31 жовтня 2013 року Справа № 876/11250/13
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Глушка І.В.
суддів: Большакової О.О., Макарика В.Я.
за участю секретаря судового засідання: Копанишин Х.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Личаківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07.08.2013р. по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стек-Комп"ютер" до Державної податкової інспекції в Личаківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,-
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Стек-комп'ютер» (надалі - ТзОВ «Стек- комп'ютер») звернулось до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби (надалі - ДПІ у Личаківському районі м. Львова Львівської області ДПС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 000083 від 10.06.2013 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що висновки акту перевірки, на підставі якого винесено спірне податкове повідомлення-рішення не ґрунтуються на фактичних обставинах господарської діяльності позивача, містять суперечності та припущення. Всі господарські операції вчинені позивачем із контрагентами мали реальний товарний характер, товари поставлені позивачу продавцями, використані в господарській діяльності, а операції із продажу відображені належним чином в документах податкового обліку і звітності. Наявність розбіжностей між задекларованими позивачем сумами податкового кредиту та сумами податкових зобов'язань його контаргентів, яка виникла внаслідок відображення в базах даних ОДПС відомостей про неможливість проведення перевірок, не може бути підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 07.08.2013 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби № 000083 від 10.06.2013 року.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стек-комп'ютер» (місцезнаходження: 79017, м. Львів, вул. Зелена, 82, код СДРПОУ - 30538300) 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп.
Задовольняючи адміністративний позов, суд прийшов до висновку, що наведені в позовній заяві обставини підтверджуються достатніми доказами та свідчать про обґрунтованість позовних вимог, відповідачем не доведено правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 10.06.2013 року № 000083 та не надано доказів, які б спростовували доводи позивача.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з помилковим застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Зокрема, апелянт зазначив, що позивачем не представлено до перевірки відповідних первинних документів, які б свідчили про факт отримання підприємством товарів. Крім цього, відповідач стверджує, що господарські операції позивача із контрагентами не могли відбутись з огляду на описані в актах перевірки обставини господарської діяльності контрагентів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам колегія суддів виходить з наступного.
На підставі направлення від 14.05.2013 року № 537 ДПІ у Личаківському районі м. Львова Львівської області ДПС проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Стек- комп'ютер» з питань взаєморозрахунків з ПП «Гелан» за червень-липень 2012 року, ТОВ «Фінанс пан трейд» за травень-червень 2012 року, ПП «Студія Маестро» за травень 2012 року, ТОВ «Ірланд Груп» за квітень 2012 року, ТОВ «КПІ-Сервіс» за період з 01.05.2011 року по 30.06.2012 року.
За результатами перевірки складено акт № 251/22-10/30538300 від 06.06.2013 року, за висновками якого позивачем порушено вимоги п. 185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1, п. 198.3 ст. 198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на 1572005,06 грн.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 000083 від 10.06.2013 року, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 1572005 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 506837 грн.
Як вбачається із змісту акту перевірки, підставою для висновків про порушення позивачем вимог податкового законодавства стали наступні обставини. Станом на 31.05.2013 року (сторінка Акту 10) згідно з даними Додатка № 5 до Декларації з податку на додану вартість «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ в розрізі контрагентів» у позивача є розбіжність щодо суми податкового кредиту з відомостями про суми податкових зобов'язань з ПДВ задекларованими ПП «Студія Маестро» за травень 2012 року на 762005,08 грн. Як вбачається із відомостей акта перевірки, така розбіжність виникла на підставі Акта ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС № 5727/22-9/31 113336 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Студія Маестро» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за травень 2012 року». Даним актом також зафіксовано відсутність цього підприємства за юридичною адресою, а за результатами дослідження податкової звітності встановлено відсутність необхідних умов для здійснення ПП «Студія Маестро» господарської діяльності. З огляду на це, із врахуванням факту ненадання ПП «Студія Маестро» до перевірки документів, ДПІ у Печерському районі м. Києва зроблено висновок про те, що всі правочини ПП «Студія Маестро» є фіктивними та нікчемними в силу ст. 228 ЦК України.
Із врахуванням вищенаведених відомостей та Акту ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС та факту ненадання до перевірки позивачем товарно-транспортних накладних на транспортування товарів від ПП «Студія Маестро», відповідачем зроблено висновок про нереальність господарських операцій позивача та неправомірне формування податкового кредиту в травні 2012 року за податковими накладними виписаними вказаним контрагентом.
Щодо відносин позивача з ТзОВ «КПІ-Сервіс», то із акту перевірки вбачається (сторінка Акту 20), що станом на 31.05.2013 року, згідно з даними Додатка № 5 до Декларації з податку на додану вартість «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ в розрізі контрагентів» у позивача є розбіжність щодо суми податкового кредиту з відомостями про суми податкових зобов'язань з ПДВ задекларованими ТзОВ «КПІ-Сервіс» за травень 2011 року на 558333,28 грн. та за липень 2011 року на 251666,70 грн. Як випливає із змісту акта перевірки, така розбіжність виникла на підставі Акта Катеринопільської ОДПІ № 84/22-017/30146161 від 29.11.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «КПІ-Сервіс» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків ПП «Компанія Сторакс», за період з 01.09.2010 року по 31.10.2010 року, ТОВ «Ален-Груп» за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року, ТОВ «Прайм Ресурс» за період з 01.06.2011 року по 30.06.2011 року. Даним актом встановлено, що чисельність працюючих на підприємстві становила 14 осіб, однак стверджується факт відсутності у ТзОВ «КПІ-Сервіс» необхідних умов для здійснення господарської діяльності та фіктивність і нікчемність в силу закону всіх правочинів підприємства.
На підставі наведеного та Акту Катеринопільської ОДПІ, який стосується розрахунків даного підприємства з іншими платниками податків, а також зважаючи на факт ненадання позивачем до перевірки товарно-транспортних накладних щодо транспортування товарів, відповідачем зроблено висновок про нереальність господарських операцій позивача та неправомірне формування податкового кредиту в травні та липні 2011 року за податковими накладними виписаними вказаним контрагентом.
Щодо господарських операцій позивача і його контрагентів, колегією суддів встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 03.05.2012 року позивачем - покупцем та ПП «Студія Маестро» - постачальником, укладено договір № 05/05-12 щодо купівлі-продажу товарів, обов'язок поставки товару покладено на продавця. Як вбачається із наданих до матеріалів справи накладних, протягом травня 2012 року позивачем придбано у ПП «Студія Маестро» комп'ютерні комплектуючі на загальну суму 4572030,46 грн. (сторінка 9 Акту). Як вбачається із накладних, які оформлені сторонами за результатами поставок, товари отримані відповідальною особою позивача. За фактами поставок ПП «Студія Маестро» позивачу виписано податкові накладні, які відображені у складі податкового кредиту за травень 2012 року.
Аналогічні відносини купівлі-продажу комп'ютерних комплектуючих у позивача виникли і з ТзОВ «КПІ-Сервіс». До матеріалів справи позивачем додано первинні документи, якими оформлено операції з купівлі-продажу, зокрема, видаткові накладні оформлені сторонами за результатами поставок товарів з підписами про отримана товарів відповідальною особою позивача. Як вбачається із податкових накладних виписаних ТзОВ «КПІ-Сервіс», купівля-продаж товарів здійснювалась за усним договором поставки. Відповідно до пояснень представника позивача, за домовленістю сторін, така поставка здійснювалась продавцем на склад позивача за адресою м.Львів, вул.Промислова, 21.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд керується наступними положеннями чинного законодавства:
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Зі змісту та оформлення долучених до матеріалів справи копії первинних документів, які підтверджують факт проведених ТзОВ «Стек-комп'ютер» господарських операцій з ПП «Студія маестро» та ТОВ «КПІ Сервіс» - договорів, угод, видаткових накладних, податкових накладних, платіжних доручень, не вбачається їх невідповідності вимогам, встановленим ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Долученими до справи письмовими доказами, спростовуються висновки податкового органу про заниження податку на додану вартість на суму 1572005,06 грн. внаслідок включення до складу податкового кредиту ПДВ за податковими накладними виписаними ПП «Студія маестро» та ТОВ «КПІ Сервіс», у зв'язку з відсутністю підтверджуючих документів.
Крім цього, на підтвердження вчинення господарських операцій позивачем долучено також: замовлення покупця та списки реалізації товарів, отриманих ТзОВ «Стек-комп'ютер» від ПП «Студія маестро» та ТОВ «КПІ Сервіс».
Згідно п. 185.1 ст.185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Пункт 198.1 ст.198 Кодексу визначив, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до п.198.2 ст.198 цього ж Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п. 198.3 ст.198 вказаного Кодексу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно п. 198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Надані суду першої інстанції письмові докази та наведені в судовому засіданні доводи підтверджують реальність господарських операцій, за якими позивачем сформовано податковий кредит та спростовують підстави збільшення грошових зобов'язань позивачу.
В даному випадку відносини купівлі-продажу відбулись, факт отримання позивачем товарів у ТзОВ «КПІ-Сервіс» підтверджено складеними сторонами видатковими накладними, а виписані продавцем позивачу податкові накладні підтверджують здійснення договірних взаємовідносин. Крім того, судом взято до уваги факт отримання ТзОВ «КПІ-Сервіс» плати за реалізований позивачу товар, що підтверджено відповідачем на сторінці 20 акту перевірки та копіями платіжних доручень долучених до матеріалів справи.
Слід також звернути увагу на те, що до матеріалів справи позивачем долучено Витяг про реєстрацію права власності на складське приміщення загальною площею 3422,7 кв.м, яке знаходиться у м. Львові по вул. Промислова, 21, а також зведену довідку про подальший продаж товарів придбаних у вказаних вище контрагентів та вибірково - копії первинних документів щодо такої реалізації.
Що стосується ненадання позивачем до перевірки товарно-транспортних накладних, як однієї з підстав зменшення позивачу сум податкового кредиту, колегія суддів зазначає наступне:
Згідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених наказом Міністерства транспорту України 14.10.97 № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за №128/2568:
подорожній лист - первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство;
товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Отже, жоден з перерахованих вище документів (подорожній лист, товарно- транспортна накладна) не є документами, що засвідчують отримання будь-яким підприємством товарно-матеріальних цінностей (послуг). Це документи, які свідчать про фізичне переміщення цінностей, визначають осіб які відповідають за збереження майна під час транспортування.
Таким чином, вищевикладене свідчить, що у позивача, відповідно до законодавства України, були наявні всі підстави щодо формування податкового кредиту в податковому обліку за операціями вказаними в акті перевірки.
Крім того, згідно Закону України «Про автомобільний транспорт», перевезення вантажів здійснюється на підставі цивільно-правових договорів, без застереження щодо обов'язкового застосування ТТН, які за своєю суттю можуть бути тільки однією з рекомендованих форм договору перевезення. Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97р. №363 (далі - Правила №363) діють в частині, що не суперечить цьому Закону, а, отже, відсутність ТТН не є порушенням Закону №334/94-ВР при формуванні податкового кредиту, а їх відсутність не можна розцінювати як доказ безтоварності господарської операції.
Щодо покликань відповідача на акти перевірок контрагентів позивача, судом вірно зазначено, що відповідно до ст.ст. 46-49 Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.
Якщо контрагенти позивача в подальшому не дотримувалися у своїй діяльності законодавчих норм це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них. Зазначені обставини не є підставою для нарахування позивачу додаткових платежів у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо віднесення сплачених сум до податкового кредиту і має всі необхідні для цього документальні підтвердження.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправпість рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на викладене, суд вірно дійшов висновку, що наведені в позовній заяві обставини підтверджуються достатніми доказами та свідчать про обґрунтованість позовних вимог. Відповідачем не доведено правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 10.06.2013 року № 000083 та не надано доказів, які б спростовували доводи позивача.
Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення повинні бути законними і обґрунтованими.
Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.
Керуючись ст.160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -
ухвалив:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Личаківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07.08.2013р. по справі № 813/4815/13-а - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя І.В. Глушко
Судді О.О. Большакова
В.Я. Макарик