Справа: № 2-а-7143/11 Головуючий у 1-й інстанції: Нечепоренко Л.М. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.
Іменем України
11 листопада 2013 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Мацедонської В.Е.,
суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Рокитнянському районі Київської області на постанову Рокитнянського районного суду Київської області від 04 липня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в Рокитнянському районі Київської області про визнання дій неправомірними та зобов»язання здійснити перерахунок та виплату пенсії ,-
встановив:
06 травня 2011 року позивач звернулася до Рокитнянського суду Київської області з адміністративним позовом до Управління Пенсійного Фонду України в Рокитнянському районі Київської області про визнання неправомірними дій відповідача щодо відмови у нарахуванні щомісячного підвищення до пенсії, встановленого в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю та підвищення до пенсії як дитині війни відповідно до ст.ст.39,51 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни», зобов»язання відповідача здійснити нарахування та виплату щомісячної доплати за проживання на території посиленого радіоекологічного контролю в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю в розмірі 15% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.ст. 39,51 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» починаючи з 01.01.2010 року по даний час та проводити надалі зазначені виплати.
Постановою Рокитнянського районного суду Київської області від 04 липня 2011 року позовні вимоги позивача до Управління Пенсійного фонду України в Рокитнянському районі Київської області про визнання дій неправомірними та зобов»язання здійснити відповідний перерахунок пенсії задоволені частково, а саме: визнано дії відповідача щодо відмови позивачці у донарахуванні та виплаті недоотриманих сум пенсії протиправними; зобов»язано відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачці щомісячної доплати до пенсії у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, щомісячної додаткової пенсії у розмірі 15% мінімальної пенсії за віком у відповідності до ст.ст.39,51 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та щомісячної соціальної допомоги як дитині війни відповідно до ст.6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком починаючи з 06 листопада 2010 року по 06 травня 2011 року та з 07 травня 2011 року з урахуванням виплачених коштів та з послідуючою їх виплатою згідно діючого законодавства на час виплати. В решті позовні вимоги залишені без задоволення.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, Управління Пенсійного Фонду України в Рокитнянському районі подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.
Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ч.1 ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є потерпілою від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується копією посвідчення (категорія 4), серія НОМЕР_1, виданим Київською облдержадміністрацією, отримує пенсію у відповідача та проживає в с. Колісникове, Рокитнянського району Київської області, яке за переліком населених пунктів Київської області віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю.
У відповідності до ст.49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ч.2 ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, проводиться доплата до пенсії, яка становить у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.
Статтею 51 Закону передбачено, що особам, віднесеним до категорії 4, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 15 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Всупереч ст.ст.39,51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивачу доплати виплачувались відповідно до Постанов Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530, від 26 липня 1996 року №836.
З огляду на те, що Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має вищу юридичну силу в порівняні з Постановами Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 та від 26 липня 1996 року №836 відповідач не правомірно виплачував доплату до пенсії та додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю в меншому розмірі ніж це передбачено ст.ст. 39, 51 зазначеного Закону.
Крім того з матеріалів справи вбачається що позивач є особою, що належить до соціальної категорії громадян «діти війни» в розумінні ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а відтак, на неї повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені зазначеним вище Законом України.
Згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» особам, що належать до соціальної категорії громадян «діти війни», з 01 січня 2006 року відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік.
На момент звернення позивача до суду, нарахування підвищення до її пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст.6 Закону відповідачем не здійснено, у зв'язку з чим вона звернулася до суду за захистом своїх прав.
Всупереч ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалось відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України «Про соціальний захист дітей війни» має вищу юридичну силу в порівнянні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530. Отже, відповідач не правомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст.6 зазначеного Закону.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.
Керуючись ст.ст. 183-2, 195, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Рокитнянському районі Київської області - залишити без задоволення.
Постанову Рокитнянського районного суду Київської області від 04 липня 2011 року - залишити без змін.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В.Е.Мацедонська
Судді Т.М.Грищенко
І.О.Лічевецький
.
Головуючий суддя Мацедонська В.Е.
Судді: Лічевецький І.О.
Лічевецький І.О.