ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
04 листопада 2013 року 15:37 № 826/15873/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., при секретарі Грабовському В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Магістр-Буд»
до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві
провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.04.2013р.,
за участю:
предстваника позивача - Сергієнко В.Г.
представника відповідача - Кириленко М.Є.
На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 4 листопада 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Магістр-Буд» (далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.04.2013р. №0001322250 та №0001332250.
В обґрунтування позовних вимог позивач пояснив, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті відповідачем протиправно та з порушення норм законодавства.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.
Відповідач проти заявленого позову заперечив, посилаючись на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем правомірно та з врахування всіх обставин.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Магістр-Буд», 12.04.2013р. складено акт №1716/2240/33494978 про результати документальної невиїзної перевірки з питань фінансово-господарських взаємовідносин з Приватним підприємством «Фірма Володар» (код ЄДРПОУ 31988783) за період діяльності з 01.07.2011р. по 31.08.2011р. (далі по тексту - Акт перевірки).
Актом перевірки встановлено порушення п.185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України позивачем занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за період липень 2011 року у розмірі 116 192,60грн.; ст. 134, п. пп. 138.1.1 п. 138.1, п.138.2, 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на прибуток на загальну суму 133 621,49грн., в тому числі за 3 квартал 2011 року 133 621,49грн.
На підставі встановлених порушень відповідачем 19.04.2013р. прийняті податкові повідомлення - рішення №0001322250, яким за порушення п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) в розмірі 145 240,75грн., в тому числі основний платіж - 116 192,60грн. та штрафні (фінансові) санкції - 29 048,15грн. та №0001332250, яким за порушення ст. 134, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 133 621,49грн., в тому числі основний платіж - 133 621,49грн.
Позивач оскаржив вищевказані податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку.
За результатами адміністративного оскарження відповідачем залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 19.04.2013р. №0001322250 та №0001332250, а скаргу без задоволення.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом встановлено, що в перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Фірма Володар» (ЄДРПОУ 31988783) по яким задекларував податковий кредит та сформував валові витрати.
В ході перевірки встановлено, що між позивачем (Підрядник) та ТОВ «Фірма Володар» (Субпідрядник) укладено договір №10/11 від 01.07.2011р., відповідно до умов якого Субпідрядник зобов'язується виконати за замовленням Підрядника роботу, зазначену в п.1.2 даного Договору, а Підрядник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно п.1.2 Договору Субпідрядник бере на себе зобов'язання виконати будівельно-монтажні роботи «Перша черга будівництва комплексу артезіанського водопостачання ж/м Осокорки-Північні та водопроводної магістралі по проспекту Петра Григоренка у Дарницькому районі» у відповідності з затвердженою проектно-кошторисною документацією.
ПП «Фірма Володар» на виконання своїх зобов'язань були оформлені податкові накладні, акти та видаткові накладні за липень 2011 року.
До ДПІ у Дарницькому районі м. Києва надійшов акт від 31.01.2012р. № 72/23- 1/31988783.
До управління податкового контролю надійшла постанова про призначення виїзної документальної перевірки ПП «Фірма Володар» від 10.01.2012р старшого слідчого СВ ПМ ДНІ у Шевченківському районі м. Києва підполковник податкової міліції Братко Т.О., в рамках кримінальної справи №80-0263. На підставі наказу Д1II у Вишгородському районі від 27.01.2012 №86 та направлення від 27.01.2012 №56 було здійснено виїзд за юридичною адресою ПП «Фірма Володар» 7300, м. Вишгород, «Карат» промисловий майданчик №5-А, №1. Фактично підприємство за вказаною адресою не знаходиться, що зафіксовано актом про незнаходження від 27.01.2012 №71/23-1.
Від ВПМ ДПІ у Вишгородському районі надійшла службова записка від 30.09.2011 №519/15-240, в якій зазначено наступне. Відповідно висновку щодо наявності ознак «фіктивності» та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності Встановлено, що: ПП «Фірма «Володар» за юридичною адресою не знаходиться, фактична адреса невідома. На підприємстві відсутні будь-які основні засоби та виробничі потужності. Найманих працівників немає, директор, бухгалтер та засновник в одній особі є громадянкою Росії та на території України відсутня. Вказані факти свідчать про неможливість факту реального здійснення господарської діяльності. Висновок експерта № 617 від 28.09.2011р. начальника СТКЗР Білоцерківського МВ НДЕКЦ при ГУ МВС України в Київській обл.. майор міліції Майданік Андрій Васильович, який мас вищу юридичну освіту, кваліфікацію судового експерта з правом проведення почеркознавчої експертизи, стаж експертної роботи з 2003р., на підставі постанови від 27.09.2011р. винесеної старшим слідчим ВПМ ДПА в Київській обл.. Медвідь В.А., у кримінальній справі №05-8685, провів судово-почеркознавчу експертизу, встановлено що: підпис від директора ПП «Фірма Володар» гр. ОСОБА_1., в договорі № 134 про визнання електронних документів від 29.04.11р. укладеному між ПП «Фірма Володар» та ДПІ у Вишгородському районі, виконаний не громадянкою ОСОБА_1, а іншою особою.
Згідно пояснення від 14.12.2011р громадянка Російської федерації ОСОБА_1 рік народження 23.08.1968, яка згідно офіційної реєстраційної документації значиться керівником та головним бухгалтером ПП «Фірма Володар» пояснила, що в серпні- вересні 2010р. вона погодилась на прохання її знайомого ОСОБА_2 виїхати у м. Київ, де вона взяла участь у реєстрації ПП «Фірма Володар» без мети займатися фінансово-господарською діяльністю. Як пояснила ОСОБА_1., вона у м. Києві підписала статутні документи, проте ніякого майна та грошових коштів до статутного фонду ПП «Фірма Володар» не вносила; окрім цього вона взяла участь у відкритті розрахункового рахунка в банківській установі, проте в подальшому ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності цього підприємства вона не мала та будь-яких документів цього підприємства вона не складала та не підписувала.
Крім того проти ПП «Фірма Володар» порушено кримінальну справу від 10.01.2012р за ознаками складу злочину передбаченого ч.2 ст.205 КК України.
Господарські операції між ПП «Фірма Володар» (код за ЄДРПОУ 31988783) та контрагентами - постачальниками та покупцями не підтверджуються виходячи з врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.
Отже, за результатами перевірки встановлено, що ПП «Фірма Володар» відображені в податковій звітності взаємовідносини з вищезазначеними суб'єктами господарювання без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків.
Враховуючи те, що у ПП «Фірма Володар», відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, згідно до частини 1. 5 ст. 203, н. 1,2 ст. 215. ст. 228 Цивільного кодексу України, угоди укладені ПП «Фірма Володар».
Відповідно до ст. 639 ч. 1 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Аналізуючи фінансово-господарську діяльність ТОВ «Магістр-Буд» ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС та враховуючи вищевикладене, встановлено, що фактично придбання послуг ТОВ «Магістр-Буд»- у IIIІ «Фірма «Володар», не здійснювалося, а здійснювалося лише оформлення.
Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.95 р. № 88. «Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення».
Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів».
Конституцією України. Законом України «Про систему оподаткування» передбачений обов'язок зі сплати податків, зборів, обов'язкових платежів.
Відповідно до ст. 67 Конституції України - «кожен повинен платити податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом». Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.
Відповідно до п.3.4. Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПС України від 30.05.1997 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.06.2005р. за № 702/10982 (із змінами та доповненнями), платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник фізична особа, в інших випадках (особа, яка визначена як платник податку на додану вартість, крім фізичних осіб) підписами відповідальних посадових осіб (керівника, головного бухгалтера) та печаткою, а в разі подання декларації в електронній формі електронним підписом осіб (які підписують декларацію), зареєстрованим у порядку, визначеному законодавством. Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст..2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, де це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99р. №996-Х1У (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено доку мент: зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Внаслідок протиправних дій з боку ТОВ «Магістр-Буд» з метою несплати податків була спричинена шкода державному бюджету України.
Таким чином, взаєморозрахунки між ТОВ «Магістр-Буд» та ПП «Фірма Володар», здійснено з метою суперечною соціально-економічним інтересам нашої держави і суспільства.
Про наявність умислу ТОВ «Магістр-Буд» діяти всупереч інтересам держави свідчить той факт, що ними всупереч вимогам закону виписувалися податкові накладні за якими ТОВ «Магістр-Буд» безпідставно збільшував суму податкового кредиту з ПДВ при тому, що ПП «Фірма Володар» було заздалегідь відомо про протизаконність вказаних дій, оскільки він не мав наміру перераховувати до бюджету суми податку на додану вартість на яку ПП «Фірма Володар» збільшувало податковий кредит з ПДВ та відповідно занижено податок на додану вартість.
Відповідно до ст.8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-ХІУ (із змінами та доповненнями), відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.
За пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704. «Первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.
Згідно з п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну
Відповідно до п. 201.6 статті 206 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом. Наявність належним чином виписаної податкової накладної є підставою для включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість у зв'язку з придбанням товарів (послуг).
Згідно з п. 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до п.2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Згідно з п.1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно із ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин. повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину. має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Правочини з продажу та придбання товарів (робіт/послуг) укладені між ТОВ «Магістр- Буд» та ПП «Фірма Володар» суперечать положенням Цивільного кодексу України, іншим нормативно-правовим актам, а також моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203 Цивільного Кодексу України), вчинені особою, що не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України), та не спрямовані на реальне настання правових наслідків (ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України), також порушують публічний порядок (ст. 228 Цивільного кодексу України), а отже є нікчемними.
Згідно із частиною 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.
В даному випадку відповідна мета присутня в діях ТОВ «Магістр-Буд» і направлена на приховування під оподаткування прибутків та доходів.
Створення і реєстрація сторонньою особою на особу, що не займалася господарською чи іншою діяльністю підприємства, юридичної особи, на яку законодавством покладені конкретні обов'язки у сфері оподаткування, є підставою вважати, що стороння особа вчиняла вказані дії умисно з тим, щоб не здійснювати господарську діяльність і приховувати прибутки, одержані на підставі угод з іншими суб'єктами підприємництва.
Тому господарські відносини, які були здійснені від імені підприємств ТОВ «Магістр- Буд» предметом яких є одержання доходів, слід розцінювати як такі, що укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.
Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Відповідно до ст. 208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання - зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочинну є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України.
Таким чином, правочини не відповідають моральним засадам суспільства, оскільки дії сторін спрямовані не на реальне виконання умов договорів, а на настання наслідків у вигляді несплати податків до бюджету, відповідно така мета в свою чергу, є завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 червня 2007 року положення статей 207 и 208 Господарського Кодексу України слід застосовувати з врахуванням того що договір, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України передбачено, що об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу.
Згідно п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України суми податку, що підлягають сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту чого звітного (податкового) періоду.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). Таким чином, по даним господарським операціям встановлено завищення підприємством ТОВ «Кабель-Інвест» податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 122400,00 грн., в т.ч. по періодам: серпень 2011 року - 64960,00 грн.; вересень 2011 року 57440,00 грн.
Відповідно п. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.
Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.
Згідно п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Згідно з позицією Вищого адміністративного суду України будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактично здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Отже, як вбачається з руху коштів ПП «Фірма Володар», які долучені до матеріалів справи, ним створено видимість фінансово-господарських відносин з ТОВ «Магістр-Буд», що призвело до незаконного збільшення у останнього валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.
В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції.
При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.
Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.
Проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, суд вважає правомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки.
Допустимих доказів, які б спростовували викладенні в Акті перевірки висновки контролюючого (податкового) органу - позивачем до суду надано не було.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку суду відповідач виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 18.12.2012р. №0011062230 та №0011072230, а тому адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Магістр-Буд» вважається таким, що не підлягає задоволенню.
Оскільки судове рішення ухвалене на користь суб'єкта владних повноважень, судові витрати, відповідно з частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
В задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю «Магістр-Буд» відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Повний текст постанови виготовлений 11.11.2013р.
Суддя В.В. Амельохін