копія
14 жовтня 2013 р. Справа № 804/12283/13-а
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіЛозицької І.О.
при секретарі судового засіданняВасиленко К.Е.
за участю:
представників позивача представника відповідача Серелеги В.В., Щербини Г.А. Немченко К.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальний" до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальний" до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів і зборів у Дніпропетровській області, в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.04.2013 року № 0001012250, яким підприємству збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на загальну суму 602 197,54 (основний платіж - 481 758,02 грн., штрафні санкції - 120 439,52 грн.), винесене на підставі акту перевірки від 05.04.2013 року №1466/225/01549805 «Про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Індустріальний» по взаємовідносинам з ТОВ «Ферріт Д», ПП «АТМ», ТОВ «Віконні системи», ТОВ «Галактика М», ПП «Екоскан сервіс», ТОВ «Ангстрем Континенталь», ТОВ «Дидактика», ТОВ «Ліга», ТОВ «Лігран», ТОВ «Матадор», ТОВ «Ривс», ТОВ «Старт Д», ТОВ «Супутник», ПП «Транс Атлантіка Сервіс», ТОВ «Шоковіта», ПП «Мегіур», ТОВ «Техніка» з питань правильності дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.01.2013 року».
В обґрунтування позову, позивач зазначив, що Лівобережною міжрайонною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальний" по взаємовідносинам з ТОВ «Ферріт Д», ПП «АТМ», ТОВ «Віконні системи», ТОВ «Галактика М», ПП «Екоскан сервіс», ТОВ «Ангстрем Континенталь», ТОВ «Дидактика», ТОВ «Ліга», ТОВ «Лігран», ТОВ «Матадор», ТОВ «Ривс», ТОВ «Старт Д», ТОВ «Супутник», ПП «Транс Атлантіка Сервіс», ТОВ «Шоковіта», ПП «Мегіур», ТОВ «Техніка» з питань правильності дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.01.2013 року, за результатами якої, складено акт від 05.04.2013 року №1466/225/01549805. На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 17.04.2013 року № 0001012250, яким підприємству збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на загальну суму 602 197,54 (основний платіж - 481 758,02 грн., штрафні санкції - 120 439,52 грн.). Позивач вважає висновки податкового органу в акті перевірки безпідставними та необґрунтованими, а тому, винесене податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що за результатами перевірки податковий орган прийшов до висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства, які є обґрунтованими та підтверджені письмовими доказами, а тому, Лівобережна об'єднана державна податкова інспекція м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області при прийнятті податкового повідомлення-рішення від 17.04.2013 року №0001012250, яким підприємству збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на загальну суму 602 197,54 (основний платіж - 481 758,02 грн., штрафні санкції - 120 439,52 грн.) діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На підставі вищенаведеного, просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги, просили позов задовольнити, з підстав, зазначених у позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив в задоволені позовних вимог відмовити.
В судовому засіданні було здійснено заміну неналежного відповідача Лівобережну міжрайонну державну податкову інспекцію м. Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів і зборів у Дніпропетровській області на належного - Лівобережну об'єднану державну податкову інспекцію м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.
Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
В судовому засіданні встановлено, що Лівобережною міжрайонною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальний" по взаємовідносинам з ТОВ «Ферріт Д», ПП «АТМ», ТОВ «Віконні системи», ТОВ «Галактика М», ПП «Екоскан сервіс», ТОВ «Ангстрем Континенталь», ТОВ «Дидактика», ТОВ «Ліга», ТОВ «Лігран», ТОВ «Матадор», ТОВ «Ривс», ТОВ «Старт Д», ТОВ «Супутник», ПП «Транс Атлантіка Сервіс», ТОВ «Шоковіта», ПП «Мегіур», ТОВ «Техніка» з питань правильності дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.01.2013 року.
Перевіркою встановлено порушення:
- п. 185.1 ст. 185, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 розд. III Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI, із наступними змінами та доповненнями, ст. 2, п. 2 ст. 3, п. 1, 2 ст. 9 Закону України від 16.07.99 р. № 996-XIV «Про бухгалтерських облік та фінансову звітність в Україні», статті 3 Закону України від 16.07.99 р. № 996-XIV «Про бухгалтерських облік та фінансову звітність в Україні», п.1.2 ст.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за №168/704, п.п 2.1.,2.4. п.2, п.2.15 та п.2.16 Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 «Первинні документи», встановлено заниження, ч. 1 ст. 203, ч.1 ст.207, ст. 215 , п 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного Кодексу України N 435-IV від 16.01.2003 року, зі змінами та доповненнями, в результаті чого, встановлено заниження ПДВ на суму 481758,02 грн., у тому числі за листопад 2011 року в сумі 36400,00 грн., за грудень 2011 року в сумі 38136,00 грн., за січень 2012 року в сумі 49186,00 грн., за лютий 2012 року в сумі 102370,80 грн., за березень 2012 року в сумі 63560,00 грн., за квітень 2012 року в сумі 48736,26 грн., за травень 2012 року в сумі 32993,34 грн., за червень 2012 року в сумі 17343,20 грн., за липень 2012 року в сумі 13655,82 грн., за серпень 2012 року в сумі 43928,60 грн., за вересень 2012 року в сумі 24528,00 грн. та за жовтень 2012 року в сумі 10920,00 грн.
За результатами перевірки складено Акт від 05.04.2013 року № 1466/225/01549805 на підставі якого, винесено податкове повідомлення-рішення від 17.04.2013 року № 0001012250, яким підприємству збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на загальну суму 602 197,54 (основний платіж - 481 758,02 грн., штрафні санкції - 120 439,52 грн.).
Згідно матеріалів справи, між ТОВ «Індустріальний» та ТОВ «Ривс» 01.12.2011 року було укладено договір на поставку товару (продукти харчування в асортименті: журавлина, олія соняшникова, морська капуста) №120105, відповідно до умов якого, ТОВ «Ривс» (постачальник) зобов'язується поставити на адресу ТОВ «Індустріальний» (покупець) продукти харчування.
На виконання даного договору постачальником було видано на адресу ТОВ «Індустріальний» податкові, видаткові накладні, перелік яких, відображений на арк. 19-26 акту перевірки. Загальна сума операцій - 1 805 141,52 грн., в тому числі, ПДВ - 300 856,92 грн. Відповідно до п.6.1 договору від 01.12.2011 року №120105 умови поставки - EXW. Транспортування здійснювалося власним автотранспортом ТОВ «Індустріальний», що також відображено в акті перевірки (арк.19-26). З товарно-транспортних накладних вбачається, що пункт навантаження - вул. Набережна Заводська, 5, пункт розвантаження - пр. Газети «Правда», 109А.
Між ТОВ «Індустріальний» та ТОВ «Галактика М» 01.11.2011 року було укладено договір на поставку товару (продукти харчування в асортименті: журавлина, цукор-пісок, гриби опеньки мариновані, гуляш соєвий, олія соняшникова) №1101-01, відповідно до умов якого, ТОВ «Галактика М» (постачальник) зобов'язується поставити на адресу ТОВ «Індустріальний» (покупець) продукти харчування.
На виконання даного договору постачальником було видано на адресу ТОВ «Індустріальний» податкові, видаткові накладні, перелік яких, відображений на арк. 13-18 акту перевірки. Загальна сума операцій - 895 249,20 грн., в тому числі, ПДВ - 149 208,20 грн. Відповідно до п.6.1 договору від 01.11.2011 року №1101-01 умови поставки - EXW. Транспортування здійснювалося власним автотранспортом ТОВ «Індустріальний», що також, відображено в акті перевірки (арк.13-18). З товарно-транспортних накладних вбачається, що пункт навантаження - вул. Набережна Заводська, 9, пункт розвантаження - пр.Газети «Правда», 109А.
Між ТОВ «Індустріальний» та ТОВ «Старт Д» 03.05.2012 року було укладено договір на поставку товару (продукти харчування в асортименті: часник, квасоля, капуста квашена, помідори солоні, коріандр цілий, огірки солоні, капуста цвітна, гриби глива, морська капуста) №0503-04, відповідно до умов якого ТОВ «Старт Д» (постачальник) зобов'язується поставити на адресу ТОВ «Індустріальний» (покупець) продукти харчування.
На виконання даного договору Постачальником було видано на адресу ТОВ «Індустріальний» податкові, видаткові накладні, перелік яких, відображений на арк. 9-10 акту перевірки. Загальна сума операцій - 190 157,40 грн., в тому числі, ПДВ - 31 692,90 грн. Відповідно до п. 6.1 договору від 03.05.2012 року №0503-04 умови поставки - EXW. Транспортування здійснювалося власним автотранспортом ТОВ «Індустріальний», що також, відображено в акті перевірки (арк.10-13). З товарно-транспортних накладних вбачається, що пункт навантаження - вул. Набережна Заводська, 9, пункт розвантаження - пр. Газети «Правда», 109А.
Як вбачається з акту перевірки, підставою для встановлення порушень з боку позивача стало те, що Лівобережною міжрайонною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби при перевірці використано наступну інформацію:
- по підприємству TOB „Старт-Д" (код ЄДРПОУ 32694059, ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська) - акт №7203/224/32694059 від 21.12.2012 року;
- по підприємствам TOB „Галактика-М" (код ЄДРПОУ 31890900, ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська) та TOB „Ривс" (код ЄДРПОУ 34914473, ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська) згідно підсистеми «Аналітична система» системи «Податковий блок» рахується позначка «АНК» та «НС».
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно пп.«а» п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування, є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких, розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також, з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
Відповідно до п. 186.1 ст.186 Податкового кодексу України, місцем постачання товарів є: а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" нього пункту); б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі, якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою; в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі, якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його.
Згідно п.187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого, відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку, як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Згідно п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних пін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.
Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів, як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України та в разі отримання послуг, місцем постачання яких, є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
За змістом п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
За приписами п. 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми додатку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких, передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Як встановлено абз. 5 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV, бухгалтерський облік, є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
За змістом ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.
Відповідно до п. 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення) первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто, перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.
Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких, складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, на підставі яких, позивачем задекларовано суму податкового кредиту (договори, податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні), а придбаний позивачем товар в подальшому був використаний у власній господарській діяльності.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).
За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України, міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення, підлягає обов'язковому доведенню.
Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети, зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України, у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.
Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.
Представником відповідача не надано доказів щодо фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем правочинів.
Представником відповідача лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг) які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом -є тільки припущенням.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частинами 1 та 5 статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також, моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно ст. 204 Цивільного кодексу України зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, тобто, презумпція правомірності правочину.
Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є лише правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
В постанові Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зазначено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:
- правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;
- правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права, тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК, має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.
Правова позиція Верховного Суду України у розглядуваній категорії спорів, відображена, зокрема, у постанові від 31.01.2011 року № 14/11 у справі за позовом Закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. Так, за тотожних обставин та на підставі вказаних норм Закону, Верховний Суд України дійшов висновку про те, що «чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких, нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.
Верховний Суд України у вказаному рішенні також наголосив, що такий висновок «узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також, сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності».
Також, суд звертає увагу на рішення Європейського Суду з прав людини від 9 січня 2007 року, про порушення Україною статті 1 Першого протоколу у справі «Інтерсплав проти України».
Так, у п. 37 рішення вказується: «Заявник стверджував, що він сплачував податки відповідно до Закону і ці платежі перевірялись декілька разів державними органами. Він зазначив, що він не несе відповідальності за діяльність інших компаній, у яких він купував металевий брухт, ціна на який, включала ПДВ. Обов'язок сплачувати це ПДВ покладався на ці компанії, а не на заявника. Заявник підкреслив, що він не мав ні компетенції, ні можливості контролювати господарську діяльність інших підприємств і ситуація, на яку посилається Уряд, вказує на незадовільну діяльність податкових органів, за які заявник не повинен нести відповідальність. Він далі підкреслював, що численні перевірки його діяльності, які здійснювалися податковими органами, не виявили порушень, на підставі яких, останні могли б ґрунтувати свої відмови».
Відповідно до п. 38 рішення зазначено: «На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів для запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б указували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».
Крім того, в акті перевірки відповідач посилається на постанову старшого слідчого з ОВС ГСУ ДПС України Борисенко В.М., в якій зазначено, що Головним слідчим управлінням ДПС України проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №32013180000000005 від 15.01.2013 року за фактом вчинення фіктивного підприємництва з використанням ТОВ «Будівництво та комплектація» та ознаками попередньої кваліфікації кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України за фактом ухилення від сплати податків службовими особами TOB „Галактика-М" (код ЄДРПОУ 31890900), TOB „Ривс" (код ЄДРПОУ 34914473), TOB „Старт Д" (код ЄДРПОУ 32694059) та іншими. Досудовим розслідуванням встановлено, що вищезазначені підприємства, фактично є „транзитними" підприємствами та надавали послуги по незаконному формуванню податкового кредиту з ПДВ для інших підприємств України. Проведеними слідчими діями не встановлено наявності на цих підприємствах основних засобів, нерухомості, виробничих потужностей, тощо.
Проте, суд зазначає, що відповідно до п. 86.9 ст. 89 Податкового кодексу України, у разі, якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.
Згідно з п. 58.4 ст. 58 цього Кодексу встановлено, що у разі, коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими, встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим кодексом, при цьому, забороняється складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення до набрання законної сили рішенням суду у справі або закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими обставинами.
На момент прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення у відповідача не було відомостей щодо прийняття судом рішення у кримінальній справі.
За наведених обставин, враховуючи, що докази набрання законної сили відповідним рішенням суду у зазначеній кримінальній справі у матеріалах справи відсутні, суд приходить до висновку, що податковим органом податкове повідомлення-рішення винесене з порушенням законодавства, а тому, підлягають скасуванню.
Відповідно до ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві, є будь-які фактичні дані, на підставі яких, суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Вирішуючи питання щодо судового збору, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
У зв'язку з чим, стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальний" судовий збір в розмірі 2 294,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішені справи по суті, суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю, або частково.
Враховуючи не доведеності правомірності вчинених дій податковим органом, суд доходить висновку, що позовні вимоги, є обґрунтованими, не спростовані відповідачем, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 69, 70, 71, 86, 122, 159 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальний" до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.04.2013 року № 0001012250, яким підприємству збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на загальну суму 602 197,54 грн. (основний платіж - 481 758,02 грн., штрафні санкції - 120 439,52 грн.).
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальний" судовий збір в розмірі 2 294,00 грн.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови, відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя (підпис) З оригіналом згідно Постанова не набрала законної сили 14.10.13 Суддя І.О. Лозицька І.О. Лозицька