Справа № 2-119/12
11 листопада 2013 року м. Луганськ
Жовтневий районний суд міста Луганська
у складі:
головуючого судді Дідоренко А.Е.,
при секретарі Болотовій І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Луганська цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 Луганської державної нотаріальної контори, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову, ОСОБА_8, про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом частково недійсним, визнання права власності, визнання договору купівлі - продажу недійсним, -
22.07.2008 року позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до суду з зазначеним позовом , котрий в подальшому був уточнений, на обґрунтування якого вказали, що вони є рідними дітьми ОСОБА_9, яка померла 12.03.1982 року. Після її смерті відкрилася спадщина у вигляді домоволодіння за адресою: м. Луганськ, вул. Волгоградська, 75. Вони фактично прийняли спадщину, постійно проживаючи разом зі спадкодавцем у спадковому домоволодінні. Відповідач ОСОБА_5 на момент смерті ОСОБА_9 за вказаною адресою не проживала, однак, коли звернулася до нотконтори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, надала довідки, які містили неправдиві відомості про її проживання в спадковому будинку, внаслідок чого на її ім»я ОСОБА_7 Луганською держнотконторою було видано свідоцтва про право на спадщину за законом від 05.12.2005 року. Оскільки вказане свідоцтво, на думку позивачів, було видано на підставі неправдивих документів, його слід визнати недійсним в частині визначення кола спадкоємців та розподілу часток спадщини між ними. В подальшому 22.04.2008 року ОСОБА_5 уклала з ОСОБА_6 договір купівлі-продажу спірного домоволодіння, який, як вказують позивачі у своєму позові, також слід визнати недійсним у повному обсязі. Посилаючись на положення ст. 215 ч. 3, 216, 658, 1261, 1268, 1270, 1296, 1301 ЦК України, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 просять суд ухвалити рішення, яким визнати свідоцтво про право на спадщину за законом від 05.12.2005 року / спадкова справа №628, відкрита 05.12.2005 року/ частково недійсним в частині визначення кола спадкоємців та розподілу часток між ними; визнати за ними право власності на ? частку домоволодіння за адресою: м. Луганськ, вул. Волгоградська, 75, за кожним в порядку спадкування за законом після смерті їх матері - ОСОБА_9; визнати недійсним договір купівлі - продажу житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: м. Луганськ, вул. Волгоградська, 75, від 22.04.2008 року, що був укладений між ОСОБА_5 як продавцем та ОСОБА_6 як покупцем.
Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3, представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_10 / а. с. 236 - копія довіреності/ у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, надали суду пояснення, аналогічні позову.
Представник відповідача ОСОБА_5 ОСОБА_11 /а. с. 237 - копія довіреності/ позовні вимоги не визнала, вважаючи їх необґрунтованими, пояснила, що позивачі пропустили строк позовної давності.
Представник відповідача ОСОБА_6 ОСОБА_12 /а. с. 227 - копія довіреності/ позовні вимоги не визнала, зазначивши, що ОСОБА_6 є добросовісним набувачем спірного домоволодіння.
Від відповідача ОСОБА_7 Луганської державної нотаріальної контори до початку судового засідання надійшла заява з проханням розглянути справу за відсутності їх представника, ухвалити рішення на розсуд суду / а. с. 106, 129, 238/.
Суд, вислухавши пояснення позивачів, представника позивача, представників відповідачів, дослідивши матеріали справи, допитавши свідків, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, які не заборонені законом. Право власності визнається таким, що виникло правомірно, якщо інше прямо не вбачається з закону чи незаконність придбання права власності не встановлена судом.
Судом встановлено наступне.
Згідно правовстановлюючих документів / а. с. 71 - довідка МКП БТІ» від 05.12.2005 року №1034824-4952, а. с. 72 - Витяг з Єдиного реєстру заборон відчуження об»єктів нерухомого майна, а. с. 73 - витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно від 01.12.2005 року №9126086/, домоволодіння за адресою: м. Луганськ, вул. Волгоградська, 75, належало на праві спільної часткової власності ОСОБА_13 та ОСОБА_9 по ? частині.
12.03.1982 року ОСОБА_9 померла / а. с. 7- копія свідоцтва про смерть/.
05.12.2005 року до ОСОБА_7 Луганської державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_9 звернулася її донька, ОСОБА_5, посилаючись на те, що вона фактично прийняла спадщину, постійно проживаючи разом з ОСОБА_9 на момент відкриття спадщини.
До заяви було додано довідки виконкому Луганської міської ради №01-14/1291 від 11.11.2005 року /а. с. 75/ про те, що на момент смерті 03.06.1964 року ОСОБА_13 та протягом шести місяців після його смерті за адресою: м. Луганськ, вул. Волгоградська, 75, проживали та були зареєстровані його дружина, ОСОБА_9 та донька, ОСОБА_14, та №01-14/1292 від 11.11.2005 року / а. с. 76/ про те, що на момент смерті 12.03.1982 року ОСОБА_9 та протягом шести місяців після її смерті за адресою: м. Луганськ, вул. Волгоградська, 75, проживала та була зареєстрована її донька, ОСОБА_5. ОСОБА_14 в нотаріальному порядку відмовилася від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_13 на користь ОСОБА_9 / а. с. 69 - копія заяви до 3-ї Луганської держнотконтори/.
Згідно листа виконавчого комітету Жовтневої районної у м. Луганську ради від 22.07.2009 року №01-14/1243 / а. с. 102/ довідки №01-14/1291 від 11.11.2005 року та №01-14/1292 від 11.11.2005 року були видані на підставі довідок голови вуличного комітету ОСОБА_15
05.12.2005 року ОСОБА_7 Луганською державною нотаріальною конторою було видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті 12.03.1982 року ОСОБА_9 на домоволодіння за адресою: м. Луганськ, вул. Волгоградська, 75, на ім»я її доньки ОСОБА_5, реєстровий номер 2-1174, спадкова справа № 628 / а. с. 74/.
Згідно довідок МКП БТІ м. Луганська від 02.10.2008 року №15/43-3779 / а. с. 41а/, від 18.11.2008 року №15/43-4520 / а. с. 41б/ станом на момент їх видачі житловий будинок за адресою: м. Луганськ, вул. Волгоградська, 75, був зареєстрований за ОСОБА_6 на підставі договору купівлі - продажу, що був посвідчений приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_16 22.04.2008 року, реєстровий номер 2634.
З зазначеного договору купівлі - продажу житлового будинку за адресою: м. Луганськ, вул. Волгоградська, 75, що був посвідчений приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_16 22.04.2008 року, реєстровий номер 2634 /а. с. 78 - 79/, вбачається, що відчужувачем вказаного нерухомого майна виступила ОСОБА_5. Будинок було продано за 242880 грн.
Згідно нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_5 від 22.04.2008 року/ а. с. 87/ ОСОБА_6 здійснила повний розрахунок за куплений у неї житловий будинок за адресою: м. Луганськ, вул. Волгоградська, 75, у загальному розмірі 242880 грн.
Як вбачається з відповідних актів громадянського стану, ОСОБА_9 була матір»ю ОСОБА_1 /ОСОБА_13/ ОСОБА_17 / а. с. 10 - копія свідоцтва про народження, а. с. 11 - копія свідоцтва про шлюб/, ОСОБА_2 / а. с. 14 - копія свідоцтва про народження/, ОСОБА_4 / а. с. 17 зворот - копія свідоцтва про народження/, ОСОБА_3 / ОСОБА_4/ ОСОБА_18 / а. с. 20 - копія свідоцтва про народження, копія свідоцтва про укладення шлюбу/,
З акту обстеження житлових умов від 21.06.1983 року, який було складено комісією ЖЕКу / а. с. 59/, вбачається, що за адресою: м. Луганськ, вул. Волгоградська, 75, проживали ОСОБА_2, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_4, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_1, ОСОБА_24, ОСОБА_25. Згідно висновку комісії вказана родина потребувала поліпшення житлових умов.
Факт реєстрації зазначених осіб за адресою: м. Луганськ, вул. Волгоградська, 75, на момент складання вищевказаного акту підтверджений довідкою - витягом з домової книги про склад сім»ї та прописку / а. с. 61/.
02.06.2008 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 звернулися до П»ятої Луганської державної нотаріальної контори з заявами про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті їх матері ОСОБА_9, посилаючись на те, що вони фактично прийняли спадщину, постійно проживаючи разом з ОСОБА_9 на момент відкриття спадщини / а. с. 8, 12, 15, 18/.
19.06.2008 року завідуючою П»ятої Луганської держнотконтори у листі № 1730/217 / а. с. 21/ було роз»яснено ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_4, що для оформлення прийняття спадщини після смерті 12.03.1982 року ОСОБА_9 їм необхідно надати відповідний пакет документів. У разі відсутності будь - якого документу з наведеного переліку їм було запропоновано звернутися до суду.
Свідки ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_20, будучи попереджені про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих пояснень та відмову від дачі пояснень, в судовому засіданні підтвердили, що на момент смерті матері позивачів та відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_9 разом з нею за адресою: м. Луганськ, вул. Волгоградська, 75, проживали позивачі. Відповідач ОСОБА_5 проживала в м. Суходольську Красно донського району. Її на похорон матері викликали позивачі. Між позивачами та ОСОБА_5 була домовленість про продаж будинку матері та розподіл коштів у рівних частках. Однак, як свідкам стало відомо зі слів позивачів, ОСОБА_5 таємно оформила на себе право власності на цей будинок та продала його, не сплативши позивачам їх частку у спадковому майні, через що вони були змушені звертатися до суду з цим позовом.
Згідно зі ст. 529 ЦК України / в ред. 1963 р./ у першу чергу право на спадщину за законом мають діти спадкодавця, в тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до ст. 548 ЦК України / в ред. 1963 р./ для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець його прийняв. Прийнята спадщина визнається такою, що належить спадкоємцю, з часу відкриття спадщини.
Згідно зі ст. 549 ЦК України / в ред. 1963 р. / визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:
1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;
2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Відповідно до ст. 1280 ЦК України, якщо після спливу строку для прийняття спадщини і після розподілу її між спадкоємцями спадщину прийняли інші спадкоємці, вона підлягає перерозподілу між ними.
Такі спадкоємці мають право вимагати передання їм у натурі частини майна, яке збереглося, або сплати грошової компенсації.
Згідно зі ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша зацікавлена особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним / оспорюваний правочин/.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі - продажу одна сторона/ продавець/ передає або зобов'язується передати майно/ товар/ у власність іншої сторони/ покупцю/, а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно/ товар/ та сплатити за нього визначену грошову суму.
Відповідно до статті 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване в нього.
Пунктом 3 частини першої статті 388 ЦК України передбачено, що у разі придбання майна за відплатним договором в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадку, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Виходячи з наведеного, дослідивши усі надані суду докази у їх сукупності, перевіривши відповідність позовних вимог діючому законодавству України, суд дійшов висновку про доцільність відмови у задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, оскільки протягом розгляду справи не було надано суду жодного доказу на підтвердження того, що відповідач ОСОБА_6 є недобросовісним набувачем домоволодіння за адресою: м. Луганськ, вул. Волгоградська, 75, за договором купівлі - продажу від 22.04.2008 року, що був укладений між ОСОБА_5 як продавцем та ОСОБА_6 як покупцем.
Відповідно до пункту 10 частини третьої постанови пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» та частини п'ятої статті 12 ЦК добросовісність набувача презюмується, а права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захистові шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, встановленого статтями 215, 216 ЦК. Такий захист можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені статтею 388 ЦК, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача.
Таким чином, суд вважає, що позивачами невірно обрано спосіб захисту шляхом пред»явлення вимог до ОСОБА_6 про визнання недійсним договору купівлі - продажу від 22.04.2008 року, що був укладений між ОСОБА_5 як продавцем та ОСОБА_6 як добросовісним покупцем.
Що стосується позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в частині вимог про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом від 05.12.2005 року / спадкова справа №628, відкрита 05.12.2005 року/ частково недійсним в частині визначення кола спадкоємців та розподілу часток між ними; визнання за ними право власності на ? частку домоволодіння за адресою: м. Луганськ, вул. Волгоградська, 75, за кожним в порядку спадкування за законом після смерті їх матері - ОСОБА_9, - суд вважає за доцільне відмовити у їх задоволенні, оскільки в судовому засіданні було встановлено, що право власності на вказане нерухоме було набуто відповідачем ОСОБА_6 на відповідних правових підставах, задоволення цих вимог спричинило б порушення права власності останньої на це майно, яке закріплено у ст. 41 Конституції України.
Як вбачається зі змісту ст. 1280 ЦК України, спадкоємці, які прийняли спадщину після розподілу її між спадкоємцями, мають право вимагати передання їм у натурі частини майна, яке збереглося, або сплати грошової компенсації.
В даному випадку спадкове нерухоме майно вибуло з власності ОСОБА_5, тобто визнання недійсним свідоцтва про право на спадщини за законом, видане на її ім»я органами нотаріату не спричинятиме правових наслідків у вигляді перерозподілу спадщини, на чому наполягають позивачі.
Вимог про стягнення з відповідача ОСОБА_5 на користь позивачів грошової компенсації вартості їх часток у спадщині протягом розгляду цієї справи заявлено не було, тому суд не вбачає підстав для надання відповідної правової оцінки тій обставині, чи дійсно позивачі фактично вступили в управління або володіння спадковим майном, як того вимагала для прийняття спадщини ст. 549 ЦК України / в ред. 1963 р./, що діяла на момент відкриття спадщини.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 215, 216, 328,658, 1261, 1268, 1270, 1278, 1280, 1296, 1297, 1301 ЦК України, 528, 548, 549 ЦК України / в ред. 1963 р./, ст.ст. 10, 11, 27, 31, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 Луганської державної нотаріальної контори, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову, ОСОБА_8, про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом частково недійсним, визнання права власності, визнання договору купівлі - продажу недійсним, - відмовити через їх необґрунтованість.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги до апеляційного суду Луганської області через Жовтневий районний суд м. Луганська.