73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36
07 листопада 2013 р. Справа № 923/1171/13
Господарський суд Херсонської області у складі судді Чернявського В.В. при секретарі Датій Н.Г., за участю представникі учасників процесу
від позивача: не з'явився
від відповідача: Бєлої Є.І.
у відкритому судовому засіданні розглянув справу
за позовом EKO-DOR Zbiqniew Gajda (EKO-ДОР Збігнев Гайда), Польща
до Приватного підприємства "ТАЛКО-С", м.Херсон
про стягнення 171510грн.
Описова частина рішення.
Про обставини справи зазначено в ухвалі суду від 03.10.2013р., якою розгляд справи відкладався.
Провадження у справі порушено за позовом про стягнення 128527грн. як еквіваленту передплати в 52247,72 польських злотих, на яку позивач не отримав у відповідача паливних гранул з лушпиння соняшника у відносинах за контрактом № 05/09-11 від 05.09.2011р. Ця вимога поєднана з вимогами про стягнення 30132грн. пені за прострочку поставки товару та 1285грн. штрафу як 10% від отриманої суми, щодо якої товар не поставлено.
Відповідач позов не визнав, у відзиві на позовну заяву заперечує проти позовних вимог, вважаючи, що позивач неправильно тлумачить умови контракту. Зокрема, відповідач зазначив наступне.
"У відповідності до ст.693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця оплатити товар до його передання продавцем, покупець зобов'язаний здійснити оплату у встановлений договором строк. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу, яка дає право зупинити виконання свого обов'язку, якщо невиконане зустрічне зобов'язання.
Позивач свого обов'язку щодо оплати тижневої партії товару - 300 тон, не виконав. Так перший платіж в сумі 46000 злотих було здійснено тільки 26.09.2011р. - це за 100 тон, а 92000 злотих - через три тижні - 17.10.2011р. Тобто позивач оплатив тижневу партію товару більш ніж через місяць з моменту укладання контракту, що не дало нам змогу вчасно здійснити закупівлю сировини та зірвало весь графік виконання поставок. Тому саме позивач винен у невиконанні умов контракту і казати, що відповідач не виконав свого обов'язку щодо поставки тижневої партії товару є недоречним, так як з боку позивача не було здійснено оплати цієї тижневої партії товару на протязі 7 днів з моменту укладання контракту.
Крім того, умовами контракту не передбачено, яка саме сторона має здійснювати оплату послуг авто перевізника, так як за умовами контракту п.3.4 - завантаження товару здійснює продавець, а п.3.5 - покупець за свій рахунок здійснює митні платежі за товар в Польщі. Також п.7.2 контракту передбачено, що продавець разом з покупцем визначають точну дату та місце поставки товару.
Але сторонами контракту № 05/09-11 від 05.09.2011р. всі ці суттєві умови не були визначені, як і не зрозуміло на підставі якого пункту контракту позивач вважає, що відповідач прострочив поставку товар".
Посилаючись на ст.180, 267 ГК України, відповідач вважає контракт неукладеним.
Поряд із запереченнями щодо суті вимог відповідач за викладенням відзиву на позовну заяву заявив про застосування строку позовної давності щодо вимог про стягнення пені та штрафу.
Щодо змісту заперечень відповідача проти позовних вимог, про які суд зазначив в ухвалі від 03.10.2013р., позивач у письмових поясненнях від 04.11.2013р., зокрема, вказав наступне.
За п.п.1.4, 3.1, 3.3, 7.2 контракту поставка мала вчинятися на умовах ДАР/28-230 Поланець, Польща, за якими продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання з поставки, коли він надав покупцю товар, готовий до розвантаження з транспортного засобу, що прибув до місця призначення. Продавець при цьому має обов'язки надати покупцю товар відповідно до договору, товаросупровідні документи, у т.ч. у вигляді еквівалентних електронних написів; отримати за власний рахунок і на власний ризик експортну ліцензію та виконати всі митні формальності для експорту товару і його транспортування через будь-яку країну до поставки товару; за власний рахунок забезпечити перевезення до узгодженого місця призначення; здійснити поставку товару покупцю на транспортному засобі, готовому до вивантаження, у вказаному пункті в узгодженому місці призначення; нести всі ризики втрати, пошкодження товару до місця поставки.
Позивач за поясненнями стверджує про узгодження суттєвих умов договору.
З приводу звинувачень відповідачем у невиконанні п.7.2 контракта позивач зазначив, що за цим пунктом саме продавець зобов'язаний повідомити покупцю планову дати відвантаження і виставлення інвойса не менш ніж за три дні. Жодних таких повідомлень щодо поставки, яку не вчинено на передплату, не було. Місце розвантаження товару зазначено у п.7.2 контракту.
Позивач вказав, що ст.232 ГК України стосується штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, а при повному невиконанні зобов'язань відповідачем ця стаття щодо строків нарахування штрафних санкцій не підлягає застосуванню до спірних відносин.
У названих письмових поясненнях позивач стверджує, що заперечення відповідача у відзиві на позовну заяву має на меті затягнути прийняття рішення по справі.
В контексті заяви відповідача про застосування строку позовної давності щодо вимог про стягнення штрафу та пені суд за ухвалою від 03.10.2013р. зазначив, що до предмету дослідження у справі в числі інших обставин відноситься дослідження причин саме такої як склалася тривалості періоду, протягом якого позов щодо пені та штрафу не заявлявся, тобто періоду, зі спливом якого позов фактично заявлено. Суд зобов'язав позивача за названою ухвалою навести письмові пояснення таких причин, докази щодо існування таких причин тривалості періоду, зі спливом якого заявлено позов.
У зазначених письмових поясненнях позивач не навів обгрунтувань, доказів щодо причин тривалості періоду, зі спливом якого заявлено вимоги про штраф і пеню, просить розглядати справу без участі його представника, стверджує, як вже зазначено, про наміри відповідача затягнути судовий процес.
05.09.2011р. між ПП "ТАЛКО-С" (постачальник, продавець, відповідач) та фірмою "Еко-Дор" (покупець, позивач) укладено контракт № 05/09-1, за яким продавець зобов'язався поставити покупцю гранули паливні з лушпиння соняшнику з розрахунку 1200 тн в місяць, при цьому загальний річний об'єм товарів за контрактом обумовлено в кількості 14400 тн ± 10% (про предмет контракту зазначено в його п.1.1, 1.2, 1.3, копія контракту на а.с.13-18). Загальна сума контракту визначена в 6624000 злотих, ціна товару - 460 злотих за тонну, в т.ч. з вартістю тари, упаковування, навантаження, митного оформлення. За п.3.1 зазначено про обов'язок продавця здійснити поставки товару покупцю автотранспортом.
Відповідно до п.8.3 контракту обумовлено тижневе відвантаження товару зі 100% передплатою товару за товар тижневої поставки. Тобто із зазначених 1200 тн як об'єму товару за місяць 300 тн. є обумовленою кількістю тижневого відвантаження.
Як слідує з копій документів про закордонний переказ на а.с.23, 26 позивач сплатив відповідачу 46тис. злотих 26.09.2011р. та 92тис. злотих 17.10.2011р.
Відповідач не оспорює отримання цих сум.
Загалом сплачено 138тис. польських злотих, що є еквівалентом вартості 300 тн паливних гранул за договірною ціною в 460 злотих (460 х 300 = 138000).
До ціни позову позивач відніс 128527грн. як еквівалент 52247,72 польських злотих на повернення цієї частини передплати, при твердженні про відсутність спору щодо решти - 85752,28 злотих - із загальної суми передплати, у зв'язку з отриманням товару на цю частину передплати, а саме - 186418 тн паливних гранул із лушпиння соняшнику вартістю 85752,28 злотих.
Позовні вимоги про стягнення названих 128527 грн. підлягають задоволенню у зв'язку з наступним.
Відповідно до п.8.4 договору у випадку прострочки відвантаження товару більш ніж на 5 робочих днів після зарахування грошей на рахунок продавця з причин, не пов'язаних з форс-мажорними обставинами, продавець зобов'язаний сплатити покупцю пеню в розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару за кожний день прострочки; продавець зобов'язаний невідкладно повернути отриману суму у повному розмірі разом з грошовим штрафом в розмірі 10% від отриманої суми.
Остання з названих оплачених покупцем сум (92000 злотих) як слідує з копії платіжного документа про закордонний грошовий переказ (а.с.26 на звороті) зарахована на рахунок позивача 19.11.2011р., наступний календарний тиждень після цієї дати має перебіг з 21 по 27 листопада 2011р., а наступні 5 робочих днів у наведеному значенні п.8.3 контракту, відповідно, з 28 листопада по 02 грудня 2011р., відтак, при непоставці товару на спірні 52247,72 злотих (еквівалент 128527 грн.) у період з 21.11.2011р. по 27.11.2011р., відповідач мав повернути кошти до 02.12.2011р., не зробивши чого є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання зі сплати 128527грн. з 03.12.2011р.
Відповідно до ст.526, 625 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином, зокрема, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, має сплатити борг на вимогу кредитора.
Відповідач не надав доказів сплати позивачу заявлених 128527 грн.
Викладені встановлені судом обставини та наведені норми є підставами для задоволення позову про стягнення 128527 грн.
Заперечення відповідача проти вимог про стягнення 128527 грн. не спростовують підстав для задоволення позову щодо стягнення цієї суми, як не були перешкодою для виконання зобов'язань з поставки 186,418 тн паливних гранул на решту передплати (неспірну їх частину в 85752,28 злотих).
У задоволенні позовних вимог про стягнення 12851 грн. штрафу та 30132 грн. пені слід відмовити у зв'язку з наступним.
Як вже зазначено у цьому судовому рішенні п.8.4 контракту передбачено відповідальність продавця у вигляді пені в розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару за кожний день прострочки та у вигляді штрафу розміром 10 % від суми передплати, на яку не вчинено поставки товару.
Поняття, підстави, предмет штрафу та пені, порядок їх застосування врегульовані ст.549-551 ЦК України, ст.230-232 ГК України.
Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій (штрафу та пені) за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Суд не встановив щоб інше, ніж визначено ч.6 ст.232 ГК України, щодо спірних відносин було передбачено законом або договором.
Суд вже встановив, що відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання з 03.12.2011р., відповідно, з огляду на правила перебігу строків, названий у ч.6 ст.232 ГК України 6-місячний строк розпочав перебіг з 03.12.2011р. та закінчив його 02.06.2012р.
Відтак, з огляду на наведений зміст ч.6 ст.232 ГК України позивач вправі нарахувати штраф та пеню у період з 03.12.2011р. по 02.06.2012р.
Позивач відніс до ціни позову окрім стягуваних 128527 грн. штраф у розмірі 10% від цієї суми як 12851 грн., нарахувавши його за позовною заявою з додатком - розрахунком, та пеню в розмірі 30132 грн. за період прострочки повернення суми 128527 грн. з 25.12.2011р. по 17.07.2013р., зазначивши, що в цьому періоді 570 днів, та обмеживши розмір пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України з посиланням на Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Нарахування штрафних санкцій у період з 03.06.2012р. суперечить наведеному змісту ч.6 ст.232 ГК України, відповідно такі санкції не можуть бути стягнуті на порушення ч.6 ст.232 ГК України.
Решта санкцій також не може бути стягнута, оскільки нарахована за період поза межами спеціального строку позовної давності, а поважних причин пропуску цього строку позовної давності позивач не довів, суд не встановив.
Відповідно до п.1) ч.2 ст.258 ЦК України спеціальна (скорочена) позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення штрафу, пені.
Згідно з ч.3, 4, 5 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові; порушене право підлягає захисту, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності.
За ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Позов заявлено 27.08.2013р. - за поштовим штемпелем на конверті, в якому позовна заява надійшла до суду (а.с.66).
Скорочена позовна давність в 1 рік щодо кожного дня нарахування за позовом пені в межах 6-місячного строку, передбаченого ч.6 ст.232 ГК України, - з 25.12.2011р. по 02.06.2012р., закінчилась 02.06.2013р., позов заявлено після цієї дати, після спливу спеціальної позовної давності.
Скорочена позовна давність щодо штрафу, який може нараховуватися згідно ч.6 ст.232 ГК України не пізніше 02.06.2012р., закінчилась 02.06.2013р., позов заявлено після цієї дати, після спливу спеціальної позовної давності.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Поважність причин пропуску строку позовної давності має доводити позивач. Як зазначено в описовій частині цього рішення позивач на вимогу суду не надав обґрунтувань, доказів поважності причин пропуску строку позовної давності стосовно штрафних санкцій, нарахованих в межах строку, встановленого ч.6 ст.232 ГК України.
Таких поважних причин не встановив і суд.
Відповідач заявив про застосування строку позовної давності щодо вимог про пеню і штраф.
Відтак, суд на підставі названої ч.4 ст.267 ЦК України за строком позовної давності має відмовити у стягненні штрафних санкцій, нарахованих в межах шестимісячного строку за ч.6 ст.232 ГК України.
Позовні вимоги задовольняються на 74,94% (128527грн./171510грн. х 100%), відповідно, 74,94 % судових витрат (до яких у справі відносяться витрати зі сплати судового збору) відносяться на відповідача, решта на позивача. Відповідач має відшкодувати позивачу 74,94 % витрат зі сплати судового збору (це дорівнює двом відсоткам від суми 128527 грн., яка постановлюється до стягнення), вчинених позивачем при заявленні позову.
Керуючись ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Приватного підприємства "ТАЛКО-С", м.Херсон на користь EKO-DOR Zbiqniew Gajda (EKO-ДОР Збігнев Гайда), Польща 128527грн. на повернення передплати за позовом, 2570грн.54коп. на відшкодування витрат зі сплати судового збору.
Відмовити у позові щодо вимог про стягнення штрафу і пені.
Повне рішення складено
11.11.2013р.
Суддя В.В. Чернявський