Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
09 жовтня 2013 року Справа № 811/2769/13-а
Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Притули К.М.,
при секретарі : Білоус І.В.
розглянувши у судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Алькор-Оіл» до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Алькор-Оіл» звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Кіровоградській області від 29 липня 2013 року за № 0000292206, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Алькор-Оіл» зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств у розмірі 6752635,00 грн.
- визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Кіровоградській області від 29 липня 2013 року за № 0000282206, яким визначено товариству з обмеженою відповідальністю «Алькор-Оіл» податкове зобов'язання по податку на прибуток підприємств (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) в загальному розмірі 939321,00 грн., в т. ч. за основним платежем 626214,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 313107,00 грн.
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Кіровоградській області від 29 липня 2013 року за № 0000272206, яким визначено товариству з обмеженою відповідальністю «Алькор-Оіл» податкове зобов'язання з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) в загальному розмірі 131326080,00 грн., в т. ч. за основним платежем 87550720,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 43775360,00 грн.
- визнати протиправним та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Кіровоградській області від 29 липня 2013 року № 0000302206, у відповідності до якого до товариства застосовано фінансову санкцію у розмірі 40800,00 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач зазначив, що Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією головного управління Міндоходів у Кіровоградській області було проведено планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Алькор-Оіл» (код за ЄДРПОУ 37096809) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2011 р. по 31.12.2012 р., внаслідок чого було складено акт від 15.07.2013 року №8/11-23-2206/37096809.
На підставі проведеної перевірки, позивачем отримані податкові повідомлення-рішення від 29 липня 2013 року 2013 року № 0000292206, № 000282206, № 00002772206 та рішення про застосування фінансових санкцій від 29 липня 2013 року № 0000302206.
Позивач зазначає, що відповідачем при прийнятті даних рішень були порушені норми чинного законодавства, а тому просить дані позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.
Представники відповідача в судовому засіданні заперечили проти даного позову, зазначили, що відповідач позовні вимоги не визнає, оскільки оскаржувані повідомлення-рішення прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб визначені чинним законодавством.
Заслухавши пояснення представника позивача та представників відповідача, дослідивши матеріали справи суд приходить до наступних висновків.
В судовому засіданні встановлено, що посадовими особами відповідача було проведено планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Алькор-Оіл» (код за ЄДРПОУ 37096809) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2011 р. по 31.12.2012 р. (а. с. 15-66).
В акті № 8/11-23-2206/37096809 від 15.07.2013 року зазначено, що перевіркою встановлено порушення:
- п. 150.1 ст.150, п.п. 153.8.1, п.п. 153.8.3 п.153.8 ст.153 та п.141.1 ст.141 та п.п. 153.8.3 п.153.8 ст.153, та розділу ХХ підрозділу 4 Перехідних положень Податкового кодексу України, завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток всього у сумі 6752635 грн., в тому числі за ІІ-IV кв. 2011 року в сумі 3898016 грн., та за 2012 рік в сумі 2854619 грн.
Заниження податку на прибуток за період що перевіряється всього в сумі 626214 грн., в тому числі: 1 півріччя 2012 року в сумі 206722 грн.; 9 місяців 2012 року в сумі 72745 грн.; 2012 рік в сумі 626214 грн.
- п. 187.1 ст. 187 та п.п. 196.1.1 п. 196.1 ст. 196 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 8755020 грн., в тому числі: за лютий 2012 року на загальну суму 57534419,78 грн.; за листопад 2012 р. на загальну суму 30016299,94 грн. ( 150081499,68*20%);
- п.п. 164.2.2 п. 164.1 ст. 164, п. 177.6 та 177.8 ст. 177 розділу ІV Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання податку з доходів фізичних осіб та додатково нараховано 357,00 грн., в тому числі: 2011 рік - 357,00 грн.;
- пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, пп. 54.2.5 п. 54.3 ст. 54, пп. 129.1.3 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України, нараховано пеню в сумі 57,74 грн.
- ст. 51, п. 70.16 ст. 70, пп. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, а саме: не відображення доходів виплачених фізичній особі-підприємцю за ознакою « 157» у ІV кварталі 2011 року;
4) п. 11 ст.15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами у незазначених для цього місцях торгівлі - автозаправочних станціях, розташованих за адресами: м. Кіровоград, вул. Велика Пермська, 72; Новоукраїнський р-н., м. Новоукраїнка, вул. Кірова, 92; Гайворонський р-н, м. Гайворон, вул. Гайворонська, 2б; Добровеличківський р-н., смт. Добровеличківка, вул. Крупської, 2б; Бобринецький р-н., с. Коржеве, вул. Кіровоградське шосе, 1; Ульяновський р-н, с. Станіславове, вул. Наумова, 151.
29 липня 2013 року на підставі акту перевірки Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000292206, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств у розмірі 6752635,00 грн.; № 0000282206, яким визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток підприємств в загальному розмірі 939321,00 грн., в т. ч. за основним платежем 626214,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 313107,00 грн.; № 0000272206, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 131326080,00 грн., в т. ч. за основним платежем 87550720,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 43775360,00 грн. та рішення про застосування фінансових санкцій № 0000302206, у відповідності до якого до товариства застосовано фінансову санкцію у розмірі 40800,00 грн. за здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами у невизначеному для цього місцях торгівлі (а. с. 67,69,70, 72-73).
Стосовно визначення товариству з обмеженою відповідальністю «Алькор-Оіл» податкового зобов'язання з податку на додану вартість, суд зазначає наступне. В акті № 8/11-23-2206/37096809 від 15.07.2013 р. зазначено, що перевіркою визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість по вказаних операціях встановлено, що ТОВ «Алькор-Оіл» при реалізації акцій нерезиденту ЛАКРІМО ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД (Кіпр) в слідуючих податкових періодах, зокрема: в лютому 2012 року на загальну суму 287 672 098,87 грн. грн. (або 36004 468 дол. США) та в листопаді 2012 року на загальну суму 150 081 499,68 грн. (або 18776617 дол. США) безпідставно застосувало норми пп. 196.1.1 п. 196.1 ст. 196 Податкового кодексу України, а саме невірно визначено операції з реалізації цінних паперів, що не є об'єктом оподаткування.
Підприємством проведено операції, які не підлягають під звільнення від оподаткування податком на додану вартість, а саме: відповідно до договору купівлі-продажу здійснено продаж акцій в адресу нерезидента; відповідно до договору купівлі-продажу здійснено придбання акцій від нерезидента на аналогічну суму; заборгованість закрита актом проведення зарахування взаємних однорідних вимог.
Як слідує із вищенаведених даних, підприємством не дотримано умови п.п. 196.1.1 п. 196.1 ст. 196 Податкового кодексу України для звільнення від ПДВ операцій з купівлі-продажу цінних паперів, так як: не відбулося грошової оплати при здійсненні операцій з продажу цінних паперів; відсутні договори обміну одних цінних паперів на інші (підприємствами оформлено 2 взаємних договори з купівлі-продажу цінних паперів).
З даних підстав, суд зазначає наступне, що операції платників податку, які є об'єктом оподаткування податком на додану вартість визначені ст.185 Податкового кодексу України.
Відповідно до п.185.1 «а» ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу.
Згідно пп.14.1.244 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України товар це матеріальні та нематеріальні активи, у тому числі земельні ділянки, земельні частки (паї), а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.
Підпунктом 196.1.1 п. 196 ст. 196 (Розділу V) Податкового Кодексу України, визначено перелік операцій, які не є об'єктом оподаткування з податку на додану вартість до яких відносяться і операції з випуску (емісії), розміщення у будь-які форми управління та продажу (погашення, викупу) за кошти цінних паперів, що випущені в обіг (емітовані) суб'єктами підприємницької діяльності, Національним банком України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну фінансову політику, органами місцевого самоврядування відповідно до закону, включаючи інвестиційні та іпотечні сертифікати, сертифікати фонду операцій з нерухомістю, деривативи, а також корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах; обміну зазначених цінних паперів та корпоративних прав, виражених в інших, ніж цінні папери, формах, на інші цінні папери, корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах; розрахунково-клірингової, реєстраторської та депозитарної діяльності на ринку цінних паперів, а також діяльності з управління активами (у тому числі пенсійними активами, фондами банківського управління), відповідно до закону та інших видів професійної діяльності на фондовому ринку, які підлягають ліцензуванню відповідно до закону.
Виходячи із змісту п.п. 196.1 п. 196 ст. 196 Податкового Кодексу України, не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість зокрема операції з продажу (погашення, викупу) за кошти цінних паперів.
Як вбачається з акту перевірки Кіровоградської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області № 8/11-23-2206/37096809 від 15.07.2013р. висновок про наявність порушень податкового законодавства з боку товариства з обмеженою відповідальністю «Алькор-Оіл» та наявність підстав для прийняття спірного податкового повідомлення - рішення був зроблений виключно з тих підстав, що п.п. 196 підпункт 196.1.1 пункту 196.1 ст. 196 Податкового Кодексу України, на переконання податкового органу, не може бути застосовний позивачем у операціях з продажу цінних паперів, оскільки розрахунки за цінні папери були проведені не коштами а іншим чином, а саме шляхом зарахування взаємних вимог.
Визначення терміну «кошти» дає підпункт 14.1.93. пункту 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України, відповідно до якого: кошти - гривня або іноземна валюта.
Відповідно до ст. 655 Цивільного Кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Одним із способів припинення зобов'язань є зарахування, при якому погашаються зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, або невстановлений, або визначений моментом пред'явлення вимоги (стаття 601 Цивільного Кодексу України). Таким чином, зарахування зустрічних однорідних вимог є одним із способів припинення зобов'язань.
Разом з тим, Податковий Кодекс України виділяючи окрему групу операцій, які не є об'єктом оподаткування з податку на додану вартість не ставить жодного обмеження щодо поширення даної норми до описаних операцій в залежність від способу припинення зобов'язань між сторонами договору (безготівковий розрахунок, взаємозалік однорідних вимог, тощо).
Однак, судом встановлено, що угоди про купівлю-продаж цінних паперів укладені між ТОВ «Алькор-Оіл» та «ЛАКРІНО ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД» № 67-Б від 25.01.2012 р., № 66-Б від 25.01.2012 р. та №473-БВ від 05.10.2012 р., № 476-БВ від 11.10.2013 р. визначають загальну суму операції - яка виражена в коштах.
Предметом даних договорів, на підставі яких відбулось зарахування однорідних зустрічних вимог - є цінні папери.
З огляду на зазначене, суд вважає, що припинення зобов'язань, які виникли на підставі договорів між ТОВ «Алькор-Оіл» та «ЛАКРІНО ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД» № 67-Б від 25.01.2012 р., № 66-Б від 25.01.2012 р. та №473-БВ від 05.10.2012 р., № 476-БВ від 11.10.2013 р. відбулось саме за кошти цінних паперів.
Враховуючи наведене, висновок податкового органу щодо безпідставності застосування ТОВ «Алькор-Оіл» положень п.п.196.1.1 п.196.1 ст.196 Податкового Кодексу України у вище зазначених операціях у зв'язку із невідповідністю форми проведеного розрахунку умовам укладених договорів - є безпідставним та не обґрунтованим.
Стосовно податкового повідомлення-рішення від 29 липня 2013 року за №0000282206, яким визначено товариству з обмеженою відповідальністю «Алькор-Оіл» податкове зобов'язання по податку на прибуток підприємств (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) в загальному розмірі 939321,00 грн., в т. ч. за основним платежем 626214,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 313107,00 грн. суд зазначає наступне.
Відповідач зазначає, що в ході проведення перевірки відповідно додатку ЦП до декларації з податку на прибуток за 2012 рік (від 24.05.13 р. №9087659397) було встановлено, що підприємством задекларовано в рядку 1.1 додатку ЦП «дохід звітного періоду від операцій з торгівлі цінними паперами та іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами…» в сумі 956408097 грн., тоді як у рядку 1.2 додатка ЦП «витрати звітного періоду від операцій з торгівлі цінними паперами, корпоративними правами…» становили у сумі 854949998 грн. та у рядку 1.3 додатка ЦП «від'ємний фінансовий результат попереднього звітного (податкового) періоду» у сумі 514552810 грн.
На думку відповідача, позивачем в порушення п.150.1 ст.150, пп.153.8.1 п.153.8 ст.153 ПК України занижено ряд. 03.20 додатка ЦП та ІД Декларації з податку на прибуток підприємств за 2012 рік внаслідок не включення їх складу доходу від операцій з реалізації акцій.
Відповідно до абз.4 п.153.8 ст.153 ПК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав цього ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами цього ж виду наступних звітних періодів у порядку, визначеному статтею 150 цього розділу.
П.1 ст.150 ПК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), передбачено, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.
Від'ємне значення як результат розрахунку об'єкта оподаткування, отриманий від ведення діяльності, яка підлягає патентуванню, не враховується для цілей абзацу першого цього пункту та відшкодовується за рахунок доходів, отриманих у майбутніх податкових періодах від такої діяльності.
Тобто, від'ємний фінансовий результат від операцій з цінними паперами переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами цього ж виду наступних звітніх періодів з наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.
Абз.5 п.153.8 ст.153 ПК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), встановлено, що якщо протягом звітного періоду доходи від продажу (обміну, викупу емітентом, погашення або інших способів відчуження) кожного з окремих видів цінних паперів та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав цього ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами або іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами цього ж виду минулих періодів), прибуток включається до складу доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.
Таким чином, висновок відповідача про заниження позивачем ряд. 03.20 додатка ЦП та ІД Декларації з податку на прибуток підприємств за 2012 рік внаслідок не включення їх складу доходу від операцій з реалізації акцій є безпідставним.
Крім того, суд вважає безпідставним твердження відповідача про заниження позивачем ряд. 03.20 додатка ЦП та ІД Декларації з податку на прибуток підприємств за 2012 рік внаслідок не включення їх складу доходу від операцій з реалізації акцій посилаючись на пп.153.8.1 п.153.8 ст.153 ПК України, оскільки вказана норма набрала чинності з 01 січня 2013 року та на час виникнення спірних правовідносин не діяла.
Стосовно податкового повідомлення-рішення № 0000292206, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Алькор-Оіл» зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств у розмірі 6752635,00 грн. суд зазначає наступне.
За висновками акту позивачем порушено п. 150.1 ст.150, пп. 153.8.1, пп. 153.8.3 п.153.8 ст.153 та п.141.1 ст.141 та пп. 153.8.3 п.153.8 ст.153, та розділу ХХ підрозділу 4 Перехідних положень Податкового кодексу України, завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток всього у сумі 6752635 грн., в тому числі за ІІ-IV кв. 2011 року в сумі 3898016 грн., та за 2012 рік в сумі 2854619 грн., а саме неправомірно включено до складу фінансових витрат відповідно до пп.138.10.5 п.138.10 ст.138 ПК України витрати на нарахування процентів за користування банківським кредитом.
В акті перевірки зазначено, що з метою фінансування поточної діяльності товариства, ТОВ «Алькор-Оіл» укладено кредитні договори з ПАТ «Приватбанк». Кредитні кошти були використані товариством на купівлю цінних паперів та на купівлю паливно-мастильних матеріалів.
Як передбачено підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Пунктом 138.1 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Відповідно до пп.138.10.5 п.138.10 ст.138 ПК України, до складу інших витрат включаються фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.
Статтею 141 ПК України встановлені особливості визначення складу витрат платника податку в разі сплати процентів за борговими зобов'язаннями.
Відповідно до п.141.1 ст.141 ПК України, до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.
Господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України).
Витрати, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку визначені ст. 139 ПК України, витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за банківськими кредитами до даного переліку не включено.
Враховуючи вищевикладене, висновок відповідача про неправомірність включення до складу фінансових витрат відповідно до пп.138.10.5 п.138.10 ст.138 ПК України витрат на нарахування процентів за користування банківським кредитом є безпідставним та необґрунтованим.
Щодо рішення про застосування фінансових санкцій від 29 липня 2013 року № 0000302206, у відповідності до якого до позивача, згідно з абз.9 ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі - Закон №481) застосовано фінансову санкцію у розмірі 40800,00 грн. суд зазначає наступне.
В акті перевірки від 15.07.2013 року №8/11-23-22-06/37096809 зроблено висновок про порушення позивачем п.11 ст.15-3 Закону №481, а саме, здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами у невизначених для цього місцях торгівлі - автозаправочних станціях.
Обгрунтовуючи зазначений висновок, відповідач зазначає, що фактичним місцем здійснення продажу тютюнових виробів є АЗС №8, при цьому згідно поданих документів для отримання ліцензій на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами регіональним управління ДСАТ ДПС у Кіровоградській області, видано ліцензію на місце здійснення діяльності у кіоску, який знаходиться на АЗС №8 за адресою: м.Кіровоград, вул. Велика Пермська,72, однак документів на розміщення кіоску та підтверджень щодо торгівлі тютюновими виробами у кіоску на вищезазначеній станції ТОВ «Алькор Оіл» не надано.
Крім того, зазначає, що п.3 «Правил роздрібної торгівлі тютюновими виробами», затверджених наказом Міністерства економіки з питань європейської інтеграції України від 24.07.2002 р. №218, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.08.2002 р. за №679/6967 (далі - Порядок №218) автозаправочні станції не відносяться до об'єктів дрібно роздрібної торгівельної мережі, через які може здійснюватись торгівля тютюновими виробами.
Відповідно до п.11 ст.15-3 Закону №481, забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів у невизначених для цього місцях торгівлі.
П.3 Порядку №218 передбачено, що роздрібна торгівля тютюновими виробами здійснюється через спеціалізовані підприємства, у тому числі фірмові, відділи (секції) підприємств з універсальним асортиментом продовольчих та непродовольчих товарів, магазини «Товари повсякденного попиту» системи споживчої кооперації, стаціонарні пункти дрібнороздрібної торговельної мережі, підприємства громадського харчування.
Як зазначає позивач та не спростовано в судовому засіданні представниками відповідача, автозаправна станція являє собою комплекс споруд, одним з об'єктів на якій є відокремлене приміщення, обладнане реєстратором розрахункових операцій, яке має просте обладнання та не має торговельного залу для споживачів, з якого і здійснюється продаж тютюнових виробів.
Судом встановлено, що продаж тютюнових виробів позивачем здійснюється за наявності відповідної ліцензії, у місці торгівлі визначеному даною ліцензією, в матеріалах справи містяться дозволи, видані органами місцевого самоврядування на торгівлю виробами саме в цих місцях, в зв'язку з чим рішення про застосування фінансових санкцій від 29 липня 2013 року № 0000302206 є протиправним та підлягає скасуванню.
Згідно ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Відповідно слід стягнути з Державного бюджету на користь позивача 2294,00 грн. судових витрат зі сплати судового збору.
Керуючись ст.,ст. 94,162, 163 КАС України, суд, -
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Алькор-Оіл» - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.07.2013 року № 0000292206, № 0000282206, № 0000272206 та рішення про застосування фінансових санкцій від 29.07.2013 року № 0000302206 прийняті Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією головного управління Міндоходів у Кіровоградській області відносно товариства з обмеженою відповідальністю «Алькор-Оіл».
Присудити з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Алькор-Оіл» судовий збір в розмірі 2294,00 грн.
Постанова відповідно до ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Дата складання та підписання постанови в повному обсязі 15 жовтня 2013 року.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду К.М. Притула