами справи.
Представниками сторін у судовому засіданні заявлено клопотання про продовження строку розгляду справи на п'ятнадцять календарних днів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.13р. продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять календарних днів та відкладено розгляд справи на 14.10.13р.
Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 14.10.2013р. справу №910/15509/13 передано для розгляду судді Марченко О.В., у зв'язку з перебуванням судді Капцової Т.П. у відрядженні.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.10.13р. справу №910/15509/13 прийнято до свого провадження суддею Марченко О.В. та призначено розгляд справи на 04.11.13р.
14.10.13р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач визнав борг перед позивачем в розмірі 4 000,00 грн., однак, проти задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 10 920,00 грн., 3 % річних в розмірі 280,03 грн., інфляційних втрат в розмірі 24,02 грн. та пені в розмірі 1 381,07 грн. заперечував.
Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 21.10.2013р. справу передано для розгляду судді Капцовій Т.П.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.13р. суддею Капцовою Т.П. справу №910/15509/13 прийнято до свого провадження та призначено справу до розгляду на 04.11.13р.
У судове засідання 04.11.13р. представники сторін з'явилися та надали пояснення по справі.
Представником позивача у судовому засіданні долучено додаткові документи до матеріалів справи.
Представник позивача у судовому засіданні 04.11.13р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
В судовому засіданні представник відповідача борг перед позивачем в розмірі 4 000,00 грн. визнав, однак, проти задоволення позовних вимог в іншій частині заперечував та просив суд у їх задоволенні відмовити.
У судовому засіданні 04.11.2013р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України (далі-ГПК України) судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.
Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.
Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення справи по суті суд,-
Товариством з обмеженою відповідальністю "Булава Транс" в жовтні-листопаді 2011р. за замовленням Товариства з обмеженою відповідальністю "СВР Технологія" було надано транспортні послуги з краном маніпулятором. При цьому, сторонами було підписано та скріплено печатками останніх акти надання послуг.
Звертаючись з позовною заявою до суду, позивач вказував, що ним було виконано роботи на суму 18 520,00 грн., у зв'язку з чим, ухвалами суду від 15.08.13р., від 23.09.13р. та від 14.10.13р. позивача було зобов'язано надати акти надання послуг на підтвердження факту надання послуг відповідачу. Однак, позивачем долучено до матеріалів спрва акти на суму 11 600,00 грн., а саме: Акт надання послуг №515 від 26.11.2011р. на суму 3 200,00 грн., Акт надання послуг №514 від 25.11.11р. на суму 1 600,00 грн., Акт надання послуг №443 від 05.11.2011р. на суму 1 800,00 грн., Акт надання послуг №401 від 21.10.11р. на суму 1 800,00 грн., Акт надання послуг №372 від 12.10.11р. на суму 3 200,00 грн. Загальна вартість наданих позивачем послуг згідно з вказаними актами надання послуг складає 11 600,00 грн.
Як вказує позивач та не заперечує відповідач, останнім частково оплачено надані позивачем послуги згідно виставлених позивачем рахунків на суму 7600,00 грн.
Враховуючи те, що долученими до матеріалів справи актами надання послуг підтверджується факт надання позивачем відповідачу послуг на суму 11 600,00 грн., відповідачем оплачено 7600,00 грн., то на час розгляду спору вартість неоплачених відповідачем послуг склала 4 000,00 грн.
Згідно зі ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
Відповідно до ч.1 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Згідно частини 1 статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною 1 статті 181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Аналогічні норми містить і ст. 207 Цивільного кодексу України.
Частиною 1 статті 218 ЦК України передбачено, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.
Таким чином, підписання актів надання послуг свідчить про укладення сторонами договору у спрощений спосіб, і цей договір є підставою для виникнення у його сторін майново-господарських зобов'язань.
Аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України в Постанові Вищого господарського суду України від 11.05.2012р. у справі №215005/14068/2011 та в п.1 Оглядового листа Вищого господарського суду України №01-06/374/2013 від 18.02.2013р.
Зі змісту вищевказаних актів надання послуг вбачається, що сторонами досягнуто згоди з таких умов договору, як предмет та ціна договору.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, у зв'язку з тим, що вказані акти надання послуг фіксують здійснення господарської операції, містять обов'язкові реквізити, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», фіксують найменування та перелік наданих послуг, їх вартість, вони є первинними обліковими документами, які свідчать про надання позивачем транспортних послуг з краном маніпулятором.
Виходячи зі змісту правовідносин, факт виникнення яких між позивачем та відповідачем підтверджується актами надання послуг, між позивачем та відповідачем укладено договір про надання послуг у спрощений спосіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно ст. 526 ЦК України та ч.1 ст.193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно частини 1 та 2 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як вказує позивач, він звертався до відповідача з вимогою про оплату заборгованості за надані послуги. Листом №136 від 31.08.12р. відповідач гарантував оплату наданих послуг. Отже, оскільки вимога про оплату заборгованості була отримана відповідачем не пізніше 31.08.12р., відповідач, з врахуванням положень ч.2 ст.530 ЦК України, повинен був оплатити надані позивачем послуги у строк до 08.09.2012р. Однак, станом на дату розгляду справи, заборгованість за надані позивачем послуги відповідачем не оплачена.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем не надано доказів того, що на виконання зобов'язання ним були повністю проведені розрахунки з позивачем.
Таким чином, враховуючи те, що долученими до матеріалів справи актами надання послуг підтверджується наявність заборгованості відповідача перед позивачем за надані позивачем послуги лише в розмірі 4 000,00 грн., та приймаючи до уваги те, що відповідачем в порядку ст. 4-3 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу не було спростовано наявність заборгованості та не доведено припинення зобов'язання будь-яким передбаченим законом способом в частині вказаної суми боргу, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості підлягають частковому задоволенню в розмірі 4 000,00 грн.
У зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем грошового зобов'язання позивач в позовній заяві, також, просить суд стягнути з відповідача 3 % річних в розмірі 280,03 грн., інфляційні втрати в розмірі 24,02 грн. та пеню в розмірі 1 381,07 грн.
Згідно частини 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як визначено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, позивач має право вимагати сплату боргу з урахування індексу інфляції та трьох процентів річних, що є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Позивач здійснив розрахунок 3 % річних та інфляційних втрать з суми боргу 10 920,00 грн. за період з 01.10.12р. по 12.08.13р.
Оскільки, позивачем не доведено наявність заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 10 920,00 грн., а матеріалами справи підтверджується борг відповідача перед позивачем у розмірі 4 000,00 грн., суд приходить до висновку, що позивач має право на нарахування 3 % річних та інфляційних втрат з суми боргу 4000,00 грн.
Як встановлено судом вище, відповідач повинен був оплатити надані позивачем транспортні послуги в термін до 08.09.2012р., а відтак, суд здійснює розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат з суми боргу 4 000,00 грн. за період з 01.10.12р. по 12.08.13р., в межах заявленого позивачем періоду.
За перерахунком суду розмір 3 % річних становить:
4 000,00 грн. (сума заборгованості) * 3 % /365* 316 (к-ть днів за період з 01.10.2012р. по 12.08.2013р.) = 103,89 грн.
З огляду на те, що за перерахунком суду розмір 3 % річних склав 103,89 грн., а позивачем заявлено про стягнення 280,03 грн. 3 % річних, то позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних підлягають частковому задоволенню в розмірі 103,89 грн.
За перерахунком суду розмір інфляційних втрат становить:
4 000,00 грн. (сума заборгованості) * 1,002 (зведений індекс інфляції за період з 01.10.2012р. по 12.08.2013р.) - 4 000,00 грн. = 7,98 грн.
З огляду на те, що за перерахунком суду розмір інфляційних втрат склав 7,98 грн., а позивачем заявлено про стягнення інфляційних втрат в розмірі 24,02 грн., то позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню в розмірі 7,98 грн.
Крім того, позивач здійснив розрахунок пені у розмірі 1 381,07 грн. за період з 01.10.12р. по 12.08.13р.
Щодо позовних вимог в частині стягнення пені суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових зобов'язань сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Пунктом 2.1. Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/293 від 29.04.1994 р. встановлено, якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, передбаченої статтями 1 та 2 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", пеня стягненню не підлягає, за винятком випадків, коли розмір пені встановлений чинними актами законодавства.
З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення нарахованої позивачем пені задоволенню не підлягають, оскільки сторонами не встановлено конкретного розміру відповідальності передбаченої ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Відповідно до ч.1 ст. 49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СВР Технологія" (01133, м.Київ, вул.Щорса, буд.29, код ЄДРПОУ 33545105) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Булава Транс" (45400, м.Нововолинськ, бульвар Шевченка, буд.3, кв.24, код ЄДРПОУ 35671867) 4 000 (чотири тисячі) грн. 00 коп. - суми основного боргу, 103 (сто три) грн. 89 коп. - 3 % річних, 7 (сім) грн. 98 коп. - інфляційних втрат та 561 (п'ятсот шістдесят одну) грн. 24 коп. - судового збору.
3. В іншій частині позовних вимог - відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено: 11.11.13 р.
Суддя Капцова Т. П.