Господарський суд Чернігівської області
14000, м. Чернігів, проспект Миру, 20 тел. канцелярії 672-847, факс 774-462
Іменем України
від 05 листопада 2013 року по справі №927/1339/13
Господарським судом Чернігівської області у складі судді Т.Г. Оленич
розглянуто у відкритому судовому засіданні справу №927/1339/13
за позовом: сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю
«Дружба-Нова», вул. 19-го Березня, буд. 7, с. Озеряни, Варвинський район, Чернігівська область, 17612
до відповідача: фермерського господарства «Борзнянське», вул. Шевченка, буд. 28, кв. 2, м. Борзна, Чернігівська область, 16400
про стягнення 54080грн.47коп.
за участю представників сторін:
від позивача: Буряк О.І. - представник, довіреність №10/10-07 від 10.10.2013
від відповідача: Беребенець В.М. - представник, довіреність (генеральна) б/н від 10.10.2013
В судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України проголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 54080грн.47коп. боргу по оплаті робіт по дискуванню та внесенню КАС, наданих згідно із актом №31/08-30 від 31.08.2013 здачі-прийняття робіт (надання послуг).
Відповідач в письмовому відзиві проти позову заперечує та зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б встановлювали строк (термін) виконання відповідачем зобов'язання. За твердженням відповідача, оскільки вимога про проведення розрахунку в порядку ст.530 ЦК України була надіслана позивачем відповідачеві 10 жовтня 2013 року листом за вих.№09/10-13 від 09.10.2013, відповідач повинен провести розрахунок за надані позивачем послуги в строк до 17 жовтня 2013 року. Відповідач буде вважатися таким, що прострочив і порушив права і охоронювані законом інтереси позивача, як кредитора, лише з 18 жовтня 2013 року. В свою чергу позивач звернувся з позовом до суду ще 14 жовтня 2013 року. Тобто, в даному випадку позивач звернувся до суду з позовною заявою за вих.№14/10-38 від 14.10.2013 за захистом прав, які ще не були порушені, і відповідно судовий захист права, порушення якого не передувало зверненню до суду, а відбулось після пред'явлення позову, є неможливим, в зв'язку з чим відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
В судовому засіданні, яке відбулось 05.11.2013, про що складено протокол, прийняли участь повноважні представники сторін.
У зв'язку із задоволенням клопотань сторін про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу, засідання господарського суду по розгляду даної справи проведені без фіксації технічними засобами. Хід судового процесу відображено у протоколах судових засідань.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши в ході розгляду справи по суті пояснення та доводи представників сторін, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши їх доказами, суд ВСТАНОВИВ:
Договір у вигляді єдиного письмового документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками, між сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Дружба-Нова» (позивач у справі) та фермерським господарством «Борзнянське» (відповідач у справі) не укладався.
Відповідно до акту №31/08-30 від 31.08.2013 здачі-прийняття робіт (надання послуг) позивачем (виконавцем) для відповідача (замовника) проведені роботи по дискуванню та внесення КАС загальною вартістю з ПДВ 54080грн.47коп.
Як вбачається із змісту вищевказаного акту, в ньому відсутнє застереження замовника щодо якості та обсягу виконаних робіт; останній підписаний сторонами та скріплений печатками сторін, що, в свою чергу, свідчить про належне виконання позивачем зобов'язання.
Факт виконання позивачем для відповідача робіт у визначених в акті №31/08-30 від 31.08.2013 обсягах в ході розгляду даної справи відповідачем також не оспорювався.
Для оплати виконаних робіт позивачем виписано та передано відповідачу рахунок-фактуру №СФ-0002181 від 31.08.2013, на який є посилання також і в акті №31/08-30 від 31.08.2013 здачі-прийняття робіт (надання послуг).
У зв'язку з неоплатою виконаних робіт позивачем на адресу відповідача направлялась вимога №09/10-13 від 09.10.2013 про здійснення такої оплати протягом 7 днів, що підтверджується наявними в матеріалах справи фіскальним чеком №5174 від 10.10.2013 та описом вкладення у цінний лист.
Факт надіслання 10.10.2013 позивачем на адресу відповідача вищевказаної вимоги також визнається відповідачем у відзиві на позов.
За твердженням позивача, відповідач виконані згідно із актом №31/08-30 від 31.08.2013 здачі-прийняття робіт (надання послуг) роботи не оплатив, що стало підставою для звернення до господарського суду з даним позовом.
Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно зі ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
Статтею 175 Господарського кодексу України визначається, що цивільно-правові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, та в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку визнаються майново-господарськими. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Аналогічні приписи щодо визначення зобов'язання та підстав їх виникнення містяться у ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України.
Таким чином, однією із підстав виникнення господарського зобов'язання є юридично значимі дії суб'єктів господарювання, наслідком вчинення яких є встановлення, зміна або припинення взаємних прав та обов'язків сторін.
За своєю правовою природою відносини, які виникли між сторонами є відносинами з надання послуг, оскільки їх об'єктом є вчинення виконавцем певних дій, які споживаються замовником в процесі їх надання, та який не має матеріального (речового) результату, що може бути переданий замовнику.
За змістом ч.1 ст.205, ст.639 Цивільного кодексу України правочин, різновидом якого є і договір, може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
В силу ч.2 ст.205 Цивільного кодексу України правочин, для якого не встановлено обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Спеціальними положеннями Цивільного кодексу України, які містяться в главі 54 цього Кодексу, не встановлено обмежень щодо виникнення правовідносин з надання послуг тільки на підставі письмового договору та не передбачено, що недодержання сторонами письмової форми такого договору має наслідком його недійсність.
Таким чином, суд приходить до висновку, що до правовідносин, які виникли між сторонами, мають застосовуватись норми закону, які регулюють правовідносини з надання послуг.
Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Як встановлено судом вище, факт надання позивачем відповідачу послуг по дискуванню та внесенню КАС загальною вартістю 54080грн.47коп. підтверджується підписаним сторонами та скріпленим печатками сторін актом №31/08-30 від 31.08.2013 здачі-прийняття робіт (надання послуг).
Відповідно до ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Судом встановлено, що договір у вигляді єдиного письмового документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками, з приводу надання послуг, стягнення заборгованості по оплаті яких є предметом розгляду в межах даної справи, між сторонами не укладався. В акті №31/08-30 від 31.08.2013 здачі-прийняття робіт (надання послуг) строку або терміну оплати відповідачем спожитих послуг не визначено. А тому, суд приходить до висновку, що в частині визначення строку виконання відповідачем зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг мають застосовуватись загальні положення чинного законодавства щодо виконання зобов'язань.
В силу ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Матеріалами справи підтверджується, що 10.10.2013 позивачем пред'явлено відповідачу вимогу оплатити виконані згідно акту №31/08-30 від 31.08.2013 здачі-прийняття робіт (надання послуг) послуги по дискуванню та внесенню КАС протягом семи днів.
Таким чином, суд приходить до висновку, що послуги мали бути оплачені відповідачем до 17 жовтня 2013 року включно.
Як свідчить реєстраційний штамп канцелярії господарського суду позовна заява подана позивачем до господарського суду 16.10.2013, а тому суд погоджується з твердженням відповідача, що на момент звернення позивача з даним позовом строк виконання зобов'язання ще не настав.
Разом з тим, в ході вирішення даного спору відповідач доказів повної або часткової оплати отриманих від позивача послуг, визначених в акті №31/08-30 від 31.08.2013 здачі-прийняття робіт (надання послуг), не надав. Станом на день винесення рішення (05.11.2013) відповідач не вжив заходів до належного виконання свого обов'язку з оплати спожитих послуг, внаслідок чого відбулось прострочення виконання зобов'язання, чим порушено права позивача, а тому судом не приймаються до уваги заперечення відповідача щодо неможливості здійснення судового захисту права позивача, яке станом на день винесення рішення порушено відповідачем.
В силу ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань.
Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобов'язання по оплаті вартості отриманих послуг, на момент винесення рішення відповідач доказів оплати послуг суду не представив, а тому суд приходить до висновку, що вимога є правомірною, у зв'язку з чим з відповідача підлягає стягненню 54080грн.47коп. боргу.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та правомірними, у зв'язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позовні вимоги задоволені судом в поновному обсязі, сплачений за подання даного позову судовий збір у сумі 1720грн.50коп. підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача в повному обсязі.
Керуючись ст.ст.173, 174, 175, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 205, 509, 530, 639, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з фермерського господарства «Борзнянське», Чернігівська область, м.Борзна, вул.Шевченка, б.28, кв.2 (ідентифікаційний код 37440863, п/р 26006000620085 в ПАТ «Банк «Демарк», МФО 353575) на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба-Нова», Чернігівська область, Варвинський район, с.Озеряни, вул.19-го Березня, б.7 (ідентифікаційний код 31333767, п/р 2600492285001 в ПАТ «Банк «Київська Русь», МФО 319092) 54080грн.47коп. боргу, 1720грн.50коп. судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення підписано 11 листопада 2013 року.
Суддя Т.Г. Оленич