2/546/87/13
06 листопада 2013 року с-ще Решетилівка
Решетилівський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого-судді - Горулька О.М.
при секретарі - Гудзенко С.В.
з участю: представника позивача - ОСОБА_1,
відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Решетилівка справу за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання, -
27 грудня 2012 року позивач -ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» звернувся до суду із позовом, в якому просить стягти з відповідача заборгованість по оплаті за послуги з теплопостачання за період з 01 листопада 2008 року по 01 грудня 2012 року у розмірі 2866,96 грн., інфляційні втрати у розмірі 292,42 грн. та три відсотки річних на заборговану суму у розмірі 167,90 грн., а всього - 3327,28 грн.
В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що він є постачальником послуг з центрального опалення та гарячого водопостачання відповідачеві. Відповідач не виконує своїх обов'язків по оплаті наданих послуг і тому станом на 01 грудня 2012 року утворилася його заборгованість у вказаному вище розмірі.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов підтримала, просила його задовольнити, підтвердила обставини, викладені в позовній заяві і суду пояснила, що позивач є виробником та виконавцем послуг з теплопостачання, а відповідач - споживачем. Договір про надання послуг теплопостачання між позивачем та відповідачем не укладався, але між позивачем та відповідачем склалися фактичні правовідносини з приводу теплопостачання як між виконавцем цих послуг та споживачем. Отримуючи зазначені послуги, відповідач на протязі зазначеного періоду часу їх не оплачував. Послуги з теплопостачання надаються централізовано безпосередньо споживачам - власникам квартир, орендарям, квартиронаймачам. Договір між ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» та балансоутримувачем житлового будинку № 4 по вул. Островського в с-щі Решетилівка Полтавської області -ПП Решетилівський «Житлосервіс» про надання послуг теплопостачання не укладався. Відповідачеві щомісячно направлялися рахунки на оплату наданих послуг, але підтвердження цього вона надати не може. У липні 2013 року позивачем відповідачеві було направлено пропозицію про укладення договору про теплопостачання та два примірника договору для підписання, але ця пропозиція залишилася без уваги з боку відповідача. В розрахунках заборгованості відповідача по оплаті наданих послуг допущена описка та помилково зазначена адреса боржника - АДРЕСА_1, хоча ці розрахунки стосуються відповідача. Від відповідача до підприємства не надходило жодних відмов від одержання послуг теплопостачання.
Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав і суду пояснив, що він є співвласником квартири АДРЕСА_2 в с-щі Решетилівка Полтавської області і проживає в цій квартирі з 1991 року по даний час. Підтвердив, що на протязі періоду, зазначеного в позовній заяві, він отримував послуги з теплопостачання і на протязі цього часу їх не оплачував, оскільки вважає позивача таким, який до червня 2012 року не мав права надавати ці послуги, оскільки позивач не підтвердив наявності у нього ліцензії на це. Крім того вважає, що він є неналежним відповідачем в контексті вимог ст. 29 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», де в частині першій зазначено, що договір про надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою. Зазначив також, що в розрахунках заборгованості за послуги теплопостачання зазначена квартира АДРЕСА_3 і позивачем ця помилка не виправлена. Оскільки позов заявлено поза межами строків позовної давності наполягає на застосуванні позовної давності. Крім того, посилаючись на норми п. 10 ч. 3 ст. 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», вважає безпідставною вимогу позивача про стягнення з нього 3% річних від простроченої суми боргу та інфляційних збитків, оскільки цим Законом такої відповідальності боржника не передбачено.
Згідно ст. 1 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та
перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Згідно ст. 3 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги»:
1. Предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.
2. Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг.
Згідно ст. 13 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:
1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);
2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт тощо);
3) послуги з управління будинком, спорудою, групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);
4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Згідно ст. 19 «Про житлово-комунальні послуги»:
1. Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
2. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.
3. Виробник послуг може бути їх виконавцем.
4. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.
Пунктом 1 частини 1 статті 20 цього Закону передбачене право споживача отримувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору, яке кореспондується з визначеним пунктом 5 частини 3 цієї статті обов'язком споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Судом встановлено, що позивач - Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства «Полтаватеплоенерго» є виробником та виконавцем послуг теплопостачання у виді централізованого опалення та гарячого водопостачання.
Відповідач ОСОБА_2, як співвласник та житель ІНФОРМАЦІЯ_1 в с-щі Решетилівка Полтавської області є споживачем цих послуг, із 1991 року, в тому числі і протягом періоду з 01.11.2008 року по 01.12.2012 року отримував ці послуги, і це не оспорюється жодною із сторін.
Таким чином між сторонами протягом тривалого часу склалися фактичні правовідносини, згідно яких позивач без укладення письмового договору надавав відповідачеві послуги з теплопостачання, а відповідач отримував ці послуги. Такі правовідносини тривають і до цього часу, оскільки жодна із сторін не виявила наміру їх припинити.
Обома сторонами також підтверджено той факт, що відповідач ОСОБА_2, отримуючи послуги теплопостачання, протягом періоду з 01.11.2008 року по 01.12.2012 року не оплачував їх.
Із довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с. 12) вбачається, що ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» зареєстроване 05.10.1994 року як юридична особа, серед видів діяльності якої зазначено також і постачання пари та гарячої води. За таких обставин посилання відповідача на те, що документально позивачем підтверджено наявність у нього ліцензій на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії (а.с. 62-64) лише з червня 2012 року і у зв'язку з цим його діяльність по наданню послуг теплопостачання до цього була неправомірною, суд до уваги не приймає, оскільки суду не надано жодного доказу про визнання цієї діяльності неправомірною.
Згідно копії рішення одинадцятої сесії п'ятого скликання Решетилівської селищної ради від 30 серпня 2007 року та додатку до нього (а.с. 59, 78-79) будинок № 4 по вул. Островського в с-щі Решетилівка переданий на обслуговування ПП Решетилівський «Житлосервіс», тобто це підприємство є балансоутримувачем будинку, в якому проживає відповідач.
Рішенням п'ятої сесії шостого скликання Решетилівської селищної ради від 10 лютого 2011 року виконавцем послуг з гарячого водопостачання та теплопостачання визначено ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» (а.с. 77).
З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги відсутність договірних відносин між ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» та ПП Решетилівський «Житлосервіс» з приводу теплопостачання та з урахуванням приписів ч. 4 ст. 19 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» суд не вбачає цивільної відповідальності останнього за невиконання відповідачем ОСОБА_2 обов'язку по оплаті отриманих послуг теплопостачання.
Згідно розрахунків заборгованості відповідача по оплаті послуг теплопостачання, 3% річних від простроченої суми боргу та інфляційних збитків (а.с. 5-8) за період з 01 листопада 2008 року по 01 грудня 2012 року заборгованість відповідача ОСОБА_2 по оплаті послуг теплопостачання з урахуванням 3% річних від простроченої суми боргу та інфляційних збитків у загальному розмірі становить 3327,28 грн.
Нарахування розміру оплати послуг теплопостачання здійснювалося у відповідності рішень Полтавської обласної ради від 20.06.2008 року, від 27.03.2009 року та від 01.02.2011 року (а.с. 9-11).
Посилання відповідача на те, що розмір плати за послуги гарячого водопостачання повинен вираховуватися не відповідно до встановлених норм, а згідно показань лічильника гарячої води, встановленого в його квартирі, а також наданий суду акт № 371 перевірки технічного стану водопровідної мережі від 31 січня 2013 року за адресою: с-ще Решетилівка, АДРЕСА_4, суд до уваги не приймає, оскільки жодною із сторін суду не надано доказів дотримання вимог Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» при встановленні цього лічильника, його повірку відповідно до вимог цього Закону, крім того перевірка правильності показань лічильника згідно цього акту проведена особою, не уповноваженою на здійснення періодичних повірок лічильників.
Вирішуючи питання про наявність у позивача права вимагати від відповідача оплати наданих послуг за умов відсутності договірних відносин між ними, суд виходить з висновків Судової палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України, викладених в постанові від 30 жовтня 2013 року, де зазначено, що відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг в повному обсязі.
У цій же постанові зазначено, що закріплена в пункті 10 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у частині другій статті 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
За відсутності оформлених договірних відносин, але у разі існування прострочення виконання грошового зобов'язання зі сплати отриманих житлово-комунальних послуг покладається на боржника відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України.
Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно ст. 257 ЦУК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Діючим законодавством не передбачені інші, більш чи менш тривалі строки позовної давності до вимог, викладених в даних позовах.
Згідно ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно ч.ч. 3,4 ст. 267 ЦК України:
3. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
4. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Згідно штампу Решетилівського районного суду про реєстрацію позовної заяви позивач звернувся із даним позовом 27 грудня 2012 року.
Отже, до вимог про стягнення заборгованості відповідача за послуги з теплопостачання за період з 01 листопада 2008 року по грудень 2009 року включно позовна давність сплинула. Позивачем не надано суду доказів поважності причин пропущення позовної давності і не ставиться питання про поновлення строку позовної давності, відповідачем ОСОБА_2 заявлено про застосування до цих вимог позовної давності, а тому суд приходить до висновку про необхідність відмови у позові в цій частині.
Щодо позовних вимог за період з січня 2010 року по 01 грудня 2012 року суд находить, що вони мають законні підстави і підлягають задоволенню.
Виходячи із зазначених вище розрахунків заборгованість відповідача ОСОБА_2 по оплаті за послуги теплопостачання за цей період становить 2187,96 грн.
Судом проведені розрахунки 3% річних від простроченої суми та інфляційних збитків з урахуванням індексів інфляції за цей період, розмір яких становить відповідно 127,43 грн. та 113,46 грн.
Згідно ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212, 214, 215 ЦПК України, ст.ст.256, 257, 261, 267, 509, 525, 526 ЦК України, ст.ст. 1, 3, 13, 19, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», постановою Судової палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року, суд,-
Позов Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» - задовольнити частково.
Стягти з ОСОБА_2 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» заборгованість за період з січня 2010 року по 01 грудня 2012 року за послуги з теплопостачання у розмірі 2187 (дві тисячі сто вісімдесят сім) грн. 96 коп., три проценти річних із заборгованої суми у розмірі 127 (сто двадцять сім) грн. 43 коп. та інфляційні збитки з урахуванням індексу інфляції у розмірі 113 (сто тринадцять) грн. 46 коп., а всього - 2428 (дві тисячі чотириста двадцять вісім) гривень 85 коп.
У задоволенні позову про стягнення з ОСОБА_2 Володимировича на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» заборгованості за послуги з теплопостачання, трьох процентів річних та інфляційних збитків за період з 01 листопада 2008 року по грудень 2009 року включно - відмовити у зв'язку зі спливом позовної давності.
Стягти з ОСОБА_2 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, у розмірі 214 (двісті чотирнадцять) грн. 60 коп.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення до Апеляційного суду Полтавської області через Решетилівський районний суд.
Головуючий :