Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"05" листопада 2013 р.Справа № 905/6608/13
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Денисюк Т.С.
при секретарі судового засідання Нескуба М.Г.
розглянувши справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь", м. Краматорськ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компані "Плазма", м. Харків
про визнання недійсним договору
за участю :
Представник позивача - не з"явився.
Представник відповідача - Шевчук Д.А. дов. б/н від 01.06.13р.
Позивач - Публічне акціонерне товариство "Енергомашспецсталь" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компані "Плазма" про визнання недійсним Договору поставки №15/1404 від 12.11.2010р. В обгрунтування позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання з боку відповідача своїх зобов'язань, у зв"язку з чим вважає, що сторони не досягли згоди відносно істотних умов щодо предмету Договору та якості поставляємого товару.
Представник позивача в судове засідання не з'явився.
Через канцелярію суду 04.11.2013р. позивач надав зяву (вх.40530) в якій просив продовжити строк розгляду справи на 15 днів поза межами 2-х місячного строку вирішення спорів встановленого ст. 69 ГПК України, розгляд справи відкласти у зв"язку з неможливістю явки його повноважного представника в судове засідання та зазначив, що відзив на позовну заяву від відповідача не надходив, отже ПАТ "Енергомашспецсталь" не може підготувати пояснення стосовно позиції ТОВ "Компані "Плазма".
Представник відповідача проти задоволення вказаної заяви заперечував.
Вирішуючи вказану заяву суд виходить з наступного. Згідно ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. При цьому зі змісту норми цієї статті вбачається, що питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи. Так, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.
На думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів справи достатніх для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Крім того, суд приймає до уваги, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, відкладено розгляд справи для надання можливості ознайомитись із матеріалами справи, надати нові докази тощо).
Суд також зазначає, що згідно ч.3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Подача клопотань спрямованих на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист праві людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 ГПК України, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.
Відповідно до п.3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи позивач звертався до суду 11 жовтня 2013 рооку із заявою про відкладення розгляду справи, яку було задоволено ухвалою господарського суду Харківської області від 21 жовтня 2013 року, розгляд справи було відкладено на 05 листопада 2013 року.
З огляду на зазначене, суд вважає, що друга зява позивача про відкладення розгляду справи на іншу дату та продовження строку розгляду справи на 15 днів є необґрунтованою, тому відмовляє в її задоволенні.
Представник відповідача в судовому засіданні та у відзиві, наданому 21.10.2013 року через канцелярію суду (вх. №38722) проти позову заперечує в повному обсязі, просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що при укладенні Договору поставки №15/1404 від 12.11.2010р. сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, свої зобов'язання за даним договором сторонами виконано в повному обсязі без претензій та зауважень.
Розглянувши матеріали справи та надані представниками сторін докази, вислухавши пояснення представника відповідача, судом встановлено наступне.
Між Відкритим акціонерним товариством "Енергомашспецсталь" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компані "Плазма" (постачальник) було укладено Договір поставки №15/1404 від 12.11.2010 р. (Договір), відповідно до умов якого відповідач зобов'язався передати у власність позивача Товар, а відповідач зобов'язався відповідно до умов Договору прийняти Товар та оплатити його.
У зв"язку з необхідністю приведення діяльності твариства у відповідності до Закону України "Про акціонерні товариства" 21.04.2011 року загальними зборами акціонерів ВАТ "Енергомашспецсталь" було прийнято рішення про зміну найменування підприємства на Публічне акціонерне товариство "Енергомашспецсталь". Вказані зміни були зареєстровані державним реєстратором виконавчого комітету Краматорської міської ради Донецької області 28.04.2011 року під №12701050018000317.
Згідно з п.1.2. Договору найменування, номенклатура, кількість, якістні та інщі характеристики Товару, його ціна, строки та умови поставки вказуються в специфікаціях, які є невід"ємною частиною даного Договору.
В обґрунтування позову позивач посилається на той факт, що відповідно до 7.1 Договору відповідач зобов"язався надати позивачу водночас з Товаром наступні документи: а) рахунок; б) сертифікат якості (паспорт, технічний паспорт, сертифікат відповідності); в) накладну (в накладній обов"язкове посилання на отримувача продукції); г) податкову накладну. Однак, в порушення умов Договору відповідач до теперішнього часу не надав на адресу позивача рахунок та сертифікат якості відповідно до Закону України "Про підтвердження відповідності". Таким чином позивач вважає, що сторони не досягли згоди відносно істотних умов стосовно предмета Договору та якості поставлямого Товару, у зв'язку з чим просить суд визнати Договір поставки №15/1404 від 12.11.2010р. недійсним.
Суд не приймає дані твердження позивача з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).
Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як свідчать матеріали справи, на виконання умов даного відповідач поставляв позивачеві товар у кількості та за цінами зазначеними у Специфікації № 1 від 12.11.2010 року, Специфікації № 3 від 04.05.2011 року та Специфікації № 4 від 31.05.2011 року (арк. с. 27, 29, 31), що підтверджується видатковою накладною №1904 від 30.11.2010 року на суму 15000,00 грн з урахуванням ПДВ, видатковою накладною №1375 від 08.06.2011 року на суму 40920,00 грн. з урахуванням ПДВ та видатковою накладною №1384 від 08.06.2011 року на суму 10860,00грн. з урахуванням ПДВ (арк. с. 26, 28, 30). Позивач товар прийняв, про що свідчить підпис його представника та печатка товариства на вищевказаних видаткових накладних.
Згідно з п.10.1 Договору розрахунок здійснюється позивачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в національній валюті України.
Факт здійснення рахунків між підприємствами підтверджується випискою по банківському рахунку відповідача (а.с. 32).
Таким чином, виходячи з вищевикладеного, зобов'язання за Договором поставки № 15/1404 від 12 листопада 2010 року було виконано відповідачем в повному обсязі, а позивачем було здійснено часткову оплату поставленого товару без будь-яких зауважень.
Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво-чи багатосторонніми (договори).
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 ЦК України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
В силу приписів статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.
Спірний договір було складено з дотриманням вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, договір був підписаний уповноваженими представниками юридичних осіб із досягненням згоди щодо всіх його істотних умов.
Судом встановлено, що умови, викладені у спірному договорі, були визначені та погоджені сторонами. Вказаний договір містить умови, жодна з яких не суперечить ані чинному законодавству, ані моральним засадам суспільства.
Вимоги щодо письмової форми договору, встановленої для договорів, які укладаються між юридичними особами, сторонами дотримано.
Позивач вважає, що відповідач не надав Позивачу рахунок та сертифікат якості на поставлений товар.
Відповідно до ст. 666 ЦК України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно ідо договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.
Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.
Проте, позивачем не було надано жодних доказів витребування у відповідача вказаних у пункті 7.1. договору документів. Також, позивач не повернув Товар відповідачу, прийняв Товар без будь-яких зауважень і претензій та частково його оплатив.
Вищевказане свідчить, що між сторонами була досягнута повна згода щодо істотних умов договору та вказаний договір виконувався без будь-яких зауважень та претензій зі сторони позивача.
З огляду на вищевикладені обставини та норми закону, суд вважає, що підстави для визнання Договору поставки №15/1404 від 12.11.2010р., укладеного між ПАТ "Енергомашспецсталь" з ТОВ "Компані "Плазма", недійсним відсутні і даний договір є таким, що відповідає приписам п. 1 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст.712 Цивільного кодексу України, ст. 3, 173, 179, 193, 207 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку про, що доводи позивача суперечать наявним доказам та встановленим обставинам справи, підстав для визнання Договору поставки №15/1404 від 12.11.2010р. недійсним не вбачається, тому позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір при відмові в позові покладається на позивача.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 202, 203, 204, 215, 626, 638, 666, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 22, 32-34, 43, 44, 49, 69, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В позові відмовити повністю.
Повне рішення складено 11.11.2013 р.
Суддя Денисюк Т.С.