29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"06" листопада 2013 р. Справа № 924/1264/13
Господарський суд Хмельницької області у складі:
суддя Виноградова В.В., розглянувши матеріали справи
за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ
до комунального підприємства по експлуатації теплового господарства "Тепловик" Старокостянтинівської міської ради м. Старокостянтинів
про стягнення 254911,12 грн. основного боргу, 10206,19 грн. інфляційних витрат, 11872,32 грн. 3% річних, 59361,58 грн. пені, 200125,83 грн. 7 % штрафу
Представники сторін:
позивача: Демчук О.В. - за довіреністю №14-17 від 18.01.2013 року (присутній в судових засіданнях 28.10.13 р. та 04.11.13 р.)
відповідача: Божук А.А. - за довіреністю №80/1 від 14.10.2013 року
Доманський В.А. - за дорученням №11 від 05.01.2013 року
Рішення приймається 06.11.2013 р., оскільки в судовому засіданні оголошувалась перерва.
Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
встановив: позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 536477,03 грн., з яких 254911,12 грн. основного боргу за поставлений згідно договору купівлі - продажу №12/51-ТЕ-24 від 28.08.2012 року газ, 10206,19 грн. інфляційних втрат, 11872,32 грн. 3% річних, 59361,58 грн. пені, 200125,83 грн. 7 % штрафу. В обґрунтування посилається на умови договору купівлі - продажу природного газу №12/51-ТЕ-24 від 28.08.2012 року, акти прийому передачі природного газу від 30.11.12 р. та 31.12.12 р., ст.ст. 526, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 231, 232 Господарського кодексу України.
Представник позивача підтвердив надходження коштів від відповідача в сумі 254911,12 грн. основного боргу на рахунки ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України". На стягненні пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат наполягає.
У письмових поясненнях від 04.11.2013 року наголошує, що п. 6.1 договору чітко передбачено остаточну дату здійснення розрахунків - до 14 числа наступного за місяцем поставки, тому відповідач, отримавши газ вчасно і в повному обсязі, зобов'язувався його оплатити, а згідно п.3.4. договору саме відповідач повинен першочергово надати підготовлені акти приймання-передачі позивачу для їх підписання. Проте відповідачем не доведено виконання свого обов'язку щодо надання позивачу актів.
Відповідач у відзиві на позов та його повноважні представники в судовому засіданні проти позовних вимог заперечують та просять відмовити в їх задоволенні. В обґрунтування своєї позиції вказують на відсутність боргу КП "Тепловик" перед позивачем за отриманий газ, оскільки заборгованість за газ була погашена згідно із платіжними дорученнями від 26 грудня 2012 року №-12 в сумі 1 753 826,76 грн., від 22 січня 2013 року №-1 в сумі 2 033 352,93 грн., від 29 липня 2013 року в сумі 254911,12 грн. відповідно до спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків та відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №-20 (зі змінами) за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету від 18.01.2013 р. №-150, від 13.06.2013 р., №-1203 та договору про організацію взаєморозрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію від 17.12.2012 р. №-1196/517з.
Стосовно заявленої до стягнення суми інфляційних втрат, 3% річних від простроченої суми, пені та 7% штрафу, вказують на безпідставність їх нарахування у зв'язку із відсутністю вини КП "Тепловик" в тому, що оплату з різниці в тарифах по пільгах та субсидіях не було проведено у строки, вказані в договорі від 28.08.2012 року №12/51-ТЕ-34, оскільки погашення заборгованості з різниці проводиться в порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів від 11.01.2005 року №20 та у відповідності до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевими бюджетами на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого Постановою КМУ від 11.01.2005р. №20.
Крім того, представником відповідача подано клопотання про визнання недійним, на підставі ст. 83 ГПК України, п.п. 7.2 та 7.3 договору купівлі-продажу природного газу від 28.08.2012 року №12/51-ТЕ-34. Своє клопотання мотивує тим, що зазначені пункти договору суперечать ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" в частині одночасного стягнення і пені, і штрафу, ст. 6 Закону України "Про теплопостачання" .
Позивач з приводу вищезазначеного клопотання заперечує, вказуючи на те, що можливість одночасного стягнення пені та штрафу прямо передбачена ст. 231 ГК України, окрім того, жодна норма не передбачає заборону стягнення штрафу та пені, якщо стягнення вказаних санкцій передбачено умовами договору.
Розглядом матеріалів справи встановлено:
Між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (Продавець) та комунальним підприємством по експлуатації теплового господарства "Тепловик" Старокостянтинівської міської ради (Покупець) 28 серпня 2012 року укладено договір №12/51-ТЕ-34 купівлі-продажу природного газу, згідно умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2012 року природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природній газ на умовах цього договору ( п.1.1. договору).
У п.1.2. договору сторони передбачили, що газ, який продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями.
Як визначено п.2.1. договору, продавець передає покупцеві з 01 серпня 2012 року по 31 грудня 2012 р. газ обсягом до 3929,0 тис. куб.м., у тому числі по місяцях кварталів: серпень - 192; вересень - 217 (загалом за ІІІ квартал 409); жовтень - 720; листопад - 1120; грудень - 1680 (загальною кількістю 3520).
Обсяги газу, що планується передати за цим договором, можуть змінюватись сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку. Допускається відхилення місячного обсягу переданого газу в розмірі +- 5% від узгодженого сторонами планового обсягу продажу газу без коригування планового обсягу (п.п. 2.1.1. та 2.1.2. договору).
Відповідно до п. 3.3. договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформляється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу Покупця.
Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірника акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами ( п.3.4 договору).
Ціна на газ, як встановлено у р. 5 договору, для теплопостачальних підприємств та послуги з його транспортування установлюються Національною комісією регулювання електроенергетики України (НКРЕ). Ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 1 091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 1 091,00 грн., крім того ПДВ - 20% - 218,20 грн., всього з ПДВ -1 309,20 грн.
Передбачено, що у разі зміни НКРЕ ціни на газ та/або тарифів на його транспортування, розподіл і постачання вони є обов'язковими для Сторін за цим Договором з моменту введення їх в дію.
Реалізація газу теплопостачальним підприємствам (споживачам) за зазначеною у п.5.2. ціною здійснюється при умові наявності у них відповідної ліцензії на виробництво (постачання) теплової енергії та затверджених тарифів на відпуск теплової енергії. Загальна сума вартості газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу.
Сторони у р.6 договору погодили порядок та умови проведення розрахунків. Зокрема, відповідно до п. 6.1 договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
В платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково зазначати номер договору, дату його підписання та призначення платежу без зазначення періоду, за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у покупця за цим договором продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості. Кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором ( п. 6.3 договору).
У розділі 7 договору сторони передбачили відповідальність за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань. Зокрема, відповідно до п.7.2 договору, у разі невиконання Покупцем умов пункту 6.1. цього Договору Продавець має право не здійснювати поставку газу Покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання Покупцем пункту 6.1. цього Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.
Відповідно до п. 7.3 договору, у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього договору продавець має право в односторонньому порядку розірвати цей договір.
Договір, відповідно до п.11.1, набуває чинності з дати його підписання та скріплення печатками, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01 серпня 2012 року та діє в частині поставки газу до 31 грудня 2012 року, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення.
Договір підписаний та скріплений печатками сторін.
На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв відповідно до актів приймання-передачі природного газу від 30.11.2012 року, 31.12.2012 року, природний газ у вересні 2012 року на суму 62693,66 грн., у жовтні - 570676,34 грн., у листопаді - 1121456,79 грн., у грудні - 2287264,05 грн., всього на загальну суму 4042090,84 грн.
Відповідачем було оплачено частину проданого природного газу шляхом перерахування субвенцій 26.12.2012 року в сумі 1753826,79 грн. в порядку ст. 23 Закону України "Про Державний бюджет на 2012 рік", на підставі договору№1196/517з про організацію взаєморозрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися та /або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування від 17.12.2012р. та 19.02.2013р. - в сумі 2033352,93 грн. на підставі спільного протокольного рішення " Про організацію взаєморозрахунків відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20 за природний газ та теплопостачання №150 за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету" від 18.01.2013р., що підтверджується платіжними дорученнями №12 від 26.12.2012р. на суму 1753826,79 грн., №1 від 22.01.2013р. на суму 2033352,93 грн.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем на підставі Спільного протокольного рішення "Про організацію взаєморозрахунків відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20 за природний газ та теплопостачання №1203 за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету" від 13.06.2013р., підписаного, зокрема, сторонами спору, згідно платіжного доручення №4 від 29.07.2013 року перераховано позивачу 254911,12 грн. заборгованості за природний газ за договором від 28.08.2012 року. Зазначений факт не заперечується сторонами.
Позивач звернувся до суду із позовом ( вх. від 01.10.2013р.) про стягнення з відповідача 254911,12 грн. основного боргу за поставлений газ, 10206,19 грн. інфляційних витрат, 11872,32 грн. 3% річних, 59361,58 грн. пені, 200125,83 грн. 7 % штрафу.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази та давши їм оцінку в сукупності суд враховує таке.
Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
З положень ст.509 ЦК України та ст.173 ГК України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Нормами ст.627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як вбачається з матеріалів справи, між національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та комунальним підприємством по експлуатації теплового господарства "Тепловик" Старокостянтинівської міської ради укладено договір № 12/51-ТЕ-34 купівлі-продажу природного газу від 28.08.2012р.
Згідно зі ст. 655 ЦК України, за договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до п. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.
Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов'язання.
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
На підставі договору №12/51-ТЕ-34 від 28.08.12р. купівлі продажу природного газу між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ (продавець) та комунальним підприємством по експлуатації теплового господарства "Тепловик" Старокостянтинівської міської ради (покупець) у вересні - грудні 2012р. продавець продав покупцю природний газ в обсязі 3087,4510 тис. куб. м. на загальну суму 4042090,84 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу від 30.11.12 р. та 31.12.12 р.
Пунктом 6.1 договору визначено, що оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач здійснив оплату за газ частково в сумі 1753826,79 грн. 26.12.2012 року ( платіжне доручення № 12 від 26.12.2012р. на суму 1753826, 79 грн.), в сумі 2033352,93грн. - 19.02.2013 року (платіжне доручення №1 від 22.01.2013р. на суму 2033352,93 грн.) та повністю розрахувався з позивачем за поставлений газ по договору №12/51-ТЕ-34 від 28.08.2012 року 29.07.2013 року - на суму 254911,12 грн., що підтверджується платіжним дорученням №4 від 29.07.2013 року. Таким чином, станом на 01.10.2013 року (дату звернення позивача з позовом до суду) боргу по оплаті природного газу у відповідача перед позивачем по договору №12/51-ТЕ-34 від 28.08.2012 року ( за вересень - грудень 2012р.) не було, що не заперечується позивачем.
Отже, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача боргу у розмірі 254911,12 грн. заявлені безпідставно, тому в їх задоволенні необхідно відмовити.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Зі змісту вказаної статті вбачається, що зобов'язання сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, є втратами пов'язаними з інфляційними процесами в державі за час прострочення виконання зобов'язання боржником, а три процента річних є за своєю правовою природою платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.
Позивачем заявлено до стягнення 3 % річних в розмірі 11872,32 грн. Нарахування 3 % річних здійснено по кожному періоду наявності заборгованості з урахуванням розміру боргу за вказаний період.
Проаналізувавши поданий позивачем розрахунок, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно заявлено до стягнення 11872,32 грн., оскільки вони нараховані в межах допустимої до стягнення суми.
Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача 10206,19 грн. інфляційних втрат згідно поданого розрахунку.
При здійсненні перерахунку, з врахуванням листа Верховного суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ " від 03.04.1997р. №62-97р., інформаційного листа Вищого господарського суду України 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" та правової позиції, викладеної в постанові Вищого господарського суду України від 20.02.2013р. по справі №16/5025/1011/12, судом встановлено, що позивачем допущена помилка при нарахуванні інфляційних втрат за листопад 2012 року (здійснено нарахування інфляційних втрат за грудень на суму 1121456,79 грн., проте, вказана заборгованість існувала лише з 15.12.12 р. по 26.12.12 р., та за січень на суму 1123699,70 грн., в той час, як фактично борг у січні становив 1000,00грн.), таким чином, до стягнення підлягає всього 5845,27 грн. втрат від інфляції, у стягненні 4360,92 грн. інфляційних слід відмовити.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 230 ГК України, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною другою ст. 551 ЦК України визначено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Сторонами в п. 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання Покупцем пункту 6.1. умов цього Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
В зв'язку із несвоєчасною оплатою природного газу, позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 59361,58 грн. згідно поданого розрахунку.
Перевіривши розрахунок пені, наявний в матеріалах справи, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено до стягнення 59361,58 грн. пені, оскільки вони нараховані в межах допустимої до стягнення суми.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення 7 % штрафу за прострочення платежу понад 30 днів в розмірі 200125,83 грн.
Пунктом 7.2 договору передбачено, що відповідач у разі прострочення зобов'язань по оплаті природного газу понад 30 днів зобов'язується додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.
Згідно п. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до п. 4 ст. 231 ГК України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п. 2 інформаційного листа ВГСУ "Про доповнення інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 року №01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів" від 13.07.2012 року №01-06/908/2012, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Аналогічна правова позиція зазначена у постанові ВСУ від 09.04.2012 року №20/246-08.
Останнє спростовує позицію відповідача, викладену в клопотанні від 28.10.2013 року, стосовно неможливості одночасного стягнення штрафу та пені.
Враховуючи вищенаведене, проаналізувавши розрахунок заявленої до стягнення суми штрафу, суд приходить до висновку, що остання заявлена правомірно в межах можливих нарахувань.
Водночас, приписами п.3 ч.1 ст.83 ГПК України та ст. 233 ГК України встановлено, що господарський суд має право зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора. При цьому, таке право суд реалізує, як за клопотанням сторони, так і за власною ініціативою.
Зазначена стаття кореспондується з ч.3 ст.551 ЦК України, згідно якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Розглядаючи питання про стягнення сум пені та штрафу, судами повинно бути взято до уваги: причини неналежного виконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (аналогічна позиція у постанові ВГСУ від 31.10.2012 року №5004/718/12).
Суд, дослідивши наявність підстав, передбачених ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 551 Цивільного кодексу України, для зменшення розміру штрафних санкцій, приймаючи до уваги ті обставини, що відповідач є підприємством комунальної власності, фінансується із державного бюджету та бюджету місцевого самоврядування, обставини, які призвели до виникнення боргу, беручи до уваги те, що відповідачем газ придбавався для надання послуг з теплопостачання населенню; враховуючи відсутність основного боргу у відповідача на дату звернення позивача з позовом до суду та те, що розмір заявленої до стягнення пені є неспіврозмірно значним, зважаючи на заявлені позивачем вимоги про стягнення також 3% річних та інфляційних нарахувань, вважає за можливе зменшити розмір нарахованої пені та 7% штрафу на 50% та стягнути пеню в розмірі 29680,79 грн., 7% штрафу в сумі 100062,92 грн.
У зв'язку з цим, у позові про стягнення 29680,79 грн. пені та 100062,91 грн. штрафу необхідно відмовити.
Щодо клопотання відповідача про визнання недійсним відповідно до ст. 83 ГПК України п.п.7.2.7.3 договору, останнє суд залишає без задоволення з огляду на таке.
Судом звертається увага на те, що ст. 83 ГПК України передбачено право господарського суду, приймаючи рішення, визнати недійсним повністю чи в певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.
Суд не погоджується з позицією відповідача, що п.7.2 договору не відповідає вимогам Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", Закону України "Про теплопостачання" та не вбачає, що зазначене відповідачем є підставою для визнання недійсним п.п.7.2, 7.3 договору. При цьому судом враховується положення ст.ст. 6, 627 ЦК України ( свобода договору), ст.ст. 546, 549, 651 ЦК України, ст. 230 ГК України.
Судом звертається увага, що Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" регулює лише питання стягнення пені за невиконання грошових зобов'язань, а не визначає можливість визначення сторонами в договорі як забезпечення виконання зобов'язань стягнення пені та штрафу. При цьому судом звертається увага на правову позицію, викладену у постанові ВСУ від 09.04.2012р. №20/246-08.
З приводу усних доводів відповідача про відсутність підстав на нарахування штрафних санкцій з посиланням на те, що позивачем порушено вимоги договору щодо своєчасного підписання актів, суд оцінює критично з огляду на те, що положеннями п. 3.4. договору обов'язок щодо своєчасного складання та направлення актів приймання-передачі позивачу покладено саме на відповідача. Доказів, які б підтверджували належне виконання відповідачем вимог п. 3.4 суду не подано, при цьому акти датовані 30.11.12р., а пунктом 6.1. договору чітко визначено обов'язок сплати поставленого газу до 14-го числа наступного за місяцем поставки.
Враховуючи вищенаведене, положення ст. 33 ГПК України, в силу яких кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню , а саме в частині стягнення з відповідача 29680,79 грн. пені, 100062,92 грн. 7% штрафу, 11872,32грн. 3% річних та 5845,27 грн. інфляційних втрат. В решті позову - про стягнення 254911,12 грн. основного боргу, 29680,79 грн. пені, 100062,91грн. штрафу та 4360,92 грн. втрат від інфляції суд відмовляє.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати розподіляються пропорційно до задоволених позовних вимог. При цьому, судом враховано п. 4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Керуючись ст.ст. 1, 2, 32, 33, 34, 44, 49, 82, 83, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ до комунального підприємства по експлуатації теплового господарства "Тепловик" Старокостянтинівської міської ради м. Старокостянтинів про стягнення 254911,12 грн. основного боргу, 10206,19 грн. інфляційних витрат, 11872,32 грн. 3% річних, 59361,58 грн. пені, 200125,83 грн. 7 % штрафу задовольнити частково.
Стягнути з комунального підприємства по експлуатації теплового господарства "Тепловик" м. Старокостянтинів, вул. Ессенська, 2 блок 4, (код 14151464) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, (код 20077720) 11872,32 грн. (одинадцять тисяч вісімсот сімдесят дві грн. 32 коп.) 3% річних, 5845,27 грн. (п'ять тисяч вісімсот сорок п'ять грн. 27 коп.) інфляційних втрат, 29680,79 грн. (двадцять дев'ять тисяч шістсот вісімдесят грн. 79 коп.) пені, 100062,92 грн. (сто тисяч шістдесят дві грн. 92 коп.) штрафу, 5544,10 грн. (п'ять тисяч п'ятсот сорок чотири грн. 10 коп.) витрат по оплаті судового збору.
Видати наказ.
В решті позову щодо стягнення 254911,12 грн. основного боргу, 29680,79 грн. пені, 100062,91 грн. штрафу та 4360,92 грн. втрат від інфляції відмовити.
Повне рішення складено 07.11.2013р.
Суддя В.В. Виноградова
Віддрук.: 3 прим.: 1 - справи; 2 - позивачу (м. Київ, вул. Б.Хмельницького 6)- рек.; 3 - відповідачу (м. Старокостянтинів, вул. Есенська 2 блок 4)