Справа №751/8710/13-ц
Провадження №2/751/1640/2013
Рішення
Іменем України
05 листопада 2013 року м. Чернігів
в складі: головуючого - судді Мороз К. В.
при секретарі Шестак К. В.
за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_5 державна нотаріальна контора, про визнання заповіту недійсним, -
Встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання недійсним заповіту від 24 січня 2011 року укладеного від імені ОСОБА_6 на ім'я ОСОБА_3, посвідченого державним нотаріусом Другої ОСОБА_5 державної нотаріальної контори.
Підставою звернення до суду позивач зазначає пояснення ОСОБА_3 дані в судовому засіданні під час розгляду Новозаводським районним судом міста Чернігова справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним, про те, що під час складання заповіту ОСОБА_3 перебувала в кабінеті нотаріуса. За таких обставин позивач визначає порушення вимог ст. 1255 ЦК України, а саме наявність ОСОБА_3 під час складання заповіту.
В судовому засіданні позивач, представник позивача позов підтримали. Пояснили, що перебування ОСОБА_3 під час складання заповіту є порушенням таємниці заповіту і суперечить вимогам ст. 1255 ЦК України.
Відповідач у судовому засіданні позов не визнала. Пояснила, що 24.01.2011 року вона разом з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 прийшли до приміщення державної нотаріальної контори. Дійсно, вона заходила до кабінету державного нотаріуса разом з ОСОБА_6 коли останній пояснив своє бажання оформити заповіт на неї. Після здійснення оплати за квитанціями відповідач до кабінету не заходила, а залишались у приміщенні нотаріальної контори разом із ОСОБА_7 і чекала ОСОБА_6.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову. Пояснила, що в розумінні її довірителя «перебувала у нотаріуса» слід розуміти не інакше як «перебувала в нотаріальній конторі», а не безпосередньо в кабінеті державного нотаріуса. На момент посвідчення заповіту ОСОБА_3 знаходилась поза межами кабінету державного нотаріуса. Крім того, відповідач не порушувала таємницю заповіту, бо не підпадає під дію норми статті 1255 ЦК України, оскільки не відноситься до тих осіб, коло яких визначено положеннями даної статті.
Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні показала, що 24.01.2011 року була в нотаріальній конторі разом з ОСОБА_3 та ОСОБА_6. Поки ОСОБА_6 знаходився в кабінеті нотаріуса, вони разом з ОСОБА_3 чекали його в фойє нотаріальної контори. До кабінету державного нотаріуса ОСОБА_3 не заходила.
Представник третьої особи - Другої чернігівської державної нотаріальної контори в судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи повідомлений в установленому законом порядку (а. с. 44). Державним нотаріусом Другої чернігівської державної нотаріальної контори ОСОБА_8 подані письмові пояснення ( а. с. 26). До суду подана заява про розгляд справи без участі представника третьої особи (а.с.45). Суд ухвалив судове засідання проводити у відсутність представника третьої особи - Другої чернігівської державної нотаріальної контори.
Заслухавши пояснення осіб, які брали участь в судовому засіданні, свідка, дослідивши матеріали справи, матеріали справи Новозаводського районного суду м. Чернігова №751/1581/13-ц, провадження № 2/751/453/2013 суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до свідоцтва про народження (а.с.6) ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_6.
24.01.2013 року ОСОБА_6 посвідчив заповіт, яким заповів належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1 - ОСОБА_3. Вказаний заповіт посвідчено державним нотаріусом Другої чернігівської державної нотаріальної контори ОСОБА_9, зареєстрованого в реєстрі за №3-89 (а.с.19).
Згідно копії свідоцтва про смерть ( а. с. 7) ОСОБА_6 помер 10 січня 2013 року.
Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 статті цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Недійсність заповіту визначена ст. 1257 ЦК України.
Згідно ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх
осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
В судовому засіданні 25 березня 2013 року по справі №751/1581/13-ц, провадження № 2/751/453/2013 ОСОБА_3 давала пояснення, як відповідач. Показів в якості свідка відповідно до положень ст. 62 ЦПК України про перебування в кабінеті нотаріуса під час посвідчення заповіту не давала.
Інших належних та допустимих доказів відповідно до вимог ч.3 ст. 10, ст. 60 ЦПК України про порушення таємниці заповіту або порушення вимог щодо посвідчення заповіту суду не надано.
Керуючись ст. ст. 215, 1255, 1257 ЦК України, ст. ст. 3, 10, 11, 57-63, 209, 212-215, 218 ЦК України, -
Вирішив:
В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_5 державна нотаріальна контора, про визнання заповіту недійсним - відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернігівської області через Новозаводський районний суд міста Чернігова.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя К. В. Мороз