копія
16 жовтня 2013 р. Справа № 804/12318/13-а
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Лозицької І.О.
при секретарі судового засідання Василенко К.Е.
за участю:
представника позивача Новікова М.А.
представника відповідача Голик М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантіс» про стягнення заборгованості,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, в якому позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантіс» на користь позивача адміністративно-господарські санкції та пеню в сумі 200532,80 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що відповідач не виконав вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", щодо працевлаштування інвалідів, внаслідок чого, до нього були застосовані адміністративно-господарські санкції у розмірі 200492,70 грн. та які відповідач не сплатив до 16.04.2013 року. Крім того, за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій застосовано пеню в розмірі 40,10 грн., яка також, відповідачем не сплачена.
Відповідач згідно наданих заперечень, зазначив, що підприємство вжило всіх заходів щодо влаштування на роботу інваліда, а саме: проінформувало центр зайнятості про потребу у працевлаштуванні інваліда, шляхом подання щомісячних звітів по формі 3-ПН (щомісячно).
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою КМУ від 14 квітня 2011 року № 129, є бюджетною установою, діяльність якої спрямовується, координується та контролюється Державною службою з питань інвалідів та ветеранів.
Основним завданням Фонду соціального захисту інвалідів, є реалізація в межах своєї компетенції заходів щодо забезпечення зайнятості та працевлаштування інвалідів.
Згідно Порядку проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70, предметом проведення перевірки, є виконання роботодавцями нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування, тощо, з урахуванням обмежених можливостей інваліда.
Частинами 1 та 3 ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій статті 18 цього Закону.
Згідно з ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Відповідно до ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких, визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Відповідно до п. 1 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. № 70, який визначає процедуру подання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів відділенням Фонду соціального захисту інвалідів та інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів - центру зайнятості. Частина 1 пункту 2 Порядку встановлює, що звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що на Товариство з обмеженою відповідальністю «Атлантіс» покладено обов'язок щорічно подавати відділенням Фонду соціального захисту інвалідів відомості про середню річну заробітну плату на підприємстві, середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу та про кількість працюючих інвалідів.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Атлантіс» у 2012 році неодноразово зверталося до Синельниківського міськрайонного центру зайнятості та подавав Звіти про наявність вакансій за формою № 3-ПН. Так, відповідно до даних звітів, кількість вакантних місць для працевлаштування інвалідів на TOB «Атлантіс» коливалась від 12 до 21 місць. Середньооблікова ж чисельність вакантних місць для працевлаштування інвалідів, відповідно до форми звітності 3-ПН за 2012 рік, склала 17 місць. На протязі 2012 року відповідачем було працевлаштовані 15 осіб, які мають інвалідність, з яких 8 осіб - були направлені Синельниківським міськрайонним центром зайнятості, що підтверджується копіями корінців направлення, та 7 осіб - були працевлаштовані за власним бажанням та не мали направлення центру зайнятості, що підтверджується листом з Синельниківського міськрайонного центру зайнятості, який міститься в матеріалах справи.
В свою чергу, у зв'язку з великою кількістю запасів готової продукції, виробленої раніше та зниженням попиту на товар, що виробляється відповідачем, у літку з 23.07.2012 р. по 01.09.2012 року виробництво було зупинено, а підприємство не працювало. Про прийняття означеного рішення був повідомлений Синельниківський міськрайонний центр зайнятості листом від 23.07.2012 року № 917, який міститься в матеріалах справи.
ТОВ «Атлантіс» було поновлено виробництво 11.09.2012 року про що, також, був повідомлений Синельниківський міськрайонний центр зайнятості листом від 11.09.2012 р. № 1082 «Про наявність вакантних місць».
В судовому засіданні представником позивача наголошувалось на тому факті, що на ТОВ «Атлантіс» працювала 21 особа, якій встановлена інвалідність. В свою чергу, представник відповідача зазначив, що дана цифра є неточною, оскільки, відповідно до звіту за 2012 рік форми 10-ПІ, 21 особа - це середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність.
Фактично, на протязі 2012 року на підприємстві відповідача працювало 30 працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, що підтверджується матеріалами справи.
Враховуючи вищезазначене, Товариство з обмеженою відповідальністю «Атлантіс» повністю виконало обов'язки, що покладені на нього Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», та з власної ініціативи вчинило ряд дій з метою ефективної реалізації його положень.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві, є будь-які фактичні дані, на підставі яких, суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, при цьому, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ст. 8 КАС України).
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 1 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішені справи по суті, суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю, або частково.
Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що ТОВ «Атлантіс» вжило усі необхідні заходи для недопущення порушення норм матеріального права, а тому, підстав для застосування адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць та пені, немає.
З огляду на сукупність викладених обставин, суд доходить висновку, що позов не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 69, 70, 71, 86, 122, 159-163, 167 КАС України суд, -
У задоволені адміністративного позову Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантіс» про стягнення заборгованості - відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови, відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя (підпис) З оригіналом згідно Постанова не набрала законної сили 16.10.13 Суддя І.О. Лозицька І.О. Лозицька