ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"30" жовтня 2013 р. Справа № 809/3024/13-a
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Скільського І.І.
за участю секретаря Боднар В.Я.,
представника позивача - Солонини Р.Д.,
представника відповідача - Джоголика Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Газінвест» до Тисменицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000502200 від 20.08.2013 року,-
Приватне акціонерне товариство «Газінвест» (далі-позивач) звернулося в суд із адміністративним позовом до тисменицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Івано-Франківській області (далі-відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000502200 від 20.08.2013 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем безпідставно визначено суму грошових зобов'язань згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки висновки акту перевірки, яка була здійснена Тисменицькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області не відповідають фактичним обставинам, які мали місце при здійсненні господарських операцій між позивачем та ТОВ «Ейс констракшн менеджмент». Зокрема, зазначає, що висновок податкового органу про неможливість реального здійснення господарських операцій з вищевказаним контрагентом та заниження податку на додану вартість за жовтень 2011 року в розмірі 27298,50 грн. є безпідставним, оскільки віднесення вказаних сум здійснено у відповідності до вимог чинного законодавства, на підставі належним чином оформлених первинних документів, які підтверджують виконання господарських зобов'язань між сторонами. Таким чином, вважає податкове повідомлення-рішення таким, що не відповідає вимогам закону та підлягає скасуванню.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з мотивів викладених в позовній заяві. Просив суд позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у письмовому запереченні (а.с.43-48). Зазначив, що висновки податкового органу ґрунтуються на підставі дослідження під час перевірки первинних документів, наданих платником, а також інформації, отриманої у вставленому податковим законодавством порядку від інших податкових органів. Просив в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази по справі, судом встановлено наступне.
Позивач зареєстрований в якості юридичної особи, перебуває на податковому обліку в Тисменицькій об'єднаній державній податковій інспекції Івано-Франківської області, є платником податку на додану вартість.
Посадовими особами Тисменицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області у період з 30.07.2013 по 05.08.2013 на підставі Повідомлення №6 від 25.07.2013 року та Наказу № 26 від 04.02.2013 проведено позапланову невиїзну документальну перевірку Приватного акціонерного товариства «Газінвест» (код ЄДРПОУ 33700005) з питань проведення взаєморозрахунків з ТОВ «Ейс констракшен менеджмент» (код ЄДРПОУ 36757122) за період з 01.07.2011 року по 31.03.2013 року, про що складено акт № 151/2240/33700005 від 09.08.2013 року (а.с.11-28).
За висновками акту встановлено такі порушення:
- ч.5 ст.203, ч.1, 2 ст.215, ст.216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПрАТ «Газінвест» при придбанні від ТОВ «Ейс констракшен менеджмент» товарно-матеріальних цінностей по вказаних правочинах, які не були виконані в порушення ст.655, ст.656, ст.662 Цивільного кодексу України;
- п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено в жовтні місяці податок на додану вартість на суму 27298,50 грн. по взаєморозрахунках ТОВ «Ейс констракшен менеджмент».
Не погодившись із висновками податкового органу, 15.08.2013 року позивачем подано заперечення до акту перевірки № 151/2240/33700005 від 09.08.2013 року. За результатами розгляду заперечення, податковий орган залишив його без задоволення а висновки акту перевірки без змін.
На підставі акту перевірки № 151/2240/33700005 від 09.08.2013 року, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.08.2013 року № 0000502200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 34124 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 27299 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 6825 грн. (а.с.29).
Відповідно до дослідженого в судовому засіданні акту перевірки в основу висновків відповідача про не підтвердження реальності здійснення господарських відносин між ПрАТ «Газінвест» та ТОВ «Ейс констракшен менеджмент» лягли обставини, встановлені та відображені в акті перевірки Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби від 17.05.2013 року №1699/22.8/36757122 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ейс контракшен менеджмент» (код ЄДРПОУ 36757122) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період діяльності з 01.07.2011 року по 31.03.2013 року, яким встановлено порушення п.187.1 ст.187, п.187, п.198.1, п.198.2, п.198.3 та п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-IV, що призвело до завищення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з липня 2011 року по березень 2013 року та завищенням податкового кредиту з податку на додану вартість за період з липня 2011 року по березень 2013 року. Перевіркою встановлено, що правочини, укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб.
Також актом встановлено, що вручення посадовим особам ТОВ «Ейс продакшен менеджмент» запиту № 23032/10/22.8-10 від 17.05.2013 року про надання пояснень та їх документальних підтверджень, для проведення перевірки своєчасності відображення обліку та звітності операцій по фінансово-господарським взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період діяльності з 01.07.2011р. по 31.03.2013р. не є можливим, у зв'язку з неможливістю встановити місцезнаходження ТОВ «Ейс продакшен менеджмент» та його посадових осіб.
На підставі вказаного податковим органом зроблено висновок про порушення ч.5 ст.203, ч.1, 2 ст.215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПрАТ «Газінвест» та ТОВ «Ейс констракшен менеджмент» при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст. 662, 655 та 656 ЦК України. Відповідачем також зроблено висновок про те, що наявність у ПрАТ «Газінвест» документів, які відповідно до Податкового кодексу України є необхідними для формування податкового кредиту - податкових накладних та інших документів, виданих ТОВ «Ейс продакшен менеджмент», не є безумовною підставою для віднесення сум до податкового кредиту, у зв'язку з тим, що відомості, які містяться в таких документах є недостовірними. Відтак, представлені ПрАТ «Газінвест» до перевірки документи та податкові накладні, не підтверджують факт отримання товару, не є свідченням реальності господарської операції та містять недостовірні дані щодо змісту господарської операції.
На підставі вказаного, податковим органом зазначено, що ПрАТ «Газінвест» до складу податкового кредиту віднесено суму податку на додану вартість в розмірі 27298,50 грн., а саме в жовтні 2011 року - 27298, 50 грн., по взаєморозрахунках з ТОВ «Ейс констракшен менеджмент», внаслідок чого занижено податок на додану вартість в сумі - 27298,50 грн., а саме: в жовтні 2011 року - 27298,50 грн.
Щодо правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення від 20.08.2013 року № 0000502200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 34124 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 27299 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 6825 грн. (а.с.29), слід зазначити наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу (надалі -ГК) України господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Статтею 67 ГК України передбачено, що відносини між підприємствами здійснюються на підставі договорів.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу (надалі -ЦК) України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зазначене положення відображає один з найважливіших принципів договірного регулювання суспільних відносин - принцип свободи договору.
У відповідності до приписів ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Як встановлено судом, між позивачем - ПрАТ «Газінвест» в особі голови правління І.М.Вінтонюка (Покупець) та ТОВ «Ейс констракшен менеджмент» в особі директора Кузейко Андрія Володимировича (Продавець) було укладено договір поставки №0110-15. За умовами вказаного договору, постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцю певний товар згідно специфікації (долото шарошкове 393,7 МЦГВ (1 шт.), долото шарошкове 295,3 МГВ (2 шт.), долото шарошкове 215,9 МСЦГАУ (2 шт.), а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах договору (а.с.37-38).
Зокрема, згідно видаткової накладної № РН-10-2605 ПрАТ «Газінвест» придбало від ТОВ «Ейс констракшен менеджмент» долота шарошкові 393,7 МЦГВ, 295,3 МЦГВ, 215,9 МСЦ-ГАУ в кількості 4 шт. вартістю 163791,00 грн., сума ПДВ становить 27298,50 грн. (податкова накладна №554 від 26.10.2011р.)
Факт виконання поставки товарів підтверджується первинною документацією, зокрема, видатковою та податковою накладними, платіжними дорученнями(а.с.39-42), наказом ПрАТ «Газінвест» №130/11-К від 24.10.2011 року про відрядження працівників для отримання товарно-матеріальних цінностей, посвідченнями про відрядження, подорожнім листом службового автомобіля, звітами про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт (а.с.53-58), вказані документи були представлені також і для перевірки, що висвітлено в акті перевірки від 09 серпня 2013 року та не заперечувалось податковим органом.
В підтвердження факту використання вищевказаного товару (долота) в своїй господарській діяльності, позивачем надано суду копію акта списання ТМЦ (а.с.59) акта на передачу свердловини №8- Славецька Черкаської площі в експлуатацію (а.с. 60-62).
Вищенаведені обставини, підтверджені належними первинними документами вказують про реальність господарських операцій, які мали місце між позивачем - ПрАТ «Газінвест» та ТОВ "Ейс констракшен менеджмент» та спростовують доводи відповідача, наведені в письмових запереченнях.
Податок на додану вартість з вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Ейс констракшен менеджмент» (долота в асортименті) віднесено до складу податкового кредиту за жовтень 2011 року в сумі 27298,50 грн.
Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно з пп. "а" п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу (надалі -ПК) України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг, які відповідно до п. 185.1 ст. 185 цього Кодексу є об'єктом оподаткування ПДВ.
Відповідно до п. 198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з п. 198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6 ст.198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Таким чином необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності і їх підтвердження належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність такої господарської операції.
Наведені в акті перевірки та у запереченні обґрунтування відповідача, що первинні документи позивача не підтверджують факт придбання ТМЦ, не є свідченням реальності господарської операції та містять недостовірні дані щодо змісту господарської операції, що в сукупності вказує на те, що господарська операція між ПрАТ «Газінвест» та ТОВ «Ейс продакшен менеджмент» фактично не відбулася, складені з метою формування податкової вигоди, на думку суду є необґрунтованим та безпідставним, оскільки опираються виключно на результати акту «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ейс констракшен менеджмент» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період діяльності з 01.07.2011 року по 31.03.2013 року, натомість встановлені судом обставини та досліджені докази, які ці обставини підтверджують, вказують на те, що господарська операція між позивачем та ТОВ "Ейс констракшен менеджмент», мала місце в реальному часі, підтверджує наявність господарської мети та рух активів в процесі здійснення господарської діяльності товариства, встановлює зв'язок між фактом придбання товарів та господарською діяльністю товариства.
Крім цього, наявні в матеріалах справи копії первинних документів відповідають їх змісту та містять всі необхідні реквізити первинних документів, що фіксують факт здійснення операції по придбанню товару (долото шарошкове 393,7 МЦГВ, долото шарошкове 295,3 МГВ, долото шарошкове 215,9 МСЦГАУ).
Згідно матеріалів справи, на момент підписання договору поставки від 01.10.2011 року, видаткової та податкової накладних з позивачем, ТОВ «Ейс констракшен менеджмент» як юридична особа в установленому законодавством порядку не була припинена, була зареєстрована платником ПДВ, доказів існування вироків суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивного підприємництва, відповідачем суду відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України не подано. При цьому, як вбачається з акту перевірки від 09.08.2013 року, актом ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС від 17.05.2013 року, про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ейс констракшен менеджмент» встановлено, що на момент проведення звірки (17.05.2013 року) стан платника податків - припинено, але не знято з обліку, тобто після спірного періоду.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
Окрім того, у акті перевірки податковим органом не наведено та не подано представником відповідача жодних доказів на підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, а також не зазначено інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність позивача. Також не доведено та не надано доказів, які б свідчили про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди -як-то безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій.
Чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх податкових зобов'язань, адже поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальником правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.
Аналогічна правова позиція викладена у рішенні Вищого адміністративного суду України від 03.04.2013 у справі № К/800/2309/13.
Крім того, вказана позиція суду узгоджуються із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (2007 рік, заява N 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського суду з прав людини»підлягають застосуванню судами як джерела права. Зокрема у рішеннях у вказаних справах, Європейський Суд з прав людини зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. При цьому, платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати. Також, на думку Європейського Суду, такі вимоги порушують справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
Зазначене знайшло своє відображення також у постанові Верховного суду України від 31.01.2011 року у справі №21-47а10, в якій зазначено, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.
Враховуючи наведене, позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 27 298,50 грн., в жовтні 2011 року по взаєморозрахунках з ТОВ «Ейс констракшен менеджмент».
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно вимог частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Тисменицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Івано-Франківській області №0000502200 від 20.08.2013 року.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя: /підпис/ Скільський І.І.
Постанова складена в повному обсязі 04.11.2013 року.