"07" грудня 2006 р.
Справа № 6/468/06
м. Миколаїв
Миколаїв
за позовом
Дочірнього підприємства “Південенргозахист» відкритого акціонерного товариства “Укренергозахист», Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, дільниця Промзона, а/с 108.
до відповідача
Державної податкової інспекції у м. Южноукраїнську, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, вул. Комсомольська, 3.
про
Визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 06.04.06. № 0000591501/0, № 0000431502/0.
Суддя Ткаченко О.В.
Секретар Засядівко О.О.
Представники:
Від позивача
Представник не з'явився.
Від відповідача
Тертична І.М., довіреність від 02.06.2006 року № 17/10/10-010.
Предмет спору: Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 06.04.06. № 0000591501/0, № 0000431502/0.
Від позивача до судового засідання надійшло клопотання від 06.12.2006 року № 27 про розгляд справи за відсутності представника.
Відповідач позовні вимоги не визнає, зазначаючи у запереченнях, що оскаржувані повідомлення-рішення прийняті правомірно, у зв'язку з порушенням позивачем п.п. 5.3.1. п. 5.3. ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ, а саме порушенням строків сплати податкових зобов'язань по деклараціях з податку на додану вартість за вересень, жовтень, листопад 2003 року та податковому повідомленню-рішенню від 03.12.03р. № 0000712301/0, а також податкових зобов'язань з податку на прибуток за 2003 рік, І квартал 2004 року, І-е півріччя 2004 року, 9 місяців 2004 року та за 2004 рік.
Господарський суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача,
встановив:
06.04.06р. в результаті проведеної перевірки відповідача позивачем складено акт перевірки від 06.04.2006 року № 99/15-125/1, яким встановлено порушення п. п. 5.3.1. п. 5.3. ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ, а саме порушення строків сплати податкових зобов'язань по деклараціях з податку на додану вартість за вересень, жовтень, листопад 2003 року та податковому повідомленню-рішенню від 03.12.03р. № 0000712301/0.
На підставі вказаного акту перевірки позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.04.06р. № 0000431502/0, яким відповідно до п. п. 17.1.7 п. 17.1. ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ за затримку більше ніж на 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку узгодженої суми податкового зобов'язання в сумі 139640,00 грн. до відповідача застосовані штрафні санкції у розмірі 50% такої суми, що становить 69820,00 грн.
06.04.06р. в результаті проведеної перевірки відповідача позивачем складено акт перевірки від 06.04.2006 року № 100/15-125/1, яким встановлено порушення п. п. 5.3.1. п. 5.3. ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ, а саме порушення строків сплати податкових зобов'язань з податку на прибуток за 2003 рік, І квартал 2004 року, І-е півріччя 2004 року, 9 місяців 2004 року та за 2004 рік.
На підставі вказаного акту перевірки позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.04.06р. № 0000591502/0, яким відповідно до п. п. 17.1.7 п. 17.1. ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ за затримку більше ніж на 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 7167,90 грн. до відповідача застосовані штрафні санкції у розмірі 50% такої суми, що становить 3583,95 грн.
Не погоджуючись з прийнятими позивачем повідомленнями-рішеннями, відповідач скористався процедурою апеляційного оскарження, за результатами якої змінено первинне повідомлення-рішення щодо застосування штрафних санкцій за платежем “податок на додану вартість» та прийнято повідомлення-рішення від 28.04.2006 року № 0000431502/1 про застосування штрафних санкцій з податку на додану вартість в сумі 52765,03 грн.; податковим повідомленням -рішенням від 28.04.2006 року № 0000591502/1 залишено без змін первинне повідомлення-рішення щодо застосування штрафних санкцій з податку на прибуток в сумі 3583,95 грн. В процесі подальшого оскарження Рішеннями ДПА в Миколаївській області та ДПА України залишено без змін прийняті Южноукраїнською ОДПІ податкові повідомлення-рішення від 28.04.2006 року № 0000431502/1, № 0000591502/1.
Позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 06.04.06. № 0000591501/0, № 0000431502/0, посилаючись на самостійне зарахування відповідачем поточних платежів 2003 року, які сплачувались підприємством без порушення граничного терміну сплати, в рахунок погашення заборгованості по договору розстрочки від 20.06.2001 року № 14 без врахування призначення платежу, що призвело, на думку позивача, до штучного утворення заборгованості підприємства перед бюджетом і в подальшому до відповідальності у вигляді застосування штрафних санкцій за порушення терміну сплати.
Господарський суд, встановивши обставини справи, вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Як свідчать матеріали справи, відповідно до рішення від 20.06.2001 року про розстрочення податкового боргу між сторонами укладено договір № 14 20.06.2001 року про розстрочення боргу на термін з січня 2000 року до січня 2005 року.
Відповідно ст. 18.1.2. у разі, коли платник податків, який уклав договір про розстрочення, до закінчення дії такого договору накопичує новий податковий борг або не сплачує чергову частку реструктурованого податкового боргу протягом двох податкових періодів, наступних за податковим періодом виникнення такого нового податкового боргу, або податковим періодом, за який сплачується чергова частка реструктурованого податкового боргу;Керівник податкового органу (його заступник) зобов'язаний прийняти рішення про дострокове розірвання договору про розстрочення, що тягне за собою обов'язок платника податків сплатити невнесену суму розстроченого податкового боргу, а також процентів.
У зв'язку з несплатою розстрочених сум та нарощуванням податкового боргу керівником Южноукраїнської ОДПІ згідно рішення від 10.07.02. № 5 про скасування розстрочення податкових зобов'язань вирішено скасувати рішення від 20.06.2001 року № 14 з 10.07.2002 року.
Враховуючи викладене, доводи позивача щодо зарахування відповідачем поточних платежів 2003 року, які сплачувались підприємством без порушення граничного терміну сплати, в рахунок погашення заборгованості по договору розстрочки від 20.06.2001 року № 14 є необгрунтованими та не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог.
Крім того, відповідно до податкового роз'яснення щодо черговості погашення та окремих питань стягнення сум податкового боргу від 13.11.2002 № 540 кошти, що надійшли на сплату зобов'язань з податку, збору (обов'язкового платежу), спрямовуються на погашення податкових зобов'язань з того самого платежу у порядку календарної черговості настання граничних термінів їх сплати. Така черговість погашення діє незалежно від волі платника податків та стосується як самостійно розрахованих платником податків податкових зобов'язань, так і податкових зобов'язань, розрахованих контролюючим органом.
Також слід зазначити, що відповідно до п. 5.3. Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого Наказом ДПА України від 21.06.2001 № 253, у разі часткового скасування раніше прийнятого рішення про нарахування суми податкового зобов'язання складає та направляє платнику податків згідно із зазначеним Порядком нове податкове повідомлення, при цьому раніше надіслане податкове повідомлення вважається відкликаним;
Враховуючи викладене, позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 94, 161-163 КАС України, господарський суд
Відмовити в задоволенні позовних вимог.
Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Суддя
О.В.Ткаченко