"22" грудня 2006 р.
Справа № 11/478/06
За позовом: ТОВ “ЮТЕК»
(54048, м.Миколаїв, вул.Сибірська, 3, код ЄДРПОУ 31388007)
до відповідача: СГЗАТ “Дніпро»
(57545, Миколаївська обл.., Очаківський р-н, с.Дмитрівна, код ЄДРПОУ 00414115)
ІІІ особа без самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача:
ТОВ “Бізнес Вин»
(67700, Одеська обл., Білгород-Дністровський р-н, с.Молога, вул..Комсомольська, 260)
та зустрічним позовом: СГЗАТ “Дніпро»
(57545, Миколаївська обл.., Очаківський р-н, с.Дмитрівна, код ЄДРПОУ 00414115)
до відповідача: ТОВ “ЮТЕК»
(54048, м.Миколаїв, вул.Сибірська, 3, код ЄДРПОУ 31388007)
про: визнання недійсним договору застави
Суддя Василяка К.Л.
Від ТОВ “ЮТЕК»: Влащук В.М. -дов. №3-двн від 01.01.2006р.
Від СГЗАТ “Дніпро»: Шевченко О.А. -дов. №705 від 21.11.2006р.
Від ТОВ “Бізнес Вин»:
СУТЬ СПОРУ: звернення стягнення на заставлене майно на суму 640000,0 грн. по первісному позову та визнання недійсним договору застави по зустрічному позову
У судовому засіданні 22.12.2006р. судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позивач звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на заставлене майно по договору застави врожаю від 29.12.2003р. на суму 640000,0 грн.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що вказаним договором застави було забезпечено виконання відповідачем зобов'язань по договору купівлі-продажу від 28.07.2003р.
Оскільки умови договору купівлі-продажу не були виконані відповідачем, позивач набув право звернення на предмет застави.
СГЗАТ “Дніпро» у відзиві проти первісного позову заперечує, посилаючись на те, що договір застави врожаю від 29.12.2003р. укладений в забезпечення неіснуючого зобов'язання за неіснуючим договором.
У поясненнях наданих до суду 14.12.2006р. відповідач за первісним позовом наголошує на тому, що в погашення заборгованості по договору купівлі-продажу від 28.07.2003р. було передано позивачу зерно пшениці на суму 144806,65 грн., здійснено повернення попередньої оплати у сумі 348300,0 грн. та поставлено соняшник, загальною вартістю 159392,1 грн., тому заборгованість відповідача перед позивачем взагалі відсутня.
16.11.2006р. від СГЗАТ “Дніпро» надійшов зустрічний позов про визнання недійсним договору застави, який прийнято судом до провадження ухвалою суду від 21.11.2006р.
В обґрунтування своїх вимог СГЗАТ “Дніпро» посилається на наступне:
- згідно п.2 договору застави від 29.12.2003р. його було укладено в забезпечення своєчасного виконання умов договору поставки від 28.07.2003р., згідно якого заставодержатель (ТОВ “ЮТЕК») поставляє заставодавцю (СГЗАТ “Дніпро») пшеницю ІІІ класу у кількості 800 тонн на суму 640000,0 грн. зі строком поставки до 10.09.2004р. та строком сплати до 15.08.2004р. Однак такого договору поставки між сторонами не було укладено, тому договір застави був укладений в забезпечення неіснуючого між сторонами зобов'язання.
- договір застави від 29.12.2003р. був підписаний особою, яка не мала права його підписувати, оскільки згідно статуту СГЗАТ “Дніпро» прийняття рішення про дачу гарантій на користь третіх осіб та передачу майна в заставу відноситься виключно до компетенції загальних зборів.
- опис заставленого майна має містити індивідуальні ознаки останнього, які допомагають встановити, яке саме майно є предметом застави і відмежувати від інших однорідних предметів, в тому числі, і рік врожаю винограду, що відсутнє у спірному договорі;
- з тексту спірного договору неможливо встановити, хто саме і кому передає в заставу врожай винограду, що дозволяє зробити висновок про те, що спірний договір укладено без дотримання вимог щодо форми договору застави, передбачених ст.215 ЦК України;
- договір застави було укладено у 2003 році. Пункт 4 договору забороняє відчужувати заставлену сільськогосподарську продукцію; на даний час вже було отримано три врожаї винограду, і якби СГЗАТ “Дніпро» дотримувалось п.4 договору, то це спричинило б йому збитки в розмірі вартості втраченого внаслідок відсутності переробки та реалізації винограду за 2004, 2005рр. Відповідно до ст.228 ЦК України, якщо правочин спрямований на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, він вважається таким, що порушує публічний порядок. Правочин, що порушує публічний порядок є нікчемним.
ТОВ “ЮТЕК» у відзиві проти зустрічного позову заперечує, просить відмовити в задоволенні зустрічних позовних вимог, посилаючись на те, що спірним договором застави сторони забезпечили виконання зобов'язання СГЗАТ “Дніпро» по договору від 28.07.2006р. Кількість та вартість товару, який мав бути поставлений СГЗАТ “Дніпро» по договору поставки, строк поставки товару та строк його оплати повністю співпадають з текстом договору застави (п.1). Зазначення у договорі застави ТОВ “ЮТЕК» як заставодавця, а СГЗАТ “Дніпро» як заставодержателя є помилковим, і ні в якому разі не свідчить про укладання договору застави в забезпечення неіснуючого зобов'язання.
Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд, -
28.07.2003р. між ТОВ “Ютек» (покупець) та СГ ЗАТ “Дніпро» (продавець) було укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого відповідач зобов'язався продати позивачу 800 тонн зерна пшениці 3 класу за ціною 800,0 грн. за 1 тонну на загальну суму 640000,0 грн., а позивач, в свою чергу, зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах передбачених договором.
Згідно п.п.2.5, 2.6 Договору купівлі-продажу від 28.07.2003р. сторонами встановлена форма оплати товару у вигляді передплати в строк до 15.08.2004р.
Позивач умови договору виконав в повному обсязі, перерахувавши відповідачу 648300,0 грн., що підтверджено доданими до позовної заяви банківськими виписками (арк. спр.13-27).
Відповідно до п.п.3.1,3.2 Договору купівлі-продажу від 28.07.2003р., поставка товару повинна бути здійснена продавцем до 10.09.2004р. шляхом оформлення довідки Ф-13.
Відповідач, в порушення умов договору і приписів ст.525 ЦК України та ст.193 ГК України у встановлений строк поставку товару не здійснив.
Платіжним дорученням №218 від 07.08.2006р. відповідач повернув позивачу передплату у сумі 8300,0 грн. (арк. спр.12).
Оскільки, станом на день подання позову заборгованість відповідача становила 800 тонн зерна пшениці 3 класу на загальну суму 640000,0 грн., позивач звернувся до суду з позовом.
Відповідач заперечує проти наявності в нього заборгованості перед позивачем, посилаючись при цьому на поставку позивачу зерна пшениці на суму 144806,65 грн., соняшника на суму 159392,1 грн. та повернення попередньої оплати у сумі 348300,0 грн. саме по договору купівлі-продажу від 28.07.2003р. В обґрунтування своєї позиції відповідачем надані суду накладні №349 від 30.09.2004р., №263 від 10.08.2004р., №262 від 16.08.2004р. та №264 від 27.08.2004р. на поставку насіння пшениці та соняшника, довіреності на отримання товару та платіжні доручення №170 від 17.06.2005р., №171 від 21.06.2005р., №172 від 21.06.2005р., №197 від 27.07.2005р., №215 від 15.07.2005р., №218 від 07.08.2006р., що на думку СГЗАТ “Дніпро» підтверджують повернення позивачу передплати.
ТОВ “Ютек» у своїх запереченнях від 19.12.2006р. не погоджується з поясненнями відповідача, посилаючись на наступне:
- в наданих відповідачем накладних та довіреностях не зазначено, що пшениця та соняшник поставлялись по Договору купівлі-продажу від 28.07.2003р.;
- згідно п.2.2. Договору купівлі-продажу від 28.07.2003р. сторони визначили ціну однієї тони пшениці у розмірі 800 грн. в т.ч. ПДВ, в той час, як у наданих відповідачем накладних відпускна ціна за одну тону пшениці становить: 464 грн., 500 грн. та 530 грн. в т.ч. ПДВ;
- поставка пшениці за накладними №262 від 16.08.2004р., №263 від 10.08.2004р. та №264 від 27.08.2004р. здійснювалась в рахунок розрахунків по іншому договору купівлі продажу пшениці фуражної та ячменю б/н від 28.07.2003р.;
- відповідачем не надано жодного доказу надання позивачем згоди на проведення розрахунків за договором шляхом поставки соняшника;
- за поставлений по накладній №349 від 30.09.2004р. соняшник позивач розрахувався в повному обсязі згідно виставленого відповідачем рахунку №384 від 30.09.2004р., що потверджується банківськими виписками МОД АППБ «Аваль»за 27.10.2004р., 06.10.2004р., 11.07.2005р. та 05.10.2004р., в яких зазначено - «Перераховано плата за соняшник. Рахунок №384», «Перераховано плата за соняшник. Накладна №349»;
- повернення попередньої оплати у сумі 348300,0 грн. також відбувалось не по спірному договору, а на підставі укладеної між сторонами у липні 2003р. усної угоди поставки винограду технічного;
- посилання Відповідача на ст.601 ЦК України також є безпідставним, оскільки вказана норма передбачає припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог в той час, як в даному випадку вимоги абсолютно різні.
Розглянувши викладені позивачем за первісним позовом заперечення, суд вважає їх обґрунтованими нормами права та підтвердженими належними доказами.
Будь-яких інших доказів, що підтверджують відсутність у відповідача за первісним позовом заборгованості перед позивачем по договору купівлі-продажу від 28.07.2003р. у сумі 640000,0 грн., суду не надано.
Таким чином, суд вважає доведеним той факт, що станом на день подання позову відповідач був винен позивачу 800 тонн зерна пшениці 3 класу за ціною 800,0 грн. за 1 тонну на загальну суму 640000,0 грн.
29.12.2003р. між ТОВ “Ютек» та СГ ЗАТ “Дніпро» було укладено Договір застави врожаю посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Яковлєвою Н.П. та зареєстрований у реєстрі за №9723.
У вступній частині Договору СГ ЗАТ “Дніпро» визначено як “заставодавець», відповідно ТОВ “Ютек» є заставодержателем.
Згідно ст.3 Закону України “Про заставу» від 02.10.1992р. №2654-ХІІ (надалі - Закон), заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо.
Статтею 12 Закону передбачено, що зміст договору застави складає: суть, розмір та строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, опис предмета застави, а також інші умови відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
У п.1 Договору сторонами було передбачено, що заставою забезпечується зобов'язання за договором поставки б/н від 28.07.2003р., а саме: поставка пшениці ІІІ класу в кількості 800 тонн, на суму 640000,0 грн., зі строком поставки до 10.09.2004р. на умовах передбачених зазначеним договором, та зі строком сплати до 15.08.2004р.
Таким чином, вказаний пункт договору повністю дублює умови договору від 28.07.2003р. укладеного між ТОВ “Ютек» (покупець) та СГ ЗАТ “Дніпро» (продавець).
Відповідно до приписів ч.2 ст.11 Закону, заставодавцем при заставлянні майна може бути його власник, який має право відчужувати заставлене майно, на підставах передбачених законом.
Згідно п.2 Договору, предметом застави, який заставодавець (СГ ЗАТ “Дніпро») заставив заставодержателю (ТОВ “Ютек») є виноград у кількості 780 тон за ціною 820,52 грн. за 1 тону, на загальну суму 640005,0 грн., розташований за землях СГ ЗАТ “Дніпро» на території Дмитрівської сільської ради Очаківського району Миколаївської області, на площі 239 га (поля №1-11) згідно карти розташування виноградників. Тобто ТОВ “Ютек» ні в якому разі не міг бути власником заставленого майна.
У зустрічному позові СГ ЗАТ “Дніпро» не заперечується той факт, що заставлене майно знаходилось у його власності, а відповідно, саме він має бути заставодавцем за спірним договором застави, крім того, вказує на відсутність у голови правління Кучерявою О.І. повноважень на передачу майна в заставу, тим самим підтверджуючи вчинення нею таких дій в якості представника заставодавця.
З цього приводу, суд вважає за необхідне зазначити, що прийняття рішення про дачу гарантій на користь третіх осіб та передачу майна в заставу відноситься до компетенції правління товариства (п.8.4 Статуту СГ ЗАТ “Дніпро»), а не загальних зборів, як вказує позивач.
В матеріалах справи містить витяг з протоколу засідання правління СГ ЗАТ “Дніпро» від 16.12.2003р., на якому було вирішено передати 780 тонн винограду в заставу ТОВ “Ютек» з метою забезпечення зобов'язань по поставці зерна пшениці.
Судом також не вбачається порушення вимог закону щодо форми договору застави, при його укладанні, оскільки передбачені ст.13 Закону України “Про заставу» вимоги, що пред'являються до договорів застави, сторонами додержані в повному обсязі.
Враховуючи викладене, суд розцінює невідповідності, які містить договір застави, а саме різне визначення статусу учасників договору, помилковим та таким, що не впливає на дійсність договору застави, як правочину та зобов'язання сторін, які з нього витікають.
Що стосується посилань позивача за зустрічним позовом на необхідність визнання договору застави недійсним у зв'язку з порушенням при його укладанні публічного порядку (ст.228 ЦК України) суд вважає їх необґрунтованими, оскільки в силу ч.2 ст.215 ЦК України визнання у судовому порядку недійсним нікчемного правочину не передбачено. Крім того, СГ ЗАТ “Дніпро» жодним доказом не довів, що укладений між сторонами договір порушує публічний порядок, спрямований на порушення конституційних права і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Крім того, на дату укладання спірного договору був чинним ЦК України затверджений Законом УРСР №1540-06 від 18.07.1963р. із змінами та доповненнями станом на 08.10.1999р., тому посилання позивача за зустрічним позовом на те, що договір застави не відповідає умовам ст.ст.203, 215, 228 ЦК України є недоречним.
Таким чином, у суду відсутні підстави для визнання договору застави врожаю від 29.12.2003р. недійсним.
За таких обставин, у задоволенні зустрічного позову слід відмовити.
У первісному позові позивач просить звернути стягнення на заставлений СГ ЗАТ “Дніпро» виноград у кількості 780 тон.
Згідно ст.20 Закону України “Про заставу» та ст.589 ЦК України, заставодержатель набуває право звернення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом або договором.
Відповідно до п.7 Договору застави, у разі невиконання умов договору поставки заставодержатель набуває право самостійно реалізувати заставлену продукцію.
Суд вважає доведеним факт порушення з боку відповідача умов Договору купівлі-продажу від 28.07.2003р. щодо поставки товару у визначений договором строк, а відповідно і набуття позивачем права реалізувати своїх права передбачені договором застави.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги за первісним позовом обґрунтовані у відповідності до законодавства, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Зустрічні позовні вимоги, з підстав викладених вище, задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 44,49,82-85 ГПК України, суд -
1. Первісний позов задовольнити в повному обсязі.
2. Звернути стягнення на заставлене майно Сільськогосподарського закритого акціонерного товариства “Дніпро», 57545, Миколаївська обл.., Очаківський р-н, с.Дмитрівка, вул..Радянська,63 (п/р 26005301432040 в Очаківській філії БО НЦО ПІБ, МФО 326438, код ЄДРПОУ 00414115) -виноград у кількості 780 тон на полях №1-11, площею 239 га, розташований за території Дмитрівської сільської ради Очаківського району Миколаївської області, у сумі 640000,0 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ЮТЕК», 54048, м.Миколаїв, вул.Сибірська, 3 (п/р 260023482 в МОД АППБ “Аваль», МФО 326182, код ЄДРПОУ 31388007).
3. Стягнути з Сільськогосподарського закритого акціонерного товариства “Дніпро», 57545, Миколаївська обл.., Очаківський р-н, с.Дмитрівка, вул..Радянська,63 (п/р 26005301432040 в Очаківській філії БО НЦО ПІБ, МФО 326438, код ЄДРПОУ 00414115) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ЮТЕК», 54048, м.Миколаїв, вул.Сибірська, 3 (п/р 260023482 в МОД АППБ “Аваль», МФО 326182, код ЄДРПОУ 31388007) 6400,0 грн. держмита та 118,0 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. В задоволенні зустрічного позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
У разі подання апеляційної скарги, або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
28.12.2006р.
Суддя
К.Л.Василяка