Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
Від "04" листопада 2013 р. Справа № 906/1310/13
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Ляхевич А.А.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, підприємець,
ОСОБА_2, довіреність від 13.06.2013 р.,
від відповідача: не з'явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м.Коростишів)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Темп-Інк" (с.Мамрин, Коростишівський район, Житомирська область)
про стягнення 29489,11 грн.
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулася до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Темп-Інк" про стягнення 29489,11грн., з яких 20500,00грн. заборгованості за поставлену продукцію, 7503,00 грн. пені, 1486,11 грн. 3% річних.
Ухвалою господарського суду Житомирської області від 16.09.2013р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі №906/1310/13 та призначено її розгляд на 22.10.2013р. Проте, при виготовленні тексту ухвали від 16.09.2013р. допущено помилку, а саме, помилково вказано про призначення розгляду справи на 29.10.2013р. Ухвалою господарського суду Житомирської області від 25.09.2013р. виправлено описку, допущену в п.2 резолютивної частини ухвали господарського суду від 16.09.2013р.
На адресу суду повернулися неврученими поштові відправлення з ухвалами суду про порушення провадження у справі (27.09.2013р., а.с.20-22) та про виправлення описки (09.10.2013р., а.с.27-30), які направлялися позивачу, з довідкою поштового відділення щодо причин повернення "За закінченням терміну зберігання".
04.10.2013р. та 16.10.2013р. до суду повернулись надіслані за адресою відповідача листи з ухвалами суду про порушення провадження у справі та про виправлення описки (а.с.24-26, 31-34), також з довідкою відділення зв'язку "За закінченням терміну зберігання".
За таких обставин, заслухавши в судовому засіданні 22.10.2013р. пояснення представника позивача, враховуючи неявку в засідання представника відповідача та необхідність подання сторонами додаткових доказів по справі, ухвалою від 22.10.2013р. суд відклав розгляд справи на 04.11.2013 р.
В судовому засіданні 04.11.2013р. представник позивача подала додаткові пояснення щодо нарахування пені та 3% річних (вх.№17290/13, а.с.47-48), в яких, перевіривши правильність наведеного у позовній заяві розрахунку, представник зазначила, що оскільки заборгованість виникла після проходження 25 банківських днів, а саме з 29.04.2011р., то нарахування пені за шість місяців відповідно до ст.232 ГК України, має відбуватись за період з 29.04.2011р. по 29.10.2011р. та складає 1584,39грн. Три відсотки річних представник позивача нараховує з 29.04.2011р. по 10.09.2013 р. (день подачі позову до суду), у розмірі 1459,15грн. Вказані суми нарахувань відображені підприємцем ОСОБА_1 і у довідці про заборгованість відповідача станом на 04.11.2013 р. (вх.№17291/13, а.с.49).
Разом з тим, жодних заяв щодо зміни розміру позовних вимог позивачем та/або її представником суду не подано.
Позивач та її представник в засіданні суду підтримали доводи та вимоги позовної заяви у повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився.
При цьому, щодо нез'явлення в засідання суду представника відповідача, господарський суд приймає до уваги наступне.
04.11.2013р. до суду повернулась неврученою кореспонденція господарського суду - ухвала суду від 22.10.2012 р. по справі №906/1310/13, яка надсилалась відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Темп-Інк" з відміткою поштового відділення "За закінченням терміну зберігання".
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців вбачається, що станом на 22.10.2013р., місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Темп-Інк": 12525, Житомирська область, Коростишівський район, с.Мамрин.
Відповідно до вимог ч.1 ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.
Згідно з ч.2 ст.17 вказаного Закону в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, у тому числі її місцезнаходження.
Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Як зазначено у пункті 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. Там же зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Відповідно до абз.1 п.3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що відповідача було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, проте, своїм правом приймати участь в судовому засіданні останній не скористався.
За таких обставин, та зважаючи, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалася обов'язковою, господарський суд Житомирської області визнає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача та за наявними матеріалами справи, відповідно до ст.75 ГПК України.
Заслухавши пояснення присутніх позивача та її представника, дослідивши матеріали справи, господарський суд
25.03.2011р. між підприємцем ОСОБА_1 (постачальник) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Темп-Інк" (замовник) укладено договір №1 (а.с.10), згідно п.1.1. якого постачальник продає, замовник купує на умовах, викладених у даному договорі, вироби з природного каменю родовищ Житомирської області, а також, інших родовищ України (далі - товар), окремими партіями у відповідності до додатків до договору, які є невід'ємною його частиною і погоджені обома сторонами. Товар придбавається для наступної реалізації оптом і в роздріб (п.1.2. договору).
Згідно п.2.1., п.2.2. договору, загальна вартість товару 200000,00 грн.; загальна кількість товару 400 кв.м.).
Відповідно до п.2.4. договору, специфікації, ціни та обсяги поставок товару товару, а також загальна вартість кожної партії погоджується і фіксується сторонами в додатках до договору.
У відповідності до змісту пунктів 2.5, 2.6. договору, оплата здійснюється замовником шляхом банківського переводу відповідної суми на розрахунковий рахунок постачальника; строк оплати - 25 банківських днів з моменту відвантаження товару постачальником.
Згідно п.3.1. договору, приймання продукції по якості та кількості здійснюється за місцем знаходження постачальника.
Відповідно до п.5.1. договору сторони передбачили, що при несвоєчасному виконанні умов даного договору винна сторона сплачує пеню у розмірі 0,2% від суми невиконаного зобов'язання за кожний день прострочення.
Пунктом 8.4. договору передбачено, що строк дії договору - до 31 грудня 2011 року.
У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.
Згідно з ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.
Статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
У відповідності до статті 629 цього ж кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь - який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання договору від 25.03.2011р. та підписаного сторонами додатку №1 від 25.03.2011р. до вказаного договору (специфікації до накладної №9 від 25.03.2011р., а.с.11), фізична особа-підприємець ОСОБА_1 передала, а ТОВ "Темп-Інк" прийняло товар (деталі пам'ятника поліровані) загальною вартістю 20500,00 грн. згідно видаткової накладної №РН-0000009 від 25.03.2011р. на підставі довіреності серії ЯЛШ №944360 (а.с.12).
Таким чином, у відповідності до умов договору №1 від 25.03.2011р. позивач виконав свої зобов'язання у повному обсязі.
В свою чергу, відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманого товару належним чином відповідно до умов договору не виконав. Несплата заборгованості в сумі 20500,00грн. й стала підставою для звернення з даним позовом до суду.
Згідно довідки підприємця від 04.11.2013р., станом на 04.11.2013р. заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Темп-Інк" не змінилась та становить 20500,00 грн.
Стаття 33 ГПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Водночас, доказів погашення існуючої суми заборгованості відповідачем суду до справи не надано.
Отже, аналіз викладених положень чинного законодавства та встановлених обставин справи свідчить про обґрунтованість заявлених позивачем вимог щодо стягнення з відповідача 20500,00 грн. заборгованості; позов в цій частині підлягає задоволенню.
Згідно позовної заяви, фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 заявлено вимоги про стягнення, окрім суми заборгованості за поставлений товар, 7503,00 грн. пені та 1486,11 грн. 3% річних. При цьому, розрахунку із зазначенням періоду нарахування вказаних сум позовна заява не містить.
У додаткових поясненнях щодо нарахування пені та 3% річних, поданих представником позивача 04.11.2013р. (вх.№17290/13, а.с.47-48), останньою зазначено, оскільки заборгованість виникла після проходження 25 банківських днів, а саме з 29.04.2011р., то нарахування пені за шість місяців відповідно до ст.232 ГК України, має відбуватись за період з 29.04.2011р. по 29.10.2011р. та складає 1584,39грн. Три відсотки річних представник позивача нараховує з 29.04.2011р. по 10.09.2013р. (день подачі позову до суду), у розмірі 1459,15грн.
Проте, будь-яких заяв щодо зміни позовних вимог позивачем та представником позивача не подано.
За таких обставин, суд враховує пояснення щодо нарахування пені та 3% річних щодо визначених періодів нарахувань, проте, досліджує питання законності позовних вимог про стягнення пені та 3% річних у розмірах, заявлених згідно позовної заяви.
Зокрема, суд враховує наступне.
Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Приписами статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п.6 ст.231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
У відповідності до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений даним законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Як уже зазначалось, відповідно до п.5.1. договору сторони передбачили, що при несвоєчасному виконанні умов даного договору винна сторона сплачує пеню у розмірі 0,2% від суми невиконаного зобов'язання за кожний день прострочення.
Разом з тим, враховуючи, що, у даному випадку, спір у справі стосується прострочення виконання саме грошового зобов'язання, щодо якого законом передбачено обмеження розміру пені - не більше подвійної облікової ставки НБУ, нарахування пені має здійснюватись саме у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Також, суд приймає до уваги визначений договором строк виконання зобов'язань з оплати продукції - 25 банківських днів з моменту відвантаження товару постачальником, відповідно, прострочення виконання зобов'язання з оплати товару наступає після спливу вказаного строку.
Здійснивши відповідний розрахунок, в межах визначеного позивачем періодів (у додаткових поясненнях щодо здійснених нарахувань), господарський суд встановив, що правомірним, таким, що відповідає обставинам справи, вимогам чинного законодавства та умовам договору, є нарахування пені з 05.05.2011р. по 29.10.2011р. (178 днів) у розмірі 1549,58 грн. та 3% річних з 05.05.2011р. по 10.09.2013р. (860 днів) у розмірі 1447,36грн. Зокрема, при визначенні періоду нарахування, позивачем невірно встановлено початок прострочення виконання зобов'язання, зокрема, при обрахуванні 25 банківських днів не враховано встановлення неробочих днів після святкових, що припадають на вихідний день.
За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 7503,00 грн. пені та 1486,11 грн. 3% річних підлягають задоволенню частково, а саме, в частині стягнення 1549,58 грн. пені та 1447,36 грн. 3% річних. В решті позову слід відмовити.
Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги підприємця ОСОБА_1 обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню частково: стягненню з відповідача підлягають 20500,00 грн. заборгованості, 1549,58 грн. пені та 1447,36 грн. 3% річних; в решті позову суд відмовляє.
У відповідності до приписів ст.49 ГПК України, судові витрати по справі покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Темп-Інк" (12525, Житомирська область, Коростишівський район, с.Мамрин, ідентифікаційний код 33484870) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1):
- 20500,00 грн. заборгованості,
- 1549,58 грн. пені,
- 1447,36 грн. 3% річних,
- 1370,89 грн. витрат по сплаті судового збору.
В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 11.11.13
Суддя Ляхевич А.А.
віддрук.прим.:
1 - до справи
2 - позивачу (наручно)
3 - відповідачу (реком.)