Справа № 2-224/12 Головуючий у І інстанції Пархоменко О.В.
Провадження № 22-ц/780/5837/13 Доповідач у 2 інстанції Матвієнко
Категорія 56 08.11.2013
Іменем України
07 листопада 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
Головуючого - судді : Матвієнко Ю.О.,
суддів Волохова Л.А., Мельника Я.С.,
при секретарі Лопатюк В.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 03 вересня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, Комунального підприємства «Ірпіньводоканал» про стягнення матеріальної та моральної шкоди,
В серпні 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що являється власником квартири АДРЕСА_1. 13 травня 2011 року належна їй квартира була затоплена з вищерозташованої квартири АДРЕСА_2 за цією ж адресою, в якій мешкають ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 Факт залиття квартири підтверджується актами обстеження матеріально-побутових умов позивача та показаннями сусідів, а розмір завданих позивачу матеріальних збитків визначений висновком спеціаліста будівника, складеного на її замовлення, і дорівнює 8 116 грн. Оскільки відповідачі відмовились відшкодувати завдані позивачу матеріальні збитки в добровільному порядку, вона і звернулась до суду з позовом, в якому просила стягнути з відповідачів на свою користь 8 116 грн. матеріальної шкоди, а також завдану їй моральну шкоду в розмірі 10 000 грн., яку обґрунтовувала тим, що проживання в сирій, пошкодженій, невідремонтованій квартирі завдає їй та двом її неповнолітнім дітям моральних страждань та переживань.
В ході судового розгляду справи позивачем було зменшено розмір позовних вимог в частині матеріальної шкоди до 5 754 грн. в зв»язку з проведенням по справі судової будівельно-технічної експертизи, яка визначила розмір майнової шкоди, завданої залиттям квартири. В іншій частині вимоги позивач залишила без змін.
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 03 вересня 2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 солідарно на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 5 754,00 грн., витрати за проведення судової будівельно-технічної експертизи в розмірі 1 471,20 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн. В іншій частині позову - відмовлено.
Позивач ОСОБА_1, не погоджуючись з рішенням суду в частині відмови у задоволенні позову про стягнення з відповідачів на її користь моральної шкоди, подала на нього апеляційну скаргу, в якій з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи просила рішення суду в цій частині змінити, стягнувши з відповідачів на її користь 10 000 грн. моральної шкоди. В іншій частині просила рішення суду залишити без змін.
В апеляційній скарзі на рішення суду відповідач ОСОБА_2, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду першої інстанції в частині стягнення з них на користь позивача 5 754 грн. матеріальної шкоди та судових витрат скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з них солідарно на користь ОСОБА_1 2 877 грн. матеріальної шкоди та 537 грн. 34 коп. витрат за проведення судової будівельно-технічної експертизи.
Заслухавши доповідь доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги ОСОБА_2 та часткове задоволення скарги ОСОБА_1, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1.
Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 мешкають в належній їм квартирі АДРЕСА_2, що розташована прямо над квартирою позивача.
13 травня 2011 року сталося залиття квартири позивача з вищерозташованої квартири відповідачів.
Актом обстеження та проведення ремонтно-будівельних та ремонтно-сантехнічних робіт, складеним 19 травня 2011 року комісією КЖЕП «Ірпінь», встановлено, що залиття квартири АДРЕСА_1 сталося 13.05.2011 року близько 16 години; в квартирі АДРЕСА_1 затоплено коридор, кухню, кімнату (сліди мокрих плям на стелі та стінах, відклеїлись шпалери); залиття сталося з квартири АДРЕСА_2, що знаходиться поверхом вище на одному стояку з квартирою АДРЕСА_1 (а.с.10).
Вищевказаний акт підписаний членами комісії і завірений печаткою підприємства, що виключає сумнів у його дійсності. Крім того, самими відповідачами факт залиття квартири позивача з їхньої квартири не заперечувався, ними лише зазначалося, що залиття сталося не тільки з їхньої вини, а й з вини КП «Ірпіньводоканал». Разом з тим жодних доказів на підтвердження обставин, якими відповідачі обґрунтовували свої заперечення проти позову, ними суду надано не було, в зв»язку з чим висновок суду першої інстанції про стягнення матеріальної шкоди саме з відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 є законним, обґрунтованим та таким, що відповідає обставинам справи та положенням ст. 1166 ЦК України та ст. 319 ЦК України, відповідно до ч.ч. 4, 5 якої власність зобов»язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Обов»язок власника утримувати майно, що йому належить, закріплений і в ст. 322 ЦК України.
Вирішуючи питання про розмір матеріальної шкоди, яка підлягала стягненню з відповідачів на користь позивача, суд першої інстанції обґрунтовано керувався висновком проведеної по справі судової будівельно-технічної експертизи № 3738/12-43 від 31.01.2013 року, відповідно до якого майнова шкода, завдана залиттям власнику квартири АДРЕСА_1 визначена як вартість відновлювального ремонту з врахуванням зношеності пошкодженого майна і становить 5 754 грн., що і було стягнуто судом.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про необхідність стягнення матеріальної шкоди не тільки з них, але й з КП «Ірпіньводоканал» в рівних частках, законності та обґрунтованості висновків суду не спростовують, оскільки відповідачами суду не було надано доказів на підтвердження цих обставин, що є їхнім обов»язком в силу вимог ч. 1 ст. 60 ЦПК України.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги ОСОБА_2, оскільки її доводи законності та обґрунтованості рішення суду не спростовують.
При цьому апеляційна скарга позивача ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, оскільки суд першої інстанції, ухвалюючи рішення в частині відмови у стягненні з відповідачів на її користь моральної шкоди, неповно з»ясував обставини, що мають значення для справи, та ухвалив в цій частині неправильне рішення.
Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв»язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров»я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв»язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім»ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв»язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Суд першої інстанції помилково не зважив на те, що внаслідок неправомірних дій відповідачів було пошкоджене майно, належне на праві власності позивачу, що безумовно викликало у неї душевні страждання та переживання, які згідно ст. 23 ЦК України є підставою для відшкодування моральної шкоди.
При визначенні розміру морального відшкодування, яке підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача, колегія суддів, керуючись вимогами розумності та справедливості, вважає за необхідне та достатнє стягнути 1 500 грн. моральної шкоди.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимоги ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині рішення про часткове задоволення цієї вимоги в зв»язку з неповним з»ясуванням судом обставин, що мають значення для справи. В іншій частині рішення суду підлягає залишенню без змін як таке, що ухвалене на підставі повно та всебічно встановлених обставин справи, підтверджених доказами, перевіреними судом.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 03 вересня 2013 року в частині відмови у задоволенні вимоги ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення. Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 солідарно на користь ОСОБА_1 1500 грн. моральної шкоди.
В іншій частині рішення Ірпінського міського суду Київської області від 03 вересня 2013 року - залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий :
Судді :