Справа № 656/660/13-ц
Номер провадження 2/656/169/13
11.10.2013
04 листопада 2013 року Іванівський районний суд Херсонської області
в складі:
головуючого судді Крисанової В.І.
за участі:
секретаря судового засідання Кидрук О.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Іванівка, Херсонської області
цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору оренди землі,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до приватного підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору оренди землі, у якому посилається на те, що 27 листопада 2002 року, на підставі розпорядження Іванівської райдержадміністрації від 05 листопада 2002 року № 674 їй передана у приватну власність земельна ділянка, площею 8,66 га в межах згідно плану, у 2008 році між нею та відповідачкою укладено договір оренди земельної ділянки (далі - договір) строком на 10 років, відповідно до п. 9 якого відповідач зобов'язався виплачувати орендну плату у розмірі 1 716,76 грн. Протягом дії договору відповідач систематично не вносив орендної плати у зазначеній в договорі грошовій формі, а орендна плата виплачувалась у натуральній формі та у розмірі, суттєво меншому, ніж передбачено договором оренди, чим грубо порушила умови договору. Починаючи з липня по серпень 2013 року вона неодноразово зверталася до відповідачки із заявами про дострокове розірвання договору оренди землі у зв'язку з порушенням нею строків виплати орендної плати та самовільного зменшення її розміру, однак відповідачка їй відмовила. В кінці серпня 2013 року відповідачка приїхала та надала їй лист з кількома рядками для підпису уточнивши при цьому, що після підписання розірве договір оренди. Вона підписалася під цими рядками не зрозумівши їх зміст, а нещодавно зі слів односельчан дізналася, що відповідачка уклала договір суборенди щодо земельної ділянки з іншим підприємцем і в цьому договорі начебто вказано, що орендар має право з невідомих їй підстав продати земельну ділянку, яка належить їй на праві приватної власності. Просить суд розірвати договір оренди земельної ділянки.
В судовому засіданні позивачка (орендодавець) ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 підтримали свої вимоги, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві та доповнили їх тим, що відповідачка сплачувала орендну плату в розмірі, встановленому договором - 2 % річних від грошової оцінки земельної ділянки, в натуральній формі - зерном без документального оформлення, шляхом завозу зерна автомобілем на 2-3 осіб. Під час дії договору, в 2011 році податок на землю та грошова оцінка земельної ділянки збільшились, в Указі Президента України № 725/2008 від 19 серпня 2008 року «Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)» вказано, що розмір орендної плати не повинен бути нижчім 3 % грошової оцінки земельної ділянки. Тому вважає, що з 2008 року відповідач виплачував їй орендну плату в меншому розмірі - 2 % річних від грошової оцінки земельної ділянки, а необхідно в розмірі 3 %. Відповідно до п.13 договору орендна плата повинна переглядатись один раз у два роки, але не переглядалась, про перегляд орендної плати вона зверталась в усній формі до представника відповідачки, але отримала негативну відповідь. Згодна на продовження орендних відносин за умови збільшення розміру орендної плати до 3 % річних.
Представник відповідачки (орендаря) ОСОБА_4 позовні вимоги не визнав, проти заявленого позову заперечував, посилаючись на те, що позивачці орендна плата виплачена в розмірі, передбаченому договором - 2 % річних від грошової оцінки земельної ділянки, з урахуванням індексації, в натуральній формі. Відповідачка не має заборгованості перед позивачкою по орендній платі, що підтверджено довідкою податкової інспекції від 30 жовтня 2013 року відповідно до якої, за відповідачкою не рахується заборгованості з податків та обов'язкових платежів. Посилання позивача на те, що земельна ділянка була передана в суборенду іншому підприємству не підтверджені доказами, зокрема, договором суборенди. Підстав для розірвання договору, на які посилається позивачка, відсутні. Просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити.
З'ясувавши правовідносини між сторонами та обставини справи, суд дійшов висновку про те, позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 на підставі державного акту на право приватної власності на землю Серії І-ХС № 017699 належить земельна ділянка, площею 8,66 га, розташована на території Новомиколаївської сільської ради Іванівського району Херсонської області. (а.с.7); у 2008 році ОСОБА_1 та відповідачка уклали договір оренди земельної ділянки строком на 10 років, який зареєстрований в Іванівському відділенні Херсонської регіональної філії ДЗК (а.с.5-6); згідно висновку відділу земельних ресурсів в Іванівському районі від 20 червня 2008 року договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_1 та відповідачкою відповідає вимогам законодавства та підлягає державній реєстрації (а.с.9); в 2008 році складено акт про встановлення меж земельної ділянки в натурі, який підписали землевпорядник Новомиколаївської сільської ради, орендодавець та орендар (а.с.7); позивачка та відповідачка в присутності представника Новомиколаївської сільської ради склали акт про передачу та прийом земельної ділянки в натурі (а.с.10); згідно свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії ВОО № 044188 ОСОБА_2 включена до держаного реєстру підприємців з 23 січня 2004 року (а.с.35); відповідно до довідки Іванівського відділення Генічеської РДПІ ГУ Міндоходів у Херсонській області від 30 жовтня 2013 року ОСОБА_2 не має заборгованості зі сплати податків, зборів та обов'язкових платежів (а.с.30); згідно довідки Новомиколаївської сільської ради Іванівського району Херсонської області від 04 листопада 2013 року відповідачка використовує земельну ділянку загальною площею 8,66 га, що належить ОСОБА_1, на підставі договору оренди землі, зареєстрованого у Іванівському відділенні Херсонської регіональної філії ДЗК (а.с.31).
Відповідно до ст. 21 Закону України "Про оренду землі" № 161-ХІУ від 06 жовтня 1998 року з наступними змінами і доповненнями (далі-Закону №161-Х1У) орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України (2755-17). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Статтею 22 Закону №161-Х1У встановлено, що орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, справляється виключно у грошовій формі. Орендна плата за земельні частки (паї) встановлюється, як правило, у грошовій формі. За добровільним рішенням власника земельної частки (паю) орендна плата за земельні частки (паї) може встановлюватися у натуральній формі. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.
Зміна орендної плати передбачена ст. 23 Закону №161-Х1У відповідно до якої орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін. Орендар має право вимагати відповідного зменшення орендної плати в разі, якщо стан орендованої земельної ділянки погіршився не з його вини.
Згідно п. 9 договору сторони домовились про те, що орендну плату орендар буде вносити у грошовій або натуральній формі в розмірі 2% від грошової оцінки земельної ділянки, що становить 1 716,76 грн. на рік - сільськогосподарською продукцією за її собівартістю, але не вище державних закупівельних цін рослинницькою продукцією, яка вирощується орендарем. Номенклатура, кількість та вартість продукції, що поставляється орендарем орендодавцю у рахунок орендної плати, зазначається в окремій угоді, яка щорічно до початку чергового року оренди укладається між орендодавцем та орендарем і є додатком до цього договору.
Згідно п. 11 договору орендна плата вноситься щорічно у такі строки: з 1 жовтня по 30 листопада.
Пунктом 13 договору сторони узгодили, що розмір орендної плати переглядається один раз на два роки у разі зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції.
Пунктом 36 договору сторони передбачили зміну умов договору в письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір вирішується в судовому порядку.
Відповідно до п. 38 Договору дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення чи пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.
Згідно п. 39 Договору розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається за умови невиплати орендної плати в повному розмірі у встановлений договором термін.
Статтею 32 Закону №161-Х1 встановлено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України ( 2768-14 ) та іншими законами України.
Статтею 24 Закону №161-Х1 встановлено, орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
У відповідності до ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд вважає, що в судовому засіданні позивачка (орендодавець) не довела ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, зокрема, систематичне невнесення орендарем орендної плати в розмірі та у формі, передбаченому договором.
Посилаючись на систематичне невнесення орендарем орендної плати позивачка (орендодавець) виходила не з розміру орендної плати, встановленої договором - 2 % річних від грошової оцінки земельної ділянки, а 3 % річних, які договором не встановлені; не з форми виплати орендної плати, встановленої договором - натуральної (сільськогосподарська продукція), а грошової, яка договором не встановлена.
Обставини, на які посилається позивачка (орендодавець) є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, так як договором між сторонами встановлено, що розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.
Оскільки договором передбачена орендна плата в розмірі 2 % річних від грошової оцінки земельної ділянки, у натуральній формі - сільськогосподарською продукцією, орендарем, вказані умови договору виконані, то підстав для розірвання договору внаслідок невиконання орендарем 24 Закону №161-Х1 по сплаті орендної плати, суд не встановив.
Що стосується пояснень позивачки (орендодавця) в тій їх частині, що вона в усній формі зверталась до представника орендаря про зміну умов договору в частині орендної плати, то суд їх до уваги не приймає, так як зміна умов договору виходить за межі предмета позову.
Керуючись ст.ст. 6, 11, 16, 526, 626 ЦК України, п. «д» ч.1 ст.141 ЗК України, ст. 1, ст. 2, ч.1 ст. 6, ст. 13, ст. 15, ч. 1 ст. 20, ч.1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі», п.9, п.11, п.38, п.39 Договору оренди земельної ділянки від 2008 року, ст.ст.11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору оренди землі відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Херсонської області через Іванівський районний суд Херсонської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складання в повному обсязі.
Суддя:
ОСОБА_5