06 листопада 2013 року Справа № 9104/49849/12
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Кушнерика М.П.
суддів Багрія В.М., Старунського Д.М.
розглянувши в порядку письмового провадження у м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 04.05.2011р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про перерахунок пенсії, -
04.03.2011р. позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив поновити строк звернення до суду, стягнути з пенсійного органу 7416,00 грн. невиплаченої щомісячної соціальної державної допомоги до пенсії, відповідно до ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 01.04.2006р. по 01.01.2011р., та зобов'язати здійснювати таке підвищення надалі.
Ухвалою суду від 14.03.2011р. позов в частині вимог за період з 01.04.2006 року по 04.09.2010 року - залишено без розгляду відповідно до ст. 99, 100 КАС України.
Постановою суду від 04.05.2011р. заявлений позов задоволено. Визнано неправомірною відмову відповідача. Зобов'язано пенсійний орган перерахувати та виплатити підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 04.09.2010р., з урахуванням виплачених сум. Постанову звернено до негайного виконання.
Не погодившись із постановою суду, її оскаржив відповідач, який, покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.
Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що положення постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008р. не визнавалися неконституційними, тому дана постанова є діючою і правомірно використовується Управлінням Пенсійного фонду при виплаті підвищень до пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», також дія зазначеного рішення не поширюється на Закон України «Про державний бюджет України на 2010, 2011 роки».
А також тим, що постанова звернена до виконання, що порушує норму ч.1 ст.256 КАС України, яка зазначає, що негайно виконуються постанови суду про присудження виплати пенсій в межах суми стягнення за один місяць.
Крім того, є не можливим зобов'язання вчиняти певні дії в майбутньому, оскільки відсутній факт порушення пенсійних прав у майбутньому.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке прийнято у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1,2 ч.1 ст.183-2 цього Кодексу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.
Безспірно встановлено, що позивач є дитиною війни та відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) мав право на отримання підвищення виплачуваної йому пенсії за віком.
Позивач перебуває на обліку в відповідача.
Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу нарахування та виплати недоплаченого підвищення до пенсії, колегія суддів вважає, що такі підлягають задоволенню, так як Законом України "Про Державний бюджет України на 2010рік" , Законом України "Про Державний бюджет України на 2011рік" дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей" не зупинено. Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України" розміри державних соціальних гарантій, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом, та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Таким чином, відповідач, повинен діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Колегія суддів вважає, що відсутні підстави обмежувати орган, відповідальний за здійснення нарахування і виплати пенсії позивача певним часовим проміжком, якщо не відбулося змін у законодавстві.
Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивачу в передбаченому ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" розмірі за вказаний період, колегія суддів не вбачає.
У зв'язку з тим, що функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивача здійснює Пенсійний фонд України в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, а також виходячи з вимог п.15 Положення про Пенсійний фонду України, затв. постановою КМ України № 1261 від 24.10.2007р., відповідний обов'язок слід покласти на відповідача у справі. Також не підлягають задоволенню вимоги про стягнення суми, оскільки нарахування суми належить до компетенції відповідача.
Покликання апелянта на відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України "Про соціальний захист дітей війни" доплат до пенсії як на причину невиконання покладених на нього зобов'язань до уваги не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України").
Доводи апелянта про неправильне застосування судом вимог ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" колегія суддів до уваги не приймає, оскільки розмір мінімальної пенсії за віком визначається за правилами лише цього Закону, чинним законодавством інший мінімальний розмір пенсії за віком не визначений, тому слід застосовувати цей розмір.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.256 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплат пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно по суті вирішив розглядуваний спір, однак із помилковим застосуванням норм процесуального права, через що оскаржувану постанову слід змінити в частині допущення постанови до негайного виконання.
Керуючись ст.ст. 160, 195,197, п.2 ч.1 ст.198, п.1 ст.201, 200, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області задоволити частково. Постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 04.05.2011р. у справі №2а-6707/11 змінити в частині допущення до негайного виконання.
Допустити зазначену постанову до негайного виконання - у межах суми стягнення за один місяць.
В решті постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 04.05.2011р. у справі №2а-6707/11 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя М.П.Кушнерик
Судді В.М.Багрій
Д.М.Старунський