"27" грудня 2006 р.
11:00
Справа № 15/482/06
м. Миколаїв
За позовом: Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва
/54030, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 24/
До відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю
торгово-промислова компанія “Юв-Інвест».
/54055, м. Миколаїв, вул. Чкалова, 78, кв.27/
про: стягнення з відповідача боргу у сумі 2 092, 99 грн. (а.с.35)
Суддя Васильєва Л.І.
Секретар судового засідання Дьяченко Т.В.
Представники:
Від позивача: Чаричанський П.О., довіреність від 02.03.2006р.
Від відповідача: Коган Т.Е., директор.
Позивач звернувся з позовом до господарського суду про стягнення з відповідача штрафної санкції в сумі 2 092, 99 грн. обґрунтовуючи свої вимоги наявністю податкового повідомлення-рішення від 26.01.2005 року № 0000282303/0/325 про застосування штрафних санкцій за порушення Закону України “Про реєстратори розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», рішення про застосування штрафної санкції від 26.01.2005 року № 00002723030/0 за порушення Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», які у встановленому порядку відповідачем не оскаржені, тобто є чинними, а застосована штрафна санкція не сплачена.
Відповідач проти позову заперечує і вважає, що він задоволенню не підлягає з тих підстав, що позивач, приймаючі рішення про застосування штрафної санкції від 26.01.2005 року № 00002723030/0 у сумі 1700 грн. вийшов за межі своїх повноважень, оскільки право на проведення перевірок щодо дотримання вимог Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», прийняття рішень про застосування штрафних санкцій, звернення з позовом про стягнення цих санкцій належить Департаменту з питань адміністрування акцизного збору та контролю за виробництвом і обігом підакцизних товарів(а.с.19-23), позивач пропустив строк позовної давності для стягнення суми штрафів. При цьому, відповідач не оспорив наявність фактів порушень ним вимог пунктів 9,11,13 статті 3 Закону України “Про реєстратори розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», і Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»(здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами без наявності ліцензії).
Розглянувши надані докази, заслухавши доводи сторін у судовому засіданні - суд
21.01.2005 року позивач здійснив перевірку відповідача щодо дотримання ним вимог Закону України “Про реєстратори розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», про що склав акт № 14031341/2302 (а.с.14-15).
За результатами перевірки позивач направив відповідачу податкове повідомлення - рішення від 26.01.2005 року № 0000282303/0/325 про застосування штрафних санкцій у сумі 430,75 грн. за порушення Закону України “Про реєстратори розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (а.с.16) і рішення про застосування штрафної санкції в сумі 1700 грн. від 26.01.2005 року № 00002723030/0 за порушення Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»(а.с.17). Оскільки відповідач не сплатив суми штрафу у добровільному порядку, позивач просить стягнути їх у судовому порядку.
Позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного:
як свідчить акт перевірки від 21.01.2005 року (а.с.14-15), відповідачем допущено порушення пунктів 9,11,13 статті 3 Закону України “Про реєстратори розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме : не забезпечено зберігання фіскальних звітних чеків, порушено режим попереднього програмування найменування товарів, не забезпечена відповідність готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті.
Відповідач заперечень і доказів щодо відсутності встановлених правопорушень не надав.
Відповідальність за ці порушення передбачена пунктами 4,6 статті 17, статтею 22 Закону України “Про реєстратори розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», штрафна санкція позивачем правомірно визначена в сумі 430,75 грн.
Разом з тим, слід зазначити, що штрафні санкції по податковому повідомленню-рішенню від 26.01.2005 року № 0000282303/0/325 застосовані за порушення вимог Закону України “Про реєстратори розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», який не є законом про оподаткування, а застосовані штрафні санкції не є штрафними санкціями у розумінні пункту 1.5. статті 1 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Отже, у позивача відсутнє право згідно статті 6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» направляти відповідачу податкове повідомлення-рішення з визначенням суми штрафу сумою податкового зобов'язання і застосуванням правових наслідків щодо несвоєчасної сплати штрафу (податкової застави, тощо).
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пункт 2 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні» надає право податковому органу перевіряти наявність у суб'єкта підприємницької діяльності ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону.
Отже, перевірка позивачем наявності у відповідача ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами і відображення в акті перевірки від 21.01.2005 року факту відсутності ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами є правомірною.
Разом з тим, суд погоджується з доводами відповідача щодо відсутності у позивача права на прийняття рішення про застосування штрафної санкції в сумі 1700 грн. за порушення Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».
Стаття 17 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» передбачає, що рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються органом, який видав ліцензію на право торгівлі тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законами України.
У відповідності з пунктом 3.16 Положення про Департамент з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації України, затвердженого Наказом ДПА України 21.08.2001 р. N 331 саме Департамент з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації України та його регіональні підрозділи є органами, які видають ліцензію на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами.
Пункт 2 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні» зобов'язує податковий орган при виявленні порушення щодо ліцензування чи патентування передати матеріали про виявлені порушення органу, який видає ці ліцензії чи патенти.
В порушення вказаних вище норм законів позивач самостійно прийняв рішення про застосування штрафної санкції за порушення Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами без наявності ліцензії).
Пункт 3.37. Положення про Департамент з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації України надає право звертатись до суду з позовами про стягнення з суб'єктів підприємницької діяльності фінансових санкцій у вигляді штрафів за порушення вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів саме департаменту та його територіальним органам, а не податковій інспекції(позивачу).
Отже, рішення про стягнення з відповідача 1700 грн. прийняте позивачем з перевищенням його повноважень і не може породжувати таких наслідків як стягнення цього штрафу з відповідача.
З 1 січня 2004 року набрав чинності Господарський кодекс України.
Відповідно до ст. 238 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Отже, штрафні санкції, передбачені Законом України “Про реєстратори розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Законом України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», є адміністративно-господарськими санкціями.
Згідно ст. 250 ГК України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом
У відповідності за статтею 25 Закону України “Про реєстратори розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суми фінансових санкцій, які визначені статтями 17-24 цього Закону, підлягають перерахуванню суб'єктами підприємницької діяльності до Державного бюджету України в десятиденний термін з дня прийняття органами державної податкової служби України рішення про застосування таких фінансових санкцій.
Частиною Законом України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» встановлено, що штрафні санкції за порушення вимог цього Закону застосовуються шляхом прийняття органами виконавчої влади відповідних рішень.
Отже, податкове повідомлення-рішення і рішення про застосування фінансових санкцій(а.а.16-17) прийнято у межах строків, передбачених ст. 250 Господарського Кодексу України.
Згідно ч. 1 ст. 223 Господарського Кодексу України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного Кодексу України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). В даному випадку застосовувався штраф як адміністративно-господарська санкція за порушення правил господарювання, визначення поняття якої наведено у ч. 1 ст. 241 Господарського Кодексу України - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.
Таким чином, строк позовної давності у даному випадку слід обчислювати, з урахуванням вищезазначених законодавчих норм, з 10.02.2005 року по 10.02. 2006р. Однак, позов заявлений 27.10.2006р., тобто із пропуском строку позовної давності.
Відповідно до ст. 267 цього Кодексу, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
За таких обставин в задоволенні позову необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 87, 94, 160, 162-163, 167, 254, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, - суд
В задоволенні позову відмовити.
Постанова у відповідності зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.
Сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову повністю або частково у порядку і строки встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Виконавчий лист у відповідності зі ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України видається за заявою позивача після набрання законної сили рішенням господарського суду.
Суддя
Л.I.Васильєва